Рішення

від 05.12.2018 по справі 640/20959/18

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/20959/18

н/п 2/640/3606/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Чередник В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Кочеткової М.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу №640/20959/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, -

ВСТАНОВИВ:

09.11.2018 р. ОСОБА_1, через свого представника ОСОБА_3, звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати право особистої приватної власності на квартиру 24, що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.. Мироносицька 88, житловою площею 60,2 кв.м., загальною площею 75,2 кв.м.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, зокрема, що 27.12.2014 р. між нею та відповідачем було укладено шлюб. 06.08.2015 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з одного боку та відповідачем з іншого боку, був укладений договір позики в простій письмовій формі, в забезпечення якого 06 серпня 2015 р. був укладений договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передали в іпотеку відповідачу чотирьохкімнатну квартиру номер 24, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Мироносицька, будинок 88, житловою площею 60,2 кв.м., загальною площею 75,2 кв.м. 24.10.2018 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з одного боку та відповідачем з іншого боку, був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до якого відповідач набув право власності на квартиру номер 24, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Мироносицька, будинок 88. Право власності на вищезазначену квартиру було зареєстровано 24.10.2018 року за відповідачем. Згідно п. 5 договору про задоволення вимог іпотеко держателя від 24.10.2018 р. нерухоме майно переходить у спільну сумісну власність подружжя відповідно до ст. 60 СК України. Відповідно до податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця позивача за 2013-2014 роки, дохід позивача від здійснення підприємницької діяльності за цей (дошлюбний) період становить 211000,00 гривень. Відповідно до договору купівлі-продажу від 20.03.2013 р. позивач продала житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку за 262000,00 гривень. Відповідно до довідки-рахунку серії ВІА номер 992367 позивач 07.04.2015 р. продала транспортний засіб марки BMW модель Х6, що був придбаний gозивачем до укладання шлюбу за 700000,00 гривень. Таким чином до укладання шлюбу позивач мала особисті грошові кошти від підприємницької діяльності, від продажу будинку та вже, перебуваючи у шлюбі мала особисті грошові кошти від продажу майна (транспортного засобу), що було набуте нею до укладання шлюбу з відповідачем. Відповідач на час укладання шлюбу не працював, підприємницькою діяльністю не займався, доходом відповідача є пенсія. Грошові кошти, які відповідач передавав за договором позики від 06.08.2015 р., в забезпечення якого 06.08.2015 р. був укладений договір іпотеки, предметом якої була квартира 24, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Мироносицька 88, були особисті грошові кошти ОСОБА_1, які вона надала ОСОБА_2 Набуття відповідачем права власності на вищезазначену квартиру на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 24.10.2018 р. фактично здійснено за особисті кошти ОСОБА_1 Враховуючи викладене, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13.11.2018 р. було відкрито загальне позовне провадження по даній справі та призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні представник позивача позов підтримав.

Відповідач в підготовчому засіданні позов визнав в повному обсязі, наслідки йому зрозумілі.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Згідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Положенням ст..206 ЦПК України визначено, що до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, сторони розуміють наслідки відповідних процесуальних дій, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

27 грудня 2014 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб у Київському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, про що 27.12.2014 р. складено відповідний актовий запис №912, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії І-ВЛ № 248245 (а.с.6).

06.08.2015 р. ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договір позики, згідно умов якого, позикодавець передає у власність позичальникам грошові кошти у розмірі, визначеному у п.2.1 цього Договору, а позичальники зобов'язуються повернути позику у визначений Договором строк. Розмір позики становить 1 150 000 грн., що є еквівалентом 50 000 доларів США, відповідно до обмінного курсу на день підписання цього договору (а.с.24-26).

06.08.2015 р. ОСОБА_4, ОСОБА_5 уклали з ОСОБА_2 договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Харківської області ОСОБА_6 (а.с.21-23).

Договором визначено, що з метою забезпечення виконання зобов'язання, що виникло у Іпотекодавців за Договором позики, укладеним між сторонами в простій письмовій формі 06.08.2015 р., Боржники отримали від Іпотекодержателя грошові кошти в сумі 1 150 000 грн., які зобов'язуються повернути не пізніше 06.08.2018 р.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5, Боржники, для забезпечення виконання умов вищевказаного договору позики, передає у іпотеку Іпотекодержателю чотирьохкімнатну квартиру №24, що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.. Мироносицька, б.88, житловою площею 60,2 кв.м., загальною площею 75,2 кв.м.

Договір укладений за згодою дружини ОСОБА_1

24/10/2018 р. ОСОБА_2, що є Іпотекодержателем, ОСОБА_4, ОСОБА_5, що є Іпотекодавці, уклали договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, згідно умов якого Іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки. Право власності на предмет іпотеки виникає у Іпотекодержателя в момент Державної реєстрації відповідно до ст..334 ЦК України.

Нерухоме майно переходить в спільну сумісну власність подружжя відповідно до ст..60 СК України.

Відповідно до п. 2.3 договору про задоволення вимог Іпотекодержателя від 24.10.2018 р. незалежна оціночна вартість вищезазначеної квартири, згідно звіту про оцінку майна від 24.10.2018 р., виданого ФОП ОСОБА_7 становить 1114000,00 гривень (а.с.17-19).

Право власності на квартиру 24, що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.. Мироносицька, 88, зареєстровано за ОСОБА_2 24.10.2018 р., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.20).

Відповідно до податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 В,А. за 2013-2014 роки, дохід ОСОБА_1 від здійснення підприємницької діяльності за цей період становить 211000,00 гривень (а.с.8-11).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 20.03.2013 р. ОСОБА_1 продала житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку за 262000,00 гривень (а.с.12-13).

07.04.2015 р. ОСОБА_1 продала транспортний засіб марки BMW модель Х6, що був придбаний позивачем до укладання шлюбу за 700000,00 гривень, що підтверджується довідкою-рахунком серії ВІА номер 992367 (а.с. 14-16).

Таким чином до укладання шлюбу ОСОБА_1 мала особисті грошові кошти від підприємницької діяльності, від продажу будинку та вже, перебуваючи у шлюбі мала особисті грошові кошти від продажу майна (транспортного засобу), що було набуте нею до укладання шлюбу з ОСОБА_2

Сторонами не заперечувався той факт, що грошові кошти, які ОСОБА_2 передавав за договором позики від 06.08.2015 р., в забезпечення якого 06.08.2015 р. був укладений договір іпотеки, предметом якої була квартира 24, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Мироносицька 88, були особистими грошовими коштами ОСОБА_1, які вона надала ОСОБА_2

Набуття відповідачем права власності на вищезазначену квартиру на підставі договору про задоволення вимог Іпотекодержателя від 24.10.2018 р. фактично здійснено за особисті кошти позивача.

Таким чином незважаючи на те, що право власності зареєстровано за відповідачем та майно набуте відповідачем під час шлюбу, однак джерелом набуття майна були особисті кошти позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя. Такий правовий висновок визначений у Висновках Верховного Суду України, викладені в постановах, прийнятих за результатами розгляду справ із підстав, передбачених п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за І півріччя 2017 р.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного суду від 18.07.2018 р. провадження № 61-31318св18; ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.10.2017 р. № 2-3866/11; ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.03.2016 року № 6-32243ск15.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи визнання позову відповідачем, приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на квартиру 24, що знаходиться за адресою: м.Харків, вулиця Мироносицька 88, житловою площею 60,2 кв.м., загальною площею 75,2 кв.м. підлягають задоволенню

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений останньою за подачу позовної заяви судовий збір в розмірі 8810,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, ст. 57 СК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право особистої приватної власності на квартиру 24, що знаходиться за адресою: м.Харків, вулиця Мироносицька 88, житловою площею 60,2 кв.м., загальною площею 75,2 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2018.

Позивач: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: 61070, м.Харків, вул.. Старова, б.41.

Відповідач: ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: 61024, АДРЕСА_1.

Повне судове рішення складено 14.12.2018 р.

Суддя Чередник В.Є.