Рішення

від 11.12.2018 по справі 910/13832/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.12.2018Справа № 910/13832/18

за позовом Публічного акціонерного товариства Вернум Банк

до Товариства з обмеженою відповідальністю Партнер-Євробуд

про стягнення 14.390.767,67 грн.

суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

За участю представників сторін :

від позивача Стародуб І.В., довіреність № 386 від 15.06.2018

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

17.10.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Вернум Банк до Товариства з обмеженою відповідальністю Партнер-Євробуд про стягнення 14.390.767,67 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами укладено кредитний договір № КЮ-285 від 06.09.2017, відповідно до якого відповідачу надається кредит в грошовій формі в сумі кредитного ліміту в розмірі 12.000.000,00 грн. з встановленням процентної ставки в розмірі 23% річних та кінцевим терміном дії договору до 05.09.2018. Додатковою угодою № 1 від 06.02.2018 сторони обумовили умови сплати комісії за кредитним договором. Позивачем було виконано свої зобов'язання за договором, що підтверджується меморіальними ордерами, проте у зв'язку з систематичним невиконанням відповідачем свої зобов'язань, позивачем було направлено відповідачу письмову вимогу № 4976 від 08.10.2018 про усунення порушення та сплати штрафу. Вказана вимога відповідачем залишена без задоволення. Враховуючи викладене, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 14.390.767,67 грн., з яких: 12.000.000,00 грн. прострочена кредитна заборгованість, 1.223.333,35 грн. прострочені проценти, 512.178,08 грн. пеня за прострочення кредитної заборгованості, 120.696,51 грн. пеня за простроченими процентами та штрафні санкції у розмірі 534.559,73 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 відкрито провадження у справі № 910/13832/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 15.11.2018.

Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 23.10.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103048137591 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, 9, літ. А, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 22.10.2018 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 23.10.2018, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 24.10.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103048137591, а отже відповідач мав подати відзив до 08.11.2018 включно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2018, у зв'язку з нез'явленням представників позивача і відповідача, підготовче засідання відкладено на 27.11.2018.

В підготовчому засіданні 27.11.2018 судом постановлено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.12.2018.

Позивач в судовому засіданні 11.12.2018 позовні вимоги підтримав повністю.

відповідач в судове засідання 11.12.2018 не з'явився, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13832/18 від 27.11.2018 відповідача викликано у підготовче засідання, яке відбудеться 11.12.2018. Дану ухвалу у відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України було 28.11.2018 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103048380798.

Проте, конверт разом з ухвалою від 27.11.2017 (номер відправлення 0103048380798) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 з позначкою за не розшуком .

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 11.12.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.09.2016 між Публічним акціонерним товариством Вернум Банк (далі - кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Партнер-Євробуд (далі - позичальник, відповідач) укладено кредитний договір на відкриття відновлювальної кредитної лінії № КЮ-285 (далі - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору кредитор відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну ліню та зобов'язується надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі передбачені цим договором.

Кредит надається в грошовій формі з лімітом кредитної лінії - 12.000.000,00 грн. Кінцевий термін повернення кредиту - 05.09.2018 (останній день строку користування кредитом). За користування кредитними коштами в межах строку кредитування, визначеного п. 1.1.5 даного договору процентна ставка встановлюється в розмірі 23% річних.

Спір виник внаслідок того, що позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, а тому відповідач має сплатити наявну заборгованість та нараховані штрафні санкції та нарахування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 2.1 кредитного договору для обліку строкової заборгованості позичальника за кредитом кредитор відкриває позичальнику позичковий рахунок № 20621000108186 ПАТ Вернум Банк , код банку 380689.

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору надання окремої частини кредиту здійснюється кредитором протягом трьох банківських днів на підставі наданої позичальником письмової заяви про перерахування кредитних коштів за встановленою кредитором формою (надалі-заява), підписаної уповноваженою особою позичальника та завіреною печаткою позичальника із зазначенням реквізитів для перерахування кредитором кредитних коштів.

Згідно п. 2.3 кредитного договору надання кожної окремої частини кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника № 26003020108186, відкритий в ПАТ Вернум Банк , код банку 380689.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем по системі iFOBS було надіслано позивачу наступні повідомлення про надання кредитних коштів за договором, а саме № 19111 від 06.09.2017 в розмірі 3.000.000,00 грн., № 19113 від 06.09.2017 в розмірі 850.000,00 грн., № 19118 від 07.09.2017 в розмірі 2.150.000,00 грн., № 19142 від 08.09.2017 в розмірі 2.500.000,00 грн., № 19163 від 11.09.2017 в розмірі 3.500.000,00 грн.

Позивачем було виконано свої зобов'язання за кредитним договором щодо видачі кредиту, що підтверджується меморіальними ордерами № 17877 від 06.09.2017 на суму 850.000,00 грн., № 17808 від 06.09.2017 на суму 3.000.000,00 грн., № 23065 від 07.09.2017 на суму 2.150.000,00 грн., № 28961 від 08.09.2017 на суму 2.500.000,00 грн.,, № 34489 від 11.09.2017 на суму 3.500.000,00 грн.

Згідно з п. 4.1 кредитного договору повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок або внесення готівкових коштів у касу банку згідно Графіку, наведеному у додатку 2 до цього договору.

Відповідно до додатку 2 до кредитного договору позичальник мав повернути кредитні кошти згідно наступного графіку:

05.04.2018 - 500.000,00 грн.,

05.05.2018 - 1.500.000,00 грн.,

05.06.2018 - 1.500.000,00 грн.,

05.07.2018 - 1.500.000,00 грн.,

05.08.2018 - 1.500.000,00 грн.,

05.09.2018 - 5.500.000,00 грн.

Згідно з п. 4.2 кредитного договору у випадку порушення позичальником встановленого п. 4.1 цього договору строку повернення кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за кредитом вважається простроченою та наступного робочого дня переноситься кредитором на рахунки для обліку простроченої заборгованості позичальника за кредитом.

Відповідно до п. 4.3 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту, щоденно. В останній робочий день поточного місяця за період з першого робочого дня поточного місяця по останній день поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сум, за методом факт/360 . При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 6.1.2 кредитного договору своєчасно повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та комісії (винагороди) кредитору в порядку, передбаченому цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту, сплаті процентів за користування кредитними коштами в передбачені кредитним договором строки не виконав, та заборгованість позичальника перед позивачем становить: за сумою кредиту - 12.000.000,00 грн.; за процентами за користування кредитом - 1.223.333,35 грн.

Згідно з п. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості, що складається з: 12.000.000,00 грн. боргу по сплаті кредиту, 1.223.333,35 грн. боргу по сплаті процентів за користування кредитом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що позичальник, в порушення умов кредитного договору, у визначені строки оплату по погашенню кредиту та сплаті процентів не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.1 кредитного договору у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій (винагород) кредитора позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні кредитного договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо проведення оплат.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті кредиту та процентів позичальник не виконав, позивачем нараховані пеня в розмірі 512.178,08 грн. за несвоєчасне погашення кредиту та 120.696,51 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів (за обґрунтованими розрахунками позивача).

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті кредиту та процентів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 534.559,73 грн. - 30% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Відповідно до п. 8.2 кредитного договору у випадку порушення позичальником строків (термінів) повернення кредиту або процентів позичальник зобов'язаний сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованими процентами та іншими платежами згідно з цим договором з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30% річних від простроченої суми, за весь час прострочення.

Отже, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що пунктом 8.2 договору сторони узгодили інший розмір річних, сплата яких передбачена в порядку 625 Цивільного кодексу України.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 534.559,73 грн. - 30% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Вернум Банк є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Партнер-Євробуд (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, 9, літера А, код ЄДРПОУ 38375041) на користь Публічного акціонерного товариства Вернум Банк (02094, м. Київ, пр-т Гагаріна Юрія, 17-В, код ЄДРПОУ 36301800) 12.000.000 (дванадцять мільйонів) грн. 00 коп. простроченої кредитної заборгованості, 1.223.333 (один мільйон двісті двадцять три тисячі триста тридцять три) грн. 35 коп. прострочених процентів, 512.178 (п'ятсот дванадцять тисяч сто сімдесят вісім) грн. 08 коп. пені за прострочення кредитної заборгованості, 120.696 (сто двадцять тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. 51 коп. пені за простроченими процентами, 534.559 (п'ятсот тридцять чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 73 коп. - 30% річних, 215.861 (двісті п'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят одна) грн. 52 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 17.12.2018.

СуддяВ.В.Сівакова