Рішення

від 05.12.2018 по справі 173/1434/17

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/1434/17

Провадження №2/173/58/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючої - судді Петрюк Т.М.

При секретарі - Рудовій Л.В.

За участю: представника позивача - Гаврилюка В.М

Представників відповідача - ОСОБА_2 ОСОБА_3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГОТЕЛЬ-ВЕСТА до Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області та ОСОБА_5 про визнання протиправними рішень Дмитрівської сільської ради, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення збитків -

ВСТАНОВИВ:

29.08.2017 року до суду звернувся позивач ТОВ ГОТЕЛЬ-ВЕСТА з позовом про визнання протиправними рішень Дмитрівської сільської ради, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення збитків до відповідачів Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області та ОСОБА_5

26.09.2017 року отримана адресна довідка про місце реєстрації відповідача - фізичної особи.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02.10.2018 року відкрите провадження у справі. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 16 листопада 2017 року.

13.11.2017 року відповідачем Дмитрівською сільською радою наданий відзив на позовну заяву.

16.11.2017 року в судовому засіданні оголошено перерву. Справу призначено до розгляду на 17.01.2018 року.

17.01.2018 року позивачем подана заява про збільшення позовних вимог. Та додаткові письмові пояснення.

17.01.2018 року в судовому засіданні оголошено в зв'язку з необхідністю ознайомлення відповідачів із заявою про збільшення позовних вимог та задоволення клопотання представника позивача про витребування додаткових доказів у справі. Справу призначено до розгляду на 26.03.2018 року.

26.03.2018 року представником позивача надані додаткові письмові пояснення. Відповідачами наданий відзив на позовну заяву про збільшення позовних вимог. В судовому засіданні оголошено перерву до 06.06.2018 року

27.04.2018 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог.

06.06.2018 року представником позивача надані додаткові письмові пояснення. В судовому засіданні оголошена перерва до 28.09.2018 року.

28.09.2018 року в судовому засіданні оголошена перерва до 05.12.2018 року

Учасникам розгляду справи роз'яснені права та обов'язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

05 грудня 2018 року в судовому засідання оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно поданої позовної заяви позивач просить: визнати незаконним та скасувати рішення від 12.07.2017 року № 358-13/VІІ Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про відмову у наданні дозволу ТОВ ГОТЕЛЬ-ВЕСТА на викуп у власність земельної ділянки площею 703 кв.м.. яка використовується для обслуговування об'єкту нерухомості (будівлі дитячого садка), що належить ТОВ ГОТЕЛЬ-ВЕСТА на праві власності, розташованої по АДРЕСА_1

- Визнати незаконним та скасувати вішення від 08.02.2017 року № 295 Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_5, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.12.2016 року;

-Визнати переважне право за ТОВ ГОТЕЛЬ-ВЕСТА на викуп у власність земельної ділянки площею 703 кв.м., яка використовується для обслуговування об'єкту нерухомості (будівлі дитячого садка), що належить ТОВ ГОТЕЛЬ-ВЕСТА на праві власності, розташованої по АДРЕСА_1;

-Визнати незаконним та скасувати рішення від 07.11.2017 року № 404-14/ VІІ Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про надання у власність ОСОБА_5, земельної ділянки площею 0.1593 га., кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства.

-Стягнути солідарно з Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області та ОСОБА_5, 75000 грн., на відшкодування майнової шкоди,заподіяної ТОВ ГОТЕЛЬ-ВЕСТА незаконними рішеннями та діями.

Та стягнути солідарно з відповідачів понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: 12.12.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 12/12-16/2 про надання дозволу на викуп земельної ділянки площею 703 кв.м., яка використовується для обслуговування об'єкта нерухомості будівлі дитячого садка, що належить позивачу на праві власності. Місце розташування земельної ділянки АДРЕСА_1. До заяви додані всі передбачені чинним земельним законодавством документи, що необхідні для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування. Крім того позивач листом 12.12.2016 року № 12/12-16/1 надало детальне обґрунтування підстав звернення із заявою про викуп земельної ділянки.

Проте відповідачем дана заява на черговій сесії сільської ради не розглянута. А позивач отримав відповідь сільського голови Дмитрівської сільської ради згідно якої вказується, що дана земельна ділянка закріплена ніби-то за іншим домоволодінням.

Неправомірні дії та рішення Дмитрівської сільської ради в особі сільського голови були оскаржені в порядку адміністративного судочинства.

Постановою Верхньодніпровського районного суду дніпропетровської області від 13.06.2017 року було визнано протиправними дії Дмитрівської сільської ради в особі сільського голови що невинесення на розгляд чергової сесії заяви ТОВ ГОТЕЛЬ_ВЕСТА № 12/12-16/2від 12.12.2016 року про надання дозволу на викуп землі; зобов'язано Дмитріську сільську раду винести на розгляд та розглянути чергової сесії Дмитрівської сільської ради заяву ТОВ ГОТЕЛЬ -ВЕСТА № 12/12-16/2від 12.12.2016 року про надання дозволу на викуп землі.

Дмитрівська сільська рада 12.07.2017 року прийняла рішення № 358-13/VІІ про відмову у наданні дозволу ТОВ ГОЬЕЛЬ-ВЕСТА на викуп земельної ділянки. Причиною такої відмови вказане рішення Дмитрівської сільської ради від 08.02.2017 року № 259, згідно якого було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_5, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.12.2016 року.

Дані рішення вважає незаконними та протиправними та такими, що підлягають безумовному скасування виходячи з наступного.

ТОВ ГОТЕЛЬ-ВЕСТА є власником будівлі колишнього дитячого садка розташованого по АДРЕСА_1, загальною площею 329 кв.м. до будівлі входять всі об'єкти, розташовані за даною адресою: а саме: будівля дитячого садка, навіс. Ганок, сарай з погрібом, убиральня. Паркани, мощення. Ворота. об'єкт нерухомості знаходиться на земельній ділянці розміром 4000 кв.м. по фактичному користуванню

Право власності на зазначений вище об'єкт підтверджується договором міни нерухомого майна від 02.06.2015 року, а також витягом із державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 38429635 від 02.06.2015 року

Об'єкт нерухомості було у встановленому законом порядку придбано у гр. ОСОБА_7, право власності якого на даний об'єкт нерухомості підтверджено договором купівлі-продажу нерухомості від 02.06.2001 року, який зареєстрований товарною біржою Українська 02.10.2001 року, а також рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04.09.2009 року.

В договорі купівлі продажу нерухомості від 02.10.2001 року та в рішенні Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04.09.2009 року, зазначено, що будівля колишнього дитячого садка розташована на земельній ділянці площею 4000 кв.м. по фактичному користуванню.

Таким чином попередніми документами за об'єктом нерухомості було закріплено в користування земельну ділянку площею 4000 кв.м.

ТОВ ГОТЕЛЬ-ВЕСТА у встановленому законом порядку придбала у гр.. ОСОБА_7. земельну ділянку розміром 3297 кв., за адресою: АДРЕСА_1 згідно вищевказаного договору міни нерухомого майна від 02.06.2015 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3), цільове призначення для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Інша частина земельної ділянки, що була закріплена за даним об'єктом нерухомості площею 703 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності Дмитрівській сільській раді Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Товариством було здійснено пошук та дослідження документів щодо закріплення площі земельної ділянки за об'єктом нерухомості за попередніми власниками та згідно інвентарної справи було встановлено, що за будівлею дитячого садка було встановлено межі земельної ділянки загальною площею 4000 кв.м.

Товариством неодноразово повідомлялось Дмитрівській сільській раді про намір викупити дану земельну ділянку та про незаконність дій щодо передачі даної земельної ділянки іншим особам.

Проте Дмитрівською сільською радою було прийняте рішення про надання дозволу на розробку технічної інвентаризації, а згодом закріплення права власності на спірну земельну ділянку за гр. ОСОБА_5

Звернення ТОВ ГОТЕЛЬ-ВЕСТА про надання дозволу на викуп земельної ділянки взагалі на розгляд сесії не виносилось і було винесене на розгляд сесії лише після ухвалення рішення суду з цього приводу. Але позивачу було відмовлено у наданні викупу на дану земельну ділянку, так як на той час вже був наданий дозвіл на розробку технічної документації та дану земельну ділянку відповідача ОСОБА_5 Представники ТОВ ГОТЕЛЬ - ВЕСТА на засідання ради де розглядалось питання про надання дозволу на викуп земельної ділянки не запрошувались.

Всі вищезазначені рішення порушують права та охоронювані законом інтереси ТОВ ГОТЕЛЬ-ВЕСТА оскільки з самого початку та будівлею дитячого садку, власником якого на даний час є позивач, було закріплено земельну ділянку площею в 4000 кв.м.

Незаконними діями відповідачів позивачу завдано збитків, які полягають у необхідності укладання договору про надання правової допомоги, оплату послуг з надання правової допомоги, витрат на відрядження, пов'язаних з проїздом до суду за місцем розгляду справи, тому дані затрати завдають реальних збитків позивача ТОВ ГОТЕЛЬ-ВЕСТА , що й стало підставою звернення до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав за підставами, викладеними в позовній заяві та письмових поясненнях. Акцентуючи увагу, що за придбаною позивачем будівлею нерухомості з самого початку було закріплену земельну ділянку площею в 4000 кв.м., по фактичному користування. Даний розмір підтверджується як документацією інвентарної справи так і правовстановлюючими документами: договором купівлі-продажу, рішенням суду. Тому позивач мав переважне право перед іншими особами на викуп зазначеної земельної ділянки, як прилеглої до об'єкту нерухомості. І позивач мав наміри викупити дану земельну ділянку. Але відповідачем Дмитрівською сільською радою проігноровані дані обставини та ухвалені незаконні рішенні щодо передачі даної земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5, та про відмову позивачу у праві на викуп зазначеної земельної ділянки.

Представник відповідача Дмитрівської сільської ради проти задоволення позовних вимог заперечував. Пояснивши що зазначена земельна ділянка дійсно першопочатково була закріплена за будівлею дитячого садочка. Але дитячий садочок був огороджений парканом і спірна земельна ділянка залишилась поза парканом, а згодом на межі з парканом дитячого садка було протягнуто газопровід. Таким чином спірна земельна ділянка залишилась поза межами дитячого садка. Батько ОСОБА_5,. працював у дитячому садку. І так як при його домоволодіння земельна ділянка була меншого розміру, ніж яка йому повинна була виділена, дану земельну ділянку надавали йому у користування. Таким чином батько ОСОБА_5, протягом тривалого часу користувався даною земельною ділянкою. Потім колгоспом дана земельна ділянка була виділена гр. ОСОБА_5 і дані про неї були внесені в погосподарську книгу за цим домоволодінням. В свою чергу, гр. ОСОБА_7, у якого позивач купив будівлю садка, придбавши будівлю колишнього дитячого садка та приватизував лише частину земельною ділянки. Ту яка входила в огорожу, а спірну земельну ділянка не приватизував, тобто відмовився від нею. Так як гр. ОСОБА_5 протягом тривалого часу користувався зазначеною земельною ділянкою і фактично набув на неї право за набувальною давністю, відповідно сільською радою було ухвалене рішення про надання йому дозволу на розробку технічної документації та потім її затверджено. В свою чергу позивач придбав земельну ділянку саме ту, яка закріплена за будівлею дитячого садочка та приватизована попереднім власником, відповідно до нього перейшла саме ця земельна ділянка і переважне право на викуп спірної земельної ділянки у позивача відсутнє.

Представник відповідача ОСОБА_5,. проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що дана земельна ділянка перебуває у в користуванні їхньої сім'ї давно. Тому його довіритель мав право звертатись до сільської ради з питання надання дозволу йому на зазначену земельну ділянку для отримання її у власність. Тому рішення сільської ради вважає законними і підстав для їх скасування не вбачає При цьому дана земельна ділянка не межує з будівлею дитячого садочка так як розділена газопроводом. Його довіритель ніяких збитків позивачеві не заподіював. А витрати про які зазначає позивач відносяться до судових витрат, а не до збитків. Тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Способом захисту порушених цивільних прав позивачем визначено визнання права, відшкодування збитків та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Дані спосіб захисту порушених прав передбачений п.1, 8 та 10 ст. 16 ЦК України. Таким чином позивач просить захистити свої права у способи, які передбачені нормами цивільного права.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України - Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено в судовому засіданні відповідно до договору міни нерухомого майна від 02.06.2015 року, а також витягу із державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 38429635 від 02.06.2015 року позивач ТОВ ГОТЕЛЬ -ВЕСТА є власником нерухомого майна, а саме будівлі колишнього дитячого садка розташованого по АДРЕСА_1, загальною площею 329 кв.м. з прилеглими до неї будівлями та спорудами, згідно зведеного акту вартості будівель та споруд, виготовленого 01.10.2012 року КП Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації

Разом з будівлею дитячого садка розташованого по АДРЕСА_1 позивач набув право власності на земельну ділянку площею 0.3297 га., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, на якій знаходиться будівля. В договорі міни зазначається, що земельна ділянка приватизована та має кадастровий номер НОМЕР_3, що підтверджується я договором міни.

Також позивачем було подане звернення до відповідача Дмитріської сільської ради № 12/12-16/2від 12.12.2016 року про надання дозволу на викуп земельної ділянки площею 703 кв., по АДРЕСА_1. При цьому до звернення позивач ТОВ ГОТЕЛЬ-ВЕСТА надавало письмове обґрунтування свого звернення та вказувало на наявність права переважного викупу земельної ділянки, виходячи з того, що в попередніх правовстановлюючих документах на будівлю колишнього дитячого садка розташованого по АДРЕСА_1 зазначалось, що даний об'єкт нерухомості розташований на земельній ділянці площею 4000 кв.м. по фактичному користуванню.

Судом досліджено договір купівлі продажу від 02.10.2001 року укладений на Українській товарній біржі між АСОЗТ Агропромтехніка та ОСОБА_7, за яким ОСОБА_9, придбав будівлю колишнього дитячого садка розташованого по АДРЕСА_1 на земельній ділянці 4000 кв.м., по фактичному користуванню. Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2009 року відповідно до якого за ОСОБА_7, визнане право власності на колишнього дитячого садка розташованого по АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці 4000 кв.м., по фактичному користуванню. Та технічну документацію від 09.08.2001 року на земельній ділянці 4000 кв.м., по фактичному користуванню, в якій зазначена загальна площа земельної ділянки 4000 кв. м., а ткож схему розташування земельної ділянки на земельній ділянці 4000 кв.м., по фактичному користуванню, де зазначена площа земельної ділянки 0.4 га.

Таким чином судом встановлено, що станом на 2001 рік за будівлею дитячого садка розташованого по АДРЕСА_1 була закріплена земельна ділянка площею 4000 кв.м. по фактичному користуванню. Проте дана земельна ділянка була закріплена у користування за будівлею дитячого садка і не перебувала у його власності.

Як вбачається в подальшому отримавши право власності на будівлю дитячого садка, розташованого по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_7, приватизував виділену дитячому садку земельну ділянку, але не площею 4000 кв.м., а площею 3297 кв.м., яка і перейшла до позивача за договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України - Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 329 ЦК України - Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 245 ЦК України підставою набуття права власності є його приватизація, проведена у відповідності із законом.

Таким чином приватизувавши земельну ділянку в розмірі 3297 кв.м ОСОБА_7, набув право власності лише на дану частину земельної ділянки. Факт приватизації підтверджується наданою суду копією проекту із землеустрою від 2014 року.

Відповідно земельна ділянка саме в такому розмірі відносилась до будівлі дитячого сака, розташованого в АДРЕСА_1 на момент його відчуження позивачу у справі. Відповідно придбавши вищезазначену будівлю дитячого садка позивач набув право власності лише на земельну ділянку площею 3297 кв.м., а не 4000 кв.м., як зазначає позивач у позовній заяві та заяві про викуп земельної ділянки. Так як приватизувавши земельну ділянку в розмірі 3297 кв.м.. ОСОБА_7. відмовився від іншої частки земельної ділянки, яка раніше була закріплена за будівлею дитячого садка. І інша частина земельної ділянки фактично була повернена у комунальну власність територіальної громади.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України - У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Аналогічні положення передбачені у ст. 377 ЦК України - До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків та об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Ставлячи вимоги про викуп земельної ділянки позивач посилається на належне йому переважне право її викупу.

Проте, ні нормами Цивільного кодексу України, ні нормами Земельного України не передбачене право переважного викупу земельної ділянки, ні підстави для такого переважного викупу земельної ділянки.

Так, нормам Цивільного кодексу України передбачене право переважного викупу лише частки у праві спільної часткової власності, за яким співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів ст. 362 ЦК України. проте спірна земельна ділянка не перервала у спільній частковій власності осіб, включаючи позивача.

Таким чином викуп спірної земельної ділянки в тому числі і для позивача за справою відбувається на загальних підставах, а не за переважним правом на її викуп.

Доводи представника відповідача про те, що судом у постанові від 13.06.2017 року у адміністративній справі за № 173/386/17 визнане за ТОВ ГОТЕЛЬ-ВЕСТА переважне право на купівлю земельної ділянки, суд вважає безпідставними. Так як у задоволенні позовних вимог в цій частині позивачу ТОВ ГТЕЛЬ-ВЕСТА було відмовлено за тими підставами, що дане питання не відноситься до публічно-правового спору та розглядається і вирішується в порядку цивільного судочинства.

Виходячи з вищевикладеного суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання за позивачем ТОВ ГОТЕЛЬ-ВЕСТА переважного права на викуп земельної ділянки площею 703 кв., по АДРЕСА_1.

Позивач також ставить вимоги про визнання незаконним та скасувати вішення від 08.02.2017 року № 295 Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 для ведення особистого с селянського господарства ОСОБА_5, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.12.2016 року

Незаконність даного рішення позивач обґрунтовує тим, що дана земельна ділянка входила до складу земельної ділянки 4000 кв.м., що була закріплена за будівлями та спорудами дитячого садка в АДРЕСА_1 і не могла бути переданою у власність інших осіб. Тобто позивач посилається на те ж переважне право на викуп зазначеної земельної ділянки ТОВ ГОТЕЛЬ-ВЕСТА

Але як вже зазначалось вище до ТОВ ГОТЕЛЬ-ВЕСТА за укладеним договором на придбання нерухомого майна, за об'єктом нерухомості перейшла земельна ділянка 3297 кв.м., так як від іншої частини земельної ділянки попередній власник відмовився і дана земельна ділянки повернулась до комунальної власності Дмитрівської сільської ради.

При цьому в судовому засіданні були досліджені докази які вказують на тривале користування земельною ділянкою громадянином ОСОБА_5

Так допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10, пояснила, що вона робила обліковцем в колгоспі Україна з 1978 року. Батько ОСОБА_5, працював кочегаром в дитячому садку. Дитячий садок був огорожений забором. А за забором була вільна земля. Так як в деяких членів колгоспу. В тому числі і ОСОБА_5, біля будинку було менше землі, ніж передбачено законом, її керівництво колгоспу послало для того, щоб вона обміряла та наділила земельні ділянки жителям села. Земельна ділянка напроти будинку батька ОСОБА_5, була наділена йому в розмірі 15 соток. Це було приблизно в 1982 році. З того часу сім'я ОСОБА_5 і користується даною земельною ділянкою.

З наданих суду копій по господарських книг вбачається, що за домоволодінням ОСОБА_12, яке було успадковане ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину закріплена земельна ділянка площею 0.31 га,. починаючи з 2001 року.

З дослідженої в судовому засіданні інвентарної справи по АДРЕСА_2, на домоволодіння, яке на даний час належить на праві власності ОСОБА_5,. судом встановлено, що станом на 1987 рік., розмір земельної ділянки не зафіксований. Станом на 2016 рік розмір земельної ділянки вказаний 3100 кв.м., з який 0.25 га., для обслуговування житлового будинку. Інша частина для ведення особистого селянського господарства.

Представник КП Верхньодніпровських БТІ в судовому засіданні пояснила, що інвентарні справи на домоволодіння ведуться відповідно до Інструкції про порядок ведення інвентарних справ. При цьому складаючи технічну документацію на домоволодіння. працівниками підприємства не перевіряється право власності на домоволодіння. Обміри та опис здійснюється за даними, які фактично встановлені. При цьому якщо відбулись зміни у розмірах земельної ділянки, наявності чи відсутності будівель чи їх розмірів ці зміни вносять до інвентарної справи і позначаються іншим кольором та вказується рік внесення таких змін. При обстеження домоволодіння ОСОБА_5, та належної йому земельної ділянки встановлено, що частина земельної ділянки, яка внесена до інвентарної справи перебуває під будівлями та спорудами. А земельна ділянка для ведення особистого господарства не межує із домоволодінням ОСОБА_5

Таким чином судом встановлено, що земельна ділянка, на яку претендує позивач перебуває у користуванні сім'ї ОСОБА_5,. протягом тривалого часу. Даний факт знайшов своє підтвердження в судовому засіданні на підставі наданих доказів.

Також судом встановлено, що заява про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою подана гр. ОСОБА_5,. 07.02.2017 року та розглянута 28.02.2017 року.

Статтею 12 ЗК України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин до яких в тому числі відноситься і розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

Відповідно до ст. 81 ЗК України - Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України -Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ЗК України -Громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України - Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5, мав право на набуття права власності на земельну ділянку, яка перебувала у його фактичному користуванні. Так як з в судому засіданні показаннями свідка підтверджено наділення гр. ОСОБА_5 зазначеною вище земельною ділянкою. В подальшому дана земельна ділянка було внесена до погосподарської книги, як закріплена за домоволодінням ОСОБА_5, та знайшла своє відображення у технічній документації.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗК України - Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Таким чином суд не вбачає підстав для задоволення рішення щодо незаконним та скасувати вішення від 08.02.2017 року № 295 Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_5, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.12.2016 року та про визнання незаконним та скасувати рішення від 07.11.2017 року № 404-14/ VІІ Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про надання у власність ОСОБА_5, земельної ділянки площею 0.1593 га., кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства. Так як рішення прийняте в межах компетенції сіслької ради на піставі поданої заяви ОСОБА_5, відносно земельної ділянки, яка перебувала у тривалому фактичному користуванні ОСОБА_5

Крім того громадянину ОСОБА_5. передана земельна ділянка у власність, яка перебувала у його фактичному користуванні в розмірах, які не суперечать положенням ст..121 ЗК України.

Єдиним порушенням, яке було допущене Дмитрівською сільською радою є те, що отримавши заяви ТОВ ГОТЕЛЬ-ВЕСТА про викуп земельної ділянки та ОСОБА_5, про надання дозволу на розробку технічної документації, які надійшли з незначним проміжком у часі, сільський голова Дмитрівської сільської ради виніс на розгляд сільської ради лише заяву ОСОБА_3, і не виніс заяви ТОВ ГООТЕЛЬ-ВЕСТА про викуп зем =ельної ділянки.

В цій частині дії сільського голови Дмитрівської сіслької ради та Дмитрівської сільської ради за постановою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області в адміністративній справі від 13.06.2017 року були визнані протиправними та зобов'язано Дмитрівську сільську раду винести на розгляд та розглянути чергової сесії Дмитрівської сільської ради заяву ТОВ ГОТЕЛЬ-ВЕСТА № 12/12-16/2від 12.12.2016 року про надання дозволу на викуп землі.

Дмитрівською сільська рада було виконане рішення суду в цій частині та було розглянуте на сесії ради 12.07.2017 року питання про надання дозволу на викуп земельної ділянки, за заявою позивача та прийняте рішення № 358-13/VІІ про відмову у наданні дозволу ТОВ ГОЬЕЛЬ-ВЕСТА на викуп земельної ділянки. Причиною такої відмови вказане рішення Дмитрівської сільської ради від 08.02.2017 року № 259, згідно якого було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_5, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.12.2016 року.

Прохаючи визнати дане рішення незаконним та скасувати позивач посилається на те. що ним були вчинені всі дії та подані всі документи, необхідні для викупу земельної ділянки та на те, що позивач мав переважне право на викуп даної земельної ділянки, як такої що виділена для обслуговування будівлі колишнього дитячого садочка.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЗК України - Органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 128 ЗК України - Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви (клопотання) додаються: а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд);б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Суд погоджується з тим, що позивачем до заяви про викуп земельної ділянки були надані документи, передбачені ст. 128 ЗУ України .

Проте суд вважає безпідставними посилання на те, що спірна земельна ділянка закріплена за будівлею нерухомості колишньою будівлею дитячого сака, розташованого в АДРЕСА_1 та перебувала у користуванні позивача.

Так як уже зазначалось вище в результаті приватизації земельної ділянки попереднім власником зазначеного об'єкту нерухомості, для обслуговування будівлі дитячого садка та прилеглих до нього господарських споруд, відійшла земельна ділянка 3297 кв.м., а не 4000 кв.м. Таким чином спірна земельна ділянка не перебувала у користуванні позивача та після проведення приватизації вже не відносилась до об'єкту нерухомості будівлі дитячого садка, з цільовим призначення для обслуговування господарських будівель та споруд.

З пояснень відповідачів, свідка, представника КП Верхньодніпровське БТІ встановлено, що протягом тривалого часу будівля дитячого садка та належних йому господарських споруд була огорожена забором, і спірна земельна ділянка не входила в межі даної огорожі. На даній земельній ділянці не були розташовані будь-які будівлі та споруди, які належали дитячому садку. Доводи представника позивача, що на земельній ділянці була водонапірна башта, яка обслуговувала дитячий садок, не підтверджені будь-якими доказами, а відповідачами надані пояснення, що водонапірна башта обслуговувала все село і не відносилась до споруд, які входили в комплекс дитячого садочка.

З наданих суду фотознімків встановлено, що будівля колишнього дитячого садочка дійсно огорожена парканом, за внутрішньою стороною паркану знаходяться споруди, що відносяться до даного об'єкту нерухомості. З зовнішньої сторони паркану прокладена стежка, шириною близько 40-50 см., над якою проведений газопровід. За стежкою розташовані земельні ділянки, які зорані на зимовий період. З чого можна зробити висновок, що дані земельні ділянки використовуються для вирощування сільськогосподарських культур. Таким чином спірна земельна ділянка відділена від будівлі колишнього дитячого садка газопроводом. Відповідно не можна стверджувати, що дана земельна ділянка є прилеглою до об'єкту нерухомості, який належить позивачу.

За даних обставин суд приходить до висновку, що спірна земельна ділянка втратила своє першопочаткове призначення, як виділена для обслуговування будівлі колишнього дитячого садочка. Перебувала в тривалому в використанні сім'ї ОСОБА_5 і не перебувала у користуванні як період існування дитячого садка, так і в інших власників будівлі дитячого садка.

Доводи представника позивача про те, що в технічній документації , виготовленій відносно будівлі дитячого садка і в технічній документації відносно домоволодіння відповідача ОСОБА_5, зазначена спірна земельна ділянка як така, що відноситься і до одного та іншого об'єкту нерухомості, що свідчить про не компетенцію та зловживання правами працівників КП Верхньодніпровське БТІ спростовується пояснення, представника КП Верхньодніпровського БТІ , наданими в судовому засіданні. Яка пояснила, що при складанні технічної документації ТОВ ГОТЕЛЬ-ВЕСТА на будівлю колишнього дитячого садка, зверталась увага заявника, що зазначена земельна ділянка не перебуває ні у власності, ні в користуванні ТОВ ГОТЕЛЬ-ВЕСТА . Але заявником було вислове прохання відобразити її в технічній документації та запевнено, що ТОВ ГОТЕЛЬ-ВЕСТА , вирішить питання стосовно зазначеної земельної ділянки, як належної товариству.

За даних обставин суд також не вбачає підстав для відмови у скасуванні рішення 12 липня 2017 року № 358-13/V Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про відмову у наданні дозволу товариству з обмеженою в відповідальністю Готель-Веста на викуп у власність земельної ділянки площею 703 кв. м., розташованої по АДРЕСА_1.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення солідарно з відповідачів понесених судових втрат в загальній сумі 75000 грн., які з складаються з витрат на надання правової допомоги, на проїзд представника відповідача до місця розгляду зазначеної цивільної справи та в зворотньому напрямку.

Відповідно ч.1, 2 ст. 22 ЦК України Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В свою чергу відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України - До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Таким чином затрати, які просить позивач стягнути з відповідачів відносяться не збитків, визначених у в відповідності із положеннями ст. 22 ЦК України, а відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Тому витрати, які визначені позивачем як збитки, не є такими по суті і тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Так як позивачем не доведено, що в результаті дій відповідачів ТОВ ГОТЕЛЬ-ВЕСТА зазнало збитків. А саме, що в результаті відмови у наданні дозволу на викуп спірної ділянки було пошкоджене майно, що належить ТОВ ГОТЕЛЬ-ВЕСТА , чи спричинена будь-яка інша майнова шкода позивачу.

Якщо розцінювати зазначені позивачем витрати, як такі, що пов'язані з розглядом справи, тобто процесуальні витрати, то доведеними понесеними позивачем витратами можна вважати лише витрати пов'язані із проїздом представника позивача до суду на судові засідання та в зворотному напрямку, що підтверджуються копіями наданих квитків.

Судові витрати,пов'язані з наданням правової допомоги, підлягають доказуванню і відповідності до положень ч.3, 4 ст.137 ЦПК України, згідно якої - Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ

Всі ці обставини повинні розписані обґрунтовані та підтверджені відповідними доказами. В свою чергу позивачем надані лише платіжні документи щодо перерахування кошів представникові позивача як гонорару без будь-якого їх обґрунтування.

Виходячи з вищевикладеного, а також із положень ст. 141 ЦАК України, згідно якої - Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Та враховуючи, що судом ухвалюється рішення про відмову у задоволенні позовних вимог понесені позивачем судові витрати на правову допомогу та по сплаті судового збору за рахунок відповідачів відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.

Так як судом ухвалюється рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд приходить о висновку про необхідність скасування заходів забезпечення позову, застосованих відповідно до ухвали Верхньодніпровського районного суду Дніпрпоетровської області від 07 травня 2018 року у вигляді заборони відповідачам Дмитрівській сільській раді Верхньодніпровського району Дніпропетровської області та ОСОБА_5, будь-яким чином розпоряджатись земельною ділянкою площею 703 кв.м., (входить до складу земельної ділянки площею 0.1593 га., кадастровий номер НОМЕР_2), що розташована по АДРЕСА_1.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ

У задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення від 12 липня 2017 року № 358-13/V Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області ( с. Мар'янівка. вул.. Вишнева, 9 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області код ЄДРПОУ 05520690) про відмову у наданні дозволу товариству з обмеженою в відповідальністю Готель-Веста ( юридична адреса: 04070 м. Київ вул. П. Сагайдачного, 12, ЄДРПОУ 35441650) на викуп у власність земельної ділянки площею 703 кв. м., розташованої по АДРЕСА_1; про визнання незаконним та скасування рішення від 08.02.2017 року № 259 Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області ( с. Мар'янівка. вул. Вишнева, 9 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області код ЄДРПОУ 05520690) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки , розташованої за адресою: вул. Шкільна, 12 в с. Посуньки Верхньодніпровського району Дніпропетровської області ОСОБА_5, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08 грудня 2016 року; про визнання незаконним та скасування рішення від 07 листопада 2017 року № 404-14/ VІІ Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області ( с. Мар'янівка. вул.. Вишнева, 9 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області код ЄДРПОУ 05520690) про надання у власність ОСОБА_5, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2, земельної ділянки площею 0.1593 га кадастровий номер НОМЕР_4 для ведення особистого селянського господарства; визнання за товариством з обмеженою відповідальністю Готель-Веста (юридична адреса: 04070 м. Київ вул. П. Сагайдачного, 12, ЄДРПОУ 35441650) переважного права на викуп у власність земельної ділянки площею 703 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 та стягнення солідарно з Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області ( с. Мар'янівка. вул.. Вишнева, 9 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області код ЄДРПОУ 05520690) та ОСОБА_5 ІПН НОМЕР_1, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2, спричиненої товариству з обмеженою відповідальністю Готель-Веста ( юридична адреса: 04070 м. Київ вул. П. Сагайдачного, 12, ЄДРПОУ 35441650) майнової шкоди - відмовити.

Понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 4800-00 грн., та понесені судові витрати за надання правової допомоги та проїзду покласти на позивача товариство з обмеженою відповідальністю Готель-Веста ( юридична адреса: 04070 м. Київ вул. П. Сагайдачного, 12, ЄДРПОУ 35441650)

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані за ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпрпоетровської області від 07 травня 2018 року у вигляді заборони відповідачам Дмитрівській сільській раді Верхньодніпровського району Дніпропетровської області ( с. Мар'янівка. вул.. Вишнева, 9 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області код ЄДРПОУ 05520690) та ОСОБА_5, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 будь-яким чином розпоряджатись земельною ділянкою площею 703 кв.м., (входить до складу земельної ділянки площею 0.1593 га., кадастровий номер НОМЕР_2), що розташована по вул. Шкілна. 12 в с. Посуньки Верхньодніпровського району Дніпропетровської.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Відповідно до п. 15.5 розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України апеляційна скарга подається через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із редакцією Цього кодексу

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 15.12.2018 року

Суддя Петрюк Т.М.

Зареєстроване: 17.12.2018 року

Оприлюднене: 17.12.2018 року

Дата набрання законної сили: 15.01.2019 року