Рішення

від 14.12.2018 по справі 757/51842/17-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/51842/17-ц

Категорія 52

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2018 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Павленко В.О.

справа № 757/51842/18-Ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Інститут української мови Національної академії наук України

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Інституту української мови Національної академії наук України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням трудових прав,

представник позивача ОСОБА_2,

представник відповідача: Вєдєрнікова О.С.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Інституту української мови Національної академії наук України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням її трудових прав у розмірі 150 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 01 лютого 1997 року працювала в Інституті української мови НАН України, з 07 липня 2010 року - на посаді завідувача відділу наукової термінології. Проте, з червня 2015 року між позивачем та директором відповідача - ОСОБА_4 виникли напружені міжособистісні відносини, що призвело до необґрунтованих переслідувань позивача зі сторони директора та численних порушень її трудових прав. Так, 15.07.2015 року видано наказ № 69 про оголошення догани, який в подальшому рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10.11.2015 року скасовано. 03.12.2015 року видано наказ № 122 про виведення зі штатного розкладу відділ наукової термінології, завідувачем якого працювала позивач, переведення працівників відділу до іншого відділу, скорочення посади завідувача відділу наукової термінології, яку обіймала позивач з 01.03.2015 року. 30.12.2015 року винесено наказ № 136 про переведення всіх співробітників відділу наукової термінології, окрім позивача, до відділу граматики Інституту з 01 січня 2016 року. 12.01.2016 року на заміну наказу № 122, видано наказ № 5 про скорочення з 12 березня 2016 року посади завідувача відділу наукової термінології, а 16.03.2016 року - наказ № 39 про звільнення позивача із займаної посади у зв'язку з відмовою від продовження роботи у змінених умовах праці. Рішенням Солом'янського суду м. Києва від 14.11.2016 року поновлено позивача на роботі.

Також зазначила, що рішення Солом'янського районного суду від 14.11.2016 року, що підлягало негайному виконанню в частині поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за 1 місяць, відповідачем умисно не виконувалося протягом 6 місяців. Вказані обставини призвели до вимушених змін у житті з вини відповідача, втрати нормальних життєвих зв'язків, що призвели до моральних страждань та вимагали додаткових зусиль для організації свого життя. Враховуючи наведене, позивач вважає, що їй завдано з вини відповідача моральну шкоду, яку вона оцінює в 150 000 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.09.2017 року відкрито провадження у справі (а.с. 19).

06.11.2017 року від представника відповідача Вєдєрнікової О.С. надійшли заперечення на позов (а.с. 31-35), мотивовані тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду для захисту своїх прав. Зокрема в частині позовної вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з незаконним оголошенням догани, строк для заявлення позовних вимог про стягнення відшкодування моральної шкоди становить три місяці, а щодо стягнення моральної шкоди, у зв'язку з незаконним звільненням, - місячний строк. Крім того, вказувала на відсутність підтверджень завдання позивачу моральної шкоди. Просила взяти до уваги, що позивач після звільнення була працевлаштована у Чернігівському Національному педагогічному університеті імені Т.Г.Шевченка, брала участь в міжнародних конференціях та після поновлення на посаді за рішенням суду в подальшому була звільнена за власним бажанням.

23.03.2018 року на підставі п.9 Перехідних положень ЦПК України суд ухвалив проводити розгляд даної справи в порядку спрощеного провадження.

14.05.2018 року від представника відповідача Вєдєрнікової О.С. надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 88-92) мотивований аналогічними підставами та обставинами, викладеними в поданому запереченні на позовну заяву.

18.05.2018 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив (а.с. 105-109), згідно з яким останній заперечив, зокрема, щодо посилань представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з заявленими позовними вимогами з посиланням на практику ЄСПЛ, на рішення Subbings and Others v. The United Kingdom, no. 22083/93. Окрім того зазначив, що до захисту прав, передбачених ст. 23, 1167 ЦК України застосовується позовна давність у три роки, то в даному випадку має також рахуватися позовна давність зазначеного строку, оскільки в іншому разі може тлумачитися як дискримінація, так як позивач перебуває в принципово схожій ситуації щодо відшкодування моральної шкоди. Вказав також на те, що позивач дійсно після звільнення була працевлаштована в Чернігівському національному педагогічному університеті, який територіально розташований в м. Чернігів, в зв'язку з чим остання була змушена змінити місце проживання, організувати своє життя за іншим місцезнаходженням, витрачаючи при цьому додаткові кошти.

18.05.2018 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою від 18.05.2018 року постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи на 25.06.2018 року.

25.06.2018 року представником позивача надано суду клопотання про допит позивач в якості свідка з власної ініціативи, котре ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання задоволено.

Допитана в якості свідка позивач ОСОБА_1 надала суду пояснення, аналогічні, викладеним в позовній заяві.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених в позові та запереченні на відзив відповідача.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позов.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 237-1 відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Судом встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10.11.2015 року задоволено позов ОСОБА_1 до Інституту української мови НАН України та визнано незаконним та скасовано наказ Інституту української мови Національної академії наук України № 69 від 15.07.2015 року про оголошення позивачу догани (а.с. 8-10).

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 14.11.2016 року з урахуванням рішення Апеляційного суду м. Києва від 13.04.2017 року поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача відділу наукової термінології Інституту української мови НАН України з 16.03.2016 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.03.2016 року по 14.11.2016 року (а.с. 11-15).

Отже, вказаними наказами Інституту української мови НАН України про оголошення догани позивачу та незаконного її звільнення порушено трудові права ОСОБА_1, що вимагало від позивача додаткових зусиль для поновлення порушених трудових прав шляхом звернення до суду.

Тому, суд дійшов висновку, що позивач мала право на відшкодування відповідачем їй моральної шкоди з приводу винесення незаконних наказів, що призвели до її душевних страждань.

Разом з тим, відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно з п. 16 Постанови Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня 1995 року до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, - тримісячний строк (ст. 233 КЗпП України).

Відповідно до п. 4 Постанови Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06.11.1992 року встановлені статтями 228, 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Аналогічна позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012, відповідно до якого у Цивільному кодексі України гарантується право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу і встановлюється відшкодування моральної (немайнової) шкоди як один із способів захисту цивільних прав та інтересів (частина перша, пункт 9 частини другої статті 16).

Конституційний Суд України вважає, що в аспекті конституційного звернення визначені Цивільним кодексом України і КЗпПУ підстави та порядок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди слід розглядати у нерозривному зв'язку з положеннями статті 233 Кодексу, у яких встановлено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, зокрема тримісячний строк, який розпочинається з дня, коли працівник дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права.

Тому, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди, котра ґрунтується на наказі Інституту української мови Національної академії наук України № 69 від 15.07.2015 року, скасованому рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10.11.2015 року могла бути пред'явлена позивачем до суду до 15 жовтня 2015 року (в межах тримісячного строку).

Що стосується позовної вимоги про стягнення моральної шкоди з приводу незаконного звільнення позивача, то з урахуванням наведених положень позивач мала право звернутися до суду з цими вимогами до 29 травня 2016 року (в межах місячного строку звернення), оскільки трудова книжка ОСОБА_1 була видана 29 квітня 2016 року, що не заперечувалось сторонами.

Що стосується інших підстав для відшкодування моральної шкоди, то вони всі пов'язані з виконанням позивачем трудових відносин і здійснення дій керівником інституту відносно трудових прав позивача (з приводу небажання продовження трудових відносин, поновлення позивача на підставі рішення суду), у зв'язку з чим, ці позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем також пропущений тримісячний строк звернення до суду.

З урахуванням наведеного, пропущення позивачем строку на звернення до суду із позовними вимогами про відшкодування моральної шкоди, передбаченої ст. 233 КЗпП України, відсутність заяв про поновлення пропущеного строку з поважних причин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 КЗпП України судові витрати, понесені позивачем, їй не відшкодовуються.

Керуючись ст. 237-1, 233 КЗпП України та ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Інституту української мови Національної академії наук України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням трудових прав - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: Інститут української мови Національної академії наук України: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4, код ЄДРПОУ 21569266.

Суддя О.В.Батрин