Ухвала

від 18.12.2018 по справі 640/18728/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

18 грудня 2018 року м. Київ № 640/18728/18

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши без виклику учасників справи заперечення відповідача щодо розгляду в порядку спрощеного провадження справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія Хорс до Державної авіаційної служби України провизнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія Хорс (01014, м. Київ, вул. Звіриницька, 63, код ЄДР: 04937956) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної авіаційної служби України (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДР: 37536025) в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 19.10.2018 № 000201 серія АБ про накладення штрафу у розмірі 136 000 грн.

Ухвалою від 03.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та на підстави норм процесуального закону, зазначених в цій ухвалі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.

17.12.2018 канцелярією суду зареєстровано заяву відповідача із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження із клопотанням про розгляд справи в порядку загального провадження. На думку відповідача розгляд справи без повідомлення сторін за наявними матеріалами може призвести до недосконалого дослідження доказів, що в свою чергу вплине на рішення суду. Між тим, відповідач не навів обставин, які можуть вказувати не недосконале дослідження доказів , як і обґрунтованих припущень на підтвердження недосконалого дослідження доказів . Відповідач також зазначає, що процедура спрощеного позовного провадження позбавляє його права на касаційне провадження. Відтак, з метою дотримання принципів адміністративного судочинства та прийняття законного та обґрунтованого рішення, а також з метою уникнення неоднакового тлумачення норм права, в залежності від юридичної сили, відповідач просить розглядати справу за правилами загального провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд звертає увагу, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 12 КАС України дана справа належить до справ незначної складності (п. 20 ч. 1 ст.4; ч. 2 ст. 12 КАС України) та у відповідності до ч. 1 ст. 257, ч. 5 ст. 262 КАС України підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 2. ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту ч. 4 ст. 12 КАС України.

Суд звертає увагу заявника , що відповідно до положень ч. 4 ст. 12 та ч. 4 ст. 257 КАС України дана справа не належить до категорій справ, які розглядаються виключно за правилами загального провадження.

У той же час, частиною 3 ст. 12 КАС України передбачено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 171 КАС України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються - за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.

Відтак, виходячи з наведених вище положень, зокрема, п. 4. ч. 6 ст. 12 КАС України, ч. 3 ст. 257 КАС України (щодо вирішення судом питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд), вбачається, що саме суд визначає складність справи та можливість її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

У той же час, суд звертає увагу заявника на положення ч. 7 ст. 260 КАС України , виходячи з яких ініціювання питання щодо переходу в загальне провадження, зокрема відповідачем (ч. 4 ст. 260 КАС України), не поширюється на категорії справ, визначених пунктами 1 - 9 частини шостої статті 12 КАС України, тобто і щодо процедури розгляду даної справи.

Тобто, подане відповідачем клопотання не відповідає вимогам ч. 7 ст. 260 КАС України, що є самостійною підставою для відмови у його задоволенні.

Крім того, з урахуванням наданого відповідачем відзиву на позов та положень ч. 3 ст. 257 КАС України, суд також не вбачається підстав для зміни оцінки характеру складності справи.

Щодо посилання заявника на практику Верховного Суду з посиланням на практику ЄСПЛ, суд звертає увагу, що вона стосується погляду на питання забезпечення рівності сторін та щодо надання кожній їх сторін можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною, надання можливості кожній із сторін ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною.

У даному випадку відповідач не навів обставин гіршого становища чи умов, ніж умови, в яких діє позивач, як і не навів обставин обмеження прав відповідача в отриманні матеріалів позову, чи інших подібних обставин, які б окремо чи в сукупності зумовлювали необхідність розгляду справи в порядку загального провадження.

Що стосується посилання відповідача в обґрунтування заявленого клопотання на Рішення ЄСПЛ від 13.03.2018 у справі Mirovni Inљtitut v. Slovenia (Інститут Миру (приватна, неприбуткова організація з соціальних і політичних досліджень) проти Словенії, суд звертає увагу на те, що для цілей цитування певних позицій ЄСПЛ в певних заявах та зверненнях, у т.ч. до суду, є необхідним з'ясування всіх обставин такої справи, а не застосування окремих цитат/речень із Рішення ЄСПЛ без прив'язки до фактичних обставин справи.

Так, у вказаній справі Приватний інститут, розташований у Любляні, оскаржив у адміністративному суді відмову Міністерства освіти, науки і спорту у виділенні фінансування на проведення дослідницького проекту в галузі соціальних наук. Мова йшла про 2 тендери на загальну суму €3,13 млн для приватних і державних організацій. Інститут був одним з учасників конкурсу, але через те, що жодна держструктура не подала заявки, міністерство не ухвалило рішення про переможця. Суть доводів заявника зводилась, крім іншого, до того, що суд не дав оцінки доказам заявника, покладався на докази іншої сторони, не опитав певну особу, не було надано обґрунтованої відповіді на заяву про слухання.

Із змісту цього Рішення ЄСПЛ не вбачається, що письмовий розгляд, у даному випадку - спрощене провадження без проведення засідання та виклику сторін (що може включати і стадію проведення засідання з викликом сторін), виключаються як такий та розгляд справи має проводитись виключно за правилами загального провадження.

У п. 44 Рішення зазначено, що внутрішнє законодавство не завжди вимагає провести слухання в Адміністративному суді. Однак це допустимо лише в обмеженій кількості ситуацій (в контексті положень національного законодавства).

У п. 36 Рішення ЄСПЛ звернув увагу, що у процесі розгляду справи в суді першої та єдиної інстанції право на "публічне слухання" у значенні пункту 1 статті 6 передбачає право на "усне слухання", якщо немає виняткових обставин, що виправдовують відмовившись від такого слухання (див. Gцз проти Туреччини [GC], № 36590/97 , § 47, ЄКПЛ 2002-V, з подальшими посиланнями).

У п. 37 цього Рішення ЄСПЛ зазначив, що винятковий характер обставин, які можуть виправдати відмову від проведення усного слухання у справі про "цивільний" закон, по суті, зводиться до характеру питань, що вирішуються компетентним національним судом, а не до частоти таких ситуацій ( див. Madaus проти Німеччини , № 44164/14 , § 23, 9 червня 2016 року, а також Jussila проти Фінляндії [GC], № 73053/01 , § 42, ЄКПЛ 2006-XIV, яка стосується кримінальної частини статті 6 § 1 Конвенції). Це не означає, що відмова у проведенні усного слухання може бути виправдана лише в окремих випадках (див. Miller v Sweden , No. 55853/00, § 29, 8 лютого 2005 р.). Суд погодився з винятковими обставинами у випадках, коли провадження стосувались винятково правових чи високотехнологічних питань (див. Schuler-Zgraggen проти Швейцарії , 24 червня 1993 р., § 58, серія A, N 263; Varela Assalino v. Portugal (dec.), № 64336/01 , 25 квітня 2002 року, і Speil v. Austria (dec.), № 42057/98 , 5 вересня 2002 року).

Враховуючи наведене , є очевидним, що обставини вищезгаданої справи є не сумісними з обставинами даної справи, в якій оскаржується рішення про накладення штрафу у розмірі 136 000 грн. Наведені відповідачем доводи, а точніше лише цитування однієї фрази з Рішення ЄСПЛ в обґрунтування проведення розгляду у загальному провадженні даної справи, з урахуванням: предмету позову у даній справі, предмету доказування та наведених учасниками обставин справи, наданих доказів, складу учасників справи, само по собі не зумовлює розгляд справи в порядку загального провадження та, у даному випадку, дослідивши всі доводи відповідача, суд не знаходить вагомих підстав для переходу до розгляду справи в порядку загального провадження. Відповідно, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявленого клопотання.

Керуючись вимогами ч. 6 ст. 12, п. 20 ч. 1 ст.4, ч. 2 ст. 12, ч. 1 ст. 257, ч. 7 ст. 260, ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 260, 241, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення клопотання Державної авіаційної служби України про розгляд справи за правилами загального провадження.

Копію даної ухвали направити учасникам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Ухвала оскарженню не підлягає .

Суддя О.А. Кармазін