Рішення

від 13.12.2018 по справі 910/10271/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2018 р. Справа № 910/10271/18

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Гришко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМІ"

про стягнення 4 849,69 грн.

Представники:

від позивача : Василенко О.О.

від відповідача: не з'явилися

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 4849,69 грн. заборгованості за договором поставки № 3074 від 26.04.2012, з яких: 3893,68 грн. - основного боргу, 585,99 грн. - пені, 78,78 грн. - 3% річних та 291,24 грн. - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.11.2018 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження призначено на 29.11.2018, витребувано у позивача певні документи та надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.11.2018, у зв'язку з неналежним виконанням сторонами вимог суду та нез'явленням відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладено на 13.12.2018.

До господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н б/д (вх. № 33580/18 від 04.12.2018) про долучення документів до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні 13.12.2018 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 13.12.2018, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

26.04.2012 між сторонами укладений договір поставки № 3074, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.4. договору товар передається відповідачу окремими партіями на підставі товарно-транспортних накладних. Право власності на товар, а також ризик знищення та (або) пошкодження товару, переходить відповідачу у момент підписання ним товарно-транспортної накладної.

Згідно з п. 2.2. договору прийняття товару здійснюється шляхом підписання відповідачем особисто або через уповноважених осіб товарно-транспортної накладної, виписаної позивачем, яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктами 4.1., 4.2, 4.3. договору передбачено, що оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту передачі партії товару відповідачу. Форма розрахунків: готівкова, безготівкова. Розрахунки здійснюються в національній валюті України.

Згідно з п. 6.1. договору при порушенні строку оплати, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочення, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 10.1. договору, передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012. Якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не повідомить про своє бажання розірвати договір або між сторонами не буде укладений новий договір, останній вважається кожен раз продовжений на наступний календарний рік і на тих самих умовах.

На виконання умов договору поставки № 3074 від 26.04.2012 позивач, на підставі товарно-транспортних накладних № К0000059119 від 01.03.2017 на суму 1543,83 грн., № К0000059115 від 01.03.2017 на суму 1414,60 грн., № К0000073896 від 21.03.2017 на суму 247,70 грн., № К0000073699 від 21.03.2017 на суму 687,55 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 3893,68 грн., а відповідач, на підставі довіреності б/н б/д, вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 485 від 13.05.2018 про оплату простроченої заборгованості за поставлений товар на суму 3893,68 грн. В підтвердження надсилання вказаної претензії позивач надав до суду фіскальний чек № 8211 від 14.07.2018 та опис вкладення до цінного листа від 14.07.2018 які залучено до матеріалів справи.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар за вищезазначеними накладними не розрахувався, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за отриманий товар не спростував, у судове засідання не з'явився, належних та допустимих доказів, які підтверджують належне виконання ним зобов'язань за договором поставки № 3074 від 26.04.2012 суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що позивач передав товар на виконання умов договору поставки № 3074 від 26.04.2012, строк оплати відповідно до вказаного договору настав, доказів оплати товару відповідачем не надано, борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3893,68 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, на підставі п. 6.1 договору, просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені від суми заборгованості, яка за розрахунком позивача складає 585,99 грн., що нараховані за наступні періоди:

- на прострочені зобов'язання, що виникли за ТТН № К0000059119 від 01.03.2017 з 31.03.2017 по 06.11.2017;

- на прострочені зобов'язання, що виникли за ТТН № К0000059115 від 01.03.2017 з 31.03.2017 по 06.11.2017;

- на прострочені зобов'язання, що виникли за ТТН № К0000073896 від 21.03.2017 з 21.04.2017 по 06.11.2017;

- на прострочені зобов'язання, що виникли за ТТН № К0000073699 від 21.03.2017 з 21.04.2017 по 06.11.2017.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені здійснений позивачем, по кожній накладній окремо, та встановлено, що він є арифметично невірним, оскільки позивачем при розрахунку не було враховано положення ст. 253 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та те, що день сплати суми заборгованості не включається в період часу, відповідно до якого пеня підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 495,50 грн.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних за період з 01.03.2017 по 06.11.2017 складають 78,78 грн., а інфляційні втрати за період з 01.03.2017 по 06.11.2017 складають 291,24 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційні втрати здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично невірним, оскільки позивачем при розрахунку не було враховано положення ст. 253 Цивільного кодексу України та те, що день сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Таким чином, судом було здійснено власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням вказаних вимог законодавства та заявленого позивачем періоду, відповідно до якого 3 % річних та інфляційні втрати підлягають частковому задоволенню, а саме: 3 % у розмірі 68,87 грн. та інфляційні втрати у розмірі 275,37 грн.

Враховуючи наведене вище, суд частково задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 3074 від 26.04.2012, а саме у розмірі 4733,42 грн., з яких: 3 893 (три тисячі вісімсот дев'яносто три) грн. 68 коп. - основного боргу, 495 (чотириста дев'яносто п'ять) грн. 50 коп. - пені, 68 (шістдесят вісім) грн. 87 коп. - 3 % річних, 275 (двісті сімдесят п'ять) грн. 37 коп. - інфляційних втрат.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241, Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМІ" (08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Кулішова, 18-Б, ідентифікаційний код - 36088095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 14-Б, ідентифікаційний код - 30679442 ) 3 893 (три тисячі вісімсот дев'яносто три) грн. 68 коп. - основного боргу, 495 (чотириста дев'яносто п'ять) грн. 50 коп. - пені, 68 (шістдесят вісім) грн. 87 коп. - 3 % річних, 275 (двісті сімдесят п'ять) грн. 37 коп. - інфляційних втрат та 1 719, 76 грн. - судового збору.

3. В частині щодо стягнення пені у розмірі 90 (дев'яносто) грн. 49 коп., 9 (дев'ять) грн. 91 коп. - 3 % річних та 15 (п'ятнадцять) грн. 87 коп. - інфляційних втрат відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.12.2018.

Суддя Т.В. Лутак