Рішення

від 03.12.2018 по справі 922/2494/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2494/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод", смт. Новогуйвинське, Житомирської області до 1. Приватного виробничо-комерційного підприємства "Прогрес", смт. Високий, Харківської області , 2. Приватного підприємства "Технопром", м. Харків про визнання недійсними договорів поруки за участю представників сторін:

позивача - Філімончук Г.М., дов. № 01-26/27 від 17.08.2018 року

відповідачів - 1. не з'явився, 2. не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод", смт. Новогуйвинське, Житомирської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів 1. Приватного виробничо-комерційного підприємства "Прогрес", смт. Високий, Харківської області 2. Приватного підприємства "Технопром", м. Харків в якому просить суд визнати недійсним договір поруки № 01-09/15-ПТ від 01 вересня 2015 року, укладений між Приватним виробничо-комерційним підприємством "Прогрес" та Приватним підприємством "Технопром" та визнати недійсним договір поруки № 01-06/15-ПТ від 01 червня 2018 року, укладений між Приватним виробничо-комерційним підприємством "Прогрес" та Приватним підприємством "Технопром".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 вересня 2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 02 жовтня 2018 року на 11 годин 20 хвилин.

Протокольною ухвалою від 02 жовтня 2018 року на підставі статті 177, пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України було відкладено підготовче засідання на 11 жовтня 2018 року на 10 годин 40 хвилин.

05 жовтня 2018 року через канцелярію господарського суду Харківської області від Приватного виробничо-комерційного підприємства "Прогрес" надійшов відзив (вхідний № 29053) на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.

11 жовтня 2018 року через канцелярію господарського суду Харківської області від Приватного підприємства "Технопром" надійшло клопотання (вхідний № 29511) щодо розгляду справи без участі представника Приватного підприємства "Технопром", яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 11 жовтня 2018 року на підставі статті 177, пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України було відкладено підготовче засідання на 05 листопада 2018 року на 10 годин 40 хвилин.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 листопада 2018 року клопотання позивача про продовження строку підготовчого провадження було задоволено; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 11 грудня 2018 року.

Протокольною ухвалою від 05 листопада 2018 року на підставі статті 177, пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України було відкладено підготовче засідання на 15 листопада 2018 року на 10 годин 20 хвилин.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 листопада 2018 року було закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 03 грудня 2018 року на 10 годин 40 хвилин.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача (Приватного виробничо-комерційного підприємства "Прогрес") у судове засідання не з'явився, у наданому відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача (Приватного підприємства "Технопром") у судове засідання не з'явився, у наданому клопотанні проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

20 серпня 2015 року між Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (позивачем, покупець) та Приватним виробничо-комерційним підприємством "Прогрес" (першим відповідачем, постачальником) було укладено договір №394, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався передати у власність, а покупець - прийняти й оплатити подукцію, вказану у специфікаціях, на умовах та в строки, передбачені договором.

Окрім інших істотних умов, сторони в пункті 10.10 договору №394 визначили, що жодна із сторін не має права передавати третім особам повністю або частково свої права та обов'язки за даним договором без письмової згоди іншої сторони.

10 травня 2018 року між Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (позивачем, покупець) та Приватним виробничо-комерційним підприємством "Прогрес" (першим відповідачем, постачальником) було укладено договір №137, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався передати у власність, а покупець - прийняти й оплатити продукцію, вказану у специфікаціях, на умовах та в строки, передбачені договором.

Окрім інших істотних умов, сторони в пункті 10.10 договору №137 визначили, що жодна із сторін не має права передавати третім особам повністю або частково свої права та обов'язки за даним договором без письмової згоди іншої сторони.

Матеріали справи свідчать про те, що 23 серпня 2018 року Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" від Приватного виробничо-комерційного підприємства "Прогрес" отримано позовну заяву про стягнення боргових зобов'язань по зазначеним вище договорам. Вказаний позов подано до Господарського суду Харківської області, що підтверджується ухвалою суду від 22 серпня 2018 року у справі №922/2314/18 про залишення позовної заяви без руху. У позовних вимогах позивач просить стягнути солідарно з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" та Приватного підприємства "Технопром" на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Прогрес" суму основного боргу, пеню, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Разом із позовною заявою по справі №922/2314/18 Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" отримано додатки, як докази на які посилається Приватне виробничо-комерційне підприємство "Прогрес" на обґрунтування своїх позовних вимог. Серед додатків є договір поруки №01-09/15-ПТ від 01 вересня 2015 року та договір поруки №01-06/18-ПТ від 01 червня 2018 року, укладені між Приватним виробничо-комерційним підприємством "Прогрес" (кредитором) та Приватним підприємством "Технопром" (поручителем).

Згідно пункту 1.1 договорів поруки №01-09/15-ПТ та №01-06/18-ПТ, поручитель поручається перед кредитором за виконання Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (боржник) своїх зобов'язань (оплата поставленого (их) товару (ів)), що випливають із договору №394 від 20 серпня 2015 року (договору №137 від 10 травня 2018 року), (оплата товару) зі всіма існуючими або майбутніми змінами та доповненнями до договору, та відповідає перед кредитором за порушення.

Пунктом 2.1 договорів поруки №01-09/15-ПТ та №01-06/18-ПТ визначено, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання забезпеченого обов'язку в повному обсязі.

Відповідно до пункту 3.1 договорів поруки №01-09/15-ПТ та №01-06/18-ПТ, у разі невиконання боржником свого грошового з зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор має право вимагати від поручителя виконання обов'язку боржника в межах терміну дії договору.

В пункті 5.1 договорів поруки №01-09/15-ПТ та №01-06/18-ПТ сторони (Приватне виробничо-комерційне підприємство "Прогрес" та Приватне підприємство "Технопром") встановили, що договори набувають чинності з моменту їх підписання сторонами і діють до 31 грудня 2019 року.

Разом з тим внаслідок виконання договору поруки не відбувається уступка права вимоги. Якщо поручитель виконує основне зобов'язвння відповідне право вимоги в обсязі такого виконання переходить до поручителя в силу закону, а не в силу волевиявлення кредитора за основним зобов'язанням.

До того ж суд встановив, що за спірними договорами сторони не передавали будь-якої первинної документації.

Враховуючи вищевикладене, суд критично оцінює посилання позивача на пункт 10.10. договорів поставки № 394 від 20 серпня 2015 року та № 137 від 10 травня 2018 року.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до статті 558 Цивільного кодексу України поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Згідно частини 4 статті 632 Цивільного кодексу України якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" з урахуванням статей 553 - 554 ЦК договір поруки укладається кредитором за зобов'язаннями, які забезпечуються порукою, і поручителем. Оскільки позичальник є не стороною договору поруки, а стороною у зобов'язанні, забезпеченому порукою, чинне законодавство України не передбачає обов'язку кредитора чи поручителя отримувати згоду позичальника на укладення договору поруки. Разом із тим це не означає, що за позовом позичальника такий договір поруки не може бути визнано недійсним, якщо буде доведено, що він звужує його права чи розширює обов'язки, зокрема, передбачає оплату послуг поручителя боржником відповідно до вимог статті 558 ЦК, чи доведено зловмисну домовленість кредитора з поручителем тощо.

Згідно пункту 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов'язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії. У зв'язку із наведеним суди повинні виходити з того, що в силу положень статей 509, 533, 638, 1054 ЦК відсутні підстави для визнання договору поруки недійсним через укладення після нього додаткових угод про надання чергового траншу.

Відповідно до пункту 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Таким чином ці договори поруки порушують права позивача, встановлючи для нього зобов'язання оплати послуг поручителя без його на то згоди. Як вбачається з договорів поруки №01-09/15-ПТ та №01-06/18-ПТ ці договори такої умови не містять. Але ця умова з необхідністю виникає з поєднання статті 558 Цивільного кодексу України та частини 4 статті 632 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 558 Цивільного кодексу України поручительство в апріорі є платним, причому платити повинен боржник. Поручительство може бути безоплатним, сторонам це не заборонено в силу статті 6 Цивільного кодексу України, аде для цього треба прямо у договорі передбачити безоплатність поручительства. В даному випадку це не зроблено, тому поручительство є оплатним. Відсутність вказівки на ціну в договорі нічого в цьому плані не змінює, так як в подібних випадках діє частина 4 статті 632 Цивільного кодексу України.

Таким чином, договори поруки №01-09/15-ПТ та №01-06/18-ПТ фактично розширюють коло обов'язків позивача без його згоди, що не відповідає закону.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у розмірі 3524,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір поруки № 01-09/15-ПТ від 01 вересня 2015 року, укладений між Приватним виробничо-комерційним підприємством "Прогрес" (ідентифікаційний код 30291640) та Приватним підприємством "Технопром" (ідентифікаційний код 32444732).

Визнати недійсним договір поруки № 01-06/15-ПТ від 01 червня 2018 року, укладений між Приватним виробничо-комерційним підприємством "Прогрес" (ідентифікаційний код 30291640) та Приватним підприємством "Технопром" (ідентифікаційний код 32444732) .

Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства "Прогрес" (62459, Харківська область, смт. Високий, вул. Трудова, 1В, ідентифікаційний код 30291640) на користь Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська область, смт. Новогуйвинське, вул. Дружба Народів, 1, ідентифікаційний код 07620094) 1762,00 грн. судового збору.

Стягнути з Приватного підприємства "Технопром" (61143, м. Харків, Бульвар Грицевця, 5, кв. 61, ідентифікаційний код 32444732) на користь Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська область, смт. Новогуйвинське, вул. Дружба Народів, 1, ідентифікаційний код 07620094) 1762,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статтей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 13.12.2018 р.

Суддя П.В. Хотенець