Постанова

від 04.12.2018 по справі 710/560/12

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 710/560/12

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 грудня 2018 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого: Собослой Г.Г.,

суддів: Джуга С.Д., Куштан Б.П.,

секретаря: Терпай С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду від 28 лютого 2018 року у справі №710/560/12 (Головуючий: Ганчак Л.Ф.), -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, мотивуючи тим, що позивач проживає у житловому будинку №33, по вул.Чехова у м.Свалява, Закарпатської області і даний будинок розташований на земельній ділянці площею 0,13 га, яка належить його дружині ОСОБА_3 на підставі Державного акту III-ЗК №028696 від 31.10.1996 року. Поруч із даною земельною ділянкою розміщена земельна ділянка розміром 0,04 га, яка належить позивачу на підставі Державного акту ІІ-ЗК №043381 від 05.10.2001 року. Відповідач, більше року самовільно встановив огорожу на земельній ділянці позивача (0,04 га) та таким чином, що 0,02 га земельної ділянки відгородив та користується нею. Відповідач посадив на земельній ділянці ялинки та не дає можливості позивачу використовувати його земельну ділянку.

Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_2 просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Свалявського районного суду від 28 лютого 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 2124010100:02:039:0016, що належить ОСОБА_2 за адресою: м.Свалява, вул.Чехова, 33 шляхом демонтажу огорожі.

Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстави передбачені чинним законодавством для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки позивач не довів ті обставини, на які посилається як на підставу заявлених ним вимог.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5, яка підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6, який просить рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

При постановленні рішення суд першої інстанції констатував, що спірною є земельна ділянка, яка знаходиться у власності ОСОБА_2 згідно державного акту ІІ-ЗК №043381, а саме: передня частина земельної ділянки, кадастровий номер 2124010100:02:039:0016. Так як державний акт, який виданий на позивача ОСОБА_7 є не скасованим, а тому є порушення прав позивача і слід зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу огорожі.

Із даним висновком суду першої інстанції судова колегія не може погодитися із наступних підстав.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ЗК №043381 ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,04 га у м.Свалява, по вул.Чехова для ведення особистого підсобного господарства.

Стаття 152 ЗК України передбачає способи захисту прав на земельні ділянки.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

При зверненні в суд із позовом ОСОБА_2 зазначав, що відповідач ОСОБА_1 більше року самовільно встановив огорожу на його земельній ділянці (0,04 га), таким чином, що 0,02 га земельної ділянки відгородив та користується нею, посадив на земельній ділянці ялинки та не дає можливості позивачу використовувати земельну ділянку.

У відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_2 в порядку передбаченому ч.1 ст.81 ЦПК України не довів ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що має місце самовільне захоплення відповідачем земельної ділянки позивача у розмірі 0,02 га, так як у матеріалах справи відсутні дані щодо площі захоплення цієї земельної ділянки, її розташування, координати та конфігурація, що дає підставу стверджувати про захоплення такої ділянки відповідачем та демонтувати огорожу встановлену ним.

Разом з тим, у матеріалах справи міститься висновок додаткової судової земельно-технічної експертизи по іншій цивільній справі №710/560/12 від 14 червня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою вбачається, що при співставленні земельної ділянки по вул.Чехова, №39 у м.Свалява, яка знаходиться у фактичному користування гр.ОСОБА_1 та земельної ділянки відображеної у плані земельної ділянки виготовленого ДП Закарпатгеодезцентр 2009 року стверджується, що земельна ділянка, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 не відповідає земельній ділянці відображеній земельній ділянці у плані 2009 року, за площею, та конфігурацією. Так, площа земельної ділянки, яка знаходиться у фактичному користуванні гр.ОСОБА_1 становить 0,0782 га, а площа земельної ділянки відповідно до плану 2009 року становить 0,0933 га, тобто зменшена на - 0,0151 га. Площа земельної ділянки, яка знаходиться у фактичному користуванні та земельної ділянки відображеної у Державному акті по вул.Чехова,33 у м.Свалява гр.ОСОБА_2 не відповідають також за площею та конфігурацією і лінійними розмірами земельних ділянок відображених у цих актах, а саме: площа земельних ділянок, які знаходиться у користуванні позивача становить - 0,1619 га, а площа земельних ділянок відповідно до державних актів становить 0,17 (0,13 + 0,04) тобто зменшена на 0,0087 га.

Таким чином, площі земельних ділянок, які знаходяться у фактичному користуванні сторін, не відповідають їх правовстановлюючим документам і має місце зменшення розміру земельних ділянок у обох сторін та не встановлено за рахунок яких земельних ділянок має зменшення такого розміру земельних ділянок, які повинні бути у власності сторін.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення у відповідності до п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, яким у позові ОСОБА_2 слід відмовити із вищезазначених підстав.

Керуючись ст.ст.374, 376, 381-384 ЦПК України, ст.152 ЗК України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Свалявського районного суду від 28 лютого 2018 року скасувати.

У позові ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 грудня 2018 року.

Головуючий (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом:

Суддя Закарпатського

апеляційного суду ОСОБА_8