Рішення

від 14.12.2018 по справі 826/5383/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2018 року м. Київ № 826/5383/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Екотехтранс до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

02.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Екотехтранс (позивач ТОВ Екотехтранс ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.02.2018 №00001591402.

Правова позиція позивача зводиться до того, що висновки відповідача викладені в акті перевірки від 22.01.2018 №20/26-15-14-02-05/37311158 є необґрунтованими в частині встановлених в ході перевірки порушень ТОВ Екотехтранс вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) під час здійснення господарських взаємовідносин з TOB Арсенал Пром за період з 01.02.2017 по 30.04.2017. Позивач зазначає, що такі висновки ґрунтуються на неналежних доказах, а тому прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення від 08.02.2018 №00001591402 є протиправним та підлягає скасуванню. Господарські операції із TOB Арсенал Пром є реальними, підтверджені належними первинними документами, а доводи відповідача ґрунтуються виключно на виявлених правопорушеннях TOB Арсенал Пром , що з огляду на принцип індивідуальної відповідальності є безпідставним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2018 відкрито провадження у справі і призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом сторін.

Відповідач подав письмове заперечення на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позову ТОВ Екотехтранс посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки від 22.01.2018 №20/26-15-14-02-05/37311158, згідно яких не підтверджено реальність господарських операцій ТОВ Екотехтранс з TOB Арсенал Пром . Зауважив, що керівник TOB Арсенал Пром надав свідчення про непричетність до діяльності TOB Арсенал Пром . Також відповідач зазначив, що окремі документи не містять даних про особу, відповідальну за здійснення господарської операції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав та мотивів, викладених в позовній заяві, просила суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та потреби заслухати свідка чи експерта, суд за клопотаннями представників сторін, на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) та частини дев'ятої статті 205 цього ж Кодексу ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

В період з 09.01.2018 по 15.01.2018 працівниками ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Екотехтранс з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ Арсенал Пром за період з 01.02.2017 по 30.04.2017.

За результатами перевірки складено акт від 22.01.2018 №20/26-15-14-02-05/37311158.

В ході перевірки виявлені та зафіксовані в акті порушення ТОВ Екотехтранс вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 198.3 статті 198, пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 66 000 грн, у тому числі за лютий 2017 року в сумі 33 314 грн, за березень 2017 року в сумі 16 633 грн, за квітень 2017 року - в сумі 16 053 грн.

08.02.2018 на підставі висновків акту перевірки від 22.01.2018 №20/26-15-14-02-05/37311158 ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №00001591402, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ Екотехтранс з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 82 500 грн, з яких 66 000 грн - за податковим зобов'язанням, 16 500 грн - за штрафними санкціями.

Позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення від 08.02.2018 №00001591402, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що викладені в акті перевірки від 22.01.2018 №20/26-15-14-02-05/37311158 висновки податкового органу щодо заниження ТОВ Екотехтранс податкових зобов'язань з податку на додану вартість ґрунтуються на позиції відповідача, що реальність здійснення господарських операцій ТОВ Екотехтранс з ТОВ Арсенал Пром належним чином документально не доведена. Відповідач вважає, що позивачем та ТОВ Арсенал Пром лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення операцій та правомірності. Вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою заниження фінансового результату, не мають реального товарного характеру.

Згідно з матеріалами справи, в період який охопила перевірки ТОВ Екотехтранс перебувало в господарських правовідносинах із ТОВ Арсенал Пром згідно:

- договору підряду №140217-П від 14.02.2017, відповідно до умов якого ТОВ Арсенал Пром , як підрядник, зобов'язалося на свій ризик виконати власними силами, або силами залучених субпідрядних організацій роботи з очистки каналізації, оброблення та знешкодження рідких відходів, а позивач, як замовник, зобов'язався прийняти і оплати їх;

- договору поставки №140217-Т від 14.02.2017, відповідно до умов якого ТОВ Арсенал Пром , як постачальник, зобов'язалося проводити поставку (продаж) ТОВ Екотехтранс , як Покупцю, у власність (повне господарське відання) товари окремими партіями, відповідно до Замовлення Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти цей Товар та своєчасно здійснювати його оплату (п. 1.1 Договору). Згідно пункту 1.2 Договору №140217-Т від 14.02.2017, асортимент, найменування, кількість, ціна та загальна вартість товару зазначаються в бухгалтерських документах постачальника рахунку-фактурі, видаткових накладних, які після підписання Сторонами мають юридичну силу специфікації в розумінні статті 226 ГК України та є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації, ТОВ Арсенал Пром (код 41039118) зареєстроване 20.12.2016, у процесі припинення не перебуває, керівник - ОСОБА_1.

Починаючи з 01.02.2017, ТОВ Арсенал Пром є платником ПДВ (ІПН 410391126503).

На виконання вказаних договорів ТОВ Арсенал Пром виставило ТОВ Екотехтранс рахунки: №1402 від 14.02.201, №1502 від 15.02.2017, №10 від 21.02.2017, №2102 від 21.02.2017, №2702 від 27.02.2017, №0103 від 01.03.2017, №0303 від 03.03.2017, №1403 від 14.03.2017 на поставку технічної води для прочистки каналізації та проведення робіт з профілактичної прочистки каналізаційних мереж за адресами позивача на загальну суму 396 000 грн, в тому числі ПДВ в сумі 66 000 грн.

Факт надання ТОВ Арсенал Пром послуг і поставки ним товарів згідно вказаних договорів підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №26 від 14.02.2017, №27 від 15.02.2017, №215 від 21.02.2017, №134 від 21.02.2017, №261 від 27.02.2017, №32 від 01.03.2017, №6 від 03.03.2017, №57 від 14.03.2017 та видатковими накладними №26 від 14.02.2017, №27 від 15.02.2017, №215 від 21.02.2017, №134 від 21.02.2017, №216 від 27.02.2017.

ТОВ Арсенал Пром виписано ТОВ Екотехтранс податкові накладні №26 від 14.02.2017, №27 від 15.02.2017, №134 від 21.02.2017, №215 від 21.02.2017, №261 від 27.02.2017, №32 від 01.03.2017, №6 від 03.03.2017, №57 від 14.03.2017.

Оплата наданих ТОВ Арсенал Пром послуг та поставленого товару в загальній сумі 396 000 грн, в тому числі ПДВ в сумі 66 000 грн, підтверджується виписками по рахунку ТОВ Екотехтранс в ПАТ Сбербанк за 15.02.2017, за 16.02.2017, за 22.02.2017, за 28.02.2017, за 01.03.2017, за 03.03.2017, за 14.03.2017, та в ПАТ АКБ Конкорд за 17.05.2017, а також зазначеними в акті перевірки платіжними дорученнями від 15.02.2017 №592, від 16.02.2017 №594, від 22.02.2017 №602, від 28.02.2017 №611, від 01.03.2017 №617, від 03.03.2017 №615, від 14.03.2017 №637, від 17.05.2017 №9. Кредиторська заборгованість по взаємовідносинах із ТОВ Арсенал Пром у позивача за вказаними договорами відсутня.

Факт використання ТОВ Екотехтранс , придбаних у ТОВ Арсенал Пром товарів (технічна вода для прочистки каналізації) та послуг по прочистці каналізації у власній господарській діяльності позивача підтверджують:

- рахунок на оплату №117 від 13.02.2017, виставлений для ТОВ СЕУ (код ЄДРПОУ 38392017), акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №104 від 14.02.2017, податкова накладна №34 від 14.02.2017;

- рахунок на оплату №115 від 13.02.2017, виставлений для ДП Курені (код ЄДРПОУ 32311019), акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №105 від 14.02.2017, податкова накладна №33 від 14.02.2017;

- додаткова угода №3 від 10.01.2017 до Договору про виконання (надання) робіт (послуг) з обслуговування каналізації №020215-1 від 02.02.2015, укладена з ПАТ Київхліб (код ЄДРПОУ 00381574), акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №106 від 14.02.2017, податкова накладна №35 від 14.02.2017;

- договір №200115-4 від 20.01.2015, укладений з ТОВ Проект Майстер (код ЄДРПОУ 32556179), рахунок на оплату №29 від 13.01.2017, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №109 від 15.02.2017, податкова накладна №39 від 15.02.2017;

- рахунок на оплату №118 від 14.02.2017, виставлений для ПрАТ Готель Салют (код ЄДРПОУ 22950541), акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №113 від 16.02.2017, податкова накладна №42 від 16.02.2017;

- договір виконання робіт від 10.01.2017 №100117-5, укладений з ТОВ Глобал Констракшн (код ЄДРПОУ 35369648), акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №117 від 16.02.2017, податкова накладна №44 від 16.02.2017;

- договір виконання робіт від 10.01.2017 №100117-3, укладений з ТОВ Сіметра (код ЄДРПОУ 37985767), акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №115 від 16.02.2017, податкова накладна №45 від 16.02.2017;

- додаткова угода №5 від 14.12.2016 до Договору №1001-1 від 10.01.2013, укладена з ПАТ Оболонь (код ЄДРПОУ 05391057), акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №142 від 28.02.2017, податкова накладна №62 від 28.02.2017;

- договір на виконання робіт від 20.02.2017 №280217-1, укладений з ПрАТ Президент-Готель (код ЄДРПОУ 30058128), акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №159 від 28.02.2017, податкова накладна №63 від 28.02.2017;

- договір виконання робіт від 10.01.2017 №100117-2, укладений з ПАТ Полюс (код ЄДРПОУ 19029704) акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №140 від 01.03.2017, податкова накладна №61 від 28.02.2017;

- договір на виконання робіт від 24.02.2017 №030217-1, укладений з ПІІ Тойота-Україна (код ЄДРПОУ 32589471), акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №152 від 06.03.2017, податкові накладні №6 від 03.03.2017 та №7 від 06.03.2017.

Проведення розрахунку з позивачем за виконані роботи вказаними контрагентами підтверджуються банківськими виписками від 14.02.2017, 15.02.2017, 16.02.2017, 28.02.2017, 03.03.2017, 06.03.2017, 27.03.2017.

В обґрунтування нереальності господарських операцій ТОВ Екотехтранс з ТОВ Арсенал Пром відповідач вказує, що ТОВ Арсенал Пром не міг постачати товари (надавати послуги) на користь ТОВ Екотехтранс та здійснювало діяльність, спрямовану на документальне оформлення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди особам з метою штучного формування податкового кредиту та витрат. В обґрунтування вказаного висновку відповідач зазначає про:

1) відсутність у ТОВ Арсенал Пром ресурсів, основних засобів, технічних та технологічних можливостей, необхідних для постачання товарів та виконання робіт;

2) відсутності у ланцюгу постачання ТОВ Арсенал Пром товарів, які постачались позивачу;

3) наявність негативної інформації про ТОВ Арсенал Пром отриманої із матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №32017220000000110 від 25.07.2017, зокрема поясненнях керівника ТОВ Арсенал Пром ОСОБА_1 про непричетність до господарської діяльності вказаного товариства;

4) у видаткових накладних від 14.02.2017 №26, від 15.02.2017 №27, від 21.02.2017 №134, від 21.02.2017 №215, від 27.02.2017 №261 не зазначено даних про особу відповідальну за здійснення господарської операції від ТОВ Екотехтранс , рахунок на оплату №2702 від 27.022017 не містять даних про особу відповідальну за здійснення господарської операції з боку ТОВ Арсенал Пром .

Надаючи правову оцінку вказаним доводам відповідача, суд виходить з наступного.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України. Зокрема, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон №996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону №996-XIV).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту та витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Судом встановлено, що наявними в матеріалах справи первинними документами підтверджується реальність господарських операцій ТОВ Екотехтранс з ТОВ Арсенал Пром .

При цьому, суми податкового кредиту, сформованого позивачем за наслідками таких операцій відображені у відповідній декларації з ПДВ, податкові накладні сформовані за результатами таких операції зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд враховує доводи відповідача про те, що у деяких видаткових накладних від не зазначено даних про особу відповідальну за здійснення господарської операції від ТОВ Екотехтранс , а в рахунку на оплату №2702 від 27.02.2017 не містять даних про особу відповідальну за здійснення господарської операції з боку ТОВ Арсенал Пром .

Разом з цим, відповідач визнає, що вказані первинні документи підписані та скріплені печатками ТОВ Екотехтранс та ТОВ Арсенал Пром .

При цьому, суд зазначає, що окремі недоліки в оформленні первинних документів не спростовують наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Відсутність реквізитів первинних документів ще не означає їх дефектність; відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання нереальності господарських операцій. В кожному конкретному спірному випадку важливо окремо досліджувати характер недоліків первинних документів, однак згідно з прямим приписом статті 9 Закону № 996-XIV такі недоліки не повинні унеможливлювати ідентифікацію осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг таких господарських операцій тощо. Водночас неістотні недоліки первинних документів не є підставою для невизнання факту відсутності здійснення господарської операції.

Аналогічний висновок містить в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №806/1033/17.

Відповідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи, що вказані видаткові накладні та рахунок підписані та скріплені печатками ТОВ Екотехтранс та ТОВ Арсенал Пром , надають можливість встановити зміст та обсяг господарських операцій, які проведені згідно вказаних документів, суд не вважає, що вказані відповідачем недоліки в оформленні вказаних видаткових накладних та рахунку унеможливлюють віднесення вказаних документів до первинних документів в розумінні Закону №996-XIV.

Верховний Суд України в постанові від 29.03.2017 по справі №826/11082/14 зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК витрат є безпідставними.

У постанові від 14.03.2017 по справі №826/757/13 Верховний Суд України вказує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Верховний Суд у рішенні по справі №2а-7075/12/2670 від 16.01.2018 констатує, що первинні документи є неналежними, адже підписані особою, яка значилась директором товариства, проте фактично ніякого відношення до діяльності товариства не мала, що встановлено в межах розслідування кримінальної справи за фактом вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.1 та ч.3 ст.358 КК України.

У постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17 Верховний Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Далі, аналізуючи правовідносини у зазначеній справі, Верховний Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінально процесуальний кодекс України.

Відповідно до частини першої статті 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту чи пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670 від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, та Верховним Судом України у постановах від 12.04.2016 по справі №826/17617/13, від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 у справі №810/5645/14.

З мотивів викладених вище суд зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді вироки щодо посадових осіб ТОВ Арсенал Пром не існували.

Тому, посилання відповідача на наявність негативної інформації про ТОВ Арсенал Пром , за відсутності відповідних вироків, суд не може розцінювати як доказ нереальності господарських операцій позивача з ТОВ Арсенал Пром .

Крім того, суд враховує, що згідно наявної в матеріалах справи заяви керівника ТОВ Арсенал Пром ОСОБА_1, останній просить вважати недійсними та такими, що не мають юридичної сили, його пояснення отримані в рамках досудового розслідування, зокрема кримінального провадження №32017220000000110 від 25.07.2017, про непричетність до господарської діяльності ТОВ Арсенал Пром . ОСОБА_1 зазначив, що вказані пояснення надані ним під тиском працівників податкової міліції та національної поліції, при цьому він є власником та директором ТОВ Арсенал Пром з 18.01.2017, керував діяльністю вказаного товариства, всі угоди складені протягом всього періоду діяльності ТОВ Арсенал Пром є реальними, ніяких безтоварних та фіктивних операцій не здійснювалось.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача в частині порушення контрагентами позивача положень законодавства, суд враховує правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 по справі №802/4940/14, згідно якої податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Тобто, у разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Проте посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

Разом з тим, позивачем надано до суду копії первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій з вказаними контрагентами.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Також суд зважає, що контролюючим органом не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні станом на здійснення господарських операцій з позивачем у ТОВ Арсенал Пром ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для здійснення поставок товарів, обумовлених укладеними договорами з позивачем.

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

Посилання відповідача на відсутність придбання постачальниками ТОВ Арсенал Пром товарів, які було поставлено на користь позивача, а також отримання вказаними контрагентами позивача від постачальників товарів широкої номенклатури, які знаходяться в різних категоріях та сегментах ринку не можуть слугувати доказом нереальності господарських операцій позивача із вказаними контрагентами, адже позивач не зобов'язаний перевіряти наявність у ланцюгу постачання контрагента наявності факту придбання окремих товарів чи наявність законних підстав набуття контрагентом прав на предмет поставки.

При цьому, відповідачем також не подано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем та його контрагентами розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Суд також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (частина друга статті 61 Конституції України).

Відповідно до частина друга статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України , якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження факту отримання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20.02.2018 по справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 по справі №802/4940/14).

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено обґрунтованості висновків перевірки та правомірності оскаржуваних рішень, суд вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.02.2018 №00001591402.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного у справі платіжного доручення від 26.03.2018 №358 позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 1762 грн, вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 255 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Екотехтранс задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 08.02.2018 №00001591402.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Екотехтранс судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Екотехтранс (місцезнаходження юридичної особи: 03146, місто Київ, вулиця Жмеринська, будинок 26; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 37311158).

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04655, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39439980).

Суддя О.М. Чудак