Рішення

від 06.12.2018 по справі 911/2170/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2018 р. м. Київ Справа № 911/2170/18

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., при секретарі судового засідання Брунько А.І., розглянув матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Б25" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄІС" про стягнення 5294,35 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Заблоцький В.А. - довіреність від 19.09.2018;

від відповідача: Клименко Г.О. - довіреність від 27.08.2018.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Б25" (далі - позивач) подало до суду позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄІС" (далі - відповідач) 5294,35 грн, з яких 1353,57 грн 3% річних та 3940,78 грн інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору № 003/У-003-16 від 12.01.2016 в частині оплати наданих позивачем послуг по подачі бетону на відстань.

Ухвалою від 08.10.2018 Господарський суд Київської області відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 08.11.2018.

Ухвалою від 08.11.2018 Господарський суд Київської області відклав підготовче засідання на 29.11.2018.

Ухвалою від 29.11.2018 Господарський суд Київської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.12.2018.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив від 07.11.2018 вих. № 07/11.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 31.10.2018 та запереченнях на відповідь на відзив від 22.11.2018.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріали справи докази, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 30.10.2017 у справі № 911/2813/17, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 09.02.2018, Господарський суд Київської області позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Б25" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄІС" задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Б25" 43683,00 грн заборгованості згідно договору № 003/У-003-16 від 12.01.2016, 3960,82 грн пені, 21841,50 грн штрафу, 1091,02 грн 3% річних, 4801,09 грн інфляційних втрат та 1599,99 грн судового збору.

Як на підставу позову в даній справі позивач посилається на те, що заборгованість, яка виникла у відповідача на підставі договору № 003/У-003-16 від 12.01.2016 та стягнута згідно з рішенням Господарського суду Київської області від 30.10.2017 у справі № 911/2813/17, повністю була сплачена відповідачем лише 27.09.2018. Оскільки, незважаючи на наявні грошові зобов'язання, рішення суду не виконувалося протягом тривалого часу, позивачем з посилання на ст. 625 ЦК України заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення виконання ним грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Матеріалами справи підтверджено, що за заявою стягувача (позивача) постановою старшого державного виконавця відділу Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Пацуріною О.В. від 13.04.2018 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області № 911/2813/17, виданого 21.03.2018.

До накладення державним виконавцем арешту на грошові кошти, що акумулюються на рахунках боржника в банківських установах (постанови від 27.04.2018), останнім було перераховано стягувачу в рахунок погашення боргу за судовим рішенням у справі №911/2813/17 10000,00 грн (банківська виписка від 22.03.2018), які, на підставі ст. 534 ЦК України (стаття визначає черговість погашенням вимог кредитора у грошових зобов'язання) були зараховані стягувачем в рахунок погашення боргу боржника по судовому збору, інфляційним нарахуванням, 3% річних та частково штрафу (на суму 2507,90 грн).

При здійсненні виконавчих дій з примусового виконання рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2017 у справі № 911/2813/17, старшим державним виконавцем відділу Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на користь стягувача було додатково здійснено перерахування боргу за виконавчим документом № 911/2813/17 від 21.03.2018, а саме частинами у сумі 4535,29 грн (17.08.2018) та 62442,13 грн (27.09.2018).

Оплата за 17.08.2018 частково погасила залишок боргу по стягнутому з боржника штрафу, залишок якого, як і сума основного боргу, були повністю погашені боржником оплатою від 27.09.2018.

Розглядаючи законність вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд зазначає таке.

Згідно з приписами п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Як зазначено в статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до наявних в матеріалах справи розрахунків позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1353,57 грн за період з 15.09.2017 по 26.09.2018 включно, нараховані на суму боргу 43683,00 грн, а також 3940,78 грн інфляційних втрат, обрахованих за період 01.09.2017 - 26.09.2018.

Як вбачається з рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2017 у справі № 911/2813/17, було частково задоволено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних, обрахованих за період з 15.11.2016 по 14.09.2017, а також інфляційних втрат, обрахованих за період з 15.11.2016 по 31.08.2017. В даній справі позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційних, нарахованих за період наступний, ніж той, що вказаний у рішенні суду від 30.10.2017.

Перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків, суд встановив, що позивачем обрано період до нарахування 3% річних та інфляційних правильно, нарахування проведено арифметично вірно. При здійсненні розрахунку інфляційних втрат позивачем дотримано "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" згідно з листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 1353,57 грн 3% річних та 3940,78 грн інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору № 003/У-003-16 від 12.01.2016 в частині оплати наданих позивачем послуг по подачі бетону на відстань.

Відповідно до ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Слід зазначити, що позивач належними та допустимими доказами обґрунтував в суді правомірність заявлених ним до відповідача вимог, в той час як твердження відповідача про відсутність підстав для задоволення позову з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву від 31.10.2018 та запереченнях на відповідь на відзив від 2.11.2018, суд оцінює критично з огляду на те, що, по-перше, моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування грошових коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а не списання с рахунку боржника (п. 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.013 № 14), п. 2.13 договору № 003/У-003-16 від 12.01.2016 (зобов'язання замовника по оплаті наданих послуг вважаються виконаними тільки після надходження на поточний рахунок виконавця грошових коштів в порядку, передбаченому даним договором), а, по-друге, тривале зволікання державного виконавця при зарахуванні на рахунок стягувача коштів, списаних з рахунку боржника, може бути оскаржене стороною до суду за правилами ст. 339 ГПК України, та не є предметом дослідження у даній справі.

З огляду на викладене, враховуючи прострочку відповідача в частині сплати заборгованості, що виникла у зв'язку з неналежним виконанням договору № 003/У-003-16 від 12.01.2016 та існувала до 27.09.2018, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до чинного законодавства та підлягають задоволенню на суму 5294,35 грн, з яких 1353,57 грн 3% річних та 3940,78 грн інфляційних втрат.

У зв'язку із задоволенням позову у повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Що стосується відшкодування інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс з огляду на укладений з адвокатським об'єднанням договір про надання правничої допомоги № 1909 від 19.09.2018, то господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, але не виключно, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 4 вищезазначеної статті ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Слід зазначити, що на обґрунтування відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката при підготовці даного позову до суду, позивачем було надано копію договору про надання правничої допомоги № 1909 від 19.09.2018, специфікацію № 1 від 19.09.2018 до договору правничої допомоги № 1909 від 19.09.2018, копію рахунку-фактури № 1909 від 19.09.2018, копії банківських виписок від 19.09.2018 на суму 1000,00 грн та від 08.11.2018 на суму 200,00 грн, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 19.12.2003 № 1835, копію профіля адвоката, копію акту наданих послуг № 1 від 08.11.2018 до договору про надання правничої допомоги №1909 від 19.09.2018.

Оглянувши матеріали справи та оцінивши обсяг послуг, що були надані адвокатом позивачу при підготовці ним позову до суду та представленні інтересів позивача під час розгляду даної справи, зважаючи, що відповідачем не було подано до суду обґрунтованого клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі суми, що є меншою від заявленої позивачем до відшкодування, господарський суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1200,00 грн по даній справі є обґрунтованими та співрозмірними об'єму наданих і отриманих позивачем юридичних послуг, тому керуючись ч. 4 ст. 129 ГПК України та зважаючи на задоволення позову, господарський суд дійшов висновку, що останні підлягають відшкодуванню позивачу у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 13, 74-79, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄІС" (08161, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Тарасівка, вулиця Київська, будинок 77/5, код ЄДРПОУ 39032160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Б25" (03115, м. Київ, вулиця Святошинська, будинок 34 А, код ЄДРПОУ 35122244): 1353 (одна тисяча триста п'ятдесят три гривні) 57 копійок 3% річних, 3940 (три тисячі дев'ятсот сорок гривень) 78 копійок інфляційних втрат, 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) 00 копійок судового збору та 1200 (одна тисяча двісті гривень) 00 копійок витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).

Повне рішення складено: 17.12.2018

Суддя В.М. Антонова