Рішення

від 07.12.2018 по справі 472/997/14-ц

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 472/997/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" грудня 2018 р. смт Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Тустановського А.О.,

за участю секретаря Тарєлкіной Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Веселинове Миколаївської області матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальність "Мега Ленд" про визнання договору поставки недійсним,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Мега Ленд» про визнання договору поставки недійсним.

В позові зазначила, що вона перебувала з ТОВ МегаЛенд в трудових відносинах у період з 11 червня 2010 року по 10 липня 2012 року, де працювала на посаді обліковця з реєстрації бухгалтерських документів. При зверненні до відповідача з питанням отримання трудової книжки, останній запропонував їй укласти договір поставки для погашення нібито недостачі у розмірі 4400 грн. в обмін на трудову книжку. За договором поставки № 1607/0666 від 16.07.2012 року вона нібито отримала 203 радіатори на суму 112037 грн. Позивач вказувала на фіктивність даного договору з посиланням на те, що він укладений з порушенням її прав, як споживача, а саме: з використанням нечесної агресивної підприємницької практики, крім того, товар за вказаним договором вона не отримувала.

Посилаючись на наведене, просить суд визнати договір поставки №1607/0666 від 16.07.2012 року недійсним.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовну заяву підтримали повністю. Суду додатково пояснили, що головною підставою недійсності договору поставки та його фіктивності являється не отримання позивачем товару. ТОВ Мега Ленд являється платником податку на додану вартість та зареєстрований як платник податку у ДПІ Деснянському районі м. Києва, що підтверджується юридичними документами та свідоцтвом платника податку на додану вартість, в якому вказаний індивідуальний податковий номер 327700326527 (дата реєстрація платника податку 12.03.2004 р). А отже, ТОВ Мега Ленд згідно ст. 201.14 Податкового Кодексу України, як платник податку зобов'язаний вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 ПК України. Також, відсутність рахунку - фактури від 16.07.2012 р. на оплату, видатково-прибуткової накладної від 16.07.2012 р., заявки Покупця від 13.07.2012 р., прайс-листа станом на 16.07.2012 р., специфікації до Договору №1607/0666 від 16.07.2012 р., графіку поставок товару від 16.07.2012 р., акту приймання продукції від 16.07.2012 р., акту про фактичну якість і комплектність отриманої продукції від 16.07.2012 р., товаро-транспортної накладної від 16.07.2012 р., експлуатаційних та супровідних документів (сертифікат якості товару, технічна документація, посвідчення якості тощо) до Договору №1607/0666 від 16.07.2012 р., облікових регістрів з реєстрації договорів та видаткових накладних ТОВ Мега Ленд , та податкової накладної на суму 112 037, 39 грн. від 16 липня 2012 р., свідчить, на думку позивача, про те, що товар, а саме сталеві радіатори їй не відпускалися та не передавалися.

Представник відповідача ОСОБА_4 «Мега Ленд» в судове засідання не з'явився. Від директора ТОВ «Мега Ленд» ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника відповідача, позовні вимоги не визнають.

В своїх запереченнях представник відповідача ТОВ «Мега Ленд» зазначив, що між сторонами укладено договір поставки № 1607/0666 від 16 липня 2012 року. Відповідно до договору на адресу позивача згідно видаткової накладної № 1607 від 16.07.2012 року було поставлено товар на загальну суму 112037,39 грн. На виконання умов договору ОСОБА_1 добровільно частково сплатила вартість товару через банківську установу в сумі 4400 грн. Факт отримання товару підтверджується договором поставки № 1607 від 16 липня 2012 року, видатковою накладною № 1607 від 16.07.2012 року, а також тим, що позивачка частково оплатила за товар. Просить відмовити в задоволенні позову.

Суд заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України встановлено, що договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту статті 509 ЦК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

За змістом ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України , що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 11 червня 2010 року по 29 серпня 2012 року займала посаду обліковця з реєстрації бухгалтерських даних у ТОВ Мега Ленд .

16 липня 2012 року між ТОВ Мега Ленд та ОСОБА_1 укладено договір поставки № 1607/0666. Згідно зазначеного договору поставки ТОВ «Мега Ленд» зобов'язалось передати (поставити) у визначені строки (строк) ОСОБА_1 товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у прейскурантах, рахунках та накладних постачальника та/або у Специфікаціях на кожну партію товару, що є невід'ємним додатком до договору.

Відповідно до видаткової накладної №1607-01 від 16 липня 2012 року ТОВ Мега Ленд відвантажило, а ОСОБА_1 отримала товар - сталеві радіатори у кількості 203 штук на загальну суму 112 037,39 грн. Також зазначено, що умова продажу - безготівковий розрахунок.

Відповідно п.4.1 договору сторони погоджують асортимент, кількість товару, ціну та вартість партії поставки товарів шляхом надіслання покупцем заявки постачальнику, в якій покупець вказує асортимент та кількість товару партії поставки, базис поставки та місце поставки товару. Постачальник підтверджує прийняття заявки до виконання шляхом надсилання покупцю рахунок-фактури засобами факсимільного зв'язку на телефон/факс покупця.

Відповідно до п. 4.5 договору передача товару від постачальника покупцю здійснюється під час вибірки товару на складі постачальника за видатково - прибутковою накладною. Дата у видатково - прибутковій накладній про прийняття товару є датою поставки товару постачальником. Згідно п.4.6 договору разом з видатково - прибутковою накладною передає покупцю рахунок - фактуру на оплату поставленої партії товару, строк дії якої обмежується строком, встановленим у цьому договорі для оплати постановленого товару покупцем.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що договірні ціни фіксуються сторонами в рахунку або у видатково - прибутковій накладній, що виписується постачальником на умовах цього договору. Факт приймання товару підтверджується за видатково-прибутковою накладною, що підтверджується підписом на видатково-прибутковій накладній уповноваженої особи покупця є безумовною згодою покупця із цінами на товар цієї поставки.

Однією з обов'язкових умов дійсності, додержання яких є необхідним для чинності правочину є те, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договір це дія осіб, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сама по собі наявність підписаного між сторонами договору поставки та видаткової накладної не може свідчити про фактичне виконання умов договору.

Обов'язковою ознакою господарської операції для платника податків є реальна зміна його майнового стану.

Для підтвердження фактичного здійснення господарських операцій мають значення документи бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що відповідач ТОВ «Мега Ленд» є платником податку на додану вартість з індивідуальним податковим номером 327700326527 та зареєстрований як платник податку у ДПІ Деснянському районі м. Києва.

Згідно п.п. 201.14., 201.15. ст. 201 Податкового Кодексу України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу та яка у відповідності до п. 201.4 ст. 201 ПК України складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, в даному випадку, дата відвантаження товарів.

З наведеного випливає, що при продажу товарів юридичними особами-платниками ПДВ податкова накладна є первинним обліковим документом, який засвідчує факт продажу товару.

Як вбачається з видаткової накладної №1607-01 від 16 липня 2012 року ТОВ «Мега Ленд» нарахував податок на додану вартість в розмірі 18672, 90 грн.

Згідно податкових накладних за липень-серпень 2012 року (а.с. 145-156), податкові накладні згідно договору поставки №1607-01 від 16 липня 2012 року в реєстрі відсутні.

Таким чином, відсутність податкової накладної в реєстрі податкових накладних свідчить про не постачання товару за договором поставки №1607-01 від 16 липня 2012 року та не отримання прибутку від вказаного правочину. За таких обставин суд приходить до висновку, що спірний договір поставки був укладений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, а тому відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України, є недійсним.

Суд також зауважує, щонормативними документами з обліку товарно - матеріальних цінностей (наказ Мінстату України від 22.05. 1996 р. №145 "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів" - наказ Мінстату України від 21.06. 1996 р. №193 "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів", наказ Мінстату України від 29.12. 1995 р. № 352 "Про затвердження типових форм первинного обліку") не передбачено використання такого документу, як видаткова накладна. Разом з тим, використання такого документу можливо за умов дотримання приписів частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: "2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її

оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

При цьому, застосування видаткової накладної можливо лише за умови обов'язкового складання юридичною особою платником ПДВ податкової накладної з ПДВ, а при відпуску товарів поза межами підприємства - товарно-транспортної накладної.

А тому суд вважає, що наявність видаткової накладної є недостатніми для доведення обґрунтованості тверджень відповідача щодо здійснення господарської операції з фізичною особою позивачем.

Щодо доводів відповідача про часткову оплату позивачкою товару за договором поставки, то такі доводи також спростовуються відсутністю податкової накладної, що свідчить про неотримання ТОВ "Мега-Ленд" прибутку за спірним договором.

Крім того, в матеріалах справи міститься висновок експерта № 1015 від 02.10.2015 року підписи від імені ОСОБА_1 в графах Покупець в договорі поставки № 1607/0666 від 16.07. 2012 року, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ Мега Ленд в особі директора ОСОБА_5 та видатковій накладній № 1607/0666 від 16.07. 2012 року в графі «Отримав (ла)» виконані ймовірно не ОСОБА_1 (а.с. 178-183).

Згідно ч. 1 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Згідно ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Суд не бере до уваги висновок експерта № 1015 від 02.10.2015 року, оскільки він не містить чіткої відповіді на поставлені питання експертові. Судом було роз'яснення сторонам право на проведення додаткової експертизи, відповідно до ст. 113 ЦПК України, однак сторони відповідного клопотання про проведення додаткової експертизи не заявили.

Крім того, суд додатково зауважує, що наявність підпису сторін у договорі не має доказового значення щодо його виконання, оскільки договір поставки свідчить лише про наміри сторін виконати певні дії в майбутньому, тобто поставити товар. Виконання договору поставки пов`язане не з моментом його підписання, а з моментом поставлення товару та сплати за товар коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не надано до суду доказів того, що спірний договір був укладений з наміром створення реальних наслідків, які обумовлювались цим правочином та реальне передання товару позивачеві, а самі по собі договір поставки та видаткова накладна не підтверджують виконання договору та передання товару, що доведено позивачем в судовому засіданні.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про недійсність договору поставки № 1607/0666 від 16 липня 2012 року з підстав, передбачених ч. 5 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Керуючись ст. ст. 76, 263-265, 273 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору поставки недійсним - задовольнити повністю.

Визнати договір поставки № 1607/0666 від 16 липня 2012 року укладений між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Мега Ленд" та ОСОБА_1 недійсним.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Мега Ленд" (адреса: м. Суми, вул. Прокофєва, 19, код ЄДРПОУ 32770030) на користь позивачки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської областіОСОБА_6