Рішення

від 12.12.2018 по справі 1522/26232/12

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 1522/26232/12

Провадження № 2/522/2249/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк (місцезнаходження: вул. Ковпака, 29, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00039019) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3), за участі третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Прайвісі Діфенс Компані (місцезнаходження: пров. Волзький, 22, м. Одеса; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35301993), про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ Укрсоцбанк звернувся до суду зі позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участі третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Прайвісі Діфенс Компані , про звернення стягнення на предмет іпотеки (нежитлові приміщення кафе-бару FLIRT , загальною площею 574,4 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_4).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.

Представник ОСОБА_2 . у судовому засіданні також позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.

Заслухавши представників сторін, розглянувши доводи позовної заяви, інших заяв по суті, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 07 липня 2008 року між позивачем - Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк (який 16 квітня 2010 року був перейменований у Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк ) та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ Раціонал девелопмент (нова назва - ТОВ Прайвісі Діфенс Компані ), був укладений договір невідновлюваної кредитної лінії за №08-660/129-302, згідно з яким позивач зобов'язався надати ТОВ Раціонал девелопмент окремими частинами (траншами) кредитні кошти з досягненням максимального ліміту заборгованості в сумі 770 000 доларів США під 14 відсотків річних з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 06 липня 2018 року. У подальшому, додатковою угодою №1 від 07 жовтня 2008 року та додатковою угодою №2 від 30 липня 2010 року до даного договору сторонами були внесені зміни та доповнення.

В якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ Раціонал девелопмент за цим договором невідновлюваної кредитної лінії, громадянка ОСОБА_1, співвідповідач по справі, надала позивачу в іпотеку належні їй на праві власності нежитлові приміщення (офіс №2), загальною площею 588,5 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_4, про що одночасно з укладанням даного кредитного договору - 07 липня 2008 року був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В. та зареєстрований в реєстрі за №2864. При посвідчені іпотечного договору приватним нотаріусом була накладена заборона відчуження даних нежитлових приміщень за реєстровим номером №127, про що до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна був внесений запис з реєстраційним №7520427, контрольна сума 53ДД6Б461Д, а також внесений запис про іпотеку за даним іпотечним договором до Державного реєстру іпотек за реєстраційним №7520603, контрольна сума ДЕ5115Б576. У подальшому, до даного іпотечного договору сторонами були внесені зміни, про що був укладений договір про внесення змін від 17 серпня 2010 року, який зареєстрований нотаріусом в реєстрі за №1964.

В обґрунтування позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки позивач зазначає, що свої зобов'язання з надання кредиту за договором невідновлюваної кредитної лінії за №08-660/129-302 від 07 липня 2008 року виконано ним належним чином та у повному обсязі. Позичальником - ТОВ Раціонал девелопмент (нова назва - ТОВ Прайвісі Діфенс Компані ), напроти, умови договору не виконані, порушені строки повернення кредиту та сплати відсотків, його заборгованість за даним договором складає 1 247 519, 22 доларів США. Розрахунок вимог позивача (банку) у зв'язку з неповерненням кредитної заборгованості за цим кредитним договором доданий позивачем до заяви про збільшення позовних вимог від 26.08.2015 року.

За приписами ст. ст. 2, 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ч. ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Згідно зі ч. ч. 2, 4 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

На підтвердження існування боргу з повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитними коштами та розміру такого боргу, в рахунок погашення якого позивач просить суд звернути стягнення на майно, яке складає предмет іпотеки,позивачем подані до суду виписки Одеської обласної філії позивача по особових рахунках №№ НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, сформовані 07 квітня 2016 року.

Згідно зі п. 4 ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п. 1.10 Положення про організацію операційної діяльності в банках Украйни, затвердженого постановою Правління НБ України від 18.06.2003 г. за №254, зареєстрованого в МЮ України 08.07.2003 р. за №559/7880, операція банку - дія або подія, внаслідок якої відбуваються зміни у фінансовому стані банку та яка відображається за балансовими або позабалансовими рахунками банку.

Таким чином, надання кредитних коштів та нарахування процентів за користування ними є господарськими операціями банку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , відомості про господарську операцію містить первинний документ. Відповідно до ч. 3 ст. 8 цього Закону, фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій здійснюється саме у первинних документах. Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, саме первинні документи визначені єдиною підставою для бухгалтерською обліку господарських операцій. Первинні документи слід складати під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У пункті п. 1.10 Положення про організацію операційної діяльності в банках Украйни, затвердженого постановою Правління НБ України від 18.06.2003 г. за №254, також встановлено, що документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення, це саме первинний документ.

Згідно із п. 3.2 цього Положення, передбачаються такі основні етапи здійснення операції: надання (отримання) дозволу на проведення операції; проведення операції (укладення договорів, складання первинних документів, відкриття рахунків, уведення інформації в облікову систему та її оброблення тощо); здійснення внутрішнього контролю за операцією (протягом усього операційного процесу - від часу ініціювання до відображення інформації про операцію в регістрах бухгалтерського обліку). Згідно із п. 3.4 цього Положення, відповідальність за укладання договорів відповідно до законодавства України, ідентифікацію операцій, формування первинних документів і оцінку ризиків несуть ініціатори операцій. Ідентифікація операції передбачає її докладний опис, який має містити потрібну інформацію для різних підрозділів банку та внутрішнього аудиту, а саме: тип операції (міжбанківські розрахунки, операції з клієнтами банку, розрахунки за власними операціями тощо); номер та дату договору; конкретні строки (початок та завершення) операції згідно з договором; дані про контрагента; зміст операції (кредит, депозит, тип процентної ставки тощо); первинні документи; відповідальних виконавців (у тому числі за ініціювання операції, за реєстрацію та контроль за її проведенням).

Згідно із п. 4.2 цього Положення, підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п. 7.1 цього Положення, банки мають забезпечити формування первинних документів (паперових і електронних), що були підставою для відображення операцій в обліку та звітності.

Таким чином, здійснення банком (позивачем) господарських операцій з надання кредитних коштів та нарахування процентів за користування ними повинне бути підтверджене документами, які відповідають за змістом, формою та порядком складання вимогам, встановленим діючим законодавством щодо первинних документів.

Обов'язкові реквізити, які повинен містити будь-який первинний документ, визначені у ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Відповідно до неї, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання (станом на дату укладання кредитного договору - також місце складання); назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 8 цієї статті, відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно із п. 4.3 Положенняпро організацію операційної діяльності в банках Украйни, затвердженого постановою Правління НБ України від 18.06.2003 г. за №254, первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі.

Згідно із п. 4.2 цього Положення, залежно від виду операції та типу контрагентів первинні документи банку (паперові та електронні) класифікують за такими ознаками: а) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); б) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій). Згідно із п. 4.6 цього Положення, меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи: меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку).

Згідно із п. 4.13 цього Положення, для відображення в обліку операцій банки можуть використовувати електронні реєстри, інші первинні документи, що фіксують час та свідчать про виконання операцій. Форми таких документів банк затверджує самостійно із зазначенням обов'язкових реквізитів. Згідно із п. 4.8 цього Положення, у первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції в грошовому виразі, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження). Згідно із п. 4.10 цього Положення, первинні документи складаються на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України. Документування операцій може здійснюватися з використанням бланків, виготовлених банками самостійно, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити форм, затверджених відповідно до законодавства України. Первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі та мають містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства (банку), що склало документ; зміст та обсяг операції (короткий зміст операції та підстава для її здійснення), одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення; особистий підпис (електронний цифровий підпис) та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Згідно із п. 4.11 цього Положення, до обов'язкових реквізитів первинних документів, що використовуються для розрахунків (крім перелічених вище), також належать: назва одержувача коштів; сума операції (цифрами та словами). Сума операції може бути відображена лише цифрами, якщо цей документ формується за допомогою програмного забезпечення в автоматизованому режимі або якщо це передбачено нормативно-правовими актами Національного банку; номери рахунків; назва банку (одержувача та платника коштів).

Згідно із п. 5.9 цього Положення, операції в іноземній валюті в аналітичному обліку ведуться в подвійній оцінці, а саме: в іноземній валюті - за номіналом, у гривневому еквіваленті - за офіційним курсом гривні до іноземних валют.

Згідно із п. 7.2 цього Положення, первинні документи за кожний робочий день мають бути звірені з оборотно-сальдовим балансом. У разі виявлення розбіжностей здійснюється вивіряння документів та оборотів за кожним балансовим рахунком. Сформовані, зброшуровані та звірені з оборотно-сальдовим балансом меморіальні документи передаються для зберігання.

Подані позивачем до суду виписки Одеської обласної філії позивача по особових рахунках №№ НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, сформовані 07 квітня 2016 року, не відповідають зазначеним вимогам до первинних документів. Зокрема, дані виписки не належать за своїм змістом до меморіальних або касових документів банку, складені не під час здійснення операцій, не містять відомостей про місце їх складання, посади осіб, відповідальних за здійснення операцій і правильність їх оформлення, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх здійсненні, підписи відповідального виконавця, контролера, уповноваженої особи.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.3 Положенняпро організацію операційної діяльності в банках Украйни, затвердженого постановою Правління НБ України від 18.06.2003 г. за №254, дані виписки віднесено до регістрів аналітичного та синтетичного обліку, які складаються банками на підставі первинних документів. Згідно із п. 5.1 цього Положення, інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.Згідно із п. 9.4 цього Положення, за допомогою інформаційного забезпечення операційної діяльності має забезпечуватися хронологічне та систематичне відображення всіх операцій у регістрах бухгалтерського обліку на підставі первинних документів. Згідно із п. 5.6 цього Положення, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

До того ж, питання складання виписок взагалі врегульовані іншим розділом даного Положення, ніж той, що регулює питання складання у банках первинних документів, а саме - розділом 5 Регістри аналітичного та синтетичного обліку , в той час як питання складання первинних документів врегульовані у розділі 4 Положення - Документування операцій у банках .

Таким чином, подані позивачем до суду виписки по особових рахунках не є документами первинного бухгалтерського обліку (не є первинними документами), та відповідно, здійснення господарських операцій з надання кредитних коштів та нарахування (сплату) процентів за користування нимине підтверджують.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

До того ж, жодною повноважною особою банку ці виписки не підписані, печаткою банку за засвідчені, а тому не можуть розглядатися як документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не відповідають вимогам, встановленим у ст. 95 ЦПК України для письмових доказів та вимогам, встановленим у ст. 100 ЦПК України для електронних доказів.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене, а також тривалість розгляду даної справи та пов'язану з нею фактичну відсутність у позивача обмежень у часі для збору та подання до суду належних доказів, неотримання від боржника за кредитним договором - ТОВ Раціонал девелопмент та інших осіб, що беруть участь у розгляді справи, за весь час розгляду справи пояснень та підтверджень з приводу наявності та розміру забезпеченого іпотекою боргу, подані позивачем до суду виписки по особових рахунках суд не вважає доказами, які є належними та достатніми для встановлення наявності і розміру боргуз повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитними коштами, в рахунок погашення якого позивач просить суд звернути стягнення на майно, яке складає предмет іпотеки. Відповідно, правові підстави для звернення стягнення на майно, яке складає предмет іпотеки, позивачем не доведені, а відтак, підстави для задоволення позову - відсутні.

07 жовтня 2008 року між позивачем та боржником - ТОВ Раціонал девелопмент (нова назва - ТОВ Прайвісі Діфенс Компані ) до договору невідновлювальної кредитної лінії була укладена Додаткова угода №1, відповідно до якої запроваджений додатковий комісійний платіж за ведення кредитної справи. 30 липня 2010 року між позивачем та боржником - ТОВ Раціонал девелопмент (нова назва - ТОВ Прайвісі Діфенс Компані ) до договору невідновлювальної кредитної лінії була укладена Додаткова угода №2, відповідно до якої щомісячний платіж був збільшений з 6417 до 7441 доларів США.

Однак, такі збільшення основного зобов'язання, забезпеченого іпотечним договором, та зміни строків його погашення, з майновим поручителем - ОСОБА_1 узгодженні не були. Відповідні додаткові угоди до іпотечного договору від 07 липня 2008 року не укладені.

У наданому позивачем до суду Розрахунку вимог позивача (банку) не узгодження з майновим поручителем таких змін не враховане. Відповідно, розрахунок позовних вимог позивача, які він просить задовольнити за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, є необґрунтованим.

Згідно з іпотечним договором, укладеним 07 липня 2008 року та зареєстрованим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В в реєстрі за №2864, предметом іпотеки визначене наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення першого та другого поверхів (офіс №2), загальною площею 588,5 кв. м., реєстраційний номер об'єкту нерухомості 23131024. Зміни стосовно складу предмету іпотеки до цього іпотечного договору сторонами не вносилися, державна реєстрація таких змін не проводилася.

Однак, за позовною заявою позивач просить суд звернути стягнення на наступне нерухоме майно: нежитлове приміщення, кафе-бар FLIRT , загальною площею 574,4 кв. м., реєстраційний номер об'єкту нерухомості 6020151101. Таке визначення нерухомого майна, на яке позивач просить звернути стягнення, відрізняється від визначеного у іпотечному договорі предмету іпотеки кількістю нежитлових приміщень (приміщення замість приміщень), напрямами їх використання та відповідно, і характеристиками приміщень (кафе-бар замість офісу), загальною площею (574,4 кв. м замість 588,5 кв. м.), реєстраційними номерами (6020151101 замість 23131024).

Позивачем не надано суду доказів які підтверджують, що нерухоме майно, на яке він просить звернути стягнення, є предметом іпотеки за іпотечним договором, укладеним 07 липня 2008 року та зареєстрованим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В в реєстрі за №2864. Відповідно, правові підстави для звернення позивачем стягнення саме на те нерухоме майно, яке визначене ним у позові, відсутні.

При розгляді справи судом також було встановлено, що 08 жовтня 2012 року Приморським районним судом у м. Одеси по справі №1522/21820/12, провадження №2/1522/10690/12, укладений між позивачем та гр. ОСОБА_1 іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В. 07 липня 2008 року та зареєстрований в реєстрі за №2864, був визнаний недійсним, заборона відчуження нежитлових приміщень була скасована, а також постановлено вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про заборону відчуження нежитлових приміщень, а з Державного реєстру іпотек - вилучити запис про іпотеку цих нежитлових приміщень.

У встановлений для апеляційного оскарження строк дане рішення Приморського районного суду м. Одеси позивачем оскаржене не було, на підставі ст. 14 ЦПК України дане рішення було обов'язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягало виконанню на всій території України. У виконання даного рішення Приморського районного суду м. Одеси приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В. 15 грудня 2012 року з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна були вилучені записи про наявність іпотеки банку та заборону відчуження предмету іпотеки.

08 лютого 2013 року між громадянами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були укладені іпотечний договір (без випуску заставної, з майновим поручителем) та договір про задоволення вимог іпотекодержателя, які були посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровані в реєстрі за №№ 226, 227 відповідно. Згідно з даними договорами, гр. ОСОБА_6 передав гр. ОСОБА_7 в іпотеку нежитлове приміщення, кафе-бар FLIRT , загальною площею 574,4 кв. м., реєстраційний номер об'єкту нерухомості 6020151101, розташоване за адресою: АДРЕСА_4.

Записи про наявність іпотеки позивача (банку) на це нежитлове приміщення та заборону його відчуження у Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на час укладання цих договорів були відсутні.

24 листопада 2014 року гр. ОСОБА_7 звернув стягнення на вказане нежитлове приміщення у порядку реалізації належного йому як іпотекодержателю права на продаж предмету іпотеки на підставі ст. 38 Закону України Про іпотеку та уклав зі співвідповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за №5561. Згідно з даним договором, гр. ОСОБА_7 продав вказане нежитлове приміщення гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а останні набули на нього право приватної власності.

Записи про наявність іпотеки позивача (банку) на це нежитлове приміщення та заборону його відчуження у Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на час укладання цього договору купівлі-продажу також були відсутні.

Позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на дане нежитлове приміщення 07 листопада 2012 року. Громадянин ОСОБА_7 звернув стягнення на дане приміщення 24 листопада 2014 року. Таким чином, стягнення на дане нежитлове приміщення як на предмет іпотеки звернули обидва іпотекодержателі - позивач та гр. ОСОБА_7

Відповідно до ст. 3 Закону України Про іпотеку , у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Таким чином, пріоритет у реалізації права на одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки визначається наявністю державної реєстрації прав іпотеки, а якщо на один і той самий об'єкт нерухомості зареєстровано декілька прав іпотеки - датою такої реєстрації.

Станом на день укладання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення у порядку реалізації предмету іпотеки на підставі ст. 38 Закону України Про іпотеку , єдиними зареєстрованими правами іпотеки були права, належні гр. ОСОБА_7

Таким чином, на даний час право іпотеки ОСОБА_7 мало вищій пріоритет відносно прав будь-якої особи та задовольнялося у першу чергу. За таких обставин, гр. ОСОБА_7 мав право звернути стягнення на вказане нежитлове приміщення як на предмет іпотеки переважно перед будь-якою особою, у тому числі перед позивачем (банком).

Відповідно до ст. 17 Закону України Про іпотеку , у разі реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону іпотека припиняється. Відповідно до ст. 28 Закону України Про заставу , в разі примусового продажу заставленого майна застава припиняється. Відповідно до ст. 593 ЦК України, у разі реалізації предмета застави право застави припиняється.

Таким чином, на підставі реалізації гр. ОСОБА_7 нежитлового приміщення як предмету іпотеки відповідно до ст. 38 Закону України Про іпотеку , право іпотеки банку є припиненим з дня такої реалізації, тобто з 24 листопада 2014 року.

Позовні вимоги позивача про звернення стягнення на нежитлове приміщення, кафе-бар FLIRT , загальною площею 574,4 кв. м., належне на праві приватної власності співвідповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, засновуються на положеннях ст. 23 Закону України Про іпотеку , відповідно до якої, у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. У статті ст. 27 Закону України Про заставу також встановлене, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Однак, зі змісту даних норм слідує, що новий власник речі набуває статус іпотекодавця виключно у випадку, коли набуття ним права власності на цю річь сталося саме внаслідок переходу до нього цього права від попереднього власника, тобто за умови наявності правоприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про іпотеку іпотекодавець ОСОБА_1 не мала права відчужувати предмет іпотеки без згоди позивача (банку). Відповідно до ст. 12 цього Закону правочин щодо відчуження іпотекодавцем предмету іпотеки без згоди іпотекодержателя є недійсним. Отже, перехід права власності на нежитлові приміщення, що складають предмет іпотеки, від ОСОБА_1 до будь-якої іншої особи без відповідної на це згоди позивача (банку) відбутися не міг.

Відповідно до ч. 1 ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Тому, враховуючи, що ОСОБА_1 не мала права на відчуження нежитлових приміщень, що складають предмет іпотеки, право власності у особи, на користь якої такі приміщення були нею відчужені, виникло як у добросовісного набувача на підставі ст. 330 ЦК України.

Натомість, при виникненні права власності на підставі ст. 330 ЦК України перехід права власності від однієї особи до іншої не відбувається, оскільки право власності на майно не може перейти від особи, яка не має право на це майно або за законом не має право його відчужувати. Право власності виникає у добросовісного набувача як первинне, а не як похідне, а тому правонаступництва з відповідними обмеженнями, включаючи права іпотеки, не відбувається.

Враховуючи, що перехід права власності на нерухоме майно від ОСОБА_1 до будь-якої іншої особи не відбувався, підстави для застосування ст. 23 Закону України Про іпотеку відсутні. Відповідно, права іпотеки на нежитлові приміщення, належні на праві приватної власності співвідповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у позивача відсутні.

Таким чином, з огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 9 - 10 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Керуючись ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 258-259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк (місцезнаходження: вул. Ковпака, 29, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00039019) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3), за участі третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Прайвісі Діфенс Компані (місцезнаходження: пров. Волзький, 22, м. Одеса; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35301993), про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити повністю.

Заходи забезпечення позову у вигляді накладання арешту на нежитлові приміщення кафе-бару FLIRT , загальною площею 574,4 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_4, на підставі ухвали суду від 23 вересня 2015 року, - скасувати.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 17.12.2018 року.

Суддя:

12.12.18