Рішення

від 11.12.2018 по справі 905/1881/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.12.2018 Справа № 905/1881/18

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Поліщук А.І розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Комунального підприємства Макіївтепломережа про стягнення інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 15118345 грн.32 коп.

За участю представників сторін:

від позивача - Єфременко О.О. - представник (за довіреністю)

від відповідача - не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства Макіївтепломережа про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов'язання у сумі 15 118 345,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №1409/15-БО-8 від 30.12.2014 в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати за газ, внаслідок чого виникли підстави для нарахування 3% річних у розмірі 2 319 669,68 грн. та інфляційних витрат у розмірі 12 798 675,64 грн.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 525,530,625,629,692,712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 4,162-164 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/1882/18 за правилами загального позовного провадження.

20.11.2018 у підготовчому судовому засіданні суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.12.2018

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, відзиву на позовну заяву у інший спосіб не надав.

За висновками суду, відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

Відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Положення частини сьомої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.

За наявності відповідної письмової заяви учасника справи та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Пунктом 4 ст.122 ГПК України передбачено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно з відомостями, які наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Комунального підприємства Сервіс є: 87333, Донецька обл., м.Амвросіївський район, смт.Новоамвросіївське, вул..Зелена, б.1.

З огляду на те, що відповідач знаходиться на території, на яку не здійснюється пересилання поштової кореспонденції, 16.10.2018, 07.11.2018, 23.11.2018, на офіційному веб-порталі Судова влада України (dn.arbitr.gov.ua) було розміщено оголошення про дату та час судового засідання у справі № 905/1882/18, призначеного на 31.10.2018, 20.11.2018, 11.12.2018, відповідно.

Статтями 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У пункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку ст.ст.80, 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

30.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Макіївтепломережа" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №1409/15-БО-8.

Згідно п.1.1-1.2 вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

За правилами п.2.1 договору №1409/15-БО-8 від 30.12.2014 продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 11840,8 тис. куб. м.

За змістом п.5.2 укладеного сторонами правочину ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 5900,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,700 грн., крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ - 440,04 грн. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 6384,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1276,94 грн., всього з ПДВ - 7661,64 грн.

Сторонами додатковою угодою №1 від 27.02.2016 внесені зміни до вказаного пункту Договору №1409/15-БО-8, внаслідок чого ціна газу знизилась до 7416,84 грн. (з ПДВ).

За змістом п.6.1 договору №1409/15-БО-8 від 30.12.2014 оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.10.10 договору №1409/15-БО-8 від 30.12.2014 договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору №1409/15-БО-8 від 30.12.2014 позивачем та відповідачем було підписано, зокрема, наступні акти приймання-передачі природного газу (з урахуванням послуги на транспортування):

- від 31.01.2015 у січні 2015 року на суму 16 807 423,94 грн.,

- від 28.02.2015 у лютому 2015 року на суму 14 309 057,23 грн.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору №1409/15-БО-8 від 30.12.2014 остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вказує позивач з посиланням на відомості, які містяться у довідці "Операції з 01.01.2015 по 28.02.2018" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", та проти чого відповідач в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечив, розрахунок за вказаними поставками природного газу було здійснено відповідачем з порушенням строків, встановлених розділом 6 Порядок та умови проведення розрахунків договору №1409/15-БО-8 від 30.12.2014.

За таких обставин, при прийнятті цього рішення суд виходить з того, що фактичне перерахування вартості природного газу на суму 31116481,17 грн. було здійснено відповідачем з порушенням строків, які встановлені договором №1409/15-БО-8 від 30.12.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

Частиною ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відтак, з огляду на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, нараховано та пред'явлено до стягнення, у межах провадження по даній справі, за зобов'язаннями січня 2015 (за період з 01.07.2015 по 28.02.2018 у розмірі 7237557,42 грн.) та лютого 2015 (за період з 01.07.2015 по 28.02.2018 у розмірі 5561118,22грн.) інфляційні витрати у загальній сумі 12 798 675,64 грн. та 3% річних за зобов'язаннями січня 2015 (за період з 02.10.2015 по 27.03.2018 у розмірі 1252958,89грн) та лютого 2015 (за період з 02.10.2015 по 27.03.2018 у розмірі 1066710,79 грн.) у загальній сумі 2 319 669,68 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за зазначені позивачем періоди, суд вважає його методологічно та арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 2 319 669,68 грн. та інфляційних витрат у розмірі 12798675,64 грн. підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують доводи позивача повному обсязі, отже позовні вимоги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України, до Комунального підприємства "Макіївтепломережа" про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов'язання у сумі 15 118 345,32 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у сумі 226775,20 грн. покладаються на Комунальне підприємство "Макіївтепломережа".

Керуючись статтями 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Комунального підприємства Макіївтепломережа про стягнення інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 15118345 грн.32 коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства по теплопостачанню Макіївтепломережа (86156, Донецька обл., місто Макіївка, вул. Лебедєва, будинок 72 "А", код ЄДРПОУ 31534547) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, б.6, код ЄДРПОУ 20077720):

- три відсотки річних у сумі 2 319 669 грн. (два мільйони триста дев'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят дев'ять) грн. 68 коп.;

- інфляційні нарахування у сумі 12798675 (дванадцять мільйонів сімсот дев'яносто вісім тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн. 64 коп.;

- витрати по сплаті судового збору у сумі 226775 (двісті двадцять шість тисяч сімсот сімдесят п'ять) грн. 20 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 11 грудня 2018 року.

Повний текст рішення складено та підписано 14 грудня 2018 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Е.В. Зекунов