Рішення

від 05.12.2018 по справі 910/13598/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 05.12.2018Справа №  910/13598/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І. О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтергал-Буд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мувіліфт: ліфти Італії" про стягнення 750 000,00 грн, Представники учасників процесу згідно протоколу від 05.12.2018, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтергал-Буд"(далі – позивач, Компанія) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мувіліфт: ліфти Італії" (далі – відповідач, Товариство) про стягнення 750 000,00 грн, з яких 250 000,00 грн – неустойка за порушення строків поставки, 250 000,00 грн – неустойка за порушення строків поставки більше ніж 10 календарних днів, 250 000,00 грн – неустойка за порушення строків виконання робіт. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № КМ070817 від 07.08.2017 в частині своєчасної поставки обладнання та виконання робіт з монтажу ліфтового обладнання. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13598/18 для розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.10.2018. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2018 підготовче засідання у справі було відкладено на 21.11.2018. За наслідками судового засідання 21.11.2018 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в судовому засіданні 05.12.2018. Представник позивача у судовому засіданні 05.12.2018 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Відповідач не направив свого представника для участі в призначеному судовому засіданні, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням з відміткою про вручення поштового відправлення 27.11.2018. Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи. Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 07.08.2017 між Компанією, як Генеральним підрядником, та Товариством, як Підрядником, був укладений договір № КМ070817 на поставку, виконання монтажних та виконання пусконалагоджувальних робіт ліфтового обладнання (далі – Договір). Відповідно до пункту 1.1. Договору Підрядник зобов'язується на свій ризик власними та (або) залученими силами та засобами у відповідності до проектної документації стадії “Робоча документація” та технічних характеристик, визначених у Додатку № 1 до Договору (Технічна специфікація ліфтів), придбати ліфтове обладнання і поставити його до місця монтажу, провести монтажні та пусконалагоджувальні роботи, в тому числі з організації введення в експлуатацію ліфтового обладнання на умовах, викладених у цьому Договорі, а Генеральний підрядник зобов'язується провести прийом поставленого Підрядником обладнання, прийняти роботи відповідно до умов цього Договору та сплатити Підряднику вартість обладнання та робіт за ціною та в порядку, визначених цим Договором. Місце поставки та монтажу ліфтового обладнання: об'єкт Генерального підрядника – “Реконструкція приміщень нежитлових будівель під складські приміщення за адресою: по вул. Академіка Каблукова, 23 у Солом'янському районі м. Києва” (Будівля № 1). Згідно з пунктом 1.3. Договору виконання Підрядником умов цього Договору здійснюється в 2 етапи: - 1-й етап – поставка ліфтового обладнання, що оформлюється підписанням сторонами видаткових накладних; - 2-й етап – виконання підготовчих, монтажних та пусконалагоджувальних робіт виконується відповідно до Додатку № 3 до Договору та п. 2.3. Договору та оформлюється  сторонами відповідними актами виконаних робіт та робіт з організації введення в експлуатацію ліфтового обладнання згідно цього Договору. За умовами пункту 2.1. Договору загальна ціна Договору включає в себе загальну вартість ліфтового обладнання, що визначена у п. 2.2. цього Договору, та загальну вартість робіт, що визначена п. 2.3. цього Договору, та складає: 1 500 000, 00 грн., у тому числі ПДВ (20%) 250 000, 00 грн. Відповідно до пункту 2.2. Договору загальна вартість ліфтового обладнання, що постачається Підрядником відповідно до умов цього Договору складає: Ліфт (LET-450)/ Технічна специфікація № 1, у кількості 1 шт. за ціною 530 000, 00 грн. з ПДВ; Ліфт (LET-1000)/Технічна специфікація № 2; у кількості 1 шт. за ціною 764 000, 00 грн. з ПДВ; всього обладнання на суму 1 294 000, 00 грн. з ПДВ. Передача Обладнання  по кількості, якості, комплектності, тарі та упаковці здійснюється за видатковою накладною Датою поставки Обладнання є дата, зазначена у видатковій накладній (пункт 4.4. Договору). Пунктом 2.3. Договору визначено загальну вартість робіт: Вартість монтажних і пусконалагоджувальних робіт (монтажні та пусконалагоджувальні роботи, освітлення шахт тимчасове та по постійній схемі, диспетчеризація, діелектричні килимки в МП, фарбування ліфтових шахт, ціна за одиницю 6    125, 00 грн., кількість – 32; на суму 196 000, 00 грн. з ПДВ; GSM- диспетчеризація Італія ( в т.ч. установка), ціна за одиницю 5 000 00 грн., кількість – 2, на суму 10 000, 00 грн. з ПДВ, а всього на суму 206 000, 00 грн. з ПДВ. Відповідно до пункту 2.4. Договору розрахунки здійснюються шляхом поетапної оплати в наступному порядку: 2.4.1. Генеральний підрядник сплачує вартість ліфтового обладнання, зазначеного в п. 2.2. Договору в наступному порядку: 2.4.1.1. 750 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 125 000, 00 грн. протягом 15 банківських днів з дати підписання Договору; 2.4.1.2. 544 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 90 666, 67 грн. протягом 5 банківських днів з моменту письмового повідомлення Генерального підрядника Підрядником про готовність обладнання до поставки на об'єкт Генерального підрядника. 2.4.1.3. Підставами до здійснення платежів за пунктом 2.4.1.1. Договору та 2.4.1.2. Договору є Рахунки-фактури Підрядника надані Генеральному підряднику відповідно до умов Договору. 2.4.2. Генеральний підрядник сплачує вартість робіт, зазначених у п. 2.3. Договору в наступному порядку: 2.4.2.1. Авансовий платіж у розмірі 103 000, 00 грн. у тому числі ПДВ 20% 17 166, 67 грн. перед початком виконання робіт на підставі рахунку-фактури наданого Підрядником; 2.4.2.2. 72 000, 00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 12 000, 00 грн. протягом 3-х банківських днів після завершення пусконалагоджувальних робіт та підписання сторонами Акту виконаних робіт (по завершенню пусконалагоджувальних робіт обладнання); 2.4.2.4. 15 000, 00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 2 500, 00 грн. оплату за монтажні та пусконалагоджувальні роботи  по влаштуванню диспетчерського зв'язку Замовник здійснює протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі робіт по монтажу ліфтового обладнання. Умовами пункту 3.1. Договору передбачено, що Підрядник зобов'язаний поставити ліфтове обладнання на об'єкт у термін 13 тижнів з дати здійснення Генеральним підрядником авансового платежу, передбаченого п. 2.4.1.1. цього Договору та затвердження Генеральним підрядником установлювальних креслень ліфтового обладнання. Відповідно до пункту 3.2. Договору підрядник починає виконання робіт по Договору на наступний день після отримання від Генерального підрядника авансового платежу, передбаченого п. 2.4.1.1. цього Договору. Пунктом 3.3. Договору встановлено строк виконання робіт: - термін поставки ліфтового обладнання – 30 календарних днів від дати перерахування Замовником грошових коштів в розмірі, передбаченому п. 2.4.1. даного Договору; - монтажно-пусконалагоджувальні роботи – 45 календарних днів з моменту підписання акту будівельної готовності ліфтової шахти; - оздоблювальні роботи в шахтах виконуються протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня моменту отримання Підрядником авансового платежу, відповідно до п. 2.4.1.1 Договору; - встановлення обрамлень дверей шахт виконується протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Підрядником авансового платежу, відповідно до п. 2.4.2.2 Договору; - введення ліфтового обладнання в експлуатацію (електровимірювальні роботи, первинний технічний огляд, дозвіл на спроможність експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки, реєстрація Обладнання в територіальному органі Держпраці) - 45 календарних днів з моменту отримання Підрядником авансового платежу, відповідно до п. 2.4.2.2. Договору. На виконання умов пункту 2.4.1.1. Договору позивач перерахував відповідачу 750 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5358 від 14.08.2017. Крім того, на підставі пунктів 2.4.1.2. та 2.4.2.1. Договору позивач перерахував відповідачу 647 000, 00 грн (з яких 544 000, 00 грн. – оплата за обладнання та 103 000, 00 грн. авансовий платіж), що підтверджується платіжним дорученням 6561 від 27.09.2017. 05.09.2017 сторони склали Акт прийому-передачі, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв будівельно-монтажну дільниць за адресою: м. Київ, вул. Академіка Каблукова, 23, з будівництва житлового будинку № 1 в осях 4-6/Е-И (шахти ліфтів). Дільниця передана для монтажу ліфтового обладнання. Проте, ліфтове обладнання відповідач поставив позивачу з порушенням встановлених Договором строків, що підтверджується видатковою накладною № 54 від 17.04.2018 на суму 1 294 000, 00 грн, тоді як передбачені умовами Договору монтажно-пусконалагоджувальні роботи залишились невиконаними. Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне. Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків. Зокрема, є договори та інші правочини.   Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України). Положеннями статті 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У силу приписів частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору № КМ070817 від 07.08.2017 на поставку, виконання монтажних та виконання пусконалагоджувальних робіт ліфтового обладнання, судом встановлено, що означений правочин за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить в собі як умови договору підряду, так і умови договору поставки. Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Як зазначалось вище, за умовами пункту 3.1. Договору відповідач зобов'язаний поставити ліфтове обладнання на об'єкт у термін 13 тижнів з дати здійснення позивачем авансового платежу, передбаченого пунктом 2.4.1.1. Договору та затвердження Генеральним підрядником установлювальних креслень ліфтового обладнання. Судом встановлено, що визначений пунктом 2.4.1.1. Договору авансовий платіж в сумі 750 000, 00 грн. позивачем було здійснено 14.08.2017 року на підставі платіжного доручення № 5358. Таким чином, передбачене пунктом 3.1. Договору зобов'язання щодо поставки ліфтового обладнання відповідач повинен був виконати у строк до 13.11.2017 року включно. Проте, відповідач ліфтове обладнання поставив позивачу з порушенням встановленого пунктом 3.1. Договору строку, що підтверджується видатковою накладною № 54 від 17.04.2018 на суму 1 294 000, 00 грн. Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Пунктом 10.2. Договору передбачено, що за поставку обладнання з порушенням строків (термінів) поставки, Підрядник сплачує Генеральному підряднику неустойку у розмірі 1% від загальної вартості обладнання з ПДВ (п. 2.2. Договору) за кожен день прострочення поставки обладнання. При цьому, згідно з пунктом 10.3. Договору за поставку обладнання з порушенням строків (термінів) поставки обладнання більше ніж на 10 календарних днів, Підрядник додатково до п. 10.2. сплачує Генеральному підряднику неустойку у розмірі 1% від загальної вартості обладнання з ПДВ (п. 2.2. Договору) за кожен день прострочення поставки обладнання. На підставі пункту 10.2. Договору позивачем нараховано неустойку за порушення строку поставки обладнання за період з 14.11.2017 по 16.04.2018 в сумі 1 979 820, 00 грн., та на підставі пункту 10.3. Договору неустойку за порушення строку поставки обладнання більш ніж на 10 днів за період з 24.11.2017 по 16.04.2018 в сумі 1 850 420, 00 грн. Проте, виходячи з засад розумності та справедливості позивач зменшив розмір неустойки та заявив до стягнення неустойку за порушення строку поставки обладнання в сумі 250 000, 00  грн., а також неустойку за порушення строку поставки обладнання більш ніж на 10 днів в сумі 250 000, 00, 00 грн. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Разом із цим, згідно з визначенням поняття неустойки, що закріплено в статті 549 Цивільного кодексу України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня. Проаналізувавши положення пунктів 10.2. та 10.3. Договору суд вважає, що зазначена в них неустойка за своєю правовою природою, враховуючи спосіб її обчислення за кожен день прострочення, підпадає під визначення пені. Суд зазначає, що відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України у їх системному зв'язку сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності і справедливості і можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносин на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це (“заборонено законом”), або якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту чи суті відносин між сторонами. Отже, свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин. При цьому, суд звертає увагу, що неустойка (штраф, пеня) має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасну поставку ліфтового обладнання на підставі пункту 10.2. Договору в сумі 250 000,00 грн. та неустойки згідно з пунктом 10.3. Договору в сумі 250 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення неустойки в сумі 250 000,00 грн. за порушення строків виконання робіт, суд зазначає наступне. Частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 Цивільного кодексу України). За умовами пункту 3.3. Договору термін виконання монтажно-пусконалагоджувальних робіт - 45 календарних днів з моменту підписання акту будівельної готовності ліфтової шахти, оздоблювальні роботи в шахтах виконуються протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня моменту отримання Підрядником авансового платежу, відповідно до п. 2.4.1.1 Договору, встановлення обрамлень дверей шахт виконується протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Підрядником авансового платежу, відповідно до п. 2.4.2.2 Договору. Проте, жодних доказів на підтвердження виконання відповідачем вищевказаних робіт матеріали справи не містять. Пунктом 10.3. Договору передбачено, що при порушенні строків (термінів) виконання робіт з вини Підрядника, Підрядник сплачує Генеральному підряднику неустойку у розмірі 1% від отриманої суми вартості робіт з ПДВ (20%), зазначеної у пункті 2.3.Договору за кожен день прострочення. У зв'язку з цим, позивачем нараховано неустойку за порушення строку виконання робіт за період з 20.10.2017 по 20.04.2018 (182 дня) в сумі 374 920, 00 грн. Разом з тим, оскільки виходячи з засад розумності та справедливості позивач зменшив розмір неустойки та заявив до стягнення неустойку в сумі 250 000, 00  грн., суд вважає заявлені позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, § 58, рішення від 10.02.2010). Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтергал-Буд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мувіліфт: ліфти Італії" про стягнення 750 000,00 грн – задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мувіліфт: ліфти Італії" (03061, місто Київ, вулиця Шепелєва Миколи, будинок 6; ідентифікаційний код 40152632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтергал-Буд" (03150, місто Київ, вулиця Анрі Барбюса, будинок 28-Б; ідентифікаційний код 34692645) 750 000,00 грн (сімсот п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) штрафних санкцій та 11 250,00 грн (одинадцять тисяч двісті п'ятдесят гривень 00 копійок) судового збору. 3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складене 17.12.2018. СУДДЯ                                                                                  В. В. ДЖАРТИ