Рішення

від 10.12.2018 по справі 911/2273/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2018 р. м. Київ Справа № 911/2273/18

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Коваль Н.Т., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укрелектрокомплект , м. Вишневе,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю ДТ Парк ЛТД , м. Вишневе,

про стягнення 985 878,53 грн.

за участю представників:

від позивача: Рудаков Р.Є. , довіреність від 10.10.2018;

від відповідача: Сусліков Ю.А. , довіреність від 19.11.2018;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укрелектрокомплект (далі - ТОВ ТД Укрелектрокомплект ) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ДТ Парк ЛТД (далі - ТОВ ДТ Парк ЛТД ), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 985 878,00 грн., з яких 786 400,76 грн. основного боргу за договором поставки від 07.06.2017 №УТ-160, 59 928,35 грн. пені, 78 640,07 грн. штрафу, 60 909,35 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, та покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.06.2017 між ТД Укрелектрокомплект та ТОВ ДТ Парк ЛТД укладено договір поставки №УТ-160, на виконання умов якого позивач поставив, а відповідач прийняв без зауважень товар, однак розрахувався за товар частково, у зв'язку з чим за останнім рахується заборгованість у розмірі 786 400,76 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача нараховану у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання передбачені договором пеню та штраф у розмірі 59 928,35 та 78 640,07 грн. відповідно, та 60 909,35 грн. процентів за користування чужими гршовими коштами.

Ухвалою суду від 22.10.2018 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2273/18, ухвалено, що справа розглядатиметься в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у справі №911/2273/18 призначено на 19.11.2018.

19.11.2018 від товариства з обмеженою відповідальністю ДТ Парк ЛТД до господарського суду Київської області надійшло клопотання, в якому представник відповідача просить суд оголосити перерву у підготовчому засіданні.

В підготовчому судовому засіданні 19.11.2018 оголошено перерву до 27.11.2018.

26.11.2018 від товариства з обмеженою відповідальністю ДТ Парк ЛТД до господарського суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви.

26.11.2018 від ТОВ ТД Укрелектрокомплект до господарського суду Київської області надійшов супровідний лист з додатком.

Ухвалою суду від 27.11.2018 підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 10.12.2018. Встановлено строк для подання учасниками справи доказів, відповіді на відзив, письмових пояснення щодо позову, заяв по справі до 05.12.2018.

В судове засідання 10.12.2018 з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.12.2018 двічі в усному порядку заявляв клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи відносно осіб, що підписали рахунки на оплату від імені позивача та відносно осіб, які підписали видаткові накладні від імені позивача. Клопотання обґрунтовані тим, що у копіях видаткових накладних вказана як особа - підписант від імені позивача бухгалтер Скріпичук А.Ю., а в копіях рахунків на оплату вказані як особи - підписанти від імені позивача (без зазначення про їх посади) Корчук І. М. та Іванова Т.А. Представник відповідача стверджує, що при безпосередньому ознайомленні з вказаними копіями видаткових накладних та рахунків на оплату вбачається, що виконання підписів від імені вказаних трьох різних осіб (Скріпичук А.Ю., Корчук І.М., Іванової Т.А.) є графічно такими, які виконані однією особою.

Представник позивача заперечував щодо задоволення клопотань про призначення експертизи.

Суд розглянувши клопотання представника відповідача про призначення у даній справі почеркознавчих експертиз, відмовив в їх задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до статті 1 Закону Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Водночас згідно із ст. 99 ГПК України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Неприпустимим також є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.

З'ясування достовірності належності підписів від імені позивача особам, зазначеним в рахунках на оплату та спірних видаткових накладних, не є обставиною, що має значення для вирішення даної справи про стягнення заборгованості за поставлений товар.

До таких обставин належить підтвердження або спростування факту поставки товару, який породжує обов'язок покупця оплатити отриманий товар (ст. 692 ЦК України).

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №910/5226/17 належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документу, визначеним Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки ним не фіксується господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунку-фактури не належить до типових форм, що затверджуються Держкомстатом. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає лише виставлення певної суми для оплати покупцю, а сам факт поставки має бути підтверджений видатковою накладною. Зазначена позиція викладена також в листах Мінфіну від 27.11.2006р. № 31-34000-20-23/25136, від 30.05.2011р. № 31-08410-07-27/13794.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну від 24.05.1995, № 88, Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 зазначеного Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Подані копії (та оригінали для огляду) видаткових накладних, які підписані обома сторонами (від продавця та покупця), і які містять всі передбачені законом обов'язкові реквізити первинного документу, в сукупності з іншими доказами (копії та оригінали довіреностей на отримання цінностей, виписані відповідачем, копія та оригінал договору) надають змогу суду достовірно встановити участь відповідача ТОВ ДТ Парк ЛТД у спірних господарських операціях, як особи, яка отримала товар від продавця ТОВ ТД Укрелектрокомплект .

При цьому відповідач факту поставки не заперечує, не наводить обставин, які б спростовували зазначений факт, та не надає жодних доказів існування таких обставин.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.

Відтак, заявлення представником відповідача клопотань про призначення у справі почеркознавчої експертизи не спрямоване на встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного та об'єктивного розгляду справи, а має на меті затягування її розгляду, що може бути розцінено судом як зловживання процесуальними правами, про що суд попередив представника відповідача.

Також представником відповідача в судовому засіданні подані письмові пояснення (в порядку ст. 42 ГПК України), у яких відповідач проти позову заперечує та просить суд в позові відмовити, які суд залучив до матеріалів справи.

Розглянувши позов ТОВ ТД Укрелектрокомплект до ТОВ ДТ Парк ЛТД про стягнення заборгованості, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Так, 07.06.2017 між ТОВ ТД Укрелектрокомплект та ТОВ ДТ Парк ЛТД укладено договір поставки №УТ-160, відповідно до умов якого:

- постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити електротехніку та іншу продукцію (далі за текстом товар), на умовах дійсного договору (пункт 1.1 договору);

- товар постачається окремими партіями, згідно видаткових накладних (або інших товаросупроводжувальних документів), що є невід'ємною частиною договору (пункт 1.2 договору);

- при порушенні правил прийому товару, включаючи дотримання форми, змісту актів, строків, наявності необхідних додатків, встановлюється, що поставлений товар відповідає вимогам чинного законодавства України і умовам дійсного договору і відповідно постачальник має право залишити претензію покупця без розгляду (пункт 2.2.3 договору);

- якщо покупець у встановленому порядку не пред'явлена претензія у встановлений дійним договором строк із дотриманням відповідних правил і норм, в тому числі регулюючих діяльність транспорту, то встановлюється, що товар прийнятий покупцем у відповідності з законодавством України, іншими нормативними правовими актами і умовами дійсного договору без претензії (пункт 2.2 договору);

- оформлення замовлення покупця на поставку товару здійснюється в наступному порядку (пункт 2.11 договору): покупець подає постачальнику заявку, шляхом направлення повідомлення по електронній пошті (пункт 2.11.1 договору); в заявці обов'язково зазначається артикул, найменування і кількість замовленого товару і спосіб доставки (пункт 2.11.2 договору); після отримання заявки постачальник здійснює її обробку, після чого направляє на електронну адресу покупця повідомлення про можливість виконання заявки із зазначенням способу доставки, орієнтованого строку поставки і ціни товару. У разі поставки перевізником, додатково зазначаються дані перевізника, сторону яка оплачує доставку і інші необхідні відомості на розсуд постачальника (пункт 2.11.3 договору);

- після отримання повідомлення постачальника з згодою з умовами поставки покупець на протязі 5 робочих днів, направляє на електронну адресу постачальника повідомлення-підтвердження в якому підтверджує спосіб і орієнтований строк поставки товару. У разі поставки товару перевізником, покупцем додатково підтверджується умови поставки перевізником, а також інші дані, вказані повідомленні постачальника. Підтвердження покупцем поставки перевізником, означає безумовну згоду покупця на умови доставки (пункт 2.11 договору);

- з моменту отримання повідомлення-підтвердження покупця всі необхідні умови поставки партії товару є узгодженими сторонами належним чином і постачальник здійснює поставку товару, в порядку встановленому дійсним договором ( пункт 2.12 договору);

- орієнтовані ціни на товар визначаються на підставі прайс-листа постачальника. Остаточні ціни встановлюються у повідомленнях, якими обмінялись сторони по електронній пошті та вказані у видаткових накладних на товар (пункт 4.1 договору);

- загальна сума дійсного договору визначається сумою вартості товару, зазначеній у видаткових накладних, які постачальник надав покупцю на протязі строку дії дійсного договору (пункт 4.3 договору);

- покупець сплачує кожну поставлену партію товару у сумі, узгодженій сторонами по електронній пошті та зазначеній в накладних, не пізніше 30 календарних днів з моменту виписки видаткової накладної. Постачальник має право на власний розсуд зменшити відстрочку платежу на ще не поставлений товар шляхом направлення відповідного письмового повідомлення покупцю. Про зменшення відстрочки платежу сторони підписують додаткову угоду з встановленням строку відстрочки платежу, що був зазначений у письмовому повідомленні постачальника. З моменту відправлення письмового повідомлення постачальника покупцю про зменшення відстрочки платежі до моменту підписання відповідної додаткової угоди сторонами, постачальник має право не здійснювати поставку товару (пункт 4.4 договору);

- якщо суми грошових коштів, що надходять постачальнику від покупця за поставлений товар, недостатньо для погашення простроченої заборгованості разом з штрафом, пенею та процентами, передбаченими умовами дійсного договору, то платежі від покупця зараховуються як погашення заборгованості в такій черговості:

1) сплата штрафу; 2) сплата пені; 3) сплата процентів за користування чужими грошовими коштами; 4) сплата заборгованості за поставлений товар (пункт 4.6 договору);

- у разі не оплати товару після спливу строку, встановленого п.4.4 договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування пені проводиться за весь період існування простроченої заборгованості і припиняється з моменту повного погашення простроченої заборгованості. В разі прострочення оплати товару більше 30 календарних днів з моменту спливу строку, встановленого п.4.4 договору покупець додатково зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від загальної суми такої простроченої заборгованості, але не менше ніж 10 000 грн. (пункт 6.3 договору);

- також у разі несплати товару після спливу строку, визначеного п.4.4 договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику проценти, в розмірі 36% річних від суми простроченої заборгованості, за користування чужими грошовими коштами за весь період існування простроченої заборгованості (пункт 6.4 договору);

- дійсний договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2017.

29.12.2017 між ТОВ ТД Укрелектрокомплект та ТОВ ДТ Парк ЛТД укладено додаткову угоду до договору поставки №УТ-160 від 07.06.2017, в якій сторони погодили продовжити строк дії договору до 31.12.2018 та доповнити договір п.5.13 (щодо неприпустимості поставки/розповсюдження товарів постачальника на території України, яка згідно з чинним законодавством визнана тимчасово окупованою та такою, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання вищевказаного договору поставки позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 5 081 220,82 грн. , що підтверджуються залученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних.

Згідно акту №1 зарахування зустрічних однорідних вимог від 13.06.2018 постачальник та покупець здійснили зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 103 274,00 грн. (в тому числі і щодо заборгованості, яка виникла за договором поставки №УТ160 від 07.06.2017).

Згідно копії залученої до матеріалів справи накладної на повернення постачальнику товару №ЦБ-5 від 27.11.2017, відповідачем повернуто позивачу товар на суму 1 008,46 грн.

Відповідно до довідки виданої ПАТ Креді Агріколь Банк №13642 від 16.11.2018, станови на 15.11.2018 за період з 07.06.2017 по 15.11.2018 загальна сума грошових коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок позивача від ТОВ ДТ Парк ЛТД становить 4 190 537,60 грн.

Позивач вказує, що відповідачем не оплачено товар поставлений за видатковими накладними на загальну суму 786 400,76 грн., а саме:

№УЕК00009108 від 12.06.2018 на суму 476 294,48 грн.;

№УЕК00010300 від 02.07.2018 на суму 24 297,55 грн.;

№УЕК00010301 від 02.07.2018 на суму 2 424,96 грн.;

№УЕК00010491 від 04.07.2018 на суму 3 067,12 грн.;

№УЕК00010661 від 06.07.2018 на суму 66 958,94 грн.;

№УЕК00010781 від 10.07.2018 на суму 161981,52 грн.,

№УЕК00010895 від 11.07.2018 на суму 20761,98 грн.,

№УЕК00010896 від 11.07.2018, на суму 30 614,21 грн.

Сторони в умовах договору погодили, що покупець сплачує кожну поставлену партію товару у сумі, узгодженій сторонами по електронній пошті та зазначеній в накладних, не пізніше 30 календарних днів з моменту виписки видаткової накладної (п.4.4 договору).

Відповідно до частини 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період в часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Згідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до частини 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи наведене вище, судом встановлено, що строк оплати поставленого товару по вищевказаних видаткових накладних сплив:

по накладній №УЕК00009108 від 12.06.2018 - 12.07.2018, з 13.07.2018 настало прострочення;

по накладним №УЕК00010300 та № №УЕК00010301 від 02.07.2018 - 01.08.2018, з 02.08.2018 настало прострочення;

по накладній №УЕК00010491 від 04.07.2018 - 03.08.2018, з 04.08.2018 настало прострочення;

по накладній №УЕК00010661 від 06.07.2018 - 06.08.2018, з 07.08.2018 настало прострочення;

по накладній №УЕК00010781 від 10.07.2018 - 09.08.2018, з 10.08.2018 настало прострочення;

по накладним №УЕК00010895 та №УЕК00010896 від 11.07.2018 - 10.08.2018, з 11.08.2018 настало прострочення.

Отже, проаналізувавши подані позивачем первинні документи та здійснивши повторний розрахунок заборгованості, суд встановив, що вартість поставленого та неоплаченого відповідачем товару, строк оплати якого настав, складає 5 081 220,82 грн. (загальна вартість поставленого товару) - 4 190 537,60 грн. (часткова оплата) - 1 008,46 грн. (вартість повернутого товару) - 103 274,00 грн. (зарахування зустрічних вимог згідно з актом зарахування зустрічних однорідних вимог) = 786 400,76 грн.

Суд взяв до уваги доводи відповідача про те, що відповідно до п.4.4 договору покупець сплачує кожну поставлену партію товару в сумі узгодженій сторонами по електронній пошті, разом з тим позивачем не долучено копій електронних погоджень ціни за товар.

Однак ціна поставленого відповідачу товару вказана у видаткових накладних, які підписані відповідачем, тобто товар за такою ціною прийнятий відповідачем, відповідно ціна сторонами погоджена.

Суд взяв до уваги доводи відповідача про те, що відповідно до ч. 2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається у договорі в гривнях. В той же час ціна, як істотна умова, при укладені договору поставки від 07.06.2017 не була погоджена та не була зазначена в договорі.

Всупереч твердженням відповідача відповідно до пункту 4.3 договору поставки загальна сума дійсного договору визначається сумою вартості товару, зазначеною у видаткових накладних, які постачальник надав покупцю на протязі строку дії дійсного договору.

Відтак, сума вартості товару, зазначеної у всіх накладних, виписаних за договором поставки №УТ-160 від 07.06.2017, і є ціною договору.

Крім того, відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відтак, навіть у разі, якщо б сторони не виклали договір у формі єдиного документу - договору поставки №УТ-160 від 07.06.2017, за наявності підписаних обома сторонами видаткових накладних та відповідних ним довіреностей на отримання матеріальних цінностей, а також враховуючи здійснення періодичних платежів відповідачем, сторони не порушили б вимог частини першої статті 208 Цивільного кодексу України щодо письмової форми укладання правочинів між юридичними особами.

Суд взяв до уваги доводи представника відповідача, що позивач не надав докази, а саме податкові накладні, тобто не довів належними та допустимими доказами факт поставки товару.

Стаття 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що видаткові накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи, мають найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, перелік товару, його вартість, посилання на договір, та інші необхідні реквізити, та прийшов до висновку, що вони відповідають вимогам зазначеного закону та є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що підписання покупцем видаткової накладної , яка є первинним документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема статті 9 названого Закону та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Надання чи ненадання позивачем до суду податкових накладних, навіть включення чи не включення позивачем таких податкових накладних до реєстру податкових накладних стосується дотримання порядку ведення податкового обліку, однак не спростовує та не підтверджує факту здійснення сторонами господарських операцій з поставки.

Суд взяв до уваги доводи відповідача про те, що 27.06.2018 ТОВ ДТ Парк ЛТД перерахувало товариству Торговий Дім Укрелектрокомплект безготівкові кошти в сумі 311 279,91 грн. згідно договору УТ-160 від 07.06.2017, тобто це сталось вже після 12.06.2018, дати, з якою позивач пов'язує обставини у даній справі (довідка ПАТ Креді Агріколь від 16.11.2018 №13642-6176).

По-перше, у призначенні платежу платіжного доручення від 27.06.2018 №2160 на суму 311 279,91 грн. зазначено зг дог УТ-160 від 07.06.2017 , тобто без зазначення конкретного рахунку чи видаткової накладної, яку мав намір оплатити відповідач. Відтак, відповідачем не надано суду переконливих аргументів та доказів на їх підтвердження, що вказаний платіж має бути зараховано в погашення заборгованості саме за вищеперерахованими спірними видатковими накладними.

Відповідно до п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

По-друге, з наданих суду первинних документів судом встановлено, що вказана проплата в сумі 311 279,91 грн. врахована позивачем в поданому суду розрахунку, шляхом зарахування на погашення основної заборгованості в хронологічному порядку її виникнення (по попередніх видаткових накладних), тобто сума основного боргу визначена належно з врахуванням всіх оплат, в тому числі і оплати від 27.06.2018, яка не впливає на розрахунок процентів та санкцій за спірними накладними, позаяк оплачує заборгованість за товар, отриманий за попередніми видатковими накладними, за якими позивач санкції та проценти не нараховує та не заявляє до стягнення.

По-третє, сторони в умовах договору погодили, що покупець зобов'язаний своєчасно оплатити поставлений товар (пункт 5.6). Якщо суми грошових коштів, що надходять постачальнику від покупця за поставлений товар недостатньо для погашення простроченої заборгованості разом з штрафом, пенею та процентами, передбаченими умовами дійсного договору, то платежі від покупця зараховуються як погашення заборгованості в такій черговості: 1) сплата штрафу; 2) сплата пені; 3) сплата процентів за користування чужими грошовими коштами; 4) сплата заборгованості за поставлений товар (пункт 4.6 договору).

Разом із тим, позивач зарахував грошові кошти, які надійшли від відповідача не на погашення штрафу, пені та процентів, а на погашення основної заборгованості в хронологічному порядку її виникнення, що узгоджується з правом позивача не нараховувати і не вимагати від покупця сплати штрафних санкцій та процентів (пункт 6.6 Договору).

Суд наголошує, що наведені доводи відповідача не спростовують факту прийняття товару за вищеперерахованими спірними накладними та його обов'язку сплати кошти за отриманий товар на умовах та у строк, що передбачені договором.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов'язок доведення факту належної оплати за отриманий товар закон покладає на покупця.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором та сплати коштів за поставлений товар не представив, доказів пред'явлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару, суду не надав, відповідно доводи позивача не спростував.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 786 400,76 грн. підлягає задоволенню повністю в заявленій сумі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача нараховані у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання передбачені договором пеню в сумі 59 928,35 грн., штраф в сумі 78 640,07 грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами (36%) в сумі 60 909,35 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 36 % річних в сумі 60 909,35 грн. за період з 13.07.2018 по 09.10.2018, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 5 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 6.4 укладеного сторонами на основі вільного волевиявлення договору поставки №УТ-160 від 07.06.2017, сторони узгодили, що у разі несплати товару після спливу строку, визначеного п 4.4 Договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику проценти, в розмірі 36% річних від суми простроченої заборгованості, за користування чужими грошовими коштами за весь період існування простроченої заборгованості.

Суд взяв до уваги доводи відповідача про те, що в розрахунку процентів річних та пені, вказано 05.08.2018, що є вихідним днем, а відтак в розрахунку позивача є значні похибки.

По-перше, 05.08.2018 зазначене в графі дата оплати , а не дата, з якої виникло прострочення.

По-друге, судом при здійсненні перевірки розрахунку процентів та пені, визначено дати прострочення з врахуванням положень ч.5 ст. 254 ЦК України, як то наведено вище.

За таких обставин, здійснивши власний розрахунок 36% процентів за користування чужими грошовими коштами (не виходячи при цьому за межі заявленого позивачем періоду нарахування 13.07.18 - 09.10.18), суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача процентів становить 60 911,36 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 60 909,35 грн. процентів, однак суд, ухвалюючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог (частина 2 ст. 237 ГПК України), у зв'язку з чим вказану вимогу позивача слід задовольнити повністю в заявленому розмірі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 59 928,35 грн. за період з 13.07.2018 по 09.10.2018 та штрафу у розмірі 78 640,07 грн., які передбачені п.6.3 договору поставки №УТ-160 від 07.06.2017, суд зазначає наступне.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пунктом 6.3 договору сторони передбачили, що у разі не оплати товару після спливу строку, встановленого п.4.4 договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування пені проводиться за весь період існування простроченої заборгованості і припиняється з моменту повного погашення простроченої заборгованості. В разі прострочення оплати товару більше 30 календарних днів з моменту спливу строку, встановленого п.4.4 договору покупець додатково зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від загальної суми такої простроченої заборгованості, але не менше ніж 10 000 грн.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Крім того, судом враховано ч. 2 ст. 343 ГК України та ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , які обмежують максимальний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ. У наведених нормах закону прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абзацу другого частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таку ж позицію підтримує і Верховний суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).

Враховуючи те, що за заявлений позивачем період встановлений Постановами правління НБУ розмір подвійної облікової ставки в день є меншим, ніж передбачена договором пеня 0,1% в день, то при розрахунку штрафних санкцій має бути застосована саме подвійна облікова ставка НБУ, а не визначена договором (0,1% в день від суми прострочення).

Відтак, здійснивши власний розрахунок пені, суд встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача пені за період 13.07.2018 по 09.102018 становить 59 928,53 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 59 928,35 грн. пені, однак суд, приймаючи рішення, не вправі виходити за межі позовних вимог, у зв'язку з чим вказану вимогу позивача слід задовольнити повністю в заявленому розмірі.

Врахувавши, що як станом на дату прийняття рішення, так і на дату звернення позивача з позовом до суду, прострочення боргу за всіма спірними накладними складало більше ніж 30 календарних днів, та здійснивши власний розрахунок штрафу, суд встановив, що вірно розрахований розмір належний до стягнення з відповідача штраф становить 78 640,07 грн., у зв'язку з чим вказана вимога підлягає задоволенню повністю в заявленому розмірі.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов у справі повністю, ухвалює рішення про стягнення з ТОВ ДТ Парк ЛТД на користь ТОВ Торговитй дім Укрелектрокомплект 786 400,76 грн. основного боргу, 59 928,35 грн. пені, 78 640,07 штрафу, 60 909,35 процентів.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укрелектрокомплект задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ДТ Парк ЛТД (08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 46-Б, код 41156884)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укрелектрокомплект (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 6-В, код 39367272) 786 400,76 грн. (сімсот вісімдесят шість тисяч чотириста гривень сімдесят шість копійок) основного боргу,

59 928,35 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять вісім гривень тридцять п'ять копійок) пені ,

78 640,07 грн. (сімдесят вісім тисяч шістсот сорок гривень сім копійок) штрафу,

60 909,35 грн. (шістдесят тисяч дев'ятсот дев'ять гривень тридцять п'ять копійок) процентів річних,

14 788,18 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень вісімнадцять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 18.12.2018.

Суддя О.В. Конюх