Рішення

від 17.12.2018 по справі 643/13351/18

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/13351/18

Провадження № 2/643/5498/18

17.12.2018 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Поліщук Т. В.,

за участю секретаря судового засідання Насирової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу Автобаза Державного підприємства Луганськвугілля про стягнення невиплачених коштів при звільненні,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість по заробітній платі в розмірі 35092,18 грн., компенсацію втрати частини доходу в зв'язку з порушенням строку виплати заробітної плати в сумі 11124,22 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 80388,15 грн., 3% річних від простроченої суми заборгованості, що становить 2766,03 грн., пеню за несвоєчасну виплату заробітної плати в розмірі 28795,05 грн. та моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн.

В обґрунтування вимог зазначила, що у період з 24.09.1986 по 01.02.2016 знаходилась в трудових відносинах з Відокремленим підрозділом Автобаза Державного підприємства Луганськвугілля . 01.02.2016 її звільнено із займаної посади за ч. 3 ст. 38 КЗпП України. За період з червня 2014 по лютий 2016 позивачу була нарахована заробітна плата в розмірі 35092,18 грн. Розрахунок на день звільнення відповідач не зробив.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою судді від 24.09.2018 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 24.09.1986 по 01.02.2016 працювала у Відокремленому підрозділі Автобаза Державного підприємства Луганськвугілля на різних посадах, з 07.10.2013 на посаді інженера відділу експлуатації (а.с. 15-21).

На дату звільнення відповідачем не проведено остаточний розрахунок з позивачем, заборгованість по заробітній платі за період з червня 2014 року по лютий 2016 року становить 35092,18 грн. (а.с.12).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, що передбачає, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства провадиться в день звільнення.

Відповідач вимоги Закону не виконав і в день звільнення не провів повного розрахунку.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника звільненому працівникові належних йому сум, підприємство зобов'язано виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

За змістом ст. ст.116,117 Кодексу законів про працю України, за своєю сутністю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не належить до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку.

Тому, середній заробіток за час затримки розрахунку з позивачем при звільненні за період з 01.06.2014 по 01.02.2016 підлягає стягненню з відповідача.

Згідно абз. 3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з п.8 порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року, у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Середньоденний заробіток позивача складає 122,73 грн. (5400,54/44). Строк прострочення виплати з 655 робочих днів.

Таким чином, належна до стягнення з відповідача сума середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 02.02.2016 по 17.09.2018 складає 80388,15 грн.

За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає необхідним стягнути з ДП Луганськвугілля на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 35092,18 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.02.2016 по 17.09.2018 в розмірі 80388,15 грн. При цьому виплату вказаних сум провести після утримання податків та інших обов'язкових платежів на користь держави.

Згідно ст. 34 Закону України Про оплату праці та ст. 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , у справах, пов'язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв'язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст. 34 Закону і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. № 1427(1427-97-п) (зі змінами, внесеними постановою від 23 квітня 1999 р. N 692 (692-99-п), підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

При нарахуванні компенсації за затримку виплати заробітної плати, нарахованої після 01 січня 2001 року, слід керуватися Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим Постановою КМ України від 21.02.2001 року № 159.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3 зазначеного вище Закону Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати ).

Відповідно до порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати сума компенсації розраховується як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100% (компенсація = З.П. х коеф. приросту індексу споживчих цін/100-сума боргу).

Таким чином, за період затримки виплати заробітної плати сума компенсації складає 11124,22 грн.(35092,18 грн.х131,7%/100-35092,18).

Щодо вимог позивача про стягнення трьох відсотків річних та пені за несвоєчасну виплату заробітної плати суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено в постанові ВСУ від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15, стаття 625 ЦК України розміщена в розділі Загальні положення про зобов'язання книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід з'ясувати: чи існує зобов'язання між сторонами, чи це зобов'язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Враховуючи вищевикладене в задоволенні вимог про стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 2766,03 грн та пені за несвоєчасну виплату заробітної плати в розмірі 28795,05 грн., слід відмовити.

Обґрунтовуючи наявність спричиненої моральної шкоди та її розмір, позивач посилається на те, що він переніс моральні страждання, спричинені йому через відсутність коштів для нормального існування.

Розмір моральної шкоди у сумі 2000,00 гривень позивач зазначив без достатніх для цього підстав. Розрахунок і належне обґрунтування такої суми матеріали справи не містять, а тому, керуючись передбаченими ст. 3 ЦК України загальними засадами справедливості, добросовісності і розумності, враховуючи особливості конкретної справи, суд вважає за необхідне стягнути розмір відшкодування моральної шкоди з відповідача у розмірі 500,00 гривень.

Враховуючи вищевикладене, суд стягує з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 35092,18 грн., компенсацію втрати частини доходу в зв'язку з порушенням строку виплати заробітної плати в сумі 11124,22 грн., середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати в сумі 80388,15 грн. та компенсацію за моральну шкоду в розмірі 500,00 грн.

В іншій частині вимог суд відмовляє.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при поданні позову до суду у справах про стягнення заробітної плати, то суд на підставі ч. 2 ст. 133, ч. 1,2,6 ст. 141 ЦПК України, стягує ці витрати з відповідача, пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 264-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу Автобаза Державного підприємства Луганськвугілля про стягнення невиплачених коштів при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Відокремленого підрозділу Автобаза Державного підприємства Луганськвугілля (ідентифікаційний код 26410988, Луганська область Перевальський район м. Перевальськ вул. Індустріальні 13) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 35092,18 грн. (тридцять п'ять тисяч дев'яносто дві грн. 18 коп.), компенсацію втрати частини доходу в зв'язку з порушенням строку виплати заробітної плати в сумі 11124,22 грн.(одинадцять тисяч сто двадцять чотири грн.22 коп.), середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати в сумі 80388,15 грн.(вісімдесят тисяч триста вісімдесят вісім грн.15 коп.) та компенсацію за моральну шкоду в розмірі 500,00 (п'ятсот) грн., а всього 127104,55 грн. (сто двадцять сім тисяч сто чотири грн.55 коп.).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Відокремленого підрозділу Автобаза Державного підприємства Луганськвугілля в дохід держави судовий збір у сумі 1271,05 грн. (одна тисяча двісті сімдесят одна грн. 05 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції

Згідно п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2, виданий Перевальським РВ УМВС України в Луганській області 04.10.2000, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач: Відокремлений підрозділ Автобаза Державного підприємства Луганськвугілля (ідентифікаційний код 26410988, Луганська область Перевальський район м. Перевальськ вул. Індустріальні 13).

Суддя Т.В. Поліщук