Рішення

від 07.12.2018 по справі п/811/694/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2018 року м. Кропивницький Справа № П/811/694/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бондар Я.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: приватне підприємство "Пропус-Плюс" (25004, м. Кропивницький, вул. Кримська, 47, код ЄДРПОУ 40126361)

відповідач: Головне управління ДФС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 39393501)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Пропус-Плюс" (надалі - ПП "Пропус - Плюс") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (надалі - ГУ ДФС у Кіровоградській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00000304000 від 15.02.2018 року.

Позов мотивовано тим, що ГУ ДФС у Кіровоградській області було проведено камеральну перевірку фінансово - господарської діяльності позивача, за результатами якої складено акт №26/11-28-4000/40126361 від 01.02.2018 року. На підставі акту винесено податкове повідомлення - рішення №00000304000 від 15.02.2018 року про застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 160333,45 грн. за реалізацію пального без реєстрації платником акцизного податку. Позивач не погоджується з цим податковим повідомленням - рішенням, стверджуючи, що він не є платником акцизного податку, а реалізований товар - паливо нафтове (мазут) - не відноситься до підакцизного товару. Посилаючись на Податкову консультацію з питань віднесення мазуту паливного-100 до підакцизних товарів, надану листом ДФС України №23695/6/99-99-12-03-03-15 від 04.11.2016 року, просив позов задовольнити.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено камеральну перевірку даних системи електронного адміністрування реалізації пального, даних єдиного реєстру акцизних накладних, даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість та встановлено, що протягом 2017 року позивач здійснив придбання газового конденсату та за результатами його переробки здійснив реалізацію палива нафтового: мазут паливний-100 зольний, сірчистий, парафінистий (код товару згідно з УКТ ЗЕД 270196810). Оскільки відповідно до пп.215.3.4 п.215.3 ст.215 ПК України товар "Паливо пічне побутове", що класифікується за кодом УКТ ЗЕД 2710196810, належить до підакцизних товарів, тому у ході камеральної перевірки та на підставі наданих позивачем відповідей було встановлено порушення пп.212.3.4 п.212.3 ст.212 ПК України - здійснення операцій з реалізації пального без обов'язкової реєстрації платником акцизного податку. Виявлене порушення стало підставою для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої п.117.3 ст.117 ПК України, та винесення спірного податкового повідомлення - рішення про сплату штрафних санкцій. Доводячи його правомірність, представник відповідача просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій він заперечив висновки відповідача про належність реалізованого товару до підакцизного, посилаючись на те, що підприємство реалізувало вироблене з давальницької сировини нафтове паливо, яке належать до товарної підкатегорії 2710196810 УКТ ЗЕД, але за описом, призначенням, фізико-хімічними показниками є мазутом, а не паливом пічним побутовим, що підтверджено відповідним сертифікатом випробовування. Доводячи, що реалізований товар не є підакцизним, а позивач не мав обов'язку зареєструватись платником акцизного податку, наполягав на задоволенні позову.

У ході розгляду справи представники сторін подали заяви про розгляд справи без їхньої участі, у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у ній матеріалами, суд встановив такі обставини.

ПП "Пропус-Плюс" з 18.11.2015 року зареєстроване як юридична особа, перебуває на податковому обліку в ГУ ДФС у Кіровоградській області, є платником податку на додану вартість. Основним видом його економічної діяльності є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. (а.с. 69)

У грудні 2017 року посадовою особою ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено камеральну перевірку ПП "Пропус-Плюс" щодо порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах, та встановлено факт здійснення операцій з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального, про що складено акт №284/11-28-4000/40126361 від 18.12.2017 року. (а.с. 33-42)

На запит відповідача №284/11-28-4000/40126361 від 18.12.2017 року позивач надав пояснення №32 від 26.12.2017 року, у яких повідомив, що не є платником акцизного податку і не повинен реєструватися у контролюючих органах як платник акцизного податку, на підтвердження чого надав документи щодо придбання та реалізації палива нафтового "Мазут паливний 100 зольний, сірчистий, парафінистий". (а.с. 97 - 103)

Після цього у лютому 2018 року посадовою особою ГУ ДФС у Кіровоградській області знову проведено камеральну перевірку ПП "Пропус-Плюс" та складено акт №26/11-28-4000/40126361 від 01.02.2018 року, яким встановлено здійснення операцій з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального. (а.с. 48-54)

На підставі цього акту ГУ ДФС у Кіровоградській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "ПС" №00000304000 від 15.02.2018 року, яким за порушення п.212.3.4 п.212.3 ст.212 ПК України, на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.117.3 ст.117 ПК України до позивача застосовано штраф у розмірі 160333,45 грн. (а.с. 43, 56)

Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що його предметом є перевірка законності накладення на позивача штрафу за здійснення операцій з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.4, 14.1.145 пункту 14.1 статті 14 ПК України, акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції); підакцизні товари (продукція) - товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками.

Порядок адміністрування акцизного податку унормований Розділом VI ПК України.

У статті 212 ПК України наведений перелік платників акцизного податку. Платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне (пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу).

Згідно з підпунктом 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців, до початку здійснення реалізації пального.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

У статті 215 ПК України наведено вичерпний перелік підакцизних товарів, ставки податку на ці товари, код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД і опис товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД. Зокрема, до підакцизних товарів належить пальне (пункт 215.1 ст. 215 Кодексу).

Відповідно до пп.14.1.141-1 п.14.1 ст.14 ПК України до пального відносять: нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп.215.3.4 п.215.3 ст. 215 Кодексу.

Об'єктами оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1, підпункту 213.1.2 пункту 213.1 статті 213 ПК Кодексу є операції, зокрема з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), реалізації (передачі) підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, здійснення внесків до статутного капіталу, а також своїм працівникам.

Отже, особа (платник податку), яка планує здійснювати будь-які операції з пальним на митній території України, які визначені в абзаці 2 підпункті 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України, має до початку здійснення таких операцій зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та в подальшому складати акцизні накладні на обсяги реалізації.

Пунктом 117.3 статті 117 ПК України встановлено, що здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.

Судом установлено, що між ТОВ "Виробниче підприємство "Діамант" та позивачем 17.05.2017 року укладено договір №1705-02 на виконання комплексу робіт з переробки нафтової сировини, за умовами якого ТОВ "Виробниче підприємство "Діамант" (виробник) зобов'язаний виконати роботи з приймання нафтової сировини, її переробки на технологічному обладнані і відвантажити отримані в результаті переробки нафтопродукти за заявками позивача, а позивач як замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи, а також відшкодувати виконавцю додаткові витрати, передбачені договором. Результатом робіт, виконаних в рамках договору, є отримані в результаті переробки партії сировини нафтопродукти, відпущені за заявкою замовника безпосередньо замовнику або вказаним ним третім особам. (а.с. 143 - 147)

На виконання умов договору ТОВ "Виробниче підприємство "Діамант" виробило на давальницьких умовах та передало позивачу нафтопродукти, про що складено акти прийомки сировини та акти здачі-прийняття виконаних робіт. (а.с. 28 - 29, 149 - 163, 168 - 177, 181 - 187) За цими актами позивач упродовж травня, червня, липня, серпня 2017 року отримав від ТОВ "Виробниче підприємство "Діамант" вироблені з його сировини такі нафтопродукти: "Сировина вуглеводнева", "Суміш вуглеводнів. Лігроїно-газойлева фракція", "Паливо нафтове: мазут паливний 100 зольний, сірчистий, парафінистий".

Крім того, між позивачем (продавцем) та ТОВ "Виробниче підприємство "Діамант" (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу №4/5 від 30.05.2017 року, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та своєчасно оплатити вуглеводневу сировину: "Суміш вуглеводнів. Сировина вуглеводнева", "Суміш вуглеводнів. Лігроїно-газойлева фракція", "Мазут М-100". (а.с. 148)

На виконання умов цього договору позивач здійснив поставку на користь ТОВ "Виробниче підприємство "Діамант" палива нафтового: мазут паливний 100 зольний, сірчистий, парафінистий; УКТ ЗЕД - 2710196810:

- 11180 кг вартістю 66148, 71 грн. (без ПДВ) - за видатковою накладною №РН-0000017 від 05.07.2017 року та податковою накладною №2 від 05.07.2017 року (а.с. 31, 166);

- 10749 кг вартістю 67462, 50 грн. (без ПДВ) - за видатковою накладною №РН-0000030 від 19.08.2017 року та податковою накладною №4 від 19.08.2017 року (а.с. 32, 180)

За висновками відповідача, реалізований позивачем мазут паливний 100 зольний, сірчистий, парафінистий (код товару УКТЗЕД 2710196810) належить до підакцизних товарів, а тому позивач перед здійсненням його реалізації повинен був зареєструватися платником акцизного податку. За невиконання цього обов'язку, передбаченого підпунктом 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України, спірним податковим повідомленням-рішенням на підставі пункту 117.3 статті 117 ПК України на позивача накладено штраф у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального (з ПДВ).

Суд зазначає, що перелік підакцизних товарів, віднесених до пального, та ставки, за якими обчислюється акцизний податок при справлянні податку з цих товарів, визначено підпунктом 215.3.4. пункту 215.3 статті 215 ПК України.

Відповідно до цієї норми товар "Паливо пічне побутове", що класифікується за кодом УКТ ЗЕД 2710196200, 2710196400, 2710196810, 2710196820, 2710196890, 2710203100, 2710203500, 2710203900, належить до підакцизних товарів.

Для класифікації товарів в Україні використовують УКТ ЗЕД, яка є товарною номенклатурою Митного тарифу України і затверджена Законом України "Про Митний тариф України".

Класифікація товарів згідно з УКТ ЗЕД здійснюється з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, відповідних приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій та тих характеристик товару, які є визначальними для класифікації, а саме: складу товару, способу його виготовлення, призначення, маркування, пакування тощо.

Згідно з пунктом 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД для юридичних цілей класифікація товарів у товарних під позиціях, товарних категоріях і товарних під категоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищенаведених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Відповідно до підпункту "а" пункту 3 цих правил, у разі, коли згідно з правилом 2 "б" або будь-яких інших причин товари на перший погляд можна віднести до двох і більше товарних позицій, перевага надається тій товарній позиції, яка більш конкретно описує товар у порівнянні з найменуванням товарних позицій, що дають більш загальний опис.

В УКТ ЗЕД наявна товарна позиція 2710, до якої включаються нафта або нафтопродукти, одержані з бітумінозних порід (мінералів), крім сирих; продукти, в іншому місці не зазначені, з вмістом 70 мас.% або більше нафти чи нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), причому ці нафтопродукти є основними складовими частинами продуктів; відпрацьовані нафтопродукти.

У примітці 2 до товарної групи 27 визначено, що у товарній позиції 2710 термін "нафта або нафтопродукти, одержані з бітумінозних порід (мінералів)" означає не тільки нафту та нафтопродукти, одержані з бітумінозних порід, але і аналогічні продукти, а також продукти, що містять, головним чином, змішані ненасичені вуглеводні. Ці продукти можуть бути одержані будь-яким способом за умови, що маса неароматичних складових частин перевищує масу ароматичних.

У межах товарної позиції 2710 наявне товарне групування з найменуванням "паливо рідке (мазут)", що включає декілька товарних підкатегорій (десятизначні коди товарів): 2710195100, 2710195500, 2710196200, 2710196400, 2710196810, 2710196820, 2710196890.

Товари, що класифікуються за вказаними кодами, є важкими дистилятами. Термін "важкі дистиляти" визначений у пункті (d) додаткової примітки 2 до товарної групи 27: у товарній позиції 2710 термін "важкі дистиляти" означає нафтові фракції та інші нафтопродукти, менш як 65 об. % яких (включаючи втрати) переганяється при температурі 250° С (за методом ISO 3405, еквівалентним методу ASTM D 86), або фракції, відсоток перегонки яких при температурі 250° С не може бути визначений за цим методом.

Також відповідно до пункту (f) додаткової примітки 2 до товарної групи 27 у товарній позиції 2710 термін "паливо рідке" означає важкі дистиляти, зазначені в пункті (d), крім газойлів, зазначених у пункті (е), які за відповідними значеннями колориметричної характеристики К мають в'язкість В (методи, за якими вимірюють ці показники, описані у пункті, описані у (f) додаткової примітки 2 до товарної групи 27).

Термін "пічне паливо побутове" в УКТ ЗЕД, зокрема у товарній позиції 2710, не визначено. Товар з такою назвою у разі його відповідності примітці 2, пунктам (d), (f) додатковій примітки 2 до товарної групи 27, може класифікуватись у товарній позиції 2710 за одним з вказаних вище кодів залежно від призначення та вмісту сірки.

Зокрема, за кодом 2710196810 класифікується важкий дистилят, паливо рідке (мазут), що не використовується для специфічних процесів переробки та хімічних перетворень, з вмістом сірки більш як 1 мас.%, але не більш як 2 мас.%.

У додатковій примітці 5 до товарної групи 27 визначено, що у товарних позиціях 2710, 2711 і 2712 термін "специфічний процес" означає, серед інших, такі процеси: вакуумна, атмосферно-вакуумна дистиляції, вторинна перегонка з ретельним фракціонуванням, крекінг, риформінг.

Згідно з пунктом 3 Загальної частини Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 року №927 (із змінами і доповненнями) котельне паливо рідке (паливо пічне побутове рідке) - це рідке нафтове паливо, яке отримують з дистилятних фракцій прямої перегонки нафти та вторинних процесів її переробки і застосовують для виробництва теплової енергії в нагрівальних установках невеликої потужності або теплових генераторах середньої потужності.

В Україні на паливо пічне побутове діє ГСТУ 320.00149943.010-98 "Паливо пічне побутове (ППП). Технічні умови". Відповідно до вимог зазначеного документу паливо пічне побутове призначено для комунально-побутових потреб, для підприємств сільського господарства, для постачання населенню. Даний вид палива може містити до 80 відс. середньодистильованих фракцій та лише 20 відс. важких залишків переробки нафтової сировини.

На мазут діє ДСТУ 4058-2001 "Паливо нафтове. Мазут. Технічні умови", відповідно до якого паливні мазути марок 40 та 100 виготовляються із важких залишків переробки нафти (фракція, що википає вище 360° С). Для зниження температури застигання мазутів до них додають 8 - 20 відсотків середньодистильованих фракцій.

Паливо нафтове мазут, яке класифікується, як і паливо пічне побутове, зокрема за кодом 2710196810 згідно з УКТ ЗЕД, отримується з продуктів первинної та вторинної переробки нафти, газоконденсатної сировини і призначене для транспортних та стаціонарних котельних і технологічних установок.

Зазначені палива (пічне побутове та мазут) відрізняються за своїми фізико-хімічними показниками, насамперед фракційним складом, в'язкістю, температурою спалаху, густиною тощо, які зазначені у додаткових примітках до 27 групи УКТ ЗЕД.

Як вбачається з матеріалів справи, постачальник товару надав позивачу сертифікат відповідності серії ВГ №655326, що виданий ОС ТОВ "Універсалнафтохімпром" та зареєстрований в реєстрі за №UA1.201.0006269-17, який підтверджує, що вироблена ТОВ "Науково - виробниче підприємство "Діамант" продукція: мазут паливний 100 зольний, сірчистий, парафінистий (із вмістом сірки більш як 1 мас. % але не більше як 2 мас. %) відповідає вимогам ДСТУ 4058-2001 "Паливо нафтове. Мазут. Технічні умови". Цей сертифікат відповідності видано на підставі випробувань, проведених ВЛ "Універсалнафтохім" ТОВ "ВТІ І" (протокол випробувань №39 від 26.04.2017 року). (а.с. 30)

Таким чином, мазут паливний 100 зольний, сірчистий, парафінистий, який виготовлений ТОВ "Науково - виробниче підприємство "Діамант" та реалізований ПП "Пропус-Плюс", не може визнаватися паливом пічним побутовим, оскільки проведеними випробуваннями для визначення характеристик він відповідає саме ДСТУ 4058-2001 "Паливо нафтове. Мазут. Технічні умови", а не ГСТУ 320.00149943.015-2000 "Паливо пічне побутове. Технічні умови".

Отже, судом установлено, що реалізований позивачем мазут паливний 100 зольний сірчистий, парафінистий за описом товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД не є паливом пічним побутовим, що підтверджено відповідним сертифікатом. Відповідачем достовірність цього сертифікату, який надавався йому позивачем, не спростовано та не надано доказів того, що за своїм призначенням, фракційним складом та фізико-хімічними показники вказаний товар належить до палива пічного побутового та є підакцизним товаром.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача про те, що він не мав обов'язку реєструватися платником акцизного податку, а нарахування йому штрафу, передбаченого пункту 117.3 статті 117 ПК України, є безпідставним.

Досліджуючи обставини проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої винесено спірне податкове повідомлення-рішення, суд виходив з того, що відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Отже, з огляду на приписи пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, під час камеральної перевірки не можуть використовуватися документи первинного обліку платника податків.

В силу приписів пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Таким чином, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Такий висновок сформулював Верховний Суд у постановах від 10.04.2018 року у справі №826/13195/16, від 17.04.2018 року у справі №812/872/1710.

Відповідно до пункту 85.1 статті 85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Як свідчать матеріли справи, допущене, на думку контролюючого органу, порушення позивачем порядку взяття на облік (реєстрації) як платника акцизного податку було встановлено відповідачем у ході камеральної перевірки, оформленої актом №284/11-28-4000/40126361 від 18.12.2017 року. За її результатами податкове повідомлення - рішення не складалося, натомість відповідач направив позивачу письмовий запит про подання інформації та її документального підтвердження щодо реалізації підакцизних товарів. Отримавши запитувану інформації та її документальне підтвердження, відповідач не ініціював проведення документальної позапланової або фактичної перевірки позивача, а знову провів камеральну перевірку з того ж питання, використавши надану позивачем інформацію щодо реалізації підакцизних товарів. Таким чином, у даному випадку відповідач фактично провів документальну невиїзну перевірку без законних на те підстав.

Посилання відповідача на Рекомендації щодо проведення камеральної перевірки декларації акцизного податку, надіслані листом ДФС України від 22.11.2016 року №37477/7/99-99-12-03-03-17, суд відхиляє, оскільки ці рекомендації не є нормативно-правовим актом, що регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів.

За таких обставин суд дійшов до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №00000304000 від 15.02.2018 року внаслідок недоведеності складу податкового правопорушення та порушення відповідачем способу реалізації владних управлінських функцій, що зумовлює відсутність правових наслідків перевірки. Тож позов про визнання спірного податкового повідомлення-рішення протиправним та скасування слід задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач у даній справі поніс судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2405,02 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 10000 грн.

Відповідно до статті 134 КАС України ("Витрати на професійну правничу допомогу") витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Оскільки суду не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому суд не має можливості визначити розмір таких витрат з метою їх розподілу та відхиляє вимогу позивача про стягнення цих витрат з відповідача.

Отже на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача здійснені позивачем судові витрати на сплату судового збору у сумі 2405, 02 грн.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного підприємства "Пропус-Плюс" (25004, м. Кропивницький, вул. Кримська, 47, код ЄДРПОУ 40126361) до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 39393501) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області №00000304000 від 15.02.2018 року.

Стягнути на користь приватного підприємства "Пропус-Плюс" судові витрати на сплату судового збору в сумі 2405, 02 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш