Постанова

від 13.12.2018 по справі 815/1023/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2018 року

м. Київ

справа №815/1023/17

адміністративне провадження №К/9901/2388/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Кравчука В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Украгросоюз" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року (головуючий суддя Крусян А.В., судді: Вербицька Н.В., Джабурія О.В.) у справі № 815/1023/17 за позовом Дочірнього підприємства "Украгросоюз" до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, треті особи - Приватне підприємство "Агрос-Юг", ОСОБА_1, про скасування рішення щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року Дочірнє підприємство "Украгросоюз" (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 27463501 від 24 грудня 2015 року, на підставі якого державним реєстратором Біляївського міськрайонного управління юстиції Одеської області ОСОБА_2 23 грудня 2015 року (номер запису 12761983) зареєстровано право оренди земельної ділянки строком на 49 років за ПП Агрос-Юг , згідно договору оренди земельної ділянки б/н від 15 травня 2015 року, укладеного з власником - ОСОБА_1

Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що відповідач при здійсненні реєстрації іншого речового права на земельну ділянку за ПП Агрос-Юг порушив вимоги Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки ним не було встановлено відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року адміністративний позов задоволено. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 27463501 від 24 грудня 2015 року, на підставі якого державним реєстратором Біляївського міськрайонного управління юстиції Одеської області ОСОБА_2 23 грудня 2015 року (номер запису 12761983) зареєстровано право оренди земельної ділянки строком на 49 років за ПП Агрос-Юг , згідно договору оренди земельної ділянки б/н від 15 травня 2015 року, укладеного з власником - ОСОБА_1

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області задоволено, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року скасовано. Прийнято у справі нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову дочірнього підприємства Украгросоюз до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, треті особи приватне підприємство Агрос-Юг , ОСОБА_1, про скасування рішення щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 30 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ДП Украгросоюз укладений договір оренди землі, за яким ОСОБА_1 надає, а ДП Украгросоюз приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського призначення на території Долинської сільської ради Ананьївського району Одеської області, масив №57 поле №369 площею 3,49 га строком на 5 років, після закінчення якого орендар має право на поновлення його на новий строк. Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (а.с. 10-13, 82-83).

На виконання зазначеного договору його сторонами 30 вересня 2008 року підписаний акт прийому-передачі земельної ділянки (а.с. 14).

Земельна ділянка, передана в оренду ДП Украгросоюз з кадастровим номером НОМЕР_1, належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на праві власності на земельну ділянку (а.с. 15-16).

15 травня 2015 року між ОСОБА_1 та ПП Агрос-Юг укладений договір оренди землі, за яким ОСОБА_1 надає земельну ділянку площею 3,49 га, кадастровий номер -НОМЕР_1, яка належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, а ПП Агрос-Юг приймає в строкове платне користування зазначену земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва на 49 років.

23 грудня 2015 року ПП Агрос-Юг була подана відповідачу заява про державну реєстрацію договору оренди землі між ОСОБА_1 та ПП Агрос-Юг від 15 травня 2016 року (а.с.132, 140).

Рішенням державного реєстратора від 24 грудня 2015 року №27463501 проведена державна реєстрація іншого речового права - оренди земельної ділянки кадастровий номер -НОМЕР_1 за ПП Агрос-Юг (а.с. 131-141).

Вважаючи проведену реєстрацію права оренди земельної ділянки за ПП Агрос-ЮГ незаконною, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом порушеного права оренди земельної ділянки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно повинен був перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації. При цьому суд дійшов до висновку про доведеність позивачем належної реєстрації за ним прав оренди на земельну ділянку з 2012 року та не перенесення цих даних до Державного земельного кадастру в автоматизованому режимі не з його вини. З огляду на вказане, під час реєстрації речових прав на спірну земельну ділянку в 2015 році за ПП Агрос-Юг існувала суперечність між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, що було підставою для відмови державним реєстратором в реєстрації заявлених прав.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що відсутність внесеної інформації у книгу записів реєстрації, а також у поземельній книзі про договір оренди земельної ділянки ДП Украгросоюз встановлює відсутність державної реєстрації цього договору, що підтверджено відповідними матеріалами справи. Відтак, у державного реєстратора не було підстав для відмови у державній реєстрації, та на день реєстрації прав оренди земельної ділянки за ПП Агрос-Юг державний реєстратор мав право приймати рішення про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за вказаною особою.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Дочірнє підприємство "Украгросоюз" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що державним реєстратором при здійсненні державної реєстрації речових прав (права власності на землю за ОСОБА_1 та оренди землі за ПП Агрос-Юг ) було порушено вимоги частини другої статті 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в частині виявлення суперечностей між заявленим та вже зареєстрованим речовим правом, в той час, як на момент здійснення відповідачем державної реєстрації речового права за ПП Агрос-Юг існував укладений та належним чином зареєстрований договір оренди землі (кадастровий номер НОМЕР_1), укладений між ОСОБА_1 та ДП Украгросоюз . Наголошено на тому, що відповідачем протиправно було зареєстровано похідне від права власності речове право (право оренди), не зареєструвавши перед цим право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 Зауважено, що до суду було подано належні документи, а саме відповідь Держгеокадастру в Ананьївському районі Одеської області від 12 вересня 2016 року та лист № 607/101/17 від 03 липня 2017 року відділу в Ананьївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, якими підтверджено факт укладення договору оренди землі, укладеного між позивачем та ОСОБА_1

У поданому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване. Зауважено, що позивачем не було зазначено, яким саме рішеннями, діями чи бездіяльністю саме відповідач порушив права та законні інтереси позивача, оскільки державний реєстратор відповідно до приписів чинного законодавства самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Наголошено на тому, що відсутність внесеної інформації у книгу записів реєстрації та у поземельній книзі про договір оренди земельної ділянки ДП Украгросоюз встановлює відсутність державної реєстрації цього договору.

Третьою особою - ПП Агрос-Юг також подано відзив на касаційну скаргу, за змістом якого заявник вважає, що остання є необґрунтованою, а підстави для її задоволення відсутні. Зазначено, що записи про реєстрацію договору оренди землі від 30 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та позивачем у Державному реєстрі земель відсутні. Сам по собі запис № 512020004001302 від 20 червня 2012 року, який міститься на зазначеному договору оренди землі, без внесення даних до відповідних реєстру та книг не може свідчити про проведення законної реєстрації договору оренди землі та не є належним та допустимим доказом такої реєстрації. Наголошено на тому, що оскільки державний реєстратор проводив реєстрацію права оренди за ПП Агрос-Юг , яке виникло вже після 01 січня 2013 року, то у нього не було жодних правових підстав для направлення запиту про надання інформації відповідно до пункту 8-1 частини другої статті 9 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Вимогами у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки, що пов'язане з порушенням прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою відповідачем зареєстровано аналогічне право на ту саму земельну ділянку.

Відмовляючи в задоволенні вимог адміністративного позову, суд апеляційної інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що державним реєстратором при проведенні державної реєстрації речового права за ПП Агрос-Юг за договором оренди землі було належним чином перевірено наявність дійсних записів реєстрації договору оренди земельної ділянки та за відсутності таких правомірно вчинено оскаржувані реєстраційні дії.

Тобто, суди виходили з того, що між сторонами наявний публічно-правовий спір, а тому ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

У пункті 7 частини першої статті 3 КАС України в наведеній вище редакції визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Водночас помилковим є застосування статті 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права у ПП Агрос-Юг і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та ПП Агрос-Юг щодо права на спірну земельну ділянку, яке підлягає державній реєстрації.

З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Також Верховний Суд вважає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. Залежно від суб'єктного складу сторін спору і тих осіб, на чиї інтереси впливає таке рішення, він має вирішуватися за правилами господарського або цивільного судочинства.

Такий висновок сформулювала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, відступивши від своїх попередніх висновків щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених відповідно статтями 238, 240 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).

Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті стаття 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року та постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у справі № 815/1023/17 підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 239 Кодексу, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Верховний Суд вказує, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Керуючись статтями 343, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Украгросоюз" задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у справі № 815/1023/17 скасувати.

Провадження у справі №815/1023/17 закрити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

В.М. Кравчук ,

Судді Верховного Суду