Рішення

від 12.11.2018 по справі 335/13419/15-ц

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/13419/15-ц 2/335/24/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 року головуючого судді Соболєвої І.П., за участю секретаря судового засідання Хома Д.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107-б, цивільну справу за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в інтересах публічного акціонерного товариства Український Бізнес Банк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в інтересах публічного акціонерного товариства Український Бізнес Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № КЭКСФ/1000226.9 від 17.06.2013, згідно з яким відповідач отримав у тимчасове користування довгостроковий кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у сумі 31 500,00 гривень на споживчі цілі з 17.06.2013 до 16.06.2016 включно зі сплатою 20 процентів річних. Проценти нараховуються за кожний календарний день по методу факт/факт тобто для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці та році. Однак відповідач належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконував, внаслідок чого заборгованість за кредитним договором станом на 10.12.2015 становить 33991,18 гривень, яка складається з: 20561,40 гривень - сума заборгованості по кредиту, у т.ч. прострочена сума - 8100,74 гривень; 4735,78 гривень - сума заборгованості за процентами, у т.ч. прострочена сума - 4359,23 гривень; 8694,00 гривень - сума заборгованості по щомісячній комісії, у т.ч. прострочена сума - 7969,50 грн. Просив стягнути з відповідача суму заборгованості в загальному розмірі 33991,18 гривень та судові витрати. В судовому засіданні позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач не погоджуючись із позовними вимогами надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначав, що позивач не виконав свого обов'язку щодо надання Відповідачу кредиту на умовах передбачених кредитним договором (розділ ІІ Договору) № КЭКСФ/1000226.9 від 17.06.2013. Грошові кошти у розмірі 31500,00 гривень, ніколи не перераховувались на рахунок Відповідача та не видавались готівкою. Тобто в розумінні ст. 640 ЦК України кредитний договір № КЭКСФ/1000226.9 від 17.06.2013 року є неукладеним. Крім того, відповідно до п. 8.20. Договору строк дії цього Договору встановлюється з дня надання кредиту. Враховуючи, що кредит так і не був наданий Позивачем, позивач вважає, що строк дії кредитного договору № КЭКСФ/1000226.9 від 17.06.2013 не розпочався.

Під час судового розгляду судом були вчинені такі процесуальні дії.

Ухвалою судді від 22.08.2016 позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в інтересах публічного акціонерного товариства Український Бізнес Банк прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою судді від 18.06.2018 розгляд справи вирішено продовжити в порядку спрощеного позовного провадження, вважати письмові заперечення представника відповідача від 11.08.2016 відзивом відповідача на позов, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відповіді на відзив, заперечення на відповідь).

Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За вимогами ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

17 червня 2013 року, між публічним акціонерним товариством Український Бізнес Банк в особі директора Запорізького відділення № 1 Гаврілової Наталії Анатоліївни, яка діяла на підставі довіреності № 1101 від 16.07.2012, з одного боку, та ОСОБА_2, з іншого боку, підписано Кредитний договір № КЭКСФ/1000226.9.

Відповідно до п. 1.1. цього договору Банк надає Позичальнику грошові кошти (надалі - Кредит ) у розмірі, на строк і на умовах, передбачених у цьому Договорі, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити комісії та проценти за користування Кредитом, передбачені цим Договором, та виконати інші свої зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п. 2.1.2. договору № КЭКСФ/1000226.9 від 17.06.2013, виконати доручення Позичальника, який доручає Банку розподілити суму вказану у п.п. 1.2. у наступному порядку: 30000,00 гривень видати готівкою через касу Банку; 1500,00 гривень перерахувати на рахунок ПАТ Страхова компанія Страхові гарантії ЄДРПОУ 21957067, № 265090688980 у ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК код Банку 334969 на оплату страхового платежу з призначенням За страхування життя Позичальника від нещасного випадку згідно договору страхування № 002483/03/13 від 17 червня 2013 р. без ПДВ .

Ухвало суду від 26.10.2017 клопотання представника відповідача про витребування доказів було задоволено та витребувано від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію приватного акціонерного товариства Український Бізнес Банк в інтересах приватного акціонерного товариства Український Бізнес Банк кредитну справу щодо кредитного договору № КЭКСФ/1000226.9, який було укладено 17.06.2013.

Як доказ виконання ПАТ Український Бізнес Банк своїх зобов'язань за кредитним договором № КЭКСФ/1000226.9 від 17 червня 2013 року перед ОСОБА_2 представником позивача надано копію заяви на видачу готівки, копію заяви на видачу кредиту та копію меморіального ордеру.

Дослідив заяву на видачу готівки, суд зазначає, що наданий доказ не приймається судом, виходячи з наступного: копія заяви на видачу готівки № TR.326639.19506.462 від 17.06.2013 не містить усіх необхідних реквізитів згідно додатку №10 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні затвердженої Постановою Правління НБУ №174 від 01.06.2011, а саме: на ній відсутня графа платник , відсутня кругла печатка та ПІБ посадових осіб банку відповідальних за проведення операцій, відсутній підпис отримувач грошових коштів.

Позивачем не надано оригіналів первинних бухгалтерських документів, жодного повідомлення про неможливість виконання ухвали суду чи надання доказів згідно ухвали суду, від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію приватного акціонерного товариства Український Бізнес Банк в інтересах приватного акціонерного товариства Український Бізнес Банк до суду не надходило, їх наявність у ПАТ Український Бізнес Банк не відома.

У відповідності до Наказу Міністерства фінансів України № 88 Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (в редакції чинній станом на 2012 рік), первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. У відповідності до Постанови правління НБУ Про затвердження Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні (Яка була чинна станом на 2012 рік), порядок видачі готівки з каси банку здійснюється за такими видатковими документами, за заявою на видачу готівки фізичним особам з їх поточних рахунків. Згідно із вищенаведеними нормами, первинний бухгалтерський документ повинен бути складений безпосередньо під час здійснення господарської операції. Тобто всі реквізити повинні бути внесені і заповнені безпосередньо в момент видачі кредитних коштів.

Також до матеріалів справи, в якості доказу надання кредиту та його погашення було надано Розрахунок заборгованості по договору № КЭКСФ/1000226.9 від 17.06.2013, в ході дослідження якого встановлено, що наданий Розрахунок заборгованості, згідно нормативних документів (Закону України № 996, Закону України № 2346, Положення № 88, Інструкції № 174), по формі та змісту, не є первинним бухгалтерським документом або регістром аналітичного обліку, при цьому цифрові дані зазначені не підтверджено первинними бухгалтерськими документами з власним підписом, при цьому позивачем не були надані суду виписки по особовим поточним рахункам позивача, меморіальні ордери (прибуткові касові документи і т.д.) до цих виписок, за період з 17.06.2013 по 16.06.2016, а також не було надано звіт (довідки) касира, щоденної оборотної відомості касових документів, зведена довідка про касові обороти, щоденна зворотньо-сальдова відомість та інше, на підставі яких у суду була змога перевірити цифрові дані наявні в розрахунку заборгованості.

Відповідно до матеріалів, що додавались представником позивача як у дійсній справі оригінали витребуваних документів відсутні. Відтак, в силу норм закону, долучені матеріали до справи позивачем не є оригіналами бухгалтерських документів, та не є первинними бухгалтерськими документами в силу відсутності усіх обов'язкових реквізитів, а також в силу невідповідності часу їх створення часу здійснення господарської операції. В наслідок чого, в силу ст.ст. 76-80 ЦПК України, вони не є засобами доказування факту надання кредитних коштів.

Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Копії невідомого походження не є належними та допустимими доказами у справі. Копіями невідомого походження є будь-які копії документів, справжність яких неможливо перевірити шляхом співставленням із оригіналом.

Зазначене підтверджується правовими позиціями Верховного суду України у справах № 6-57743св10, № 6-29420св10, Вищого спеціалізованого суду України у справах 6- 42756св14, 6-47120св14 та численних інших справах.

Крім того, відповідно до п.п. 1.19-1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001 № 2346-ІІІ, меморіальний ордер- розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні та нормативно-правових актів Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу норм права меморіальний ордер не є документом підтверджуючим зарахування коштів на рахунок платника.

Таким документом Відповідно до п.п. 1.30 Закону може бути платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ ви значеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача, з обов'язковим зазначенням у ньому відповідно до п.п. 1.3 Закону, дати валютування - зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача.

Так, згідно ст. 640, 1046, 1054 ЦК України цей договір № КЭКСФ/1000226.9 від 17.06.2013 не є укладеним, що позбавляє суд задовольняти позовні вимоги.

Відповідно до пункту 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір с укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1 ст. 628 ЦК України кредитний договір повинен містити умови (пункти) які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст.6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту.

Кредитний договір є неукладеним (не відбувся), коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови, передбаченої законодавцем.

Як розтлумачив Верховний Суд України у п.8 Постанови Пленуму № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення".

Ст. 6 ЦК України та в Постанові ВСУ від 11.09.2013 у справі № 6-52/цс13 вказано, що: Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами .

Судом на підставі всебічно оцінених доказів, з урахуванням позовних вимог та заперечень сторін, було встановлено та досліджено факт відсутності згоди ОСОБА_2 щодо усіх істотних умов кредитування у відповідності до чинного законодавства України.

А саме, банк, як кредитодавець у кредитному договорі № КЭКСФ/1000226.9 від 17 червня 2013 року не зазначив про конкретну дату видачі кредиту, тобто сторони не узгодили дату видачі кредиту, що є обов'язковою умовою укладання кредитного договору згідно вимог вимогам аб. 7 ч. 4 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), замість цього пункт 1.3. кредитного договору містить строк користування кредитом з 17.06.2013 до 16.06.2016 включно .

А відтак, є окремі додаткові підстави вважати кредитний договір № КЭКСФ/1000226.9 від 17.06.2013 не укладеним, так як сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови, зокрема, дату видачі кредиту.

В пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , судам наголошено: Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Оскільки вище вказані обов'язкові відомості не зазначені в кредитному договорі, суд прийшов до висновку, що оспорюваний кредитний договір є неукладений.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленомуцим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, змінуабоприпиненняцивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3, ст.626 ЦК України договором є домовленістьдвохабобільшесторін, спрямована на встановлення, змінуабоприпиненняцивільних прав та обов'язків.Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язкаминаділеніобидвісторони договору.

Враховуючи, що кредитний договір № КЭКСФ/1000226.9 від 17 червня 2013 року не встановив, не змінив, та не припинив цивільних прав та обов'язків сторінтому, що фактично не вступив в дію (п.п. 8.20. договору) та є неукладеним, з причин невиконання позивачем своїх обов'язків передбачених п.2.1.2. Договору, суд дійшов висновку про відсутністьу позивача права для звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які ґрунтуються на зазначеному договорі.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в справі докази, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в інтересах публічного акціонерного товариства Український Бізнес Банк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частин - протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.П. Соболєва