Рішення

від 11.12.2018 по справі 909/924/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.12.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/924/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський завод "Промприлад",

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ@РТ СЕРВІС"

про стягнення заборгованості в сумі 132 801 грн 33 к.

за участю:

від позивача: Боднарчук Андрій Михайлович,

від відповідача: представник не з"явився

установив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Приватне акціонерне товариство "Івано-Франківський завод "Промприлад" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ@РТ СЕРВІС" про стягнення заборгованості в сумі 132801 грн 33к.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

24.10.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання у справі на 20.11.2018, яке відклав на 11.12.2018 (ухвала від 20.11.2018).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з'явився, конституційним правом на захист своїх прав не скористався, причин неприбуття не повідомив, відзиву на позов не подав. Ухвали суду направлялися відповідачу, у відповідності до ст.120 ГПК України, рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у позовній заяві та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернулися на адресу суду з відділення поштового зв'язку із зазначенням причини повернення: "за закінченням встановленого строку зберігання".

Факт не отримання копій ухвал, які суд з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав відповідачу за належною адресою та які повернулися в суд у зв'язку з їх неотриманням адресатом, свідчить про суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи у засіданні суду здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 11.12.2018 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди від 01.04.2018 №281-33/18 щодо своєчасної сплати орендної плати та плати за комунальні послуги, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 118945 грн 04к. за період з травня 2018 року по вересень 2018 року. Позивач на цю заборгованість нарахував пеню в розмірі 13856 грн 29к.

Позиція відповідача.

Відповідач відзив на позов не подав.

Обставини справи, дослідження доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між Приватним акціонерним товариством "Івано-Франківський завод "Промприлад" як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "СМ@РТ СЕРВІС", як орендарем, укладений договір оренди нежитлового приміщення від 01.04.2018 №281-33/18 (надалі -договір). Сторони уклали договір письмово у формі єдиного документа, його підписали повноважні особи обох сторін за договором та скріпили печатками.

Відповідно до Розділу 1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення на другому поверсі корпус №7(далі - приміщення). Адреса будинку в якому знаходиться приміщення: м.Івано-Франківськ, вул.Академіка Сахарова,23. Загальна площа приміщення - 57,7 м 2 .

Згідно з п.3.1 орендар вступає в строкове платне користування приміщенням у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта прийому - передачі приміщення. Орендодавець зобов"язується передати приміщення протягом п"яти днів з моменту підписання цього договору (п.3.2. договору).

Договір укладається на один місяць та набуває чинності з дня підписання сторонами акта прийому-передачі (п.4.1.) Договір продовжує свою дію на термін вказаний у п.4.1. договору, якщо жодна із сторін не заявить про інше за 30 календарних днів до дня закінчення строку дії договору (п.4.2.).

Орендна плата за користування приміщенням встановлюється в розмірі 50 (п"ятдесят гривень за квадратний метр площі (з ПДВ) на місяць. За домовленістю сторін розмір орендної плати та форма її виплати можуть бути змінені (п.5.1.).

Орендна плата сплачується в національній валюті України в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа наступного за звітним (розрахунковим) місяцем (п.5.2.)

Сторони дійшли згоди, що плата за комунальні та інші послуги сплачується орендарем окремо не пізніше 5 числа поточного місяця авансовим платежем у розмірі 80% від розміру оплати за попередній місяць, а остаточний розрахунок проводиться не пізніше

3-х днів з дати пред"явлення рахунків орендодавцем (п.5.3.).

Орендар здійснює оплату за користування електроенергією, водопостачанням та водовідведенням (комунальними та іншими послугами) за чинними на місяць оплати тарифами на підставі пред"явлених йому орендодавцем рахунків (п.5.5.)

Орендар здійснює оплату за обслуговування внутрішніх електромереж, мереж водопостачання та водовідведення в розмірі 12 % від вартості використаної орендарем електроенергії, води та послуг водовідведення (п.5.9.).

Згідно з п.8.1. договору, сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору, передбачену чинним законодавством та цим договором.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.04.2018, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками, копія якого приєднана до матеріалів справи.

Як стверджує позивач, в порушення умов договору відповідач в період з травня 2018 - вересень 2018 не сплачував орендну плату та плату за комунальні послуги на підставі актів надання послуг №291 та №318 від 30.04.2018, №411 та 386 від 31.05.2018, №419 та 433 від 30.06.2018, №456 та №457 від 20.07.2018, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 118945 грн 04 к.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача 03.08.2018 направлено претензію №79-319 з вимогою сплатити заборгованість по орендній платі та комунальних платежах ( докази направлення долучено до матеріалів справи). Проте, вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки станом на 01.10.2018 відповідачем заборгованість не погашена, позивач керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України та п.8.1. договору нарахував відповідачу пеню та звернувся за захистом свого порушеного права до господарського суду з вимогами про стягнення заборгованості.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідач прострочив сплату орендних платежів в період з травня 2018 року - липень 2018 року в розмірі 7693 грн 34 к., а також плату за комунальні послуги в розмірі 104520 грн 04 к.

Дослідивши подані позивачем докази на підтвердження вказаної заборгованості за період травень 2018 року - липень 2018 року, суд визнав їх належними та достатніми в розумінні статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо стягнення орендної плати за серпень-вересень 2018 року в розмірі 6731 грн 66 к., суд зазначає що позивачем не подано жодних доказів на підтвердження заборгованості за цей період.

Суд зазначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом.

Проте, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом протягом розгляду справи, доказів належного виконання своїх зобов'язань суду не надав, доводи позивача не спростував. Позивач в свою чергу не подав суду доказів заборгованості по орендній платі та наданих комунальних послугах за період серпень-вересень 2018 року.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173, 174 ГК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Вказані приписи кореспондуються з ч. 1 ст. 759 ЦК України.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму (ч. 2 ст. 762 ЦК України).

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки,встановлені договором або законом.

Позивач нараховуючи відповідачу пеню, керувався ст.625 Цивільного кодексу України, положеннями якої встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором .

В той час, як забезпечення виконання грошового зобов"язання у вигляді пені регулюються ст. 546, 549 Цивільного кодексу України та ст.230, 231 Господарського кодексу України.

Суд звертає увагу позивача на те, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пеня, за визначенням ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

З ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Згідно п.2.1 постанови №14 від 17.12.13 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вбачається, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Тобто, пеня стягується тільки у тому разі, коли її розмір визначено в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами спірного договору оренди не визначено розміру пені, що підлягає оплаті у разі порушення орендарем строку оплати орендної плати та комунальних послуг.

Висновок суду.

Отже, суд встановив, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку з оплати орендної плати та плати за комунальні послуги не виконав; обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не навів; доказів виконання зобов"язання не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати орендної плати та плати за комунальні послуги в період з травня по липень 2018 року , тому вимога позивача про стягнення з відповідача 112213 грн 38к. заборгованості обґрунтована та належить до задоволення.

В частині позовних вимог про стягнення орендної плати за серпень-вересень 2018 року в сумі 6731 грн 66 к. належить відмовити у зв"язку із недоведеністю позивачем заявленої суми боргу.

В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 13856 грн 29 к., суд відмовляє в їх задоволенні, оскільки умовами спірного договору не визначено розміру пені, що належить до оплати у разі порушення орендарем своїх обов"язків за договором.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 7693 грн 34к - заборгованості з орендної плати та 104520 грн 04 к- заборгованості за комунальні послуги.

Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За поданий позов позивач сплатив судовий збір у розмірі 1992 грн 02к. Сума задоволених позовних вимог становить 112213 грн 38к.

Отже, за рахунок відповідача позивачу належить відшкодувати 1683 грн 20 к. судового збору.

Судовий збір в розмірі 308 грн 82 к. враховуючи часткове задоволення позовних вимог суд покладає на позивача.

На підставі викладеного, у відповідності до ст.8, 124, 129 Конституції України, керуючись ст.2, 74, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський завод "Промприлад" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ@РТ СЕРВІС" про стягнення заборгованості в сумі 132 801 грн 33 к. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ@РТ СЕРВІС", вул.Січових Стрільців,30Б, офіс 45, м.Івано-Франківськ,76018 (код 39739724) на користь Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський завод "Промприлад", вул.Академіка Сахарова,23, м.Івано-Франківськ, 76018 (код 05782912) - 7693 (сім тисяч шістсот дев"яносто три гривні) 34к. заборгованості з орендної плати, 104520 (сто чотири тисячі п"ятсот двадцять гривень) 04к. боргу з комунальних платежів та 1683 (одну тисячу шістсот вісімдесят три гривні) 20 к. судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення 13856 (тринадцяти тисяч вісімсот п"ятдесяти шістьох гривень ) 29 к. пені - відмовити.

Судовий збір в розмірі 308 (триста вісім гривень) 82 к. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в порядку, передбаченому Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.12.2018

Суддя Т.В.Максимів