Постанова

від 13.12.2018 по справі 171/1954/16-а (2-а/171/17/17)

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2018 року

м. Київ

справа №171/1954/16-а (2-а/171/17/17)

адміністративне провадження №К/9901/45021/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Кравчука В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Колор на постанову Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 2 лютого 2017 року (головуючий суддя Хорунженко Н.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року (головуючий суддя Шлай А.В., судді: Чабаненко С.В., Прокопчук Т.С.) у справі №171/1954/16-а (2-а/171/17/17) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжхарчоторг" до Апостолівської міської ради у Дніпропетровській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство Колор про скасування рішення державного реєстратора, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Криворіжхарчоторг звернулось до суду з позовом, в якому просило скасувати рішення державного реєстратора № 16432315 від 13 жовтня 2014 року та державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 6,7221 га, кадастровий номер 1220386600 01 016 0011, здійснену державним реєстратором 10 жовтня 2014 року, номер запису про інше речове право 7310997 за договором оренди земельної ділянки від 24 вересня 2014 року між ТОВ СП Колор та ОСОБА_1

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилався на те, між ним та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 6,7221 га кадастровий номер НОМЕР_1, зареєстрований у відділі Держкомзему в Апостолівському районі 25 квітня 2011 року за №122030004000072. Проте, 13 жовтня 2014 року реєстраційною службою Апостолівського районного управління юстиції в Дніпропетровській області проведено державну реєстрацію договору оренди тієї ж земельної ділянки. Договір укладений між ТОВ СП Колор та ОСОБА_1 Державним реєстратором при проведенні реєстрації речового права за договором оренди землі між ТОВ СП Колор та ОСОБА_1 не перевірено зареєстроване право оренди на дану земельну ділянку за ТОВ Криворіжхарчоторг , що призвело до протиправного вчинення реєстрації договору оренди однієї і тієї самої земельної ділянки.

Постановою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 2 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, позов задоволено. Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 16432315 від 13 жовтня 2014 року та державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 6,7221 га, кадастровий номер НОМЕР_1, здійснену державним реєстратором 10 жовтня 2014 року, номер запису про інше речове право 7310997 за договором оренди земельної ділянки від 24 вересня 14 року між ТОВ СП Колор та ОСОБА_1.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 1 липня 2009 року між ОСОБА_2 та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради, площею 6,7221 га кадастровий номер НОМЕР_1 строком на 10 років, договір зареєстровано у відділі Держкомзему в Апостолівському районі, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 25 квітня 2011 року за №122030004000072.

ОСОБА_2 помер, проте згідно п. 40 Договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для розірвання або припинення договору.

В період дії зазначеного договору, державний реєстратор Денисенко В.Г. Апостолівського районного управління юстиції 13 жовтня 2014 року прийняв рішення - індексний номер 16432315 про реєстрацію за ТОВ СП Колор права оренди на вищевказану земельну ділянку, на підставі договору оренди від 24 вересня 2014 року, що був укладений вказаним товариством з ОСОБА_1, яка є спадкоємицею ОСОБА_2

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що державний реєстратор при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі, укладеним 24 вересня 2014 року, укладеного між ТОВ СП Колор та ОСОБА_1, належним чином не перевірив наявності права оренди на цю земельну ділянку за ТОВ Криворіжхарчоторг , внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї самої земельної ділянки, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну й ту ж земельну ділянку передано в оренду різним орендарям, адже право оренди в них виникло з моменту реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ СП Колор подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове про відмову в позові.

Касаційна скарга обґрунтована зокрема тим, що до 1 січня 2013 року державній реєстрації підлягав договір оренди землі, а від цієї дати об'єктом державної реєстрації стало речове право (в цьому випадку - право оренди земельної ділянки). Проте, речове право ТОВ Криворіжхарчоторг не було зареєстровано, а тому державний реєстратор правомірно зареєстрував таке право за ТОВ СП Колор .

У запереченнях на касаційну скаргу ТОВ Криворіжхарчоторг посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень матеріального та процесуального права при розгляді цієї справи, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу ТОВ СП Колор залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Вимогами у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки, що пов'язане з порушенням прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою державним реєстратором зареєстровано аналогічне право на ту саму земельну ділянку.

Задовольняючи адміністративний позов у повному обсязі, суди попередніх інстанцій обґрунтували свої висновки тим, що державний реєстратор при проведенні державної реєстрації речового права за ТОВ СП Колор за договором оренди землі не перевірив наявності права оренди на цю земельну ділянку за ТОВ Криворіжхарчоторг , чим порушив реєстраційне законодавство та неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренди однієї й тієї самої земельної ділянки.

Тобто, суди виходили з того, що між сторонами наявний публічно-правовий спір, а тому ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Верховний Суд вважає, що суди не звернули увагу, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

У пункті 7 частини першої статті 3 КАС України в наведеній вище редакції визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Водночас помилковим є застосування статті 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте державним реєстратором оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права у ТОВ СП Колор і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та ТОВ СП Колор щодо права на спірну земельну ділянку, яке підлягає державній реєстрації.

З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Також Верховний Суд вважає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. Залежно від суб'єктного складу сторін спору і тих осіб, на чиї інтереси впливає таке рішення, він має вирішуватися за правилами господарського або цивільного судочинства.

Такий висновок сформулювала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, відступивши від своїх попередніх висновків щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених відповідно статтями 238, 240 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).

Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті стаття 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, постанова Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 2 лютого 2017 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 239 Кодексу, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Верховний Суд вказує, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Керуючись статтями 343, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Колор задовольнити частково.

Постанову Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 2 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року у справі №171/1954/16-а (2-а/171/17/17) скасувати.

Провадження у справі №171/1954/16-а (2-а/171/17/17) закрити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

В.М. Кравчук ,

Судді Верховного Суду