Рішення

від 20.11.2018 по справі 911/1216/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2018 р. м. Київ Справа № 911/1216/18

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сторекс-Трейд

до Фізичної особи-підприємця Яровенко Ірини Вікторівни

прo стягнення 63 378,07 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

При секретарі судового засідання: Фроль В.В.

За участю представників:

Позивача: Бобровська А.О.

Відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сторекс-Трейд (надалі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Яровенко Ірини Вікторівни (надалі - відповідач) прo стягнення 63 378,07 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.07.2018 року відкрито провадження у справі № 911/1216/18 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 31.07.2018 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.07.2018 року відкладено судове засідання на 21.08.2018 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.08.2018 року відкладено судове засідання на 13.09.2018 року.

До канцелярії суду 13.09.2018 року представником позивача подано заяву б/н від 13.09.2018 року про долучення доказів до матеріалів справи № 911/1216/18.

До канцелярії суду 13.09.2018 року представником позивача поданно клопотання про витребування у відповідача свідоцтва про державну реєстрацію транспортних засобів, зазначених у витягу МВС України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.09.2018 року відкладено судове засідання на 02.10.2018 року.

У судовому засіданні 02.10.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 02.10.2018 року не з'явився, вимог суду не виконав. В судовому засіданні 02.10.2018 року розгляд справи відкладався до 20.11.2018 року.

В судовому засіданні 20.11.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання 20.11.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 20.11.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 17.10.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Сторекс-Трейд (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Яровенко Іриною Вікторівною (Покупець) було укладено Договір поставки № КЯРР-171016 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставляти Покупцю Товари (запчастини та/або шини до транспортних засобів), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати Товар та оплачувати його.

Згідно з п. 4.1.Договору ціна кожної партії товару узгоджується сторонами та зазначається у рахунку-фактурі або видатковій накладній на партію товару.

Позивач зазначає, що за період дії Договору ним поставлено на користь відповідача Товар на загальну суму 1491507,64 грн. на підставі рахунків-фактур та видаткових накладних, які відповідач отримав шляхом заправлення автомобілів на АЗС з використанням ключів, що були йому передані згідно Додатку до Договору.

Однак, відповідачем зобов'язання за Договором щодо оплати отриманого товару своєчасно та в повному обсязі не виконані, відповідач частково оплатив Товар на суму 1380916,07 грн. Таким чином, станом на 10.02.2018 року заборгованість відповідача складає 110591,57 грн.

Відповідно до п.4.8. Договору Сторона повинна протягом 5 (пяти) робочих днів з моменту отримання акту звірянні взаєморозрахунків підписати на направити іншій стороні, або, якщо сторона не згодна з Актом, направити свої зауваження щодо складеного акту звірки розрахунків. У випадку не направлення мотивованої відмови від підписання акту звірки він вважається прийнятим покупцем належним чином.

Позивач зазначає, що 10.02.2018 року надсилав відповідачу вимогу про сплату боргу та підписання акту звіряння розрахунків. Відповідно до ЄРПВ вимога разом з актом звірки були отримані відповідачем 20.02.2018 року, однак залишені без відповіді та задоволення.

Згідно з п. 4.5. Договору Покупець зобов'язаний здійснити оплату вартості партії товару шляхом передоплати протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення відповідних рахунків-фактур. Невиконання цих умов надає право Постачальнику відмовитись від виконання своїх зобов'язань.

20.02.2018 року позивач повторно направляв відповідачу рахунки-фактури. Відповідач заборгованість частково сплатив в сумі 60400,00 грн. Таким чином, сума боргу на дату складання позову становить 50191,57 грн.

Відповідно до п. 6.3. Договору в разі порушення Покупцем своїх зобов'язань за Договором, Постачальник має право нарахувати Покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 20% річних та штраф в розмірі 10% від суми заборгованості.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати Товару позивач в позові просить стягнути з відповідача 2502,67грн. 20% річних, 4246,29 грн. пені, 5019,15 грн. 10 % штрафу та 1418,39 грн. інфляційних втрат.

Відповідач в ході розгляду спору позовні вимоги заперечував з посиланням на необхідність витребування у позивача додаткових доказів, а саме, первинних документів про відпуск нафтопродуктів та їх доставку Покупцю. При цьому, відповідачем письмовий відзив на позов не надано.

Позивачем в ході розгляду спору надано облікові дані відпуску нафтопродуктів в автомобілі відповідача за погодженими в договорі поставки № ЯРР-171016 від 17.10.2016 року номерами карток та зазначенням номерних знаків належних відповідачу автомобілів.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем факт часткової оплати (на більшу частину) Товару - нафтопродуктів, отриманих від позивача за Договором в тому ж порядку та умовах, що і спірний Товар.

Відсутність підписів відповідача на видаткових накладних за наявності інших доказів в їх сукупності, не спростовує факту отримання Товару. Зокрема, в матеріалах справи наявні податкові накладні, рахунки-фактури, відомості на весь отриманий відповідачем Товар, в тому числі оплачений відповідачем. Щодо товарно-транспортних накладних, відповідний документ складається під час транспортування товару, в той час, як відпуск Товару відповідачу відбувався за місцезнаходження Постачальника.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно зі статтею 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.178. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді або в електронній формі. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та однозначно розтлумаченими доказами.

За приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Таким чином, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати поставленого товару відповідно до умов Договору поставки та положень статей 530, 692 Цивільного кодексу України настав негайно після прийняття товару.

Оскільки, відповідачем не спротостовано факту існування заборгованості за отриманий від позивача Товар на суму 50191,57 грн., відповідна позовна вимога правомірна і підлягає задоволенню.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року).

Таким чином, оскільки судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого Товару, на відповідну суму боргу правомірним є нарахування на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України річних в погодженому в Договорі розмірі 20% та інфляційних.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок річних та інфляційних та встановлено, що нарахування проведені на фактичні суми заборгованості за фактичні періоди прострочення. Таким чином, розрахунок є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи. За таких обставин вимоги про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 2502,67 грн. 20% річних та 1418,39 грн. інфляційних обґрунтовані правомірні і підлягають задоволенню.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як визначено ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, оскільки судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого Товару, на відповідну суму боргу правомірним є нарахування пені та штрафу в порядку та розмірах, погоджених сторонами в Договорі у відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та штрафу та встановлено, що нарахування проведені на фактичні суми заборгованості за фактичні періоди прострочення. Таким чином, розрахунок є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи. За таких обставин вимоги про стягнення з відповідача на підставі ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України 4246,29 грн. пені та 5019,15 грн. штрафу обґрунтовані правомірні і підлягають задоволенню.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сторекс-Трейд до Фізичної особи-підприємця Яровенко Ірини Вікторівни прo стягнення 63 378,07 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Яровенко Ірини Вікторівни (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сторекс-Трейд (04953, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37-41, код 38261325) 50191,57 грн. основного боргу, 4246,29 грн. пені, 5019,15 грн. штрафу, 2502,67 грн. 20% річних, 1418,39 грн. інфляційних та 1762 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик