Рішення

від 10.12.2018 по справі 916/2148/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2148/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Шаповалов Р.Ю. (представник за довіреністю);

від відповідача: Солошенко О.М. (представник за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „УКГ-Трейд" (67600, Одеська обл., Біляївський р-н, м. Біляївка, вул. Костіна, 5/1);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Пентальфа" (65076, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд. 46);

про стягнення 17982,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: 04.10.2018 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „УКГ-Трейд" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №2327/18) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Пентальфа", в якій просить суд стягнути суму заборгованості у розмірі 17982,25 грн. та стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №0514/35-ПП від 01.05.2014 року в частині повної оплати вартості отриманого товару. При цьому, як стверджує позивач, ТОВ „УКГ-Трейд" звернулось до відповідача з письмовою вимогою вих. №98/04 від 23.04.2018 року про сплату існуючої заборгованості, між тим, зазначена вимога була повернута поштовою установою без зазначення причини такого повернення. Водночас, позивач зазначає про повторне направлення відповідної вимоги відповідачу за допомогою кур'єрської служби, яка була вручена 24.04.2018р. відповідно до накладної №003876, між тим, як стверджує позивач була залишена ТОВ „Пентальфа" без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду від 09.10.2018 року, за даним позовом відкрито провадження у справі №916/2148/18 за правилами спрощеного позовного провадження, із призначенням судового засідання.

У судовому засіданні від 05.11.2018 року представником відповідача до суду було надано відзив на позовну заяву вх. ГСОО №22650/18, згідно якого ТОВ „Пентальфа" проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що умовами договору №0514/35-ПП від 01.05.2014 року сторонами визначено строк оплати товару після його реалізації, тоді як ненадання відповідачем звіту з продажу продукції не є наслідком виникнення у позивача права на оплату товару. При цьому, відповідач стверджує, що не отримував претензії позивача про сплату заборгованості, тоді як відповідні вимоги надсилались позивачем іншій юридичній особі. Водночас відповідач наполягає на необґрунтованості визначеної позивачем суми заборгованості, оскільки зазначає, що договір між сторонами у справі укладено 01.05.2014 року, а спірні накладні, серед іншого, стосуються поставок товару до моменту укладення такого договору. Крім того, вказує на те, що повернення товару було здійснено відповідачем на більшу суму ніж ту, що визначає позивач, оскільки листом від 30.11.2017 року за №26 зазначав про необхідність повернення товару на суму 1256,07 грн., однак ТОВ „УКГ-Трейд", так і не вивізло товар на зазначену суму, в зв'язку з чим відповідач, керуючись п. 2.11.3 договору самостійно зменшив свої фінансові зобов'язання перед позивачем.

У судовому засіданні від 05.11.2018р. судом було оголошено перерву у розгляді справи до 10.12.2018р.

03.12.2018 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив вх. ГСОО № 24962/18, згідно якої позивач зазначив, що оскільки неможливо встановити граничний строк виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати вартості поставленого товару, то дата виникнення зобов'язання у відповідача встановлюється виходячи із приписів ст. 530 та ст. 692 ЦК України, тобто з огляду на звернення позивача з відповідною претензією. Водночас позивач вказує на те, що повернення товару має бути здійснено у розумні строки, тобто з урахуванням строку придатності поставленого товару, тоді як позивачем при визначені заборгованості враховано всі здійсненні поставки товару, проплати та суми накладних щодо повернення відповідного товару. Разом з тим, у відповіді на відзив ТОВ „УКГ-Трейд" зазначено, що з огляду на залучення до судового процесу представників позивача, позивач планує понесення у даному судовому процесі судових витрат на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн.

У судовому засіданні від 10.12.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні від 10.12.2018 року представник відповідача проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позов, при цьому надав до суду письмові пояснення вх. ГСОО №25516/18 згідно яких зазначив, що видаткові накладні з 2013 року стосуються поставок, коли договір не діяв, при цьому, вони не містять посилання на договір від 01.05.2014 року та просив суд застосувати строк позовної давності відповідно до ст. 267 ЦК України за вимогами по сплаті заборгованості, яка склалась до 28.09.2015 року.

В судовому засіданні 10.12.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 17.12.2018р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Як встановлено матеріалами справи, 01.05.2014 року між ТОВ „УКГ-Трейд" (надалі - постачальник) та ТОВ „Пентальфа" (надалі - покупець) укладено договір поставки № 0514/35-ПП, згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю у власність косметичну продукцію, гігієнічні вироби, воду, дитяче харчування, БАДи ін. (надалі - товар), у кількості, асортименті і по цінам, узгодженими сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, на кожну партію товару, а покупець прийняти та оплатити товар в прядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.8 договору, право власності на товар переходить до покупця післі його прийняття за умовами п. 2.10.1 договору, в момент підписання товарної накладної уповноваженою особою покупця з розшифровкою підпису, посвідченням основною печаткою з кодом ЄДР.

За умовами п. 2.9 договору сторони домовились, що уповноваженими представниками сторін з питань погодження цін, кількості та асортименту, відпуску і приймання товару, строків поставки та оплати товару вважати осіб, які підписують від імені сторін даний договір, товарні накладні, доручення.

У відповідності до п.п. 2.11.3 договору, якщо товар не користується попитом у споживачів та не реалізований у пунктах роздрібної торгівлі (аптеках) покупця, за письмовою вимогою покупця, за 3 міс. до закінчення строку придатності, повертається постачальникові впродовж 14 календарних днів, з моменту відправлення вимоги на адресу постачальника.

Умовами п.п.2.12.2 договору визначено, що постачальник у разі наявності зі сторони покупця актів/вимог повернення товару, щодо кількості, якості та інших характеристик зобов'язаний провести коригування зобов'язання покупця (зарахувати сплачену суму вартості повернутого товару в рахунок подальших платежів, звільнити покупця від обов'язку сплатити за повернутий товар, якщо сплата ще не була ним здійснена або повернути сплачену суму вартості повернутого товару) не пізніше 3-х робочих днів з моменту повернення товару, надати корегуючи накладну та інші необхідні документи.

Згідно з п. 2.13 договору, повернення товару здійснюється постачальником за свій рахунок і власними засобами (шляхом само вивозу) з пунктів роздрібної торгівлі (аптек) покупця на умовах EXW в редакції правил ІНКОТЕРМС 2010р.

У відповідності до п.3.1 договору, ціна кожної партії товару визначається сторонами у товарних накладних, на кожну партію товару. Ціна договору визначається як сума усіх товарних накладних, підписаних уповноваженою особою покупця з розшифровкою підпису та посвідченням основною печаткою покупця з кодом ЄДР.

У п. 3.3 договору визначено, що оплата здійснюється покупцем шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок постачальника. Датою оплати визнається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця.

Умовами п. 3.5 договору встановлено, що ціна поставлених партій товару не може змінюватись в односторонньому порядку постачальником за жодних умов, крім випадку коригування зобов'язання за вимогою покупця на повернення, заміну, доукомплектування або до поставку товару.

За умовами п.п. 5.3.1 договору, серед іншого, при затримці постачальником дій щодо повернення товару його заміни, до поставки, доукомплектування, коригування зобов'язань, більше 30 календарних днів, з моменту відправлення вимоги покупця, покупець має право самостійно скоригувати (зменшити) свої фінансові зобов'язання на суму товару, що повертається, замінюється, до поставляється, доукомплектовується, коригується.

Відповідно до п. 7.1 договір діє протягом року з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін.

У відповідності до наявної в матеріалах справи додаткової угоди №1 від 30.04.2015р. (том І а.с. 48) до договору поставки №0514/35-ПП від 01.05.2014 року, сторони дійшли згоди та встановили, що даний договір діє з дати його підписання обома сторонами до 31.12.2017 року, а також якщо сторони не виказали бажання припинити відносини за даним договором, попередивши про це за 30 днів до закінчення строку дії договору, договір автоматично пролонгується кожен раз на 1 календарний рік.

Отже, суд дійшов висновку, що договір є діючим та його положення розповсюджуються на правовідносини сторін, які виникли з 01.05.2014 року, тобто дати укладення договору.

Як стверджує позивач, за умовами договору №0514/35-ПП від 01.05.2014 року протягом періоду з 21.11.2013 року по 18.10.2017 року ТОВ „УКГ-Трейд" було передано у власність відповідача товар на загальну суму 185702,40 грн., з яких на суму 29647,92 грн. товар було повернуто. При цьому, позивач наполягає, що відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого товару, а саме у розмірі 138072,23 грн. Отже, за підрахунком позивача заборгованість ТОВ „Пентальфа" за договором №0514/35-ПП від 01.05.2014 року становить 17982,25 грн.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено матеріалами справи, 23.04.2018 року позивач звернувся до відповідача з претензією №98/04 про погашення заборгованості у розмірі 17982,25 грн. у строк до 06.05.2018 року, між тим як стверджує позивач, вказана претензія була повернута установою пошти без зазначення причини такого повернення (том І а.с. 49-51).

Так, із наявних в матеріалах справи первинних документів вбачається, що між сторонами у справі відбулись господарські операції з приводу поставки, повернення товару:

- поставка товару у період з 21.11.2013 року по 23.04.2014 року на суму 5839,46 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними на відповідну суму (том І а.с. 155-168);

- поставка товару у період з 12.05.2014 року по 18.10.2017 року на суму 179666,22 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними на відповідну суму (том І а.с. 169-250, том ІІ а.с. 1-250, том ІІІ а.с. 1-15);

- повернення товару у період з 23.12.2014 року по 24.01.2018 року на суму 29647,92 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на повернення (том ІІІ а.с.16-98).

При цьому, згідно виписок банку за період з 28.01.2014 року по 19.09.2017 року (том І а.с. 62-154) вбачається що відповідачем здійснено проплати у розмірі 138072,23 грн., які зараховано позивачем в якості сплати вартості товару поставленого за умовами договору №0514/35-ПП від 01.05.2014 року, що ніяким чином не заперечується відповідачем. Отже, оскільки обставини щодо здійснених вищезазначених проплат визнаються сторонами, як сплата вартості товару поставленого за умовами договору №0514/35-ПП незалежно від зазначеного призначення платежу, суд вважає такі обставини встановленими та приймає позицію сторін.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна вимога відповідача, оформлена листом № 26 від 30.11.2017 року про повернення товару на підставі п. 2.11.3, 2.13 договору на суму 1256,07 грн., як такого що не користується попитом у споживачів.

Отже, з огляду на положення договору №0514/35-ПП з приводу процедури та підстав повернення товару, суд дійшов висновку що загальна сума товару повернутого за умовами договору становить 30903,99 грн., тобто з урахуванням права відповідача, передбаченого п. 5.3.1 договору, на самостійне коригування (зменшення) своїх фінансових зобов'язань на суму товару, що повертається. При цьому, суд враховує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність у позивача заперечень щодо повернення такого товару чи закінчення строку придатності відповідного товару, а отже, не можливості його повернення.

За таких обставин справи у їх сукупності, вирішуючи питання щодо встановлення розміру наявної у відповідача заборгованості суд виходить із умов укладеного між сторонами договору, періоду існування договірних зобов'язань, не виходячи за межі заявлених позовних вимог та дотримуючись принципів і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, суд зазначає, що вартість неоплаченого ТОВ „Пентальфа" товару за договором №0514/35-ПП від 01.05.2014 року становить 10690,00 грн. (185505,68 грн. (загальна сума накладних на поставку товару наявних в матеріалах справи, видаткова накладна БТ-0000418 від 28.03.2016р. на суму 196,60 грн., на яку посилається позивач в матеріалах справи відсутня) - 5839,46 грн. (сума накладних на поставку товару здійсненних поза межами договору) - 30903,99 грн. (сума на яку здійснено повернення товару) - 138072,23 грн. (сума здійснених відповідачем проплат) = 10 690,00 грн.).

З приводу тверджень відповідача стосовно передчасності заявлених позивачем вимог, з огляду на ненадання відповідачем звіту щодо залишків нереалізованого товару суд зазначає таке:

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, згідно п. 1 ст. 628 цього кодексу, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду на викладене, поняття настання обов'язку та настання строку виконання є різними за змістом.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем після його реалізації. Покупець здійснює оплату за реалізований протягом поточного місяця до 10 числа наступного місяця. Покупець при необхідності на вимогу постачальника надає звіт щодо реалізованого товару.

Отже, строк (термін) виконання зобов'язання встановлюється у вигляді календарної дати або періоду, а також може бути визначений подією, що має неминуче настати. В такому випадку зобов'язання підлягає виконанню з настанням такої події або протягом певного періоду (через певний період) після настання такої події. Подія, яка може бути мірилом визначення строку, має бути такою, що неминуче настане.

У договорі сторони погодили строк оплати товару з вказівкою на подію - „... після його реалізації", тобто обумовили настання у відповідача обов'язку оплатити товар обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (ч. 1 ст. 212 ЦК України - договір з відкладальною обставиною).

При цьому, відкладальна обставина вважається такою, що настала, якщо її настанню недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно (ч. 3 ст. 212 ЦК України).

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Між тим, відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, не надано жодного доказу підтверджуючого, що товар на суму 10690,00 грн. не був реалізований ТОВ „Пентальфа" та на момент розгляду справи знаходиться у аптеках відповідача, тоді як поставки спірного товару здійснювались позивачем протягом 2014-2017 років, що свідчить про ухилення відповідача від прийнятих на себе зобов'язань за договором №0514/35-ПП та недобросовісну поведінку, а відтак суд вважає, що відкладальна обставина настала та обов'язок щодо сплати ТОВ „Пентальфа" вартості товару за договором мав бути виконаний відповідачем виходячи із приписів ст. 530 Цивільного кодексу України.

При здійсненні вищевказаних висновків суд враховує, що ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Крім того, суд вважає за необхідне окремо наголосити, що добросовісність у правовідносинах означає здійснення сторонами заходів, спрямованих на уникнення правопорушення.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності суд зазначає таке.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено поняття позовної давності, відповідно до якого позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Водночас ст. 257 цього кодексу передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України, передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягає застосування загальний строк позовної давності - тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 267 цього кодексу, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, суд критично розцінює твердження відповідача щодо спливу позовної давності за заборгованістю по накладним за період до 28.09.2015 року, оскільки відповідач під час розгляду справи наполягає щодо ненастання в нього обов'язку щодо сплати вартості товару за такими накладними взагалі, як товару, що нереалізований.

При цьому, суд зазначає, що обов'язок доведення спливу строку позовної давності покладений саме на відповідача. Між тим, в порушення вимог ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів в підтвердження дати, з якої почався перебіг строку позовної давності, тоді як сам факт реалізації товару за спірними накладними заперечувався відповідачем, а строк виконання такого обов'язку відповідачем за результатами розгляду справи встановлений судом з урахуванням претензії позивача від 23.04.2018 року, за таких обставин, строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом не є пропущеним, що свідчить про відсутність підстав для застосування позовної давності у даній справі за відповідною заявою ТОВ „Пентальфа".

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ „УКГ-Трейд" та стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 10690,00 грн. за договором №0514/35-ПП від 01.05.2014 року.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн. покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених судом вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Пентальфа" (65076, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд. 46; код ЄДРПОУ 38891214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „УКГ-Трейд" (67600, Одеська обл., Біляївський р-н, м. Біляївка, вул. Костіна, 5/1; код ЄДРПОУ 37136280 ) 10690/десять тисяч шістсот дев'яносто/грн. заборгованості та 1046/одна тисяча сорок шість/грн. 63 коп. судового збору.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17 грудня 2018 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська