Постанова

від 11.12.2018 по справі 904/2495/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2018 року м. Дніпро Справа № 904/2495/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)

судді Березкіна О.В., Кузнецов В.О.

секретар Манчік О.О.

за участю:

прокурора: Богомол О.М.;

від позивача: Савіна О.І., приймала участь в судовому засіданні 05.12.2018р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2018 року

за результатами розгляду

заяви Першого заступника прокурора Дніпропетровської області

про забезпечення позову

у справі № 904/2495/18 (суддя - Загинайко Т.В., м. Дніпро)

за позовом Першого заступника прокурора Дніпропетровської області

в інтересах держави

в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лепар", м. Київ;

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інітіум 1", м. Дніпро

про витребування майна

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та мотиви ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2018 року у даній справі відмовлено Першому заступнику прокурора Дніпропетровської області в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Вказана ухвала мотивована тим, що заявником не доведено (не надано доказів), що відповідачами вчиняються будь-які дії пов'язані з реалізацією майна чи дії щодо відчуження зазначеного у заяві майна. Прокурором не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, прокурором лише зазначено у заяві, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне нерухоме майно та заборони вчиняти певні дії, виконання рішення, постановленого за позовом прокурора, буде унеможливлено, оскільки володілець вказаного спірного нерухомого майна має реальні можливості відчужити майно.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Перший заступник прокурора Дніпропетровської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, задовольнити заяву Першого заступника прокурора Дніпропетровської області про забезпечення позову в повному обсязі, стягнути з відповідачів на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір за подання апеляційної скарги.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню через невідповідність висновків, викладених у ній обставинам справи, порушенням норм процесуального права. Суд першої інстанції не звернув увагу, що 13.01.2014 року державним реєстратором ДМУЮ за відповідачем - ТОВ "Лепар" на підставі скасованого рішення третейського суду від 30.03.2007 року зареєстровано право власності на житловий будинок, розташований за адресою: вул. Княгині Ольги (Горького), 8А у м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 266056512101). Одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на будівлю гуртожитку 14.01.2014 року за ТОВ "Лепар" зареєстровано право власності на нежитлове приміщення № 8, що розташовано на 1 поверсі житлового будинку літ. А-2, загальною площею 126,6 кв. м. за адресою: вул. Княгині Ольги (Горького), 8А у м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 267270312101). Рішення про виділення зазначеного нежитлового приміщення в натурі із вказаного житлового будинку, проведення його технічної інвентаризації та подальшої державної реєстрації прийнято 26.12.2013 року загальними зборами учасників ТОВ "Лепар" та оформлено протоколом № 12/12-01. В подальшому, ТОВ "Лепар" та ОСОБА_3 прийнято рішення про створення юридичної особи ТОВ "Інітіум 1" із статутним капіталом у розмірі 5 000,00 грн. за рахунок вкладів засновників ТОВ "Інітіум 1", які відповідно до протоколу № 1 засідання установчих зборів учасників товариства від 29.01.2015 року внесено наступним чином: в обмін на корпоративні права ТОВ "Лепар" до статутного капіталу ТОВ "Інітіум 1" внесено нежитлове приміщення № 8, розташоване за адресою: вул. Княгині Ольги (Горького), 8А у м. Дніпро. Державну реєстрацію права власності ТОВ "Інітіум 1" на вказане нежитлове приміщення проведено державним реєстратором ДМУЮ 14.05.2015 року (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 267270312101). Прокурор звертає увагу, що заяву про забезпечення позову ним подано до суду додатком до позовної заяви з долученням відповідних доказів, які обґрунтовують зазначені обставини, у тому числі: рішення третейського суду від 30.03.2007 року; рішення Кіровського районного суду від 15.03.2011 року, яким скасовано рішення третейського суду від 30.03.2007 року; інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; копій матеріалів реєстраційних справ по об'єктам нерухомого майна № 2660565120101 та № 267270312101. Таким чином, прокурором доведено, що відповідачем вчинялись дії щодо поділу, відчуження спірного майна при достовірній обізнаності про те, що спірне майно належить до державної власності. Запевнення ТОВ "Лепар" про відсутність у нього наміру подальшого відчуження об'єкту нерухомості не є безумовним ствердженням поведінки відповідача в процесі подальшого розгляду справи.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Позивач в письмових поясненнях на апеляційну скаргу просить задовольнити апеляційну скаргу, ухвалу місцевого господарського суду від 12.09.2018 року скасувати, заяву першого заступника прокурора Дніпропетровської області про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі. Посилається на те, що заходи забезпечення позову в даній справі мають на меті запобігти вчиненню будь-яких дій, спрямованих на відчуження майна, яке є предметом позову. Накладення арешту на предмет позову є можливістю уникнути незаконного відчуження майна, яке вибуло з державної власності. Оскільки дії відповідача спрямовані на відчуження майна, не можливо передбачити. З моменту пред'явлення позову відповідач не вживав заходів для врегулювання спору, що дає підстави вважати, що у останнього є наміри на подальше використання та можливе відчуження державного майна.

ТОВ "Лепар" у відзиві на апеляційну скаргу просить визнати причини пропуску строку подання відзиву на апеляційну скаргу поважними у зв'язку із відсутністю у штаті ТОВ "Лепар" юрисконсульта чи іншої посади, яка передбачає юридичну освіту, відмовити в задоволенні апеляційної скарги, залишити без змін ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2018 року у даній справі. Посилається на те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки викладені в ній доводи є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду є законною, обґрунтованою та має бути залишена без змін. ТОВ "Лепар" розуміє приписи вимог чинного законодавства, що у разі задоволення позову першого заступника прокурора Дніпропетровської області про витребування майна, майно може бути витребувано на підставі статті 388 Цивільного кодексу України від кінцевого добросовісного набувача у будь-якому випадку. А тому, ТОВ "Лепар" до вирішення справи по суті у суді першої інстанції та ухвалення судом рішення, не здійснювало та не здійснює будь-яких заходів щодо відчуження майна. Крім того, першим заступником прокурора Дніпропетровської області було подано даний позов з пропуском строків позовної давності, про що ТОВ "Лепар" було подано відповідну заяву до суду першої інстанції. ТОВ "Лепар" була подана заява про застосування строку позовної давності. Крім того, ТОВ "Лепар" звертає увагу, що на даний час провадження у даній справі зупинено до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 907/50/16. 20.11.2018 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 907/50/16 зробила висновок, що в подібних правовідносинах необхідно застосовувати наслідки пропуску позовної давності, а саме: "66. Велика Палата Верховного Суду вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки статті 387, 388 Цивільного кодексу України не містять положень про те, що приписи про позовну давність до правовідносин, що врегульовуються цими нормами права, не застосовуються, а положення статті 268 цього Кодексу не передбачають, що вимоги у цій справі відносяться до вимог, на які позовна давність не поширюється". Також Велика Палата Верховного Суду зазначила: "72. За наявності правових підстав для витребування майна від добросовісного набувача у відповідності до статей 387, 388 Цивільного кодексу України, мають застосовуватися положення статті 267 Цивільного кодексу України, згідно якої сплив позовної давності є підставою для відмови в позові". Майно не вибуло з володіння ТОВ "Лепар" шляхом його поділу, оскільки ТОВ "Лепар" володіє корпоративними правами ТОВ "Інітіум 1" та може приймати рішення як учасник щодо подальшої долі виділеного об'єкту нерухомого майна.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2018 року поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 05.12.2018 року.

В судовому засіданні 05.12.2018 року оголошено перерву до 11.12.2018 року.

Прокурор в судових засіданнях 05.12.2018 року та 11.12.2018 року надала пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги.

В судовому засіданні 05.12.2018 року представник позивача надав пояснення по апеляційній скарзі та підтримав доводи, викладені в письмових поясненнях позивача.

Відповідачі наданими їм процесуальними правами не скористались та не забезпечили явку в судові засідання своїх повноважних представників, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Клопотання та заяви від відповідачів на адресу апеляційного господарського суду про поважність причин неприбуття в судове засідання не подавались.

Крім того, за змістом приписів частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України, частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень - автоматизованої системи збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись з відповідною ухвалою суду про відкриття і призначення справи до розгляду, яка оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, враховуючи те, що явка представників учасників провадження у справі судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, 08.06.2018 року до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лепар" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інітіум 1" про витребування майна.

Одночасно з позовною заявою, першим заступником прокурора Дніпропетровської області подано до місцевого господарського суду заяву про забезпечення позову.

Вказана заява мотивована тим, що в ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою Дніпропетровської області встановлено факт безпідставного вибуття із державної власності нерухомого майна, а саме - будівлі гуртожитку, розташованої за адресою: вул. Княгині Ольги (Горького), 8А у м. Дніпро. На час звернення прокурора до суду, власником гуртожитку, розташованого за вказаною адресою є ТОВ "Лепар", а власником нежитлового приміщення № 8, розташованого на першому поверсі гуртожитку за адресою: вул. Княгині Ольги, 8А у м. Дніпро є ТОВ "Інітіум 1". Прокурор звернув увагу, що у випадку не вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне нерухоме майно та заборони вчиняти певні дії, виконання рішення, постановленого за позовом прокурора, буде унеможливлено, оскільки володілець вказаного спірного нерухомого майна має реальні можливості відчужити майно. Забезпечення позову направлене на охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача і не є обмеженням права власності особи в повній мірі та носить тимчасовий характер.

Розглянувши вказану заяву місцевий господарський суд відмовив у її задоволенні.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

3.3.1. Норми права, що підлягають застосуванню.

Господарський процесуальний кодекс України:

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частини 1, 2 статті 76 - належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частина 1 статті 77 - обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 136 - господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пункти 1, 2 частини 1 статті 137 - позов забезпечується:

- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

- забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Пункти 3, 4 частини 1 статті 139 - заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Частина 6 статті 140 - про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

3.3.2. Юридична оцінка доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.

Аналіз вищенаведених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що при вирішенні питання про забезпечення позову підлягають оцінці доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор зазначив, що 13.01.2014 року державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції за ТОВ "Лепар" на підставі скасованого рішення третейського суду від 30.03.2007 року зареєстровано право власності на житловий будинок, розташований за адресою: вул. Княгині Ольги (Горького), 8А у м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 266056512101). Одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на будівлю гуртожитку, 14.01.2014 року за ТОВ "Лепар" зареєстровано право власності на нежитлове приміщення № 8, що розташоване на 1 поверсі житлового будинку літ. А-2, загальною площею 126,6 кв. м. за адресою: вул. Княгині Ольги (Горького), 8А у м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 267270312101). Рішення про виділення зазначеного нежитлового приміщення в натурі із зазначеного житлового будинку, проведення його технічної інвентаризації та подальшої державної реєстрації прийнято 26.12.2013 року загальними зборами учасників ТОВ "Лепар" та оформлено протоколом № 12/12-01. У подальшому ТОВ "Лепар" та ОСОБА_3 прийнято рішення про створення юридичної особи ТОВ "Інітіум 1" із статутним капіталом у розмірі 5 000 грн. за рахунок вкладів засновників ТОВ "Інітіум 1", які відповідно до протоколу № 1 засідання установчих зборів учасників товариства від 29.01.2015 року внесено наступним чином: в обмін на корпоративні права ТОВ "Лепар" до статутного капіталу ТОВ "Інітіум 1" внесено нежитлове приміщення № 8, розташоване за адресою: вул. Княгині Ольги (Горького), 8А у м. Дніпро. Державну реєстрацію права власності ТОВ "Інітіум 1" на вказане нежитлове приміщення № 8 проведено державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції 14.05.2015 року.

Таким чином, прокурор посилається на вчинення відповідачем неправомірних дій, пов'язаних з державною реєстрацією за ТОВ "Лепар" та ТОВ "Інітіум 1" права власності на об'єкти нерухомого майна протягом 2014-2015 років.

Стверджуючи про необхідність застосування заходів забезпечення позову, прокурором не було надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідачі на час розгляду справи судом вчиняють дії, які можуть ускладнити або призвести до неможливості виконання судового рішення і порушення прав позивача.

Натомість, відповідачами як до моменту пред'явлення позову у даній справі, так і на час вирішення спору в суді першої інстанції, дії щодо відчуження спірного майна не здійснювались. Тобто, подія порушення законних прав позивача або охоронюваних інтересів ще не відбулася (її виникнення носить імовірний характер).

При цьому, саме лише посилання в заяві на неможливість виконання судового рішення у разі проведення відповідачами відповідних дій щодо відчуження не може свідчити про достатнє обґрунтування необхідності застосування відповідного заходу забезпечення, яке може бути підставою для його застосування.

З урахуванням наведеного та встановлених у даній справі обставин, судова колегія, вважає, що місцевим господарським судом цілком правомірно було відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки прокурором належними і допустимими доказами в розумінні приписів статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не було доведено обставин, з якими закон пов'язує застосування заходів забезпечення.

Таким чином, доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

3.3.3. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, ухвала місцевого господарського суду від 12.09.2018, відповідає загальним вимогам, встановленим статтями 136, 137, 234 Господарського процесуального кодексу України, а тому правових підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

3.3.4. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2018 року у справі № 904/2495/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження та строки на касаційне оскарження врегульовані статтями 287-288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.12.2018 року.

Головуючий суддя

---

І.О. Вечірко

Суддя

---

О.В. Березкіна

Суддя

---

В.О. Кузнецов