Постанова

від 17.12.2018 по справі 235/5135/15-ц

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 235/5135/15-ц Номер провадження 22-ц/804/323/18

Єдиний унікальний номер 235/5135/15-ц

Номер провадження 22-ц/804/323/18

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Хмельова С.М.

Доповідач Корчиста О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2018 року Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Новікової Г.В., Дундар І.О.

за участю секретаря Ситнік Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області цивільну справу №235/5135/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України до ОСОБА_1, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Горняк-2005 , про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України

на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 серпня 2018 року, ухвалене в місті Покровську Донецької області,

встановив:

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України (далі за текстом ПАТ Державний ощадний банк України ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа ТОВ Горняк-2005 , про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 16 вересня 2013 року між АТ Ощадбанк в особі філії Донецького обласного управління АТ Ощадбанк та ТОВ Горняк-2005 був укладений договір кредитної лінії № 3, відповідно до якого ТОВ Горняк-2005 отримав кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами). Відповідно до п.п.2.2, 2.3 та п.п.2.7.1. Кредитного Договору розмір суми максимального ліміту кредитування складає 1000000,00 гривень з остаточним терміном повернення не пізніше 14 вересня 2016 року, за умови сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 19,8% річних. Позивачем всі зобов'язання за кредитним договором було виконано належним чином, ТОВ Горняк-2005 була відкрита відновлювальна кредитна лінія в сумі 1000000 гривень, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_2. В якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 6 від 16 вересня 2013року. Станом на 22 квітня 2015 року основна заборгованість ТОВ Горняк-2005 за договором складає 710110,28 гривень, яка складається з 661834,20 гривень - тіло кредиту; 48276,08 гривень - заборгованість по процентам; 2646,46 гривень - несплачені комісійні послуги; а також три проценти річних від суми заборгованості - 6600,49 гривень. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1, як солідарного боржника ТОВ Горняк-2005 , на його користь заборгованість в сумі 719357,23 гривень, яка складається з 661834,20 гривень - тіло кредиту; 48276,08 гривень - заборгованість по процентам; 2646,46 гривень - несплачені комісійні послуги; три проценти річних від суми заборгованості - 6600,49 гривень.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 серпня 2018 року у задоволенні позовних вимог ПАТ Державний ощадний банк України до ОСОБА_1, третя особа ТОВ Горняк-2005 , про стягнення заборгованості відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ Державний ощадний банк України ставить питання про скасування рішення суду через необґрунтованість внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів та порушення норм матеріального права та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що банком зобов'язання за кредитним договором були виконані належним чином, що підтверджується виписками по рахункам. Відповідно пункту 2.4 договору поруки якщо при настанні строку платежу відповідно до кредитного договору кредит позичальником не буде сплачено платіж позивачу, боржник та/або кредитор зобов'язуються повідомити поручителя про прострочення платежу. Згідно п. 2.5 договору поруки, поручитель зобов'язується протягом п'яти календарних днів з моменту отримання повідомлення кредитора або боржника згідно п. 2.4 даного договору виплатити несплачену боржником суму кредиту. При укладення договору поруки відповідачем було надано паспорт з зареєстрованим місцем проживання: 83011, Донецька область, м. Донецьк, вул. Пінтера, 18/44. На території Донецької та Луганської областей відповідно до постанови Правління Національного банку України від 23 липня 2014 року № 436 починаючи з 24 липня 2014 року запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи. Також була ускладнена робота УДППЗ Укрпошта , поштові відправлення не направлялись за місцем проживання боржників. У свою чергу поручитель не повідомив банк про зміну місця проживання/реєстрації. 24 лютого 2015 року банк направив поручителю вимогу №22-6/49 про дострокове повернення заборгованості за єдиною на той час відомою поштовою адресою ПП Кур'єрська служба доставки - Восток . Інформація про вручення цієї вимоги поручителю в АТ Ощадбанк відсутня. Між тим, Закон України Про поштовий зв'язок не містить заборони стосовно доставки поштових відправлень будь-якими суб'єктами господарювання і не визначає виключного права національного оператора поштового зв'язку на цю діяльність. Крім того, зазначило, що пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення /вручення/ йому вимоги про погашення боргу, так і пред'явлення до нього позову.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем та третьою особою не подано.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача Луговой В.В. доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримав та просив її задовольнити.

Відповідач та представник третьої особи в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином шляхом розміщення інформації про день та час розгляду справи на офіційному веб-порталі судової влади (том 2, а.с.8).

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, що не з'явились, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 вересня 2013 року між АТ Ощадбанк в особі філії Донецького обласного управління АТ Ощадбанк та ТОВ Горняк-2005 був укладений договір кредитної ліні №3, відповідно до якого ТОВ Горняк-2005 отримав кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами).

Відповідно до п.п.2.2., 2.3 та п.п.2.7.1. Кредитного Договору розмір суми максимального ліміту кредитування складає 1000000 гривень з остаточним терміном повернення не пізніше 14 вересня 2016 року, за умови сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 19,8% річних.

Позивач зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином - ТОВ Горняк-2005 була відкрита відновлювальна кредитна лінія в сумі 1000000 гривень, що підтверджується випискою по рахунку 20634106000268.

Кредит був отриманий ТОВ Горняк-2005 на загальну суму 100000 гривень трьома траншами, а саме: 388380,00 гривень, 314804,00 гривень, 296816,00 гривень на підставі розпорядження позивача № 92 від 16 вересня 2013 року та підтверджується випискою по кредитному рахунку, платіжними дорученнями (а.с.66, 67, 68, 69).

Також судом встановлено, що 16 вересня 2013 року між ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії - Донецьке обласне управління АТ Ощадбанк та ОСОБА_1 (поручитель), та ТОВ Горняк-2005 (позичальник) укладений договір поруки №6, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому (а.с.152-154).

Станом на 22 квітня 2015 року основна заборгованість третьої особи ТОВ Горняк-2005 за договором становить 710110,28 гривень, яка складається з 661834,20 гривень - тіло кредиту; 48276,08 гривень - заборгованість по процентам; 2646,46 гривень - несплачені комісійні послуги; а також три проценти річних від суми заборгованості - 6600,49 гривень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок виплатити несплачену ТОВ Горняк-2005 суму за кредитним договором у ОСОБА_1 виникає після отримання від ПАТ Державний ощадний банк або ТОВ Горняк-2005 повідомлення про прострочення чергового платежу. Представник відповідача-поручителя спростовує факт отримання вимоги про дострокове повернення кредиту, і докази вручення такої вимоги особисто поручителю в матеріалах справи відсутні.

Таких висновків суд першої інстанції дійшов із порушенням норм матеріального та процесуального закону за наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно п. 2.4 договору поруки якщо при настанні строку чергового платежу відповідно до кредитного договору позичальником не буде сплачено такій платіж кредитору, позичальник та/або кредитор зобов'язуються повідомляти поручителя про таке прострочення платежу.

В розумінні матеріального закону пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що 24 лютого 2015 року за вихідним номером №22-6/49 позивач направив ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту у зв'язку з невиконанням ТОВ Горняк-2005 взятих на себе зобов'язань та недотримання умов, передбачених п. 5.3.2. договору кредитної лінії №3 від 16 вересня 2013 року (а.с.22).

Таким чином позивач виконав вимоги передбачені пунктом 2.4 договору поруки №6 від 16 вересня 2013 року укладеного ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії - Донецьке обласне управління АТ Ощадбанк та ОСОБА_1 (поручитель), та ТОВ Горняк-2005 (позичальник).

Отже висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог через не отримання ОСОБА_1 від банку вимоги про дострокове повернення кредиту поручителем є таким, що не відповідає нормам матеріального закону та фактичним обставинам справи.

Як убачається з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитом, з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 716710,77 гривень, а саме: тіло кредиту - 661834,20 гривень, заборгованість за процентами - 48276,08 гривень, три проценти річних від суми заборгованості - 6600,49 гривень.

Щодо вимоги ПАТ Державний ощадний банк України про стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованості за несплачені комісійні послуги у розмірі 2646,46 гривень, колегія суддів зазначає, що така вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Так, пунктом 2.5.6. договору кредитної лінії №3 від 16 вересня 2013 року визначена сплата позичальником комісійної винагороди за надання кредиту відповідно до умов цього договору. (а.с.5-12)

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу. При цьому позивач нараховував комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок відповідача, що є незаконним.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16.

Виходячи з вищенаведеного позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1, як солідарного боржника ТОВ Горняк-2005 , на користь ПАТ Державний ощадний банк України заборгованості за несплачені комісійні послуги у розмірі 2646,46 гривень задоволенню не підлягають.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на наведене, апеляційна скарга ПАТ Державний ощадний банк України підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Державний ощадний банк України заборгованість за кредитом в розмірі 716710,77 гривень, а саме: тіло кредиту - 661834,20 гривень, заборгованість за процентами - 48276,08 гривень, три проценти річних від суми заборгованості - 6600,49 гривень. В частині позовних вимог про стягнення несплачених комісійних послуг у розмірі 2646,46 гривень слід відмовити з наведених вище мотивів.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як убачається з наявних в матеріалах справи квитанції про сплату судового збору (т.І а.с.1, т. І а.с.185), при зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 3 654 гривень та 5481 гривень за подання апеляційної скарги.

Отже, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір на загальну суму 9135 гривень.

Керуючись ст. 374, 376, 382, 383 ЦПК України, Донецький апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України задовольнити частково.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 серпня 2018 року скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України до ОСОБА_1, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Горняк-2005 , про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України заборгованість за кредитом в розмірі 716710,77 гривень, а саме: тіло кредиту - 661834,20 гривень, заборгованість за процентами - 48276,08 гривень, три проценти річних від суми заборгованості - 6600,49 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України судовий збір у розмірі 9135 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді:

Повний текст постанови складений 17 грудня 2018 року.

Головуючий