Рішення

від 17.12.2018 по справі 910/13276/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 17.12.2018Справа №  910/13276/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська інженерна група" (провулок Киянівський, буд. 3-7, м. Київ, 04053) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИВАРНА КОМПАНІЯ "СИМВОЛ" (вул. Івана Мазепи, буд.11Б, м. Київ, 01010) про стягнення 11 999,60 грн Суддя Усатенко І. В. Представники сторін не викликались ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська інженерна група" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИВАРНА КОМПАНІЯ "СИМВОЛ" про стягнення 11 999, 60 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем за договором поставки було надмірно сплачено кошти, які відповідач на вимогу позивача не повернув, в зв'язку з чим він просить стягнути  їх у судовому порядку. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2018 відкрито провадження у справі № 910/13276/18, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.10.2018 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 11-Б. Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ливарна компанія «Символ» отримало ухвалу суду про відкриття провадження у справі 12.10.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0101016491900. Згідно із п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило. Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, - ВСТАНОВИВ: Матеріалами справи підтверджено, що 02.03.2016 між позивачем, як покупцем та відповідачем, як постачальником було укладено договір поставки № 3 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити на умовах цього договору: продукцію, в асортименті, кількості і за цінами, визначеними у специфікаціях, які після підписання представниками сторін та скріплення їх печатками складають невідємну частину цього договору, у специфікаціях також можуть зазначатися інші характеристики продукції. Згідно з п. 3.2. договору ціни на продукцію зазначаються в специфікації. В разі додаткових поставок по цьому договору ціни на продукцію зазначаються в наступних специфікаціях, які після підписання представниками сторін та скріплення їх печатками складають невід'ємну частину цього договору. Порядок розрахунків за продукцію зазначається в специфікаціях (п. 4.1. договору). Згідно з п. 11.7. договору цей договір діє з дати укладання строком до 31.12.2016. Відповідно до специфікації № 1 до договору від 02.03.2016 відповідач зобов'язався поставити, а позивач прийняти та оплатити товар, а саме: Заготівки d80xL500 мм (АЧС-1) в кількості 32 одиниці, Заготівки d76xL500 мм (АЧС-1) в кількості 64 одиниці та Заготівки 60x60xL500 мм (АЧС-1) в кількості 7 одиниць. Загальна вартість товару відповідно до специфікації становить 68 776, 80 грн. з ПДВ. Оплата згідно договору та специфікації № 1: 50 % від вартості товару перераховується у формі передоплати, протягом 5 днів від дати підписання договору та отримання покупцем рахунку; 50 % від вартості – перераховується по факту готовності товару до відвантаження. Строк поставки: 30 днів з моменту передплати. 02.03.2016 відповідачем позивачу було виставлено рахунок на оплату товару на суму 68 776, 80 грн. з ПДВ. Позивач на виконання умов договору 02.03.2016 здійснив передплату за договором в розмірі 34   388, 40 грн. відповідачу, із призначенням платежу: 50 % передплата за заготівки зг. рах. факт. № СФ-00027 від 02.03.2016, що підтверджено матеріалами справи. На виконання умов договору, відповідно до видаткової накладної № РН-00033 від 04.04.2016 відповідач поставив позивачу зазначений у видатковій накладній товар на суму 68 776, 80 гривень з ПДВ. В свою чергу позивач оплатив вищезазначений товар в більшій, ніж належала до сплати, сумі, а саме, на загальну суму 80 776,40 грн. Так, 02.03.2016 позивач оплатив відповідачу 50%переплати на підставі рахунку №СФ-00027 віл 02.03.2016 в сумі 34388,40 грн., 05.05.2016 позивач оплатив відповідачу 10 000,00 грн. згідно рахунку - фактури № СФ-00027 від 02.03.2016, 17.05.2016 - 12 000,00 грн. згідно рахунку - фактури № СФ-00027 від 02.03.2016 та 31.05.2016 - 24 388,00 грн. згідно рахунку - фактури № СФ-00027 від 02.03.2016, що підтверджується відповідними банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи. Переплата за товар по договору, за розрахунком позивача, становить 11 999, 60 грн. Позивач звертався до відповідача з вимогою повернути помилково сплачені по договору кошти, однак, відповідач на звернення позивача не відреагував, і доказів іншого матеріали справи не містять. Предметом позову у справі є матеріально – правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 11   999, 60 грн переплати за договором. Згідно з пунктом 1 частини 2   статті 11 Цивільного кодексу України   підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1   статті 509 Цивільного кодексу України   зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. Як встановлено судом умови договору сторонами були виконані в повному обсязі, товар обумовлений договором був поставлений та оплачений позивачем. При цьому при здійсненні оплати за поставлений товар позивачем було перераховано відповідачу більшу суму грошових коштів, ніж визначено договором на 11   999, 60 грн, що підтверджується матеріалами справи. Згідно частини 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню, особі яка його сплатила. Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 11.03.2011 у справі № 2-22/1351-2009 та від 12.06.2012 у справі № 55/385. Грошові кошти переплати за договором позивач просив відповідача повернути у вимозі №1/25/07-18 від 25.07.2018, яку було надіслано відповідачу засобами поштового зв'язку, і щодо якої підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення. Відповідно до положень ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення (п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»). Враховуючи наведені норми та встановлені судом обставини справи відповідач був зобов'язаний повернути позивачу грошові кошти переплати за договором в розмірі 11   999, 60 грн. у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто у строк до 10.08.2018 включно, проте не виконав відповідного зобов'язання. Заборгованість в розмірі 11   999, 60 грн. погашена відповідачем не була і доказів іншого матеріали справи не містять. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Таким чином суд дійшов висновку, що позов у частині стягнення заборгованості в сумі 11   999, 60 грн. є обґрунтованим, підтверджується зібраними у справі доказами, відтак підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести    ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідачем не надано суду жодних доказів повернення позивачу коштів переплати в строки обумовлені законом, або в будь – які інші строки на суму 11   999, 60 грн, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованості. З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини та законодавство, яке регулює правовідносини сторін, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача до відповідача та про стягнення з останнього 11   999, 60 грн. переплати за договором. Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України,   судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача. На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд - ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИВАРНА КОМПАНІЯ "СИМВОЛ" (вул. Івана Мазепи, буд.11Б, м. Київ, 01010; ідентифікаційний код: 37287431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська інженерна група" (провулок Киянівський, буд. 3-7, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код: 33602860) 11 999 (одинадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 60 коп. надмірно сплачених за договором та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. 3. Після набранням рішенням законної сили видати відповідний наказ. Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).                                      Суддя                                                                                І.В.Усатенко