Рішення

від 17.12.2018 по справі 911/2254/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

     ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" грудня 2018 р.                                                                                                  Справа № 911/2254/18    Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ЛКО Груп” (адреса: 03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 35, код 40762306) до  приватного підприємства “Укрбестфуд” (адреса: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Ярослава Мудрого, 88, офіс1, код 41341138) про стягнення 7906,66 гривень без виклику представників сторін ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛКО Груп” звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до приватного підприємства “Укрбестфуд” про стягнення 7906,66 гривень. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору поставки від 08.02.2018 №190 товару. Ухвалою господарського суду Київської області від 17.10.2018 відкрито провадження у справі та задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати без проведення судового засідання. 29.10.2018 через канцелярію суду представник відповідача долучив до матеріалів справи докази часткової сплати боргу у розмірі 1895,40 гривень. У відзиві відповідач зазначив, що залишок заборгованості у розмірі 5000,00 гривень буде погашений в листопаді 2018 року. Доказів оплати відповідачем заборгованості на суму 5000,00 гривень суду не надано. Відповідно до ч. 8  ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи – також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5    ст. 252 Господарського процесуального кодексу України   справа розглядається за наявними у справі матеріалами. Згідно з частиною 4    статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,- ВСТАНОВИВ: 08.02.2018 між ТОВ «ЛКО ГРУП» (постачальник) та ПП «Укрбестфуд» (покупець) був укладений договір поставки продукції №190, за умов якого постачальник зобов'язаний поставляти продукцію покупцю згідно замовлення покупця, а покупець зобов'язується своєчасно приймати цю продукцію, сплачувати її вартість на умовах даного договору та повернути зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним договором. Замовлення передається постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонам формі (електронною поштою, через торгового представника, факсимільним, телефонним зв'язком, усно тощо). Під терміном продукція в даному договорі сторони розуміють пиво в пляшках, банках та кегах, напої безалкогольні , напої слабоалкогольні, напої алкогольні, мінеральні води ароматизовані, воду питну, чай, каву та інші продовольчі товари в асортименті. Продукція, що поставляється, повинна відповідати всім санітарним, гігієнічним, технічним стандартам і правилам, встановленим діючим законодавством України, що підтверджується сертифікатами відповідності та якості. Пунктом 1 розділу 2 договору визначено, що продукція відпускається постачальником за вільновідпускними цінами, які зазначаються в накладній. Згідно з пунктом 3 розділу 2 договору відвантаження продукції проводиться на підставі попередньої оплати, після нарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Відвантаження продукції без попередньої оплати проводиться тільки при наданні відстрочки платежу. Кількість календарних днів протягом яких покупець зобов'язаний оплатити партії поставленого товару встановлюється у додатку №4 до даного договору. Згідно п. 1. додатку №4 відповідачеві встановлена відстрочка платежу строком 14 календарних днів з моменту отримання продукції. Відповідно до п.п. 2.2. п.2. розділу IV договору, покупець зобов'язаний прийняти та перевірити кількість і якість продукції та повністю оплатити його вартість у строк, передбачений розділом ІІ цього договору. На виконання умов договору поставки від 08.02.2018 №190 позивачем здійснено поставку товару, що підтверджується видатковою  накладною, копія якої долучена до матеріалів справи. Проте, в порушення умов договору і положень статей 526, 612 Цивільного кодексу України, статей 193 Господарського кодексу України відповідач не виконав взяті на себе грошові зобов'язання щодо оплати вартості фактично поставленого (отриманого) товару, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 6895,40 гривень, пеню у розмірі 614,35 гривень, штраф у розмірі 344,77 гривень та 3% річних у розмірі 52,14 гривень. Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України,    зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до    ст. 526 Цивільного кодексу України,    зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами    ч. 1  ст. 193 Господарського кодексу України. Згідно  ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1  ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 629 Цивільного кодексу України  визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч.ч. 1, 2  ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Так,  ст. 655 Цивільного кодексу України  встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.ч. 1, 3  ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Частиною 1  ст. 530 Цивільного кодексу України  визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як вже зазначалось, покупцеві встановлена відстрочка платежу строком 14 календарних днів з моменту отримання продукції (п. 1 додатку №4). Враховуючи умови п. 1 додатку №4 договору, відповідач повинен був у повному обсязі оплатити товар, поставлений позивачем за видатковою накладною №ВН-П27517 від 26.06.2018  на суму 6895,40 гривень 10.07.2018. Враховуючи те, що сума боргу в розмірі 6895,40 гривень за поставлений товар підтверджується належними доказами (видатковою накладною), відповідачем, станом на час розгляду справи в суді, існування заборгованості у стягуваному розмірі 6895,40 гривень належними та допустимими доказами не спростованою, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 6895,40  гривень є обґрунтованими. Однак, відповідач частково оплатив основну заборгованість у сумі 1895,40 гривень. Згідно п.2 ч.1    ст. 231 ГПК України    господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Враховуючи, що відповідач під час розгляду спору частково оплатив заборгованість у сумі 1895,40 гривень, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 1895,40 гривень  підлягають закриттю на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору. Крім суми основного боргу, позивачем нараховано пеня за несвоєчасну сплату вартості поставленого товару в розмірі 614,35 гривень за загальний період з 11.07.2018 по 10.10.2018 та  5% штраф у розмір 344,77 гривень. За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України). Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України). Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Відповідно до ч. 2  ст. 549 Цивільного кодексу України  штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Згідно з пунктом 1 розділу V договору, у випадку прострочення термінів розрахунків за відвантажену продукцію, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла в період прострочення) від вартості неоплаченої продукції за кожен календарний день прострочення платежу за відвантажену продукцію та штраф у розмірі 5% від вартості невчасно оплаченої продукції. Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за період з 11.07.2018 по 10.10.2018, то вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 614,35 гривень та 5% штрафу у розмірі 344,77 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який перевірено судом. Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 52,14 гривень за загальний період нарахування з 11.07.2018 по 10.10.2018. Відповідно до  статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, позов в частині стягнення 3 % річних в розмірі 52,14 гривень, які нараховані позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати поставленного товару за договорами на підставі ст. 625 ЦК України є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6011,26 гривень, з яких: 5000,00 гривень основного боргу, 614,35 гривень пені, 52,14 гривень 3% річних, 344,77 гривень 5% штрафу. Витрати по сплаті судового збору  покладається судом на відповідача у повному обсязі. Керуючись ст.ст.  129,  237-239,  240 ГПК України, суд ВИРІШИВ: Позовні вимоги задовольнити частково. Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 1895,40  гривень. Стягнути з приватного підприємства “Укрбестфуд” (адреса: 07400, Київська обл.,  м. Бровари, вул. Ярослава Мудрого, 88, офіс1, код 41341138) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ЛКО Груп” (адреса: 03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 35, код 40762306) 5000,00 гривень основного боргу, 614,35 гривень пені, 52,14 гривень 3% річних,  344,77 гривень 5% штрафу та 1762,00 гривень судового збору. Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення  відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України. Дата підписання повного тексту рішення 17.12.2018. Суддя                                                                                                                      Т.Д. Лилак