Постанова

від 10.12.2018 по справі 904/2444/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2018 року м. Дніпро Справа № 904/2444/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.

при секретарі судового засідання: Мудрак О.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Бєлік В.Г.), ухвалене у м. Дніпро 13.09.2018р. об 11.30. (дата складання повного тексту рішення - 24.09.2018) у справі № 904/2444/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маспо-В", м. Дніпро

про повернення безпідставно набутого майна, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маспо-В" про повернення безпідставно набутого майна - грошових коштів у сумі 126 397,98грн.

03.09.2018 року від позивача до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про збільшення позовних вимог разом з уточненою позовною заявою про повернення безпідставно набутого майна - грошових коштів у сумі 228 959,99грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2018 року у справі № 904/2444/18 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маспо-В" про повернення безпідставно набутого майна відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг" із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2018 року у справі № 904/2444/18 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 228 959,99грн.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, зокрема вказує наступне:

-позивачем безпідставно були перераховані відповідачу грошові кошти, оскільки укладений між ними договір про відшкодування витрат балансоутримувача припинив свою дію, а новий договір у встановленому порядку між сторонами укладено не було;

- виставлення відповідачем позивачу рахунків на суми, які відповідають здійсненим відповідачем безпідставно платежам, як і складення відповідачем в односторонньому порядку актів про надання послуг не свідчить про наявність між сторонами договірних відносин та наявність у позивача відповідного грошового зобов'язання;

- судом першої інстанції безпідставно не застосовано до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2018р. у справі № 904/2444/18. розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 10.12.2018р.

У судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу позивача безпідставною.

Так, в обгрунтування заперечень проти апеляційної скарги відповідач, зокрема вказує наступне:

- позивач є споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються йому відповідачем, як балансоутримувачем нежитлового будинку, і після припинення, укладеного між сторонами договору про відшкодування витрат балансоутримувача;

- згідно з Законом України Про житлово-комунальні послуги укладення договору на отримання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача таких послуг;

- відсутність, укладеного договору про надання житлово-комунальних послуг не є підставою для звільнення споживача таких послуг від їх оплати;

- матеріалами справи підтверджується надання відповідачем позивачу житлово-комунальних послуг, а здійснені позивачем оплати повністю відповідають розміру наданих послуг відповідно до складених актів про їх надання та виставлених рахунків;

- здійснені позивачем платежі не мають статусі безпідставно одержаних, а до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ст. 1212 ЦК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи , заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг" (далі - позивач, покупець) та Акціонерним товариством "Даніелі енд Ко-Оффічіне Мекканіке С.п.А." (далі - відповідач, продавець) укладено договір купівлі-продажу приміщення від 18.02.2009.

Згідно п.1.1. договору продавець продає, а покупець купує нерухоме майно, а саме - нежитлове приміщення 401 (поз.21, 28-40), 402, що розташовані за адресою: Україна, м. Дніпро, вул. Глинки, буд. 1. Опис об'єкта: у торгово-діловому центрі літ.3-4 на IV-му поверсі частина нежитлового приміщення № 401, поз. 21, 28-40 та приміщення № 402, загальною площею 341,7 кв.м. надалі іменовані як "приміщення".

01.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг" (далі - позивач, сторона 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маспо-В" (далі - відповідач, сторона 1) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача № 0812/НЦ (надалі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору, Сторона 1 зобов'язується забезпечувати нормальне функціонування Систем забезпечення Будинку, здійснювати постачання Приміщення Сторони 2 комунальними ресурсами, надавати експлуатаційні послуги з утримання Будівлі, а Сторона 2 зобов'язується відшкодовувати витрати Сторони 1 на нормальне функціонування Систем забезпечення Будинку, відшкодовувати вартість використаних комунальних послуг (опалення, кондиціонування, підігрів/охолодження припливного повітря) при діючих розцінками до компенсувати витрати на експлуатацію Будинки пропорційно займаної площі в розмірі 341.70 кв.м.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.1.1. договору сторона 1 має право стягнути в установленому порядку суми усіх збитків від пошкодження елементів Будівлі, забруднення/порушення його інженерних мереж, які сталися з вини Сторони 2 або осіб, які працюють з нею.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки за спожиті експлуатаційні та комунальні послуги, за спільне використання електромереж та водопровідних мереж виробляються по виставленому стороною 1 рахунком відповідно до тарифів, зазначених у додатку № 2 до цього договору, протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку стороною 2.

Договір вступає в силу з 01.07.2016 і діє до 30.06.2017 (п. 8.1. договору).

Будь-які зміни та доповнення до цього договору допускаються тільки за взаємною згодою сторін (п.8.2. договору).

01.07.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маспо-В" укладено додаткову угоду № 1 до договору про відшкодування витрат балансоутримувача № 0812/НЦ від 01.07.2016, в якій викладено п. 8.1. в новій редакції, а саме: "Цей договір вступає в силу з 01.07.2017 та діє до 31.01.2018".

Доказів продовження дії цього договору або укладання іншого договору про відшкодування витрат балансоутримувача сторонами не надано.

Отже, як вірно вказано місцевим господарським судом та не оспорюється сторонами, станом на час розгляду справи, Договір про відшкодування витрат балансоутримувача № 0812/НЦ від 01.07.2016 втратив чинність.

Після припинення дії договору позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у загальному розмірі 228 959,99грн. з призначенням платежу "Плата за експлуатаційні витрати згідно рахунку", що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- платіжне доручення № 248 від 12.03.2018 на суму 41 404,00 грн.;

- платіжне доручення № 251 від 13.03.2018 на суму 2 353,60 грн.;

- платіжне доручення № 356 від 05.04.2018 на суму 42 387,28 грн.;

- платіжне доручення № 444 від 03.05.2018 на суму 40 253,10 грн.;

- платіжне доручення № 879 від 27.07.2018 на суму 32 947,60 грн.;

- платіжне доручення № 752 від 02.07.2018 на суму 32 919,47 грн.;

- платіжне доручення № 642 від 07.06.2018 на суму 36 694,94 грн.

Відповідачем до матеріалів справи надані акти виконаних робіт (надання послуг) за спірний період, які не підписані з боку позивача. Проте, перелік виконаних робіт (наданих послуг) відповідає такому переліку в оплачених позивачем рахунках.

Тобто, проведені позивачем за вищенаведеними платіжними дорученнями платежі здійснені не помилково та безпідставно, а в оплату виставлених відповідачем рахунків за експлуатаційні витрати, що виключає стягнення з відповідача перерахованих грошових коштів з підстав, встановлених ст. 1212 ЦК України.

При цьому, апеляційний суд враховує, що послуги, які надавалися відповідачем позивачу за договором, та як вбачається з матеріалів справи після припинення його дії, за своїм характером є житлово-комунальними, тобто до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України Про житлово-комунальні послуги , в редакції на час перерахування позивачем спірних коштів.

Так, суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники та балансоутримувачі приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1 , частина друга статті 3 , стаття 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги ).

Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послги , залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Хоч у частині першій статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вищенаведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016р. у справі № 6-2951цс15.

Відповідно до ч.ч. 1-3, ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За наведених обставин місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у справі.

Апеляційний суд, також вважає за необхідне зазначити, що 03.09.2018 року від позивача до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про збільшення позовних вимог разом з уточненою позовною заявою про повернення безпідставно набутого майна - грошових коштів у сумі 228 959,99грн., проте зазначена уточнена позовна заява, у якій і міститься вимога про стягнення з відповідача 228 959,99грн. не підписана представником позивача, що виходячи з приписів ст.ст. 14, ч. 8 ст. 42, 46, 161, 162 ГПК України виключає її розгляд по суті та задоволення.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 13.09.2018р. відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 5486,91грн. слід покласти на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2018 у справі № 904/2444/18 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2018 у справі № 904/2444/18 - залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 17.12.2018 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко