Рішення

від 18.12.2018 по справі 910/13992/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 18.12.2018Справа № 910/13992/18 Господарський суд міста Києва у складі судді    ДЖАРТИ В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Електроприлад" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саргон Україна" про стягнення заборгованості в розмірі 15 062,00 грн Без виклику (повідомлення) представників учасників справи, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: У жовтні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Електроприлад" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саргон Україна" про стягнення заборгованості в розмірі 15    062,00 грн, з яких 13    298,06 грн основний борг та 1763,94 грн – пеня. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди нерухомого майна № 487 від 01.01.2017 в частині повної та своєчасної здійснення орендної плати. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/13992/18, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу. Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Нормами частини4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 24.10.2018 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04050, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Глибочицька, будинок 17 /літера 1-А/, корпус 2, кімната 312. Проте, поштовий конверт з ухвалою Господарського суду міста Києва було повернуто до суду з відміткою відділення поштового зв'язку "за зазначеною адресою не розшукано" від 26.10.2018. Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день проставлення відмітки про відсутність відповідача за адресою місце знаходження, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду. У даному випаду судом також враховано, що за приписами часини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частиною 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою від 24.10.2018 про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2018, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Приписами статті 248 ГПК передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами. За приписами частини 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 01.01.2017 між Публічним акціонерним товариством "Електроприлад" (далі – Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саргон Україна" (далі – Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 487 від 01.01.2017. Відповідно до пункту 2.1. вказаного правочину в порядку та на умовах, визначених цим договором оренди, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування об'єкт оренди  - приміщення, яке визначене у пункті 1.4. цього договору оренди, аза плату та на обумовлений строк для здійснення своєї господарської діяльності. Передача орендарю об'єкта оренди для його фактичного використання, здійснюється протягом 2 календарних днів з дати отримання орендодавцем забезпечувального платежу, у відповідності до розділу 6 цього договору. Об'єкт оренди передається орендодавцем та приймається орендарем за актом приймання-передачі із зазначенням його якісного, санітарного, протипожежного і технічного стану. Акт приймання-передачі підписується уповноваженими представниками сторін і з моменту його підписання стає невід'ємною частиною цього договору оренди. (пункти 3.1., 3.2. договору). Згідно з пунктами 5.2., 5.3., 5.6., 5.7. договору оренди нерухомого майна № 487 від 01.01.2017 загальний розмір орендної плати за користування приміщенням, яка підлягає сплаті орендарем за один місяці, складає 1225,00 грн, крім того ПДВ 245,50 грн, разом з ПДВ: 1470,00 грн. Вказаний розмір орендної плати включає в себе витрати орендодавця  на сплату комунальних послуг (водопостачання, водовідведення), але не включає послуги за електропостачання та теплопостачання. Оплата теплопостачання здійснюється орендарем на підставі встановлених тарифів та формули, відповідно до опалювальної площі приміщення, що зазначена в додатку №2 до цього договору. Орендна плата за цим договором починає нараховуватись з дати підписання акту приймання-передачі об'єкту оренди від орендодавця  до орендаря для фактичного використання приміщення за цільовим призначенням. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно на поточний рахунок орендодавця авансовим платежем до 10 числа кожного розрахункового місяця. Орендодавець зобов'язаний надати орендарю рахунок на сплату орендної плати не пізніше 5 числа місяця, за який здійснюється авансовий платіж. Орендар має право оплачувати орендну плату за наступні періоди без попереднього погодження з орендодавцем. Згідно з пунктами 4,1., 4.2. договору, строк оренди за цим договором до 31 грудня 2017. Строк оренди може бути продовжений сторонами в порядку, встановленому цим  договором оренди. Про наміри продовжити строк дії договору оренди, орендар повинен письмово повідомити про це орендодавця не менш як за 1 місяць до закінчення строку оренди за цим договором. Якщо до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не вимагатиме його припинення чи зміни, тоді договір вважається пролонгованим на той самий строк. Водночас, в матеріалах справи відсутні будь-які заяви щодо припинення дії зазначеного правочину. 01.01.2017 на виконання вказаного договору оренди нерухомого майна № 487 від 01.01.2017 між Публічним акціонерним товариством "Електроприлад" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саргон Україна" складено акт приймання-передачі приміщення в оренду. Зазначений акт підписаних та скріплений печатками усіма сторонами без зауважень та заперечень. Як вже зазначалось, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем, як орендарем, взятих на себе зобов'язань за зазначеним договором оренди нерухомого майна  в частині своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за період з січня 2018 по 16.10.2018 складає 15    062,00 грн. Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне. За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України). Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам договір оренди нерухомого майна № 487 від 01.01.2017 є договором  оренди нерухомого майна. Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. У відповідності до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі. Судом встановлено, що 01.01.2017 орендодавець передав відповідачу в оренду об'єкт оренди, що підтверджується актом прийому-передачі від 01.01.2017, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками (копія акту наявна у матеріалах справи). Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами правочину, позивачем було складено та надано відповідачу відповідні рахунки на оплату на загальну суму 14    317,92 грн, з яких було сплачено відповідачем лише 1 656,43 грн. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються. Як зазначалось раніше,  згідно з положеннями пункту 5.7. договору оренди нерухомого майна № 487 від 01.01.2017 орендна плата сплачується орендарем щомісячно на поточний рахунок орендодавця авансовим платежем до 10 числа кожного розрахункового місяця. Враховуючи все вищенаведене у сукупності, господарський суд зазначає, що строк здійснення оплати відповідачем орендної плати за період з січня по жовтень 2018 настав. У свою чергу відповідач, свої зобов'язання щодо оплати орендної плати в повному обсязі не виконав, що не було спростовано останнім належними та допустимими доказами, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати орендних платежів за користування об'єктом оренди за вказаний період. З метою досудового врегулювання, позивач звертався до відповідача із претензіями                №53 від 25.05.2018 та №117 від 09.08.2018, в яких просив відповідача сплатити заборгованість за спірним договором. Оскільки вказані вимоги позивача не виконані, грошові кошти в рахунок погашення суми заборгованості на користь позивача не надходили, останній звернувся із даним позовом до суду. Як вже зазначалось, відповідач своїм правом поданні відзиву суду не скористався. Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання. Враховуючи те, що строк виконання обов'язку з оплати за оренду нерухомого майна  за договором № 487 від 01.01.2017 настав, сума боргу відповідача, яка складає 13    298,06 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню. Стосовно заявлених позивачем до стягнення 1    763,94 грн пені суд зазначає наступне. Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. За змістом статті 549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до  пункту 9.3. договору оренди нерухомого майна № 487 від 01.01.2017 на у разі прострочення орендарем строків оплати орендної плати, забезпечувального платежу, компенсаційної плати, не підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення відповідного платежу. Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов'язань зі своєчасної та повної оплати орендної плати, вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими. Здійснивши власний перерахунок пені в межах періоду, визначеного позивачем, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є невірним з огляду на наступне. Згідно з приписами пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При цьому, у відповідності до пункту 2.5. постанови № 14 від 17.12.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. Крім того, за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. З огляду на вищенаведене, приймаючи до уваги, що позивачем під час розрахунку заявленого до стягнення розміру пені не враховано встановлені законодавством обмеження щодо шестимісячного строку нарахування вказаного штрафної санкції, а також граничного розміру пені, що не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, здійснивши власний перерахунок, за висновками суду за період з січня 2018 по 30.09.2018 (обмежуючись періодом, визначеним позивачем), з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 1 465,37 грн. Отже, враховуючи зазначене вище, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Електроприлад" в частині стягнення пені в розмірі 1    763,94 грн підлягають  частковому задоволенню на суму 1    465,37 грн. Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Електроприлад" підлягають частковому задоволенню. Відповідно до     статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись статтями 74,     76-80,    129,    232, 236 – 242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва ВИРІШИВ: 1. Позов Публічного акціонерного товариства "Електроприлад" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саргон Україна" про стягнення заборгованості в розмірі 15    062,00 грн, з яких 13    298,06 грн основного боргу та 1763,94 грн пені - задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Саргон Україна" (04050, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Глибочицька, будинок 17 /літера 1-А/, корпус 2, кімната 312; ідентифікаційний код 37534317) на користь Публічного акціонерного товариства "Електроприлад" (04050, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Глибочицька, будинок 17; ідентифікаційний код 00227554) 13    298,06 грн (тринадцять тисяч двісті дев'яносто вісім гривень 06 копійок) заборгованості з орендної плати, 1 465,37 грн (одну тисячу чотириста шістдесят п'ять гривень 37 копійок) пені та судовий збір у розмірі 1    727,07 грн (одна тисяча сімсот двадцять сім гривень 07 копійок). 3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. 4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили. Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. СУДДЯ                                                                                                                      В. В. ДЖАРТИ