Постанова

від 12.12.2018 по справі 689/2215/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 689/2215/18

Провадження № 22-ц/4820/565/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання - Дубова М.В.,

за участю: представника апелянта - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №689/2215/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2018 року (суддя Кульбаба А.В.) про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання рішень про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та про затвердження технічної документації із землеустрою незаконними та їх скасування,

встановив:

В жовтні 2018 року позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом та просив визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про надання дозволу ОСОБА_6 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Антоновецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області; визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 2 га, розташованої в с.Антонівці, Ярмолинецького району Хмельницької області у власність ОСОБА_6.

Позов мотивовано тим, що він є співвласником майна реорганізованого КСП УКРАЇНА (с.Антонівці, Ярмолинецького району, Хмельницької області) та володіє майновими правами на пайовий фонд КСП УКРАЇНА у розмірі більше ніж 75% вартості майна реорганізованого КСП УКРАЇНА . Процес виділення належної йому частки на пайовий фонд КСП Україна було розпочато після отримання ним сертифікатів про право власності на майновий пай члена колективного

Головуючий у першій інстанції - Кульбаба А.В.

Доповідач: Спірідонова Т.В. Категорія: ухвала

сільськогосподарського підприємства. Зокрема, здійснено інвентаризацію цілісного майнового комплексу та виготовлено технічний паспорт на вказаний комплекс будівель, подано запит про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 25га, отримано відповідь з Ярмолинецького БТІ щодо відсутності реєстрації речових прав на вказаний комплекс, ініційовано процес виділення належної йому частки на пайовий фонд КСП в натурі у вигляді цілісного майнового комплексу будівель по АДРЕСА_1 та передачу цього комплексу у власність. 17 жовтня 2018 року з даних Публічної кадастрової карти України йому стало відомо про виділення у складі земель, призначених для обслуговування вказаного вище цілісного майнового комплексу будівель, земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_1 та надання Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області згоди на розробку документації із землеустрою з метою подальшого виділення цієї землі у приватну власність на ім'я відповідача ОСОБА_6, яка не є членом Спілки співвласників майна реорганізованого КСП УКРАЇНА , а відтак не є одним із співвласників даного майна. Вважає, що вказаними діями відповідачів порушуються його права як співвласника цілісного майнового комплексу. Крім того, посеред зазначеної земельної ділянки знаходиться господарська споруда, а саме жомова яма з бетонною опалубкою, яка є частиною належного Спілці майна реорганізованого КСП Україна цілісного майнового комплексу. Проте, відповідач ОСОБА_6 всупереч положень чинного законодавства здійснює процес виділення землі із земельного фонду, призначеного для обслуговування цілісного майнового комплексу, чим відповідно порушує його права як співвласника даного майна.

В листопаді 2018 року позивач ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову та просив вжити заходів забезпечення позову, а саме заборонити відповідачам, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 2 га, розташованої у с.Антонівці Ярмолинецького району Хмельницької області та накласти арешт на вказану земельну ділянку.

В обґрунтування заяви зазначив, що 14.11.2018 року позивачу стало відомо про те, що невстановленими особами умисно вчиняються протиправні дії, спрямовані на знищення господарських споруд, а саме жомових ям з бетонною опалубкою, приміщення складу та опори для господарського піднавісу, які належать Спілці громадян-співвласників майна Антонівці , та знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована за межами населених пунктів Антоновецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області. Зокрема, вказаними особами ведуться роботи із використанням спецтехніки щодо знищення вказаних будівель, а також зміни стану ґрунтів та ландшафту земельних ділянок. Зазначив, що існує реальна загроза порушення його майнових прав та відповідно існує потреба у забезпеченні позову шляхом заборони вчинення будь-яких дій щодо вказаної земельної ділянки та накладення арешту на неї. Враховуючи, що земельна ділянка є сформованим самостійним об'єктом цивільного обороту, вважає, що накладення арешту дозволить забезпечити порядок набуття прав на вказану земельну ділянку на підставах та у спосіб, що визначені чинним цивільним та земельним законодавством за результатами вирішення вказаного спору. Накладення арешту та заборона вчиняти дії щодо спірної земельної ділянки унеможливить протиправне знищення нерухомого майна, належного Спілці громадян-співвласників майна Антонівці , та розміщеного на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1.

Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення норм процесуального права. Апелянт зазначив, що суд першої інстанції не пересвідчився у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Крім того, відповідачі перешкоджають позивачу в оформленні прав на вказане нерухоме майно, а також мають можливість фізично пошкодити вказані об'єкти нерухомості або взагалі знищити їх. Також, зазначив, що відразу ж після звернення до суду із заявою про забезпечення позову, позивач звернувся до Ярмолинецького РВ НП України в Хмельницькій області із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Оскільки предметом спору є вимога про визнання незаконними та скасування рішень про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу майна у власність, а також про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою незаконними, технічний висновок про проведення технічного обстеження від 05.11.2018 року є належним і достатнім доказом того, що на земельній ділянці дійсно розміщені господарські споруди, що доводить наявність спору про право на майно. Вважає, що заходи забезпечення позову є повністю співмірними із фактичними обставинами та відповідають змісту заявлених позовних вимог, і лише застосування вказаних заходів забезпечення позову дозволить попередити триваюче правопорушення щодо знищення майна, стосовно якого у позивача наявні майнові права.

Представник апелянта ОСОБА_5 - ОСОБА_4 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Інші учасники справи, повідомлені належним чином про дату, час і місце слухання справи, у судове засідання не з'явилися, причини неявки не повідомили.

Відповідач - представник Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні. Посилається на те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області надавалася відмова у наданні дозволу ОСОБА_6 на розроблення документації із землеустрою, однак в судовому порядку вона скасована та визнана протиправною. Спірну земельну ділянку передано у власність ОСОБА_6 шляхом прийняття наказу від 29.10.2018 року №22-7721-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , а тому накладення арешту є недоцільним.

Заслухавши учасника справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) позивач ОСОБА_5 має право на пайовий фонд КСП Україна (с. Антонівці, Ярмолинецького району, Хмельницької області) .

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

За змістом п.1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Частиною 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в пунктах 4, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання незаконними та скасування рішень про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та про затвердження технічної документації із землеустрою і передачі земельної ділянки у власність.

Звертаючись з заявою про забезпечення позову позивачем ОСОБА_5 не надано належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.

Суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги посилання позивача на вчинення відповідачем дій, спрямованих на руйнування цілісності майнового комплексу, належного ОСОБА_5, оскільки дані об'єкти нерухомості не є предметом спору у даній справі. З позовними вимогами щодо захисту прав та законних інтересів, спрямованих на забезпечення цілісності майнового комплексу, позивач не звертався, а тому наявність технічного висновку щодо проведення обстеження будівельних конструкції та інженерних мереж об'єкта - господарських споруд майнового комплексу не спростовує висновків суду першої інстанції.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд першої інстанції врахував всі обставини справи і, виходячи із співмірності заявленого позову та виду забезпечення позову, обґрунтовано відмовив у забезпеченні позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти певні дії.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2018 року про відмову у забезпеченні позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 17 грудня 2018 року.

Судді Т.В. Спірідонова

А.В. Купельський

О.І. Ярмолюк