Рішення

від 17.12.2018 по справі 910/13334/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.12.2018Справа № 910/13334/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН БРІДЖ"

до Товариства з обмеженою відповідальності "КОМПАНІЯ ЛАСЛЕР"

про стягнення 169 092,57 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІН БРІДЖ" до Товариства з обмеженою відповідальності "КОМПАНІЯ ЛАСЛЕР" про стягнення 169092,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором № 02/11 від 02.11.2017 зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару, в зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 98038,70 грн, яку позивач просить стягнути у судовому порядку. Крім того, позивачем нараховано штрафні санкції у розмірі 71053,87 грн.

Ухвалою суду від 12.10.2018 відкрито провадження у справі № 910/13334/18, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.10.2018 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, складське приміщення 11/2, літера Н.

Станом на дату розгляду справи ухвала суду від 12.10.2018 була направлена відповідачу за адресою місцезнаходження та не була вручена під час доставки, про що вказано у довідці форми 20: "за закінченням встановленого строку зберігання". Докази направлення поштового відправлення відповідачу за адресою, вказано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з довідкою пошти наявні в матеріалах справи.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/13334/18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

02.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грін Брідж" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Ласлер" (покупець) укладено договір поставки № 02/11.

Згідно п. 1.1 - 1.3 договору постачальник зобов'язується постачати Покупцеві, а Покупець прийняти та оплатити товар - фрукти, в подальшому Товар , згідно із замовленням Покупця, що оформлені за узгодженою формою. Постачальник зобов'язується постачати товари у комплекті обов'язково податкові та видаткові накладні. В накладній, зазначається: дата, кількість, ціна Товару, а також загальна сума, що підлягає оплаті Покупцем за поставлений Товар. Накладна складається Постачальником у відповідності до погодженої Заявки Покупця і умов цього Договору та підписується уповноваженими представниками обох Сторін.

Відповідно до п. 2.7, 2.9 договору прийом товару за кількістю та якістю здійснюється в присутності Постачальника на складі Покупця, за видатковими накладними та іншим документам, що супроводжують товари. З моменту підписання накладної представником Покупця, поставка Товару вважається такою, що відбулась належним чином. Товар вважається таким, що прийнятий Покупцем по кількості і якості, а право власності на Товар і ризики випадкового знищення чи випадкового пошкодження Товару такими, що перейшли від Постачальника до Покупця..

Згідно п. 3.2, 3.3 договору сторони домовились про те, що ціною одиниці товару, є ціна одиниці товару з ПДВ вказана в видатковій накладній. Ця ціна Товару вважається узгодженою Сторонами. Ці показники вважаються узгодженими Сторонами та остаточними. Оплата за Товар здійснюється на умовах відстрочення платежу на 14 (чотирнадцять) календарних день з моменту поставки Товару.

Цей договір набуває чинності після його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2017 та може бути подовжений на новий строк, терміном на 1 рік за згодою сторін шляхом підписання сторонами додаткової угоди (п. 7.1 договору).

Позивачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні, що підтверджують обставини щодо поставки товару (мандарини, лимони, грейпфрути) відповідачу на загальну суму 578038,70 грн за договором № 2/11 від 02.11.2017, зокрема: № 68 від 25.12.2017 на суму 215464,90 грн.: мандарини 4706,44 кг, ціна без ПДВ 21.70 грн., сума без ПДВ 102129,75 грн., лимон - 2593,78 кг, ціна без ПДВ - 29,85 грн., вартість без ПДВ - 77424,33 грн. та № 4 від 05.01.2018 на суму 362573,80 грн.: мандарини сацума свіжі 9739,77 кг, ціна без ПДВ 22,50 грн. вартість без ПДВ 219144,83 грн., грейпфрут - 4150 кг, ціна без ПДВ - 20.00 грн., сума без ПДВ - 83000 грн. Товар від імені відповідача отримала за довіреністю ОСОБА_1 Довіреності від імені відповідача на отримання матеріальних цінностей, видані ст. комірнику ОСОБА_1 і долучені до матеріалів справи (№ Л-Д00000106 від 25.12.2017 № Л-Д00000002 від 05.01.2018).

Згідно долучених до матеріалів справи банківських виписок по рахунку позивачем, відповідачем в період з 30.01.2018 по 22.05.2018 оплачено частково вартість товару на загальну суму 480000,00 грн.

Отже станом на дату подання позову не сплаченими залишались кошти за поставлений товар у розмірі 98038,70 грн.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

З огляду на відстрочення оплати товару на 14 календарних днів з дати поставки, вартість товару поставленого за видатковою накладною № 68 від 25.12.2017 мала бути здійснена до 09.01.2017 включно, тобто відповідач прострочив оплату за вказаною накладною з 10.01.2017. Поставка за видатковою накладною № 4 від 05.01.2018 мала бути здійснена у строк до 19.01.2017 включно, отже відповідач є таким, що прострочив грошові зобов'язання з оплати товару поставленого за вищезазначеною накладною з 20.01.2018 (з урахуванням вихідних, святкових днів).

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем документально підтверджений на суму 98038,70 грн., відтак позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в цій частині.

Позивач також просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 47346,61 грн. втрат від інфляції у розмірі 19410,26 грн та 3% річних у розмірі 4297,00 грн.

Відповідно до п. 6.3, 6.4 договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору (надалі іменується порушення Договору ), Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством. Покупець за затримку приймання товарів, сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної ціни поставленого Постачальником товару, за кожний день прострочення зобов'язання.

Так, відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже як вбачається з умов договору за прострочення оплати вартості товару, сторони не обумовили можливість стягнення пені та відповідно не узгодили її розмір (ставку). Оскільки, позивач просить стягнути пеню саме за прострочення оплати вартості поставленого товару, а не за прострочення прийняття товару, як обумовлено п. 6.4 договору, суд вважає вимоги позивача про стягнення пені не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд здійснив перерахунок 3% річних за період з 10.01.2018 по 02.10.2018 на суму поставки 215464,90 грн з урахуванням здійснених відповідачем оплат та за період з 20.01.2018 по 02.10.2018 на суму поставленого товару 362573,80 грн. з урахуванням здійснених відповідачем оплат.

Згідно перерахунку суду сума 3% річних (за заявлені періоди) є більшою, ніж та, що визначена позивачем до стягнення. Відповідно до частини 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. З огляду на вищезазначене сума 3% річних підлягає стягненню у розмірі, заявленому позивачем до стягнення - 4297,00 грн.

Суд здійснив перерахунок втрат від інфляції за період з 10.01.2018 по 02.10.2018 на суму поставки 215464,90 грн з урахуванням здійснених відповідачем оплат та за період з 20.01.2018 по 02.10.2018 на суму поставленого товару 362573,80 грн. з урахуванням здійснених відповідачем оплат.

Згідно перерахунку суду сума втрат від інфляції становить 14730,49 грн та підлягає стягненню з відповідачу у зазначеному розмірі.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач в спростування, заявлених позивачем обставин не надав жодних доказів та заперечень та не скористався правом на подання відзиву. Про наслідки не надання відзиву у встановлений законом строк відповідач був повідомлений судом.

З вищезазначеного вбачається, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ласлер" (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, складське приміщення 11/2, літера Н, ідентифікаційний код 40074680) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Брідж" (68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Паркова, 50/37Н, ідентифікаційний код 41207823) заборгованість у розмірі 98038 (дев'яносто вісім тисяч тридцять вісім) грн 70 коп., 3% річних у розмірі 4297 (чотири тисячі двісті дев'яносто сім) грн 00 коп., втрати від інфляції у розмірі 14730 (чотирнадцять тисяч сімсот тридцять) грн 49 коп., судовий збір у розмірі 1755 (одна тисяча сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 99 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 47346,61 грн, втрат від інфляції у розмірі 4679,77 грн відмовити.

4 Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко