Ухвала

від 13.12.2018 по справі 910/8297/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

13.12.2018Справа № 910/8297/13

Заявник (боржник) Державне підприємство "Національний центр поводження з

небезпечними відходами" (ідентифікаційний код 25589850)

про банкрутство

Суддя Пасько М.В.

Представники:

від заявника (боржника) не з'явились,

В судовому засіданні приймали участь: Старжинська Т.Ю. - ліквідатор боржника, Шаповал Є.Ю. - предст. за дов. ГУ ДФС у м. Києві.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заявник звернувся до суду з заявою про порушення справи про визнання боржника банкрутом, оскільки останній неспроможний сплатити борг.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.13 порушено провадження у справі та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Тусменка С.А.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 08.08.13 затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 7.066.937,19 грн.

Постановою господарського суду міста Києва від 15.08.13 визнано боржника банкрутом та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Тусменка С.А.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.10.13 замінено ліквідатора боржника на арбітражного керуючого Старжинську Т.Ю.

14.02.14 від ліквідатора боржника надійшов звіт та ліквідаційний баланс боржника на затвердження, а також звіт про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.05.15 продовжено строк ліквідаційної процедури у справі № 910/8297/13 та повноваження ліквідатора боржника на шість місяців, тобто до 28.11.15.

Враховуючи, що станом на 23.02.16 закінчився строк ліквідаційної процедури у справі, розгляд справи призначено на 24.03.16.

21.03.16 від Міністерства екології та природних ресурсів України надійшли пояснення щодо неможливості погодження звіту та ліквідаційного балансу боржника.

23.03.16 від ліквідатора боржника надійшло клопотання про затвердження звіту та ліквідаційного балансу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.16 відкладено розгляд справи на 12.04.16.

Судове засідання, призначене на 05.04.16, не відбулося.

07.04.16 від Міністерства екології та природних ресурсів України надійшли пояснення щодо неможливості погодження звіту та ліквідаційного балансу боржника.

Враховуючи викладене, розгляд справи призначено на 31.05.16.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.05.16 продовжено строк ліквідаційної процедури у справі № 910/8297/13 та повноваження ліквідатора боржника арбітражного керуючого Старжинської Т.Ю. на шість місяців, тобто до 30.11.16.

Враховуючи, що станом на 08.12.17 закінчився строк ліквідаційної процедури у справі, розгляд справи призначено на 25.01.18.

02.01.18 від ліквідатора боржника надійшла заява про продовження строку ліквідаційної процедури у справі № 910/8297/13 та про зобов'язання Міністерства охорони навколишнього природного середовища України розглянути та погодити поданий ліквідатором боржника звіт та ліквідаційний баланс боржника.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.01.18 продовжено ліквідатору строк для подання суду на затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута до дати їх надходження до суду.

28.11.18 від ліквідатора боржника надійшло клопотання про призначення до розгляду звіту ліквідатора.

Враховуючи викладене, розгляд справи призначено на 13.12.18.

У судовому засіданні, розглянувши звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, а також заслухавши пояснення ліквідатора боржника, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатором проведено всі заходи ліквідаційної процедури, а також подано 14.02.14 до суду на затвердження звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута,

Також, суд зазначає що екземпляр звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу направлено органу, що уповноважений управляти майном боржника на затвердження.

Згідно статуту Банкрута та відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником Державного підприємства "НЦ ПНВ" є МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА УКРАЇНИ (03035, м. Київ, Солом'янський район, вул. Урицького, буд. 35; ідентифікаційний код 00013735), проте в зв'язку із ліквідацією останнього, від його імені діє Комісія з проведення реорганізації Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

Як вже зазначалося вище, ліквідатором боржника направлялися Засновнику, від імені якого діє Комісія з проведення реорганізації Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, на погодження звіт ліквідатора Банкрута, а також ліквідаційний баланс, проте від Засновника станом на 14.12.18 не надходила відповідь про погодження або відмову у погодженні поданих документів ані ліквідатору, ані господарському суду.

Враховуючи вищенаведене, судом протягом 2014-2018 років відкладалося затвердження звіту ліквідатора у справі № 910/8297/13 про банкрутство боржника до надходження погодження від органу, уповноваженого управляти майном боржника, а саме від МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА УКРАЇНИ, від імені якого діє Комісія з проведення реорганізації Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

Згідно ст. 77 ГПК України в редакції до 15.12.2017 року, Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:

1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;

1-1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи.

2) неподання витребуваних доказів;

3) необхідність витребування нових доказів;

4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;

5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання.

Суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 ГПК України в редакції чинній з 15.12.2017 року, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках:

1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу;

2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача;

3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

3.У зв'язку із заміною неналежного відповідача, залученням співвідповідача такі особи мають право подати клопотання про розгляд справи спочатку не пізніше двох днів з дня вручення їм відповідної ухвали. Якщо таке клопотання не буде подане у вказаний строк, суд продовжує розгляд справи.

У зв'язку зі вступом у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, така особа, а також інші учасники справи мають право подати клопотання про розгляд справи спочатку не пізніше двох днів з дня вручення їм відповідної ухвали. Якщо таке клопотання не буде подане у вказаний строк, суд продовжує розгляд справи.

4.Якщо розгляд справи у випадках, передбачених цим Кодексом, починається спочатку, суд призначає та проводить підготовче засідання спочатку в загальному порядку, крім випадку ухвалення рішення про колегіальний розгляд справи, коли підготовче засідання проводиться спочатку лише у разі, якщо суд дійшов висновку про необхідність його проведення.

5.Суд може оголосити перерву у підготовчому засіданні у разі необхідності, зокрема у випадках:

1) заміни відведеного експерта, перекладача, спеціаліста;

2) невиконання учасником справи вимог ухвали про відкриття провадження у справі у встановлений судом строк, якщо таке невиконання перешкоджає завершенню підготовчого провадження;

3) неподання витребуваних доказів особою, яка не є учасником судового процесу;

4) витребування нових (додаткових) доказів.

6. Якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

7.У разі відкладення підготовчого засідання або оголошення перерви підготовче засідання продовжується зі стадії, на якій засідання було відкладене або у ньому була оголошена перерва.

Згідно ч.ч.2, 3 ст. 202 ГПК України в редакції чинній з 15.12.2017 року, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

3. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин

неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що з правом особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).

Строк ліквідаційної процедури в справі про банкрутство відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обмежений строком у 12 місяців.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Ємірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, фактичний строк ліквідаційної процедури в справі №910/8297/13 склав більше чотирьох років.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписану від імені України 9 листопада 1995 року, Перший протокол, протоколи № 4 і № 7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року, та протоколи № 2 і № 11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі.

При цьому, згідно із ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Як вбачається з наданого на затвердження звіту та ліквідаційного балансу боржника, вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені, у зв'язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги, не задоволенні за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про можливість затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута.

Керуючись ст. ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1.Затвердити звіт ліквідатора.

2.Затвердити ліквідаційний баланс станом на 13.12.18.

3.Ліквідувати банкрута - Державне підприємство "Національний центр поводження з небезпечними відходами" (ідентифікаційний код 25589850), як юридичну особу у зв'язку з банкрутством.

4.Закрити провадження у справі № 910/8297/13.

5.Ухвала набрала чинності негайно після її оголошення та підлягає оскарженню в установленому законом порядку.

Суддя М.В. Пасько

Повний текст ухвали складено 17.12.18.

Інформацію по справі можна отримати за веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/ .