Постанова від 12.12.2018 по справі 343/828/18

Справа № 343/828/18

Провадження № 22-ц/4808/246/18

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Лицур І. М.

Суддя-доповідач Ясеновенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Ясеновенко Л.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретаря Мельник О.В.,

з участю представників прокуратури та ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника керівника Калуської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області до ОСОБА_3 про скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на земельні ділянки та повернення земельних ділянок у власність територіальної громади Оболонської сільської ради, за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Івано-Франківської області на рішення Долинського районного суду, постановлене у складі судді Лицура І.М. 10 жовтня 2018 року в м. Долині,

в с т а н о в и в :

14 травня 2018 року Калуська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Оболонської сільської ради Долинської району звернулась з позовом до ОСОБА_3 про скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на земельні ділянки та повернення земельних ділянок у власність територіальної громади Оболонської сільської ради.

В заяві зазначено, що на підставі рішення Оболонської сільської ради № 141-11/2016 від 25 грудня 2016 року про затвердження проекту землеустрою земельних ділянок загальною площею 1,3616 га для ведення особистого селянського господарства та передачу вказаних ділянок у власність ОСОБА_3, остання 30 та 31 січня 2017 року оформила право приватної власності № 18830685 та № 18891283 на ці земельні ділянки.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 отримала у приватну власність земельні ділянки загальною площею 1,3616 га на підставі підроблених секретарем сільської ради ОСОБА_4 рішень, що підтверджено обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 266 КК України, позивач просив скасувати записи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 18891283 від 31.01.2017 року та № 18830685 від 30.01.2017 року, та зобов'язати ОСОБА_3 повернути у власність територіальної громади Оболонської сільської ради Долинського району дві земельні ділянки: площею 0,4297 га, вартістю 118 253,44 грн., що знаходиться в с. Оболоня урочище Солотвино , кадастровий номер: НОМЕР_1, та площею 0,9319 га, вартістю 256 458,88 грн., яка розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_2.

Рішенням Долинського районного суду від 10 жовтня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі перший заступник прокурора Івано-Франківської області посилається на незаконність рішення суду.

Вказує на те, що суд не дав належної оцінки протоколу огляду місця події, протоколу огляду речей і документів, показанням депутатів Оболонської сільської ради, повідомленню про підозру ОСОБА_4 та ОСОБА_5, показанням членів виконкому - доказам зібраним в кримінальному провадженні, як доказам того, що Оболонською сільською радою не приймалось рішення № 141-11/2016 від 25.12.2016 року.

Апелянт також вказує на те, що суд безпідставно відмовив у зупиненні провадження у справі до вирішення справи, що розглядається в порядку кримінального провадження, а саме, справи про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 266 КК України - виготовлення завідомого неправдивого рішення Оболонської сільської ради № 141-11/2016 від 25.12.2016 року.

Позивач також не погоджується з висновком суду про те, що за наявності чинного рішення Оболонської сільської ради № 141-11/2016 від 25.12.2016 року немає підстав для скасування державної реєстрації права власності, оскільки за наявності доведеного факту неприйняття сільською радою рішення про надання земельної ділянки у власність є підстави для скасування держаної реєстрації права власності.

Необґрунтованим, на думку апелянта, є і висновок суду про те, що позивач не послався на жодну норму закону щодо скасування записів Державного реєстру про реєстрацію речових прав на нерухоме майно, оскільки у позовній заяві міститься посилання на положення ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо порядку реєстрації та скасування записів прав на нерухоме майно.

Апелянт також вважає, що вимоги про повернення земельних ділянок ним вірно заявлені на підставі ст. 387 ЦК України, яка передбачає право власника на витребування майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, оскільки незаконність володіння земельними ділянками ОСОБА_3 доведена, остання набула земельні ділянки на безоплатній основі, тому їх витребування не спричинить непропорційного втручання держави.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.

Представник позивача апеляційну скаргу підтримала з мотивів, наведених у ній.

Представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнав.

Представник Оболонської сільської ради в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Оболонської сільської ради від 30 травня 2016 року № 83-7/2016 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства в с. Оболоня, а саме: ділянки №1 площею 0,9319 га по АДРЕСА_1 площею 0,4297 га в урочищі Солотвино (а.с.58).

Вказане рішення сільської ради прийнято за поданою ОСОБА_3 відповідною заявою (а.с. 41).

06 червня 2016 року складено акти про встановлення та узгодження меж земельних ділянок площею 0,9319 га та 0,4297 га та акти про встановлення довгострокових знаків та передачі їх на збереження (а.с. 46, 47, 62, 63).

ТОВ Інформаційно-кадастровий центр були виготовлені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,4297 га в урочищі Солотвино та 0,9319 га по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_6, а відділом містобудування та архітектури Долинської РДА 07.09.2016 року були надані висновки про те, що земельні ділянки розміщені в межах генерального плану, обмежень і обтяжень не виявлено (а.с.45, 61).

Рішенням Оболонської сільської ради від 25 грудня 2016 року затверджено проект землеустрою земельних ділянок загальною площею 1,3616 га для ведення особистого селянського господарства: ділянка №1 площею 0,4297 га в урочищі Солотвино , кадастровий номер НОМЕР_1, та ділянка №2 площею 0,9319 га по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, та передано вказані земельні ділянки у власність ОСОБА_3 (а.с.8).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 16.03.2018 року, земельна ділянка площею 0,4297 га в с. Оболоня, кадастровий номер НОМЕР_1, та земельна ділянка площею 0,9319 га в с. Оболоня по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, належать ОСОБА_3 (а.с.32, 33).

Згідно протоколу одинадцятої сесії Оболонської сільської ради від 25 грудня 2016 року присутніми на засіданні сесії були тринадцять депутатів з чотирнадцяти обраних. Крім того, на засіданні сесії був присутній спеціаліст по землевпорядкуванню.

На порядок денний було запропоновано розгляд питання про сільський бюджет на 2017 рік та розгляд заяв громадян, серед яких була і заява ОСОБА_3 (а.с.10-12).

У відповіді на заяву ОСОБА_3 від 08.06.2018 року до Оболонської сільської ради зазначено, що сільська рада не згідна з позбавленням ОСОБА_3 права власності на земельні ділянки. (а.с.85)

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу представник сільської ради зазначив, що 07 листопада 2018 року було проведено обстеження наданих ОСОБА_3 земельних ділянок та складено акт, яким встановлено, що ОСОБА_3 тривалий час користується спірними земельними ділянками, очистила земельні ділянки від чагарників та кущів, та використовує ці ділянки за цільовим призначенням.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 тривалий час користувалась спірними земельними ділянками, на підставі рішення Оболонської сільської ради від 30.05.2016 року виготовила в установленому законом порядку технічну документацію - проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які були затверджені рішенням Оболонської сільської ради від 25.12.2016 року, і вказані рішення сільської ради не визнані недійсними та позивачем не подано доказів їх недійсності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог.

Посилання апелянта у скарзі на те, що суд не дав належної оцінки протоколу огляду місця події, протоколу огляду речей і документів, показанням депутатів Оболонської сільської ради, повідомленню про підозру ОСОБА_4 та ОСОБА_5, показанням членів виконкому - доказам зібраним в кримінальному провадженні, як доказам того, що Оболонською сільською радою не приймалось рішення № 141-11/2016 від 25.12.2016 року, не заслуговують на увагу, оскільки вказані докази зібрані в порядку досудового розслідування в кримінальному провадженні, вказаним доказам у їх сукупності буде надана оцінка в процесі розгляду кримінального провадження, яке на час розгляду даної справи не є завершеним, обвинувальний вирок відсутній.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Крім того, вирішуючи спір, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року в справі Рисовський проти України (заява № 29979/04), яке набуло статусу остаточного 20 січня 2012 року, де в пунктах 70, 71 суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу; у контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися в першу чергу на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула його у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні ЄСПЛ від 01 червня 2006 року в справі Федоренко проти України зазначено про необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини, а також пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

У рішенні ЄСПЛ від 16 лютого 2017 року в справі Кривенький проти України наголошено, що позбавлення особи права на земельну ділянку без будь-якої компенсації є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищенаведене, підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду від 10 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Л.В. Ясеновенко

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин

Повний текст постанови складено 14 грудня 2018 року.