Постанова

від 11.12.2018 по справі 922/1739/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2018 р. Справа № 922/1739/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є. , суддя Пелипенко Н.М. , суддя Радіонова О.О.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх.451) на рішення господарського суду Харківської області від 28.08.2018 (повний текст складено 03.09.2018, суддя Кухар Н.М.) у справі №922/1739/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК Канатного заводу", м.Харків

про стягнення 20652,49 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК Канатного заводу" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 20652,49 грн., з яких: 10327,52 грн. інфляційних втрат, 1611,30 грн. - 3% річних та 8713,67 грн. пені за неналежне виконання зобов'язань за договором №2761/14-ТЕ-32 від 25.12.2013.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач, в порушення п.6.1 договору №2761/14-ТЕ-32 від 25.12.2013, не своєчасно виконав свої зобов'язання з оплати поставленого природного газу в період з січня по квітень та з листопада по грудень 2014 року, що є підставою для стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.08.2018 у справі №922/1739/18 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в загальному розмірі 14552,92 грн., в тому числі, 2614,10 грн. пені, 1611,30 грн. - 3% річних, 10327,52 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення пені в розмірі 6099,57 грн. в позові відмовлено.

В наведеному рішенні суд першої інстанції, встановивши факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого природного газу, дійшов висновку про законність та обгрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст.625 Цивільного кодексу України та пені на підставі п.7.2 договору №2761/14-ТЕ-32 від 25.12.2013, п.6 ст.232 Господарського кодексу України. Разом із тим, приймаючи до уваги скрутне фінансове становище підприємства відповідача, а також враховуючи те, що відповідачем повністю сплачено основний борг за спірний період, суд, керуючись статтею 233 Господарського кодексу України та ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України, зменшив розмір штрафних санкцій, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 30% від суми, заявленої в позові.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення неустойки в сумі 6099,57 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що суд першої інстанції, зменшивши розмір неустойки, не повно з'ясував всі обставини справи, зокрема, не дослідив, чи є даний випадок винятковим, не врахував ступінь виконання сторонами зобов'язань, причини неналежного виконання зобов'язання, невідповідності неустойки наслідкам порушення. Позивач вважає, що місцевим господарським судом при зменшенні розміру неустойки не враховано інтереси ПАТ НАК Нафтогаз України . Крім того, позивач вказує на те, що нараховані ним штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з розміром невиконаного відповідачем грошового зобов'язанням за договором купівлі-продажу природного газу.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу суду не надав.

В судове засідання 11.12.2018 позивач не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач в судове засідання 11.12.2018 свого представника також не направив.

Ухвала суду від 15.11.2018, якою розгляд справи призначено на 11.12.2018, направлялась відповідачу та була йому вручена 22.11.2018, що підтверджується інформацією з офіційного сайту ПАТ Укрпошта , списком згрупованих поштових відправлень та фіскальним чеком від 16.11.2018.

Розгляд справи вже відкладався судом 15.11.2018 у зв'язку із неприбуттям сторін в судове засідання.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, належним чином повідомлено позивача та відповідача про час та місце розгляду справи, надано додатковий час для явки представників в судове засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

25.12.2013 між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖЕК Канатного заводу" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №2761/14-ТЕ-32 (далі-договір) (а.с.17).

Відповідно до п.п.1.1,1.2 договору, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та їх релігійними осередками, національними творчими спілками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Пунктом 2.1. договору визначено, що продавець передає покупцю в період з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ в обсязі до 162 тис.куб.м.

Ціну за 1000 куб. м природного газу сторони обумовили в п. 5.2 договору.

Відповідно до п.5.5 договору, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості щомісячних поставок газу.

Порядок здійснення оплати передбачений пунктом 6.1 договору, відповідно до якого, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно із п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11 договору).

Додатковою угодою №1 від 31.01.2014 до договору сторони внесли зміни до 5 розділу договору, змінивши ціну природного газу з 01.01.2014 року (а.с.23).

Додатковою угодою №2 від 29.04.2014 до договору, пункт 1.2 договору викладено в наступній редакції: Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (а.с.24).

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, на виконання п.2.1 договору позивачем з січня 2014 по квітень 2014, а також з листопада 2014 по грудень 2014 року було передано відповідачу природний газ на загальну суму 124498,36 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014, 28.02.2014, 31.03.2014, 30.04.2014, 30.11.2014, 31.12.2014.

Вказані акти підписані сторонами, скріплені їх печатками та погоджені газотранспортним підприємством (а.с.25-30).

Відповідач повністю розрахувався за поставлений природний газ, про що свідчить довідка позивача (а.с.15), однак, в порушення п.6.1 договору, несвоєчасно здійснював оплати, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 10327,52 грн. інфляційних втрат, 1611,30 грн. - 3% річних та 8713,67 грн. пені.

Судова колегія враховує наступне.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства...

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Станом на час звернення позивача до суду з цим позовом, поставлений у спірний період природний газ повністю оплачений відповідачем, що підтверджується матеріалами справи (договором, розрахунком ціни позову, довідкою позивача) та не заперечується сторонами.

Як свідчать матеріали справи, оплата поставленого природного газу здійснювалась ним не своєчасно, з порушення умов п.6.1 договору.

Відповідач цю обставину не спростував.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів дійшла висновку, що він є обґрунтованим та арифметично правильним.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 10327,52 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 1611,30 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору №2761/14-ТЕ-32 передбачено, що у разі порушення покупцем умов п.6.1 договору він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Отже, стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань покупця передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства.

Позивач в позові просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 8713,67 грн.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач звернувся до суду із клопотанням від 28.08.2018 про зменшення розміру пені до суми 300 грн. (а.с.32-33).

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.08.2018 у цій справ клопотання відповідача задоволено частково, стягнуто з відповідача пеню в розмірі 2614,10 грн. (тобто зменшено пеню до 30% від заявленої в позові).

Зменшуючи розмір пені, місцевий господарський врахував скрутне фінансове становище підприємства відповідача, а також те, що відповідачем повністю сплачено основний борг за спірний період.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За положеннями частини 1 статті 233 ГК у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки .

Колегія суддів враховує рівень виконання відповідачем свого зобов'язання, в тому числі те, що на час звернення позивача до суду першої інстанції відповідач в повному обсязі розрахувався за одержаний природний газ, про що свідчить довідка позивача (а.с.15).

Отже, заборгованість відповідача за поставлений газ відсутня.

Аналізуючи причини прострочення відповідачем оплати за поставлений газ, слід прийняти до уваги наступне.

За умовами договору (п.1.2 в редакції додаткової угоди №2 від 29.04.2014) поставлений природний газ використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Отже, одним із напрямків діяльності підприємства відповідача є задоволення потреб населення у теплопостачанні.

Скрутне фінансове становище відповідача підтверджується фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва, відповідно до якого, чистий збиток за 2017 рік складає 3,2, а за 2016 рік - 2,5 (а.с.54).

Як зазначає відповідач, збитковість підприємства зумовлена тим, що наразі на його балансі знаходяться 4 одноповерхових будинки, мешканцям яких є здебільшого пенсіонери (колишні працівники Канатного заводу); всі інші будинки передано на баланс Харківської міської ради (а.с.52).

Враховуючи скрутне фінансове становище підприємства відповідача, повне погашення ним основного боргу за спірний період, незначний термін прострочення оплати, а також те, що позивач не заявляв про наявність збитків, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення неустойки до 30% від суми, заявленої в позові.

Доводи апелянта про те, що тяжкий фінансовий стан не є підставою для зменшення розміру пені, не можуть свідчити про помилковість висновків суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки вказане не було єдиним мотивом для зменшення розміру пені, а оцінено судом в сукупності з іншими обставинами.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не врахував інтереси позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки судом проаналізовані та враховані обставини, визначені в ст. 223 ГК України, ч. 3 статті 551 ЦК України та прийнято до уваги, що зобов'язання перед позивачем зі сплати основного боргу відповідачем виконано повністю.

Наявність збитків у позивача, який вже отримав повний розрахунок за газ, ним не доведено.

Натомість, враховуючи скрутне фінансове становище відповідача, стягнення пені в розмірі 2614,10 грн. є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника.

Висновок суду першої інстанції також є вірним, з огляду на вимоги п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Судом першої інстанції зменшено розмір пені до 2614,10 грн., а не до 300 грн., як про це просив відповідач, що також свідчить про врахування інтересів позивача.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків господарського суду Харківської області.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 28.08.2018 року у справі №922/1739/18 - без змін.

З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.270, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст.276, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення

Рішення господарського суду Харківської області від 28.08.2018 року у справі №922/1739/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.12.2018р.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя Н.М. Пелипенко

Суддя О.О. Радіонова