Ухвала

від 11.12.2018 по справі 910/13204/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

11.12.2018Справа №910/13204/17 За позовом Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова Національної академії науки України, м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦ ХАУС", м. Київ

2. Фізичної особи-підприємця Коваля Віталія Миколайовича, м. Київ

про стягнення 134 230,30 грн., -

За розглядом скарги Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова Національної академії науки України

на бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників учасників справи:

від позивача (скаржника): Шерстюк М.П. (представник за довіреністю №61-356 від 09.07.2018р.);

від відповідача-1: не з'явились;

від відповідача-2: не з'явились;

від органу ДВС: не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Інститут металофізики ім. Г.В. Курдюмова Національної академії науки України (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦ ХАУС" (відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця Коваля Віталія Миколайовича (відповідач-2) 111 559 грн. орендної плати; 15 173,14 грн. земельного податку; 1 023,51 грн. благоустрою; 629,06 грн. відшкодування за експлуатаційні витрати; 5 845,59 грн. пені, а всього 134 230,30 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Демидов В.О.) від 26.09.2017р. (повне рішення складено 02.10.2017р.) у справі №910/13204/17 позов Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова Національної академії науки України задоволено та стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦ ХАУС" та Фізичної особи-підприємця Коваля Віталія Миколайовича з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду на користь Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова Національної академії науки України 111 559 грн. орендної плати; 15 173 грн. 14 коп. земельного податку; 1 023 грн. 51 коп. благоустрою; 629 грн. 06 коп. відшкодування за експлуатаційні витрати; 5 845 грн. 59 коп. пені і 2 013 грн. 46 коп. судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2017р. виправлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 26.09.2017р. у справі № 910/13204/17 допущені технічні описки шляхом викладення п. 2 його резолютивної частини в новій редакції.

20.10.2017р. на виконання вказаного судового рішення Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

29.11.2018р. до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова Національної академії науки України на бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у виконавчому провадженні ВП №55990371 з примусового виконання рішення суду від 26.09.2017р., відповідно до якої позивач просить суд: 1) визнати оскаржувану бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, який здійснює виконавче провадження №55990371 щодо не проведення опису та арешту рухомого майна ФОП Коваля Віталія Миколайовича за заявою Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова Національної академії науки України та не звернення стягнення на нерухоме майно, належне Ковалю Віталію Миколайовичу неправомірною; 2) визнати оскаржувану бездіяльність керівника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо не розгляду поданої Інститутом металофізики ім. Г.В. Курдюмова Національної академії науки України скарги на бездіяльність державного виконавця у ВП №55990371 неправомірною; 3) зобов'язати державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, який здійснює виконавче провадження №55990371 усунути порушення, а саме: провести опис та арешт рухомого майна ФОП Коваля Віталія Миколайовича та звернути стягнення на нерухоме майно, належне Ковалю Віталію Миколайовичу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2018 року, у зв'язку з закінченням терміну повноважень у судді Демидова В.О. вказану скаргу передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2018р. справу №910/13204/17 прийнято до свого провадження суддею Морозовим С.М. для розгляду скарги Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова Національної академії науки України, розгляд скарги призначено на 11.12.2018р.

10.12.2018р. до суду від позивача надійшла заява з копіями матеріалів виконавчого провадження №55990371.

В судове засідання 11.12.2018р. представники відповідачів та органу ДВС не з'явились, про час та місце повідомлені належним чином та їх неявка відповідно до ст. 342 ГПК України не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі за розглядом скарги Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова Національної академії науки України у частині визнання оскаржуваною бездіяльності керівника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо не розгляду поданої Інститутом металофізики ім. Г.В. Курдюмова Національної академії науки України скарги на бездіяльність державного виконавця у ВП №55990371 неправомірною, а в іншій частині про часткове задоволення скарги позивача, з огляду на наступне.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Щодо вимоги скаржника в частині визнання бездіяльності керівника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо не розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні ВП №55990371 неправомірною, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України "Про виконавче провадження", згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Водночас частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Враховуючи наведене, крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного нормами процесуального законодавства, Закон України "Про виконавче провадження" встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо не розгляду заяви стягувача.

У зв'язку з викладеним суд вважає, що скарга в частині визнання бездіяльності керівника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо не розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні ВП №55990371 неправомірною не підлягає розгляду в межах даної справи за правилами господарського судочинства.

А тому, провадження в частині вищезазначеної вимоги скарги підлягає закриттю відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Щодо решти вимог скарги Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова Національної академії науки України, суд зазначає наступне.

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно положень Закону України "Про виконавче провадження" юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Сімерецької В.С. від 16.03.2018р. було відкрито виконавче провадження №55990371 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 р. у справі №910/13204/17 про стягнення боргу з Фізичної особи-підприємця Коваля Віталія Миколайовича (відповідача-2) у сумі 136 243,76 грн.

Також, 16.03.2018р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника - відповідача-2.

04.04.2018р. державний виконавець виніс постанову про арешт грошових коштів, що містяться на зазначених рахунках банківських установ.

25.05.2018р. стягувач звернувся до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві з заявою № 61-252 від 22.05.2018р., в якій просив орган ДВС провести опис та арешт рухомого майна боржника, що знаходиться за адресою: 03142, м. Київ, бул. Вернадського, 36 (орендується боржником під розміщення складу та виробництва).

Згідно ч. 4 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Разом з тим, як вбачається з наданих стягувачем копій матеріалів виконавчого провадження №55990371, державним виконавцем не було здійснено виконавчих дій, а саме - опису та арешту майна боржника за адресою: 03142, м. Київ, бул. Вернадського, 36, що не заперечується органом ДВС при розгляді даної скарги.

У відповідності до ч. ч. 1, 2, 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Таким чином, виходячи з названих вище положень Закону України "Про виконавче провадження", суд погоджується з доводами стягувача про те, що виконавчі дії щодо боржника мають бути безперервними та систематичними, а бездіяльність органу ДВС призвела до невиконання судового рішення у даній справі.

Матеріалами виконавчого провадження, долученими стягувачем до справи підтверджується звернення останнього зі скаргою до керівника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо бездіяльності державного виконавця у виконавчому провадженні №55990371, яка також залишена без відповіді.

За змістом статей 1, 8 Конституції України Україна є правова держава. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - "Конвенція") та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулюється Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Відтак, присудженні до стягнення рішенням у даній справі грошові кошти, є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирне володіння яким з моменту винесення наведеного рішення гарантується ст.ст. 1, 8, 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

При цьому, в рішеннях у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 р. та "Ясіуньєне проти Латвії" від 06.03.2003 р. Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване першим реченням частини першої статті 1 Протоколу № 1.

Тоді як, у даному випадку невиконання судового рішення призводить до порушення забезпечення права позивача на мирне володіння відповідним майном, гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Органом державної виконавчої служби у встановленому законом порядку доводів стягувача щодо порушення його прав не спростовано, доказів здійснення перевірок щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав не надано.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника ).

При розгляді даної скарги, судом встановлено порушення державним виконавцем прав стягувача як сторони виконавчого провадження у зв'язку з неправомірною бездіяльністю Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо невжиття заходів у виконавчому провадженні ВП №55990371 з примусового виконання рішення суду від 26.09.2017р. у даній справі.

Що стосується вимоги стягувача про зобов'язання державного виконавця, який здійснює виконавче провадження №55990371 усунути порушення, а саме: провести опис та арешт рухомого майна ФОП Коваля Віталія Миколайовича та звернути стягнення на нерухоме майно, належне останньому, суд відзначає що положеннями ст. ст. 13, 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено відповідний порядок вчинення таких дій, а господарський суд при розгляді скарг на дії (рішення) органу державної виконавчої служби не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця, а тому задоволення вимоги позивача про зобов'язання органу ДВС провести виконавчі дії з примусового виконання наказу суду у даній справі буде підміною судом його обов'язків, що є недопустимим та унеможливлює задоволення скарги в цій частині.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку закрити провадження у справі № 910/13204/17 за розглядом скарги Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова Національної академії науки України у частині визнання бездіяльності керівника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо не розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні ВП №55990371, скаргу позивача частково задовольнити та визнати бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо невжиття заходів у виконавчому провадженні ВП №55990371 з примусового виконання рішення суду від 26.09.2017р. неправомірною, зобов'язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві вчинити виконавчі дії у виконавчому провадженні ВП №55990371 з примусового виконання рішення суду від 26.09.2017р. у порядку та строки, визначені законом України "Про виконавче провадження" в іншій частині вимог скарги відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 231, 234, 339-343Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі № 910/13204/17 за розглядом скарги Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова Національної академії науки України у частині визнання бездіяльності керівника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо не розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні ВП №55990371 неправомірною закрити.

2. Скаргу Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова Національної академії науки України на бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі №910/13204/17 задовольнити частково.

3. Визнати бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо невжиття заходів у виконавчому провадженні ВП №55990371 з примусового виконання рішення суду від 26.09.2017р. неправомірною.

4. Зобов'язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві вчинити виконавчі дії у виконавчому провадженні ВП №55990371 з примусового виконання рішення суду від 26.09.2017р. у порядку та строки, визначені законом України "Про виконавче провадження".

5. В іншій частині в задоволенні скарги відмовити.

6. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 14.12.2018р.

Суддя Морозов С.М.