Рішення

від 07.12.2018 по справі 906/813/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА Господарський суд Житомирської області

---

---

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20, E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" грудня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/813/18 Господарський суд Житомирської області у складі: судді Кудряшової Ю.В. секретар судового засідання: Голюк Л.А. за участю представників сторін: від позивача: не прибув; від відповідача: не прибув. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом Державного підприємства "Укрхімтрансаміак"   до Товариства з обмеженою відповідальністю" Техно Коло" про стягнення 23708 грн.16 коп. Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 15120, 00 грн. попередньої оплати, 7529,76 грн. пені та 1058,40 грн. штрафу. Позивач в судове засідання уповноваженого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення адресату поштового відправлення. Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв. Ухвала господарського суду від 22.11.2018 повернулися до суду в відміткою працівника пошти "за закінченням встановленого строку зберігання". Відповідно до п. 11  листа №01-8/123 від 15.03.2007 Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Пунктом 3.9.1  Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"  визначено, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем реєстрації ТОВ «Техно Коло» є м. Житомир, вул. Львівська, 11 кім. 3, індекс 10030. На зазначену вище адресу судом направлялась кореспонденція. Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для   повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів. Разом з тим, судом взято до уваги, що явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9  ст. 165 ГПК України. Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, - ВСТАНОВИВ: 17 березня 2017 року між Українським державним підприємством Укрхімтрансаміак» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно Коло» (постачальник/відповідач) укладений договір поставки товару за №49/17. Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 20 квітня 2017 року №599 Українське державне підприємство «Укрхімтрансаміак» перейменоване у Державне підприємство «Укрхімтрансаміак». Наказом Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» від 06 липня 2017 року №152 Миколаївське управління магістрального аміакопроводу Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак» перейменоване у Миколаївське управління магістрального аміакопроводу Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» (скорочено МУМА ДГІ «Укрхімтрансаміак»). Відповідно до п. 1.1, п.1.2 договору постачальник зобов'язався поставити покупцю продукцію в асортименті «Товар», згідно з видатковими накладними за кожну партію Товару, відповідно до узгоджених сторонами цін, асортименту, кількості і строків поставки Товару в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Покупець зобов'язався прийняти й оплатити Товар. Як передбачено Специфікацією №1, яка є додатком №1 до Договору та становить його невід'ємну частину, Постачальник зобов'язався поставити Покупцю 20 кг пасти 131-435 КГУ тип 0 на загальну суму з урахуванням ПДВ - 15120,00 грн. Відповідно до п. 2.1 Договору загальна сума договору поставки становить суму видаткових накладних на всі партії Товару але не може перевищувати 50000,00 грн. в т.ч. ПДВ. Відповідно до п. 3.1 Договору Товар повинен бути поставлений Покупцю протягом 20 календарних днів з моменту одержання передоплати в розмірі 100% на р/р Постачальника, але може бути поставлений в будь - який момент у межах періоду від дня підписання даного договору до вищевказаної дати. Відповідно до п.  4.1 Договору оплата за Товар здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у вигляді 100% передоплати згідно виставлених рахунків. Як зазначено в ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію. (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, Таке ж положення містить і ст.173 ГК України в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, Що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні І покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Згідно ч.ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 1 ст. 530 та ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу. Згідно зі ст. 526 ЦК України, от. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів,, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України), Миколаївське управління магістрального аміакопроводу Державного підприємства «Укрхімтрансаміак», яке є відокремленим структурним підрозділом ДП «Укрхімтрансаміак», відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000294 від 17 березня 2017 року, повністю оплатило вартість 20 кг пасти 131-435 КГУ тип 0, перерахувавши на розрахунковий рахунок ТОВ «Техно Коло» 15120,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №666 від 31 березня 2017 року (а.с. 17). Отже позивачем (Покупцем) було належним чином виконано зобов'язання з оплати Товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у вигляді 100% передоплати згідно виставлених рахунків, що  передбачено п. 4.1 Договору. Разом з тим, Відповідач (Постачальник), в порушення п.1,1, п.3.1 Договору, не виконав взятих на себе зобов'язань та не поставив Позивачу (Покупцю) Товар (20 кг пасти 131-435 КГУ тип 0) протягом 20 календарних днів з моменту одержання передоплати в розмірі 100%, тобто до 20 квітня 2017 року включно. В послідуючому 16 червня 2017 року та 09 серпня 2017 року Миколаївським управлінням магістрального аміакопроводу Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» на адресу ТОВ «Техно Коло» були направлені претензії №678 та №915 (а.с. 18, 20) з проханням виконати. До теперішнього часу TOB «Техно Коло» своїх зобов'язань за Договором не виконало, відповідей на претензії не надало та не повернуло суму попередньої оплати. Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню попередня оплата не поставленого товару в сумі 15120,00 грн. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до п. 7.1 Договору у випадку недотримання строків поставки, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми простроченої поставки за кожний день недопоставки, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Відповідачем прострочено виконання покладених на нього зобов'язань за Договором за період з 21 квітня 2017 року по 31 серпня 2018 року, що складає 498 днів. Перевіривши розрахунок пені, господарський суд вважає останній вірним, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню. Сума штрафу за Договором складає 1058,40 грн. (15120,00 грн. х 7%). Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо). Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, - ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю" Техно Коло" (10030, м. Житомир, вул. Львівська. 11 кім. 3, ід. код 41035511) - на користь Державного підприємства "Укрхімтрансаміак" (02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 15, ід. код 31517060) 15120,00 грн. попередньої оплати, 7529,76 грн. пені, 1058,40 грн. штрафу, а також 1762,00 грн. сплаченого судового збору. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено:  17.12.18 Суддя                                                                     Кудряшова Ю.В.   Віддрукувати: 1 - в справу; 2, 3 - сторонам (рек. з повід.)