Постанова

від 11.12.2018 по справі 813/4464/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/285/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Пліша М.А.,

за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року, головуючий суддя - Грень Н.М., ухвалене о 16 год. 12 хв. у м. Львові, повний текст якого складено 05.06.2018 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Львівбуд до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення та податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року позивач - ТзОВ Львівбуд звернулося в суд із позовом до ГУ ДФС у Львівській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2017 року №Ю-0165401302, рішення від 06.10.2017 року №0165541308, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.10.2017 року №00165251308, від 06.10.2017 року №00165271308, від 06.10.2017 року №00165181308.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що оскаржені рішення та вимога прийняті на підставі акта перевірки ГУ ДФС у Львівській області, згідно з висновками якого ТОВ Львівбуд у 2016 році повинен був нараховувати податок з доходів фізичних осіб, військовий збір та єдиний внесок на загальнообов язкове соціальне страхування згідно з фактично виплаченої заробітної плати відповідно до актів виконаних будівельних робіт, натомість позивачем нараховувалась заробітна плата згідно відомостей нарахування заробітної плати.

Вважало, що первинним документом для фіксування нарахування та виплати заробітної плати є лише відомість нарахування заробітної плати, яка і була представлена до перевірки. Стверджувало, що акт приймання виконаних будівельних робіт №КБ-2в використовується виключно при визначенні вартості будівництва, не вважається касовим чи розрахунковим документом, а тому не може підтверджувати факту виплати та розміру виплаченої заробітної плати.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Львівській області від 06.10.2017 року №Ю-0165401308; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 06.10.2017 року №0165541308; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №00165251308 від 06.10.2017 року; №00165271308 від 06.10.2017 року; №00165181308 від 06.10.2017 року.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДФС у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що оскільки собівартість робіт формується із витрат на оплату праці то суми зазначені в звітах КБ-2в як загальне значення кошторисної заробітної плати і є витрати на оплату праці працівників задіяних в процесі виконання робіт котрі є об єктом оподаткування. Крім цього зазначило, що усі роботи проводились на замовлення ОК ЖБК Кластер інформаційних технологій та бізнес послуг , витрати на оплату праці були включені до собівартості переданих будівельних робіт і оплачені ним відповідно до договорів.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та протиправним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Головним Управлінням ДФС у Львівській області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Львівбуд з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, валютного - за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, єдиного внеску на загальнообов язкове державне соціальне страхування - а період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, за результатами якої складено акт від 07.09.2017 року №1437/13-01-14-02/34857390.

Даною перевіркою встановлено ряд порушень, зокрема:

- п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 167.1 ст. 167, п. 171.1, п. 171.2 "а" ст. 171 ПК України, в результаті чого не нараховано та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 2 373 550,89 грн.;

- п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176, п.п. 1.5 п.п. 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, внаслідок чого занижено військовий збір в розмірі 197 795,91 грн.;

- п. 1 ст. 7, п. 2 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов язкове державне соціальне страхування , з врахуванням п. 1 ч. 4 ст. 1 цього Закону, максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, внаслідок чого занижено суму єдиного соціального внеску в розмірі 1 664 309,91 грн.

На підставі вказаних висновків перевірки відповідачем, зокрема, винесено:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2017 року №Ю-0165401302 зі сплати суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов язкове державне соціальне страхування в сумі 1 664 309,91 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій від 06.10.2017 року №0165541308, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 832 154,96 грн. та 166 431 грн. за донарахування єдиного внеску;

- податкове повідомлення-рішення від 06.10.2017 року №00165251308, яким визначено суму грошового зобов язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 4 579 422,99 грн., в тому числі 2 373 550,89 грн. за податковими зобов язаннями, та 1 723 975,16 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та 481 896,94 грн. пеня відповідно до п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПК України;

- податкове повідомлення-рішення від 06.10.2017 року №00165271308, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 510 грн. за платежем податку на доходи фізичних осіб;

- податкове повідомлення-рішення від 06.10.2017 року №00165181308, яким визначено суму грошового зобов язання з військового збору в розмірі 381 618,59 грн., в тому числі 197795,91 грн. за податковими зобов язаннями, 143 664,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та 40158,08 грн. пеня відповідно до п.п.129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПК України.

Не погоджуючись з даними вимогою та рішеннями, ТзОВ Львівбуд подано скаргу до ДФС України, за результатами розгляду якої зазначені вище податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій залишено без змін.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні сум нарахованої та виплаченої заробітної плати працівникам слід керуватися не документами, які складаються при визначенні ціни будівельних робіт відповідно до певних формул Міністерства праці, даних Держбуду, індексів, тарифів тощо, а документами, які укладаються відповідно до трудового законодавства: трудового договору, контрактів, в яких і зазначається розмір заробітної плати.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Як встановлено статтею ст. 23 ПК України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об єкта оподаткування. База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.

Згідно із пунктом 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб (а також військовим збором) є загальний оподатковуваний дохід, що визначається як будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 171.1. ст. 171 ПК України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Тобто для правильного визначення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором позивачу як податковому агенту необхідно встановити суму нарахованого доходу на кожного окремого платника податку, адже податковий агент відповідно до п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України здійснює відповідні перерахування до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Згідно із статтею 1 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Пунктом 3.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) виплати, пов язані з оплатою праці, проводяться касиром підприємства або за видатковими касовими ордерами на кожного одержувача чи за видатковими відомостями.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов язкове державне соціальне страхування для платників, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону (підприємства, які використовують працю фізичних осіб), єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Частиною 2 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов язкове державне соціальне страхування передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

З аналізу наведених норм чинного законодавства, для правильного визначення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором податковому агенту необхідно встановити суму нарахованого доходу на кожного окремого платника податку, адже податковий агент відповідно до п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України здійснює відповідні перерахування до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

З матеріалів справи видно, що під час перевірки податковим органом не було встановлено фактів використання праці найманих працівників без укладення трудових угод, а також фактів наявності заборгованості по виплаті заробітної плати найманим працівникам.

Також, в акті перевірки не наведено, яким саме працівникам та в якому розмірі виплачена заробітна плата.

Водночас, колегія суддів зазначає, що Розділом 1 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, затвердженого наказом Мінрегіонбуду від 05.07.2013 року №293 Правила визначення вартості будівництва , передбачено, що кошторис, який визначає вартість виконаних будівельних робіт за період, встановлений у договорі (щомісячно, за етап тощо), та складається за примірною формою № КБ-2в Акт приймання виконаних будівельних робіт та примірною формою № КБ-3 Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати , а при фінансуванні за рахунок коштів міжнародних фінансових установ за міжнародними договорами.

Таким чином, акт приймання виконаних будівельних робіт №КБ-2в визначає вартість виконаних будівельних робіт, та не може вважатися касовим чи розрахунковим документом, а тому не може підтверджувати факту виплати та розміру виплаченої заробітної плати.

Крім цього, матеріалами справи підтверджено, що акти форми №КБ-2в складались позивачем для замовника ОК ЖБК Кластер інформаційних технологій та бізнес послуг і відображали не лише витрати позивача на виплату заробітної плати, але і витрати субпідрядних організацій на виплату заробітної плати їх працівникам.

ТзОВ Львівбуд залучались юридичні особи, які надавали послуги по роботах спецтехніки, і вартість цих послуг теж зазначена в актах форми №КБ-2в як заробітна плата робітників, зайнятих обслуговуванням машин і механізмів, що цілком відповідає вимогам у сфері містобудівного законодавства та ніяк не співвідноситься із виникненням податкових зобов язань з податку на доходи фізичних осіб (військового податку).

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що визначення сум нарахованої та виплаченої заробітної плати працівникам підтверджується документами, які укладені відповідно до трудового законодавства: трудового договору, контрактів, в яких і зазначається розмір заробітної плати, а не документами, які складаються при визначенні ціни будівельних робіт відповідно до певних формул Міністерства праці, даних Держбуду, індексів, тарифів тощо.

Відтак, висновок податкового органу про те, що позивач повинен був обраховувати податок з доходів фізичних осіб, військовий збір та єдиний внесок на загальнообов язкове соціальне страхування на підставі актів виконаних будівельних робіт є помилковим, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року у справі №813/4464/17 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_1 судді ОСОБА_2 ОСОБА_3

Повний текст постанови складено 14.12.2018 року.