Рішення

від 11.12.2018 по справі 910/13590/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.12.2018Справа № 910/13590/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ ТрансСервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство з підбору автомобілів "Консалт-Авто"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кукота О.Ю.

Представники сторін:

від позивача Корнієнко Т.Ю. (представник за довіреністю);

від відповідача не з'явилися.

В судовому засіданні 11.12.2018 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повне рішення буде складено 17.12.2018р.

СУТЬ СПОРУ:

10 жовтня 2018 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ ТрансСервіс" (позивач) надійшла позовна заява № 405 від 25.09.2018 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" про стягнення грошових коштів за договором на транспортно-експедиційне обслуговування № 01/07/15-544-1 від 01.07.2015 року в сумі 68 259,26 грн. з них: основного боргу - 65 540,00 грн. (шістдесят п'ять тисяч п'ятсот сорок гривень), 3% річних - 1341,05 грн. (одна тисяча триста сорок одна гривня 05 копійок) та інфляційних втрат - 2378,21 грн. (дві тисячі триста сімдесят вісім гривень 21 копійка).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 01/07/15-544-1 від 01.07.2015 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи №910/13590/18 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 13.11.2018 року.

В судовому засіданні 13.11.2018 року судом оголошувалася перерва.

Представник позивача в судовому засіданні 11.12.2018 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та зауважив про допущену технічну помилку при оформлені акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001559 від 18.12.2017 року щодо посилання в останньому на договір № 899 від 07.09.2017 р.

Представник відповідача в судове засідання 11.12.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Водночас, суд звертає увагу, що поштові відправлення з ухвалами суду у даній справі не були вручені відповідачу та були повернуті до суду 22.10.2018 року та 19.11.2018 року з відмітками у довідці відділення поштового зв'язку на відповідних конвертах "вибули".

Так, поштові відправлення з ухвалами суду у даній справі були направлені Товариству з обмеженою відповідальністю "Агентство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" за адресою: 03056, м. Київ, вул. Польова, 21, офіс 114, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження товариства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В пункті 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 16.10.2018 року у справі №910/13590/18 є 18.10.2018 року та ухвали суду від 13.11.2018 року - 16.11.2018 року.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України/

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЗТ ТрансСервіс" (надалі - позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" (надалі - відповідач, експедитор) укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 01/07/15-544-1 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, договір регулює та визначає порядок взаємовідносин перевізника та експедитора, які пов'язані із здійсненням транспортно-експедиційного обслуговування (ТЕО) по організації перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів автомобільним транспортом, з наданням інших послуг, узгоджених в замовленнях/доповненнях до даного договору, і які є невід'ємною частиною договору.

За умовами п.п. 3.1., 3.2. договору перевізник зобов'язаний організувати перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів автомобільним транспортом на території України та за її межами відповідно до замовлень експедитора. Забезпечити виконання вказаних в замовленнях послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, а також всіх умов перевезень, які теж вказані в замовленнях.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. договору вартість фрахту та інших послуг підтверджується у окремих замовленнях експедитора, які є невід'ємною частиною договору. Розрахунки за виконані послуги проводяться шляхом перерахування коштів, одержаних від замовника (за винятком комісійної винагороди експедитора) протягом 14-ти банківських днів з моменту отримання оригіналу CMR, згідно оригіналу рахунку перевізника, якщо інше не зазначено в замовленні.

06.12.2017 року між позивачем та відповідачем було підписано замовлення № 1231 на транспортно-експедиційні послуги.

Відповідно до умов замовлення перевізник зобов'язався надати експедитору автотранспортні послуги на перевезення вантажу (льон, 21500 кг), дата завантаження 07-08.12.2017 року за маршрутом с. Лісові Гринівці, Хмельницький р-н - м. Мальтерс (Швейцарія).

Згідно з замовленням вартість перевезення складає 2000 євро по курсу продажу валюти, по оригіналам документів 10 днів

Судом встановлено, що на виконання умов замовлення № 1231 від 06.12.2017 року позивачем було надано послуги по перевезенню вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001559 від 18.12.2017 року на суму 65 540,00 грн., який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств (належним чином засвідчені копії міститься в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив дане перевезення вчасно, вантаж отримано одержувачем без зауважень, про що свідчить підпис уповноваженої особи вантажоодержувача в графі 24 CMR - вантаж одержано .

Матеріалами справи підтверджується, що за надані позивачем послуги відповідач розрахувався частково на суму 1000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7744 від 05.03.2018 року, а відтак, за розрахунками позивача у відповідача існує заборгованість перед позивачем за надані послуги з перевезення вантажу в розмірі 64 540,00 грн.

З матеріалів справи слідує, що внаслідок неоплати наданих послуг з перевезення вантажу позивач звернувся до відповідача з вимогою (претензією) № 300 від 01.08.2018 року про сплату заборгованості за договором № 01/07/15-544-1 від 01.07.2015 року, а також штрафних санкцій. Факт направлення відповідачу вказаної вимоги підтверджується фіскальним чеком № 6717 від 02.08.2018 року та описом вкладення від 02.08.2018 року (копії містяться в матеріалах справи).

Втім, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення, що стало підставою звернення позивача з позовом до суду.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів сплати відповідачем на користь позивача 64 540,00 грн. в оплату наданих послуг з перевезення вантажу за договором на транспортно-експедиційне обслуговування № 01/07/15-544-1 від 01.07.2015 року до суду не представлено.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд зазначає, що Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, визначають товарно-транспорту накладну як обов'язковий документ, що має оформлюватись при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пунктів 1, 11.1 даних Правил,товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів та єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конвенції "Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів", вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

За таких обставин, надана позивачем товарно-транспортна накладна (CMR) приймається судом в якості належного та допустимого доказу виконання позивачем зобов'язань за замовленням № 1231 на транспорно-експедиційні послуги від 06.12.2017 року.

З матеріалів справи слідує, що відповідач не здійснив оплату вартості наданих йому позивачем послуг з перевезення вантажу.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 64 540,00 грн. та настання строку виконання обов'язку щодо сплати підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були спростовані відповідачем.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором на транспортно-експедиційне обслуговування № 01/07/15-544-1 від 01.07.2015 року в розмірі 64 540,00 грн.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних - 1341,05 грн. та інфляційні втрати - 2378,21 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України .

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума 3% річних та інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 1346,43 грн. - 3% річних та 3594,27 грн. - інфляційних втрат.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 11.01.2018 - 04.03.2018 65540.00 1.024 1581.81 Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 06.03.2018 - 21.09.2018 64540.00 1.031 2012.46

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 65540.00 11.01.2018 - 04.03.2018 53 3 % 285.50 Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 64540.00 06.03.2018 - 21.09.2018 200 3 % 1060.93 Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Втім, зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 1341,05 грн. - 3% річних та 2378,21 грн. - інфляційних втрат, за розрахунками позивача.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів суду не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 року встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов, справа згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладені судом обставини та факти, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" (код ЄДРПОУ 34805514, адреса: 03056, м. Київ, вул. Польова, 21, офіс 114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ ТрансСервіс" (код ЄДРПОУ 20583021, адреса: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 84) грошові кошти: основного боргу - 65 540,00 грн. (шістдесят п'ять тисяч п'ятсот сорок гривень), 3% річних - 1341,05 грн. (одна тисяча триста сорок одна гривня 05 копійок), інфляційних втрат - 2378,21 грн. (дві тисячі триста сімдесят вісім гривень 21 копійка) та судовий збір - 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17.12.2018р.

Суддя О.В. Котков