Рішення

від 17.12.2018 по справі 910/13592/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 17.12.2018Справа №  910/13592/18 Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЗТ ТрансСервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Семенюк» про стягнення 58  007,45 грн.           ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЗТ ТрансСервіс» (надалі – ТОВ «АТЗТ ТрансСервіс») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Семенюк» (надалі – ТОВ «Транспортна компанія Семенюк») про стягнення 58  007,45 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору перевезення вантажу №32 від 19.05.2017 позивач здійснив перевезення вантажів, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті здійснених перевезень не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 51  449,42 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 4  697,39 грн. та 3% річних у розмірі 1  860,64 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив. Вказана ухвала направлена на адресу відповідача, яка зазначена в позові та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №0103047717900, проте поштове відправлення повернулось на адресу суду. Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду. У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в   електронній   формі   не   пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на   офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 16.10.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Натомість, відзив на позовну заяву відповідачем не подано, будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило. Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне. 19.05.2017 між ТОВ «АТЗТ ТрансСервіс» (перевізник) та ТОВ «Транспортна компанія Семенюк» (замовник) був укладений договір перевезення вантажу №32 (надалі – «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник бере на себе зобов'язання у відповідності з із поданими замовником заявками здійснювати перевезення вантажним автомобілем довірений йому замовником вантаж, а замовник зобов'язаний вантаж прийняти та сплатити за перевезення вантажу встановлену даним договором плату. За змістом п. 2.1.4 Договору перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення, зазначеного в заявці, в строки, обумовлені в заявці, поданій замовником та узгодженій сторонами. Здача вантажу вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за яким вантаж був прийнятий від замовника. Пунктом 4.1 Договору передбачено, що форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажу і надання інших послуг, пов'язаний з цим, визначаються перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем – замовником при укладенні ними договору на перевезення вантажів. 19.05.2017 сторонами було погоджено замовлення на перевезення вантажу №28, відповідно до якого відповідач мав здійснити перевезення вантажу (каучук) за маршрутом: м. Калло, Бельгія – м. Біла Церква, Україна; вартість перевезення – 1  750,00 євро на день розмитнення за курсом НБУ; умови оплати – 100% оплата по оригіналам документів (договір, заявка, рахунок, CMR з відміткою про отримання вантажу) протягом 15 банківських днів. На виконання умов Договору та заявки позивач здійснив перевезення вантажу на суму 1  750,00 євро, що станом на дату розмитнення (25.05.2017) становило 51  449,42 грн. Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажу, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 51  449,42 грн. Договір є договором перевезення вантажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковими для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Пунктом 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Матеріалами справи (міжнародна товарно-транспортна накладна CMR№336430D) підтверджується здійснення позивачем на підставі Договору та заявки перевезення вантажу на 1  750,00 євро, що станом на дату розмитнення (25.05.2017) становить 51  449,42 грн. Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до умов укладеної між сторонами заявки (замовлення на перевезення вантажу №28 від 19.05.2017) умови оплати – 100% оплата по оригіналам документів (договір, заявка, рахунок, CMR з відміткою про отримання вантажу) протягом 15 банківських днів. 02.08.2018 позивач звернувся до відповідача із вимогою (претензією) №301 про сплату заборгованості за здійснене перевезення. Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.3  Договору, зобов'язання відповідача з оплати послуг переведення становить 51  449,42 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент звернення позивача до суду настав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 51  449,42 грн. на підставі Договору за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). ТОВ «Транспортна компанія Семенюк» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено. За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «АТЗТ ТрансСервіс» про стягнення з ТОВ «Транспортна компанія Семенюк» заборгованості у розмірі 51  449,42 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом. Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 4  697,39 грн. та 3% річних у розмірі 1  860,64 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 12.07.2007 по 24.09.2018. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 4  697,39 грн. та 3% річних у розмірі 1  860,64 грн. За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Транспортна компанія Семенюк» на користь ТОВ «АТЗТ ТрансСервіс» заборгованості у розмірі 51  449,42 грн., інфляційних у розмірі 4  697,39 грн. та 3% річних у розмірі 1  860,64 грн. Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача. На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд  міста Києва - ВИРІШИВ: 1.  Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЗТ ТрансСервіс» задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Семенюк» (03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, 35/37; ідентифікаційний код 40242720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЗТ ТрансСервіс» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 84; ідентифікаційний код 20583021) заборгованість у розмірі 51  449 (п'ятдесят одна тисяча чотириста сорок дев'ять) грн. 42 коп., інфляційні у розмірі 4  697 (чотири тисячі шістсот дев'яносто сім) грн. 39 коп., 3% річних у розмірі 1  860 (одна тисяча вісімсот шістдесят) грн. 64 коп. та судовий збір у розмірі 1  762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. Видати наказ. 3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя                                                                                                               В.П. Босий