Рішення

від 20.11.2018 по справі 911/1527/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2018 р. м. Київ Справа № 911/1527/18

Розглянувши матеріали справи за позовом Асоціації Української Зернової Асоціації

до Товариства з обмеженою відповідальністю Перша Будівельна Агенція

про стягнення 129 849,80 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

При секретарі судового засідання: Фроль В.В.

За участю представників:

Позивача: Замятін С.В.

Відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Асоціації Української Зернової Асоціації (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Перша Будівельна Агенція (надалі - відповідач) про стягнення 129 849,80 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.08.2018 року відкрито провадження у справі № 911/1527/18, підготовче засідання призначено на 14.08.2018 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 13.08.2018 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2018 року відкладено підготовче засідання на 11.09.2018 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.09.2018 року закрито підготовче провадження у справі № 911/1527/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.10.2018 року.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 02.10.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач у судовому засіданні 02.10.2018 року проти позову заперечував. В судовому засіданні 02.10.2018 року розгляд справи відкладався до 20.11.2018 року.

В судовому засіданні 20.11.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання 20.11.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 20.11.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, між Асоціацією Української Зернової Асоціації та Товариством з обмеженою відповідальністю Перша Будівельна Агенція 15.03.2017 року було укладено Договір суборенди нерухомого майна №12/5-6 (надалі - Договір).

На підставі вказаного Договору позивач отримав від відповідача в строкове платне користування - піднайм (суборенду) нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Є.Коновальця (Щорса), буд. 36-Д, другий поверх, приміщення №12, офіс №5 і 6, загальною площею 80,19 кв.м, що підтверджується Додатком №1 до вказаного Договору та Акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 15.03.2017 року.

07.08.2017 року між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду №1 до Договору суборенди нерухомого майна №12/5-6 від 15.03.2017 року. Зазначеною Додатковою угодою було змінено розмір та порядок внесення орендної плати.

На виконання умов Додаткової угоди №1 позивачем 14.08.2017 року було внесено орендну плату за період з жовтня 2017 року по березень 2018 року, що підтверджується платіжним дорученням №145 від 14.08.2017 року.

На підставі Додаткової угоди №2 від 17.01.2018 року до Договору суборенди нерухомого майна №12/5-6 від 15.03.2017 року сторони дійшли згоди про дострокове розірвання до Договору суборенди нерухомого майна №12/5-6 від 15.03.2017 року з 02.02.2018 року. Також було вирішено питання щодо повернення відповідачем позивачеві частини попередньої оплати (авансу) орендної плати за лютий та березень 2018 року у загальній сумі 105 356,76 грн. до 10.03.2018 року та частини гарантійного платежу у загальній сумі 21 265,06 грн. до 10.03.2018 року. Тобто всього поверненню підлягала сума коштів у розмірі 126 621,82 грн. (105 356,75 + 21 265,06 = 126 621,82).

Відповідно до Акту прийому-передачі (повернення) нежитлового приміщення від 02.02.2018 року позивач повернув орендоване приміщення відповідачеві.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі не виконав домовленості щодо повернення передплачених коштів та гарантійного платежу, зокрема, не повернув погоджену сторонами в Додатковій угоді № 2 частину оплати (авансу) орендної плати за лютий та березень 2018 року у загальній сумі 105 356,76 грн. та частину гарантійного платежу у загальній сумі 21 265,06 грн.

Оскільки, відповідач власний обов'язок з повернення частини оплати (авансу) орендної плати за лютий та березень 2018 року у загальній сумі 105 356,76 грн. та частини гарантійного платежу у загальній сумі 21 265,06 грн. не виконав, позивач в позові просить стягнути з відповідача наведені кошти. Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача інфляційні та 3% річних, нараховані на неповернуті суми за період з 10.03.2018 року (настання строку повернення вказаної суми, визначеної Додатковою угодою №2 від 17.01.2018 року до Договору) по 03.05.2018 року.

Відповідач в ході розгляду спору подав відзив на позов, в якому позовні вимоги заперечував в частині стягнення інфляційних у сумі 2 405,81 грн. та 3% річних у сумі 822,17 грн., оскільки зобов'язання з повернення частини попередньої оплати (авансу) орендної плати за лютий та березень місяці 2018 року у загальному розмірі 105 356,76 грн. та частини гарантійного платежу у загальному розмірі 21 265,06 грн. не є грошовими і до них не підлягають застосуванню норми ст. 625 Цивільного кодексу України.

При цьому, відповідач посилається на висновки Верховного Суду, наведені в постанові від 07.06.2018 року у справі № 911/2652/17 та від 16 вересня 2014 року у справі N 921/266/13-г/7, що повернення суми гарантійного платежу є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 Цивільного кодексу України. Зазначений правовий висновок відображений в постанові Верховного Суду України .

Однак, суд не погоджується з відповідною позицією відповідача, оскільки спір у справі пов'язаний з виконанням договірного зобов'язання з повернення коштів, яке виникло на підставі Додаткової угоди №2.

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

При цьому, суд зазначає, що повернення суми гарантійного платежу (суми авансу), що пов'язано з порушенням зобов'язання дійсно не має природи грошового, поки відповідні факти порушення, як підстави повернення авансу не будуть встановлені судом.

Однак, у справі, що розглядається, відповідне зобов'язання набуло статусу грошового з моменту досягнення сторонами домовленості щодо розірвання Договору суборенди та щодо визначення наслідків такого розірвання, що відображено в Додатковій угоді №2, в якій узгоджено умови та строки сплати відповідних коштів.

Таким чином, на момент звернення до суду мало місце прострочення виконання зобов'язання з повернення коштів, яке набуло статусу грошового з моменту укладення Додаткової угоди №2 і є простроченим з визначеної у відповідній Додатковій угоді №2 дати.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 13 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Статтею 14 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем з повернення частини оплати (авансу) орендної плати за лютий та березень 2018 року у загальній сумі 105 356,76 грн. та частини гарантійного платежу у загальній сумі 21 265,06 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, позовна вимога про стягнення з відповідача вищенаведених сум підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нараховані 3% річних та інфляційні на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не спростовано.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення 2 405,81 грн. інфляційних та 822,17 грн. 3% річних.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені, обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Асоціації Української Зернової Асоціації до Товариства з обмеженою відповідальністю Перша Будівельна Агенція про стягнення 129 849,80 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Перша Будівельна Агенція (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, буд. 34. кв. 19, код 40496188) на користь Асоціації Української Зернової Асоціації (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 4, корп. А, код 41155105) 126 621,82 грн. заборгованості, 2 405,81 грн. інфляційних, 822,17 грн. 3% річних та 1 947,74 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик