Рішення

від 11.12.2018 по справі 193/939/18

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/939/18

Провадження №2/193/397/18

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

11 грудня 2018 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кащук Д.А.,

за участю секретаря Ратушній В.В.,

за участю сторін по справі:

представника позивача ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел.Софіївка справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, третя особа - Софіївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, ОСОБА_5 громада в особі Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Новоюліївської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області про встановлення факту належності документа та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29 серпня 2001 року помер її дядько ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді земельного паю, розташованого на території ОСОБА_4 сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області. Про те, що після смерті дядька ОСОБА_6 залишилася спадщина у вигляді земельного паю, вона дізналася в 2017 року від фермера, який зателефонував їй і повідомив, що у дядьки залишився земельний пай, який він бажає у неї орендувати.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2018 року був встановлений юридичний факт родинних відносин між дядьком ОСОБА_6, померлим 29 серпня 2001 року та нею, його племінницею ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Визначено їй додатковий строк у 2 місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, який помер 29 серпня 2001 року. Після ухвалення вищевказаного рішення вона, як спадкоємиця п'ятої черги за законом померлого ОСОБА_6, подала заяву до Софіївської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини і, таким чином, прийняла після дядьки спадщину в установленому порядку. Інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, після смерті дядьки не виявилося. 22 червня 2018 року вона звернулася до Софіївської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6, але постановою державного нотаріуса Софіївської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 від 22.06.18 року їй в його видачі було відмовлено через відсутність право встановлювального документу на спадкове майно, а саме Сертифікату на земельну частку / пай/. Зазначає, що за життя її дядько ОСОБА_6 був членом та працював у КСП ім.Богдана Хмельницького, розташованого на території ОСОБА_4 сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області.

Стверджує, що член колективного сільськогосподарського підприємства , включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється на нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів.

Таким чином, на думку позивача її дядько ОСОБА_6 за життя набув право на земельну частку (пай), що перебувала у колективній власності КСП ім. Богдана Хмельницького, розташованої на території ОСОБА_4 сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області. Тому ця земельна ділянка є спадковим майном та підлягає спадкуванню нею, як спадкоємицею за законом п'ятої черги, яка прийняла спадщину.

Через відмову нотаріуса видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті дядька на земельний пай, в неї виникла необхідність звернутися до суду з позовом про визнання за мною права власності на земельний пай в порядку спадкування.

Як стверджує позивач, ОСОБА_6 за даними Софіївського районного відділу Держгеокадастру у Дніпропетровській області у списку членів колективного сільськогосподарського підприємства до Державного акту на право колективної власності на землю КСП ім.Богдана Хмельницького серія ДП СФ № 0009 від 07.12.1995 року значиться під порядковим № 369. Нормативна грошова оцінка земельної частки /паю/, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, по колишньому КСП ім.. ОСОБА_8 на території ОСОБА_4 сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області станом на 09.10.2017 року з урахуванням коефіцієнтів індексації становить 175987,69 грн..

Ухвалою суду від 13 липня 2018 року у цивільній справі відкрито провадження.

Ухвалою суду від 30 липня 2018 року у цивільній справі було замінено первісного відповідача ОСОБА_5 громаду в особі Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області на належного відповідача ОСОБА_4 сільську раду Софіївського району Дніпропетровської області.

Представник позивача та позивач в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги визнав в повному обсязі (а.с.36).

Представник третьої особи - Софіївської районної державної адміністрації в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечував, на що надав відзів на позовну заяву, згідно якого посилається на ті обставини, що з часу реформування аграрного сектору економіки минуло більше 15 років, а тому закінчився строк позовної давності, в той час, як доказів поважності причин пропуску даного строку позивачем не надано. Зокрема, в матеріалах справи відсутні відомості щодо причин неотримання сертифіката на право на земельну частку (пай) самим ОСОБА_6. Він мав достатньо часу, щоб реалізувати своє право на земельну частку (пай). ОСОБА_6 помер 29 серпня 2001 року. Після його смерті минуло майже 17 років. Позивач мала більше ніж достатньо часу для оформлення своїх спадкових прав. Позивач обґрунтовує, що не знала про порушення свого права, однак вона жодним чином не пояснює той факт, чому їй не могло стати відомо про порушення свого права. Окремо зазначає, що поновлення Позивачу строку на прийняття спадщини жодним чином не є підставою для поновлення строку позовної давності, оскільки дані строки є принципово різними за своєю правовою сутністю. Поновлення строку на прийняття спадщини лише надає зацікавленій особі право звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та є підставою для відкриття спадкової справи після смерті гр. ОСОБА_6. Тоді як можливість успадкування конкретних об'єктів цивільних прав та оформлення на них спадкових прав шляхом одержання свідоцтва про право на спадщину має вирішуватися в кожному випадку окремо. Об'єкти цивільних прав, на які наявні правовстановчі документи, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, безумовно можуть бути успадковані. Можливість успадкування таких об'єктів якраз і передбачає судове рішення про поновлення строку для прийняття спадщини. Тобто, із відповідного судового рішення випливає можливість безумовного успадкування лише тих об'єктів, успадкування яких може бути здійснене у позасудовому порядку. Також на сьогодні із матеріалів справи неможливо визначити, чи не видавався сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_6. Так, відповідно до листа Відділу у Софіївському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 10 серпня 2018 року № 485/116- 18, згідно із Книгою реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) членів КСП ім. Богдана Хмельницького був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП № 279277 від 20 травня 1999 року на прізвище ОСОБА_6. При цьому звертається увага на те, що в прізвищі та в інших записах були зроблені виправлення ручкою невідомою особою. Якщо зазначений сертифікат видавався саме ОСОБА_6 та був втрачений, то мало б даватися відповідне оголошення у засоби масової інформації із проханням вважати втрачений сертифікат недійсним, а вже потім могло б вирішуватися питання щодо визнання права на земельну частку (пай). Якщо ж відповідний сертифікат втрачено не було, то мало б вирішуватися питання як встановлення факту належності особі правовстановчого документу (через невідповідність прізвища особи, прізвищу на яке видавався сертифікат). Таким чином третя особа вважає, що позовні вимоги гр. ОСОБА_2 не можуть бути задоволені .

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила що ОСОБА_6 є братом її чоловіка, у 80-90 р.р. працював в колгоспі ім.Б.Хмельницького. По розмовам у сімейному колі чула що той має право на земельний пай, який, як він казав за життя, планує передати своїй племінниці, оскільки власних дітей не мав

Вислухавши думку сторін по справі, свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши повно, всебічно та об'єктивно обставини та докази, якими сторони обгрунтовують свої вимоги та заперечення, судом враховується наступне.

Згідно ст. 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено з матеріалів справи, 29 серпня 2001 року помер ОСОБА_6, який згідно рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 02.04.2018 року є дядьком позивача ОСОБА_2, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть та копією рішення суду (а.с.13, 17-20).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, є племінницею померлого ОСОБА_6, та спадкоємцем за законом п'ятої черги, що підтверджується рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області (а.с.17-20).

Коли помер ОСОБА_6, 29 серпня 2001 року, після нього відкрилася спадщина у вигляді земельного паю, розташованого на території ОСОБА_4 сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області.

22 червня 2018 року постановою державного нотаріуса Софіївської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 було позивачу відмовлено у свідоцтві про право на спадщину за законом, після смерті її дядька ОСОБА_6, у зв'язку з відсутностю правовстановлюючого докуименту на спадкове майно, а саме сертифікату на земельну частку (пай) (а.с.12).

Так як відповідно до п. 2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям №720 від 08.08.1995 року - право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Право на земельну частку (пай) виникає в осіб, які на час видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю були чи залишалися членами цього підприємства.

Згідно з п. п. 3, 4, 7 вищевказаного Указу Президента України, вартість земельної частки (паю) для кожного підприємства, кооперативу, товариства визначалася виходячи з грошової оцінки переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь за методикою грошової оцінки земель, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та кількості осіб, які мають право на земельну частку (пай). Розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства. Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією.

За правилами статей 20, 21, 24 Закону України "Про власність" (чинного на час видачі державного акта на право колективної власності на землю) суб'єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. У майні, що належить кооперативу (колгоспу, радгоспу), визначалися частки членів цього кооперативу (колгоспу, радгоспу).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати па право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Відповідно до ст.3 Закону України ,,Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), особи, власники сертифікатів на право на земельну частку /пай/, які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Підставами для виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Відповідно до ч.1 ст. 2 вищевказаного Закону України основним документом, що посвідчує право на земельну частку /пай/ є сертифікат на право на земельну частку /пай/виданий районною /міською/ державною адміністрацією.

Відповідно до ч.2 ст.2 вищевказаного Закону України, документами, що посвідчують право на земельну частку /пай/, також є рішення суду про визнання права на земельну частку /пай/.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1265 ЦК України, у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від справа спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Оцінюючи наведені вище докази судом встановлено, що позивач має право на отримання земельної частки (паю), так як є спадкоємцем за законом п'ятої черги після смерті дядька ОСОБА_6, у якого за життя був земельний пай, розташований на території ОСОБА_4 сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області. Дане право може бути успадковане позивачем, як спадкоємицею п'ятої черги у відповідності до положень ст. 1265 ЦПК України .

Відповідачем дане право позивача визнається.

З довідки Софіївського районного відділу Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 09.10.2017 року за №259/116-17, вбачається що, у списку членів колективного сільськогосподарського підприємства до Державного акту на право колективної власності на землю КСП ім.Богдана Хмельницького серія ДП СФ №0009 від 07.12.1995 року ОСОБА_6 значиться під порядковим №369. Нормативна грошова оцінка земельної частки (паю), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, по колишньому КСП ім.Богдана Хмельницького на території ОСОБА_4 сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області станом на 09.10.2017 року з урахуванням коефіцієнтів індексації становить 175987, 69 грн. (а.с.16).

З Державного акту на право колективної власності на землю виданого КСП ім.Богдана Хмельницького, серія ДП СФ №0009 від 07.12.1995 року та сторінки із списка членів колективного сільськогосподарського підприємства, яку було надано Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області Відділом у Софіївському районі, який було надано суду, зазначено прізвище Сизого Валентина Петровича (а.с.54-58).

Згідно наданої копії сторінки із книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) членів КСП ім.Богдана Хмельницького, зазначено прізвище ОСОБА_6. При цьому начальник відділу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відділу у Софіївському районі ОСОБА_10 звертає увагу, на те, що в прізвищі та в інших записах були зроблені виправлення ручкою невідомою особою (а.с.87).

В матеріалах справи наявні протокол №1 засідання правління колгоспу ім.Б.Хмельницького від 01.02.1983 року, протокол №4 засідання ради КСП ім.Б.Хмельницького від 12.06 2000 року, протокол №1 засідання ради КСП ім.Б.Хмельницького від 08.02.2000 року, згідно яких вбачається що у вказаних засіданнях брав участь ОСОБА_6 як член КСП ім.Б.Хмельницького, зокрема і у вирішенні питання щодо виділення йому земельного паю як члену зазначеного КСП (а.с.108-118).

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права, одним із способів якого є визнання права.

Враховуючи позицію відповідача яким позовні вимоги визнаються в повному обсязі та згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України встановивши наявність законних підстав, вважає за можливе ухвалити рішення про задоволення позову. При цьому суд бере до уваги ту обставину, що визнання позову відповідачем є безумовним і таке визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ № 7 від 16.04.2004 року визначено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі акта, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Судом встановлено наявність права у позивача на земельну частку /пай/ без визначення меж цієї частки в натурі / на місцевості/ із земель КСП ім.Богдана Хмельницького розташованого на території ОСОБА_4 селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області в порядку спадкування після смерті дядька ОСОБА_6, який помер 29 серпня 2001 року.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

В той же час суд бере до уваги позицію третьої особи щодо застосування строків позовної давності, яку просив задовольнити представник третьої особи.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України ).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України ).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п"ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як встановлено матеріалами справи та згідно наданих позивачем рішень суду, рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2018 року позов ОСОБА_2 до Виконкому ОСОБА_4 сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, третя особа - Софіївська державна нотаріальна контора, про встановлення родинних відносин і надання строку для прийняття спадщини було задоволено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 встановила факт родинних відносин між нею, та дядьком ОСОБА_6, який помер 29 серпня 2001 року, та надано додатковий строк у 02 місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, який помер 29 серпня 2001 року, тільки за рішенням суду від 02 квітня 2018 року, яке набрало законної сили 18 травня 2018 року.

Оскільки, позивач ОСОБА_2 дізналася про спадщину у вигляді земельного паю, лише у 2017 році від фермера, який зателефонував їй, та повідомив що бажає орендувати земельний пай, який залишився від її дядька ОСОБА_6, та який помер 29 серпня 2001 року, та почала з 2018 року звертатися до суду про захист її прав, тому у застосуванні позовної давності за заявою третьої особи слід відмовити.

Виходячи з вищевикладеного, суд у відповідності до обраного позивачем способу захисту порушених прав, а саме визнання права, який передбачений ст. 16 ЦК України , вважає за можливе задовольнити позовні вимоги щодо визнання такого права за позивачем.

Розглянувши позовні вимоги в частині встановлення факту, що має юридичне значення, судом враховується, що відповідно до ст.ст. 4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення , суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, імя, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з імям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до листа ВСУ від 01.01.2012р. Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення , в разі, якщо установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду. Проте сам по собі факт належності документу не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають з цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Як вбачається з матеріалів справи, у списку членів колективного сільськогосподарського підприємства до Державного акту на право колективної власності на землю КСП ім.Богдана Хмельницького серія ДП СФ №0009 від 07.12.1995 року ОСОБА_6 значиться без виправлень під порядковим №369.

З Державного акту на право колективної власності на землю виданого КСП ім.Богдана Хмельницького, серія ДП СФ №0009 від 07.12.1995 року та сторінки із списка членів колективного сільськогосподарського підприємства, яку було надано Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області Відділом у Софіївському районі, який було надано суду, зазначено прізвище Сизого Валентина Петровича (а.с.54-58).

В той же час, згідно наданої копії сторінки із книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) членів КСП ім.Богдана Хмельницького, зазначено прізвище ОСОБА_6, при цьому вбачається, що в прізвищі та в інших записах були зроблені виправлення ручкою невідомою особою (а.с.87).

Дослідивши матеріали справи судом вбачається, що у свідоцтві про смерть серії І-КИ №762162, Державному акті на право колективної власності на землю виданого КСП ім.Богдана Хмельницького, серія ДП СФ №0009 від 07.12.1995 року, протоколу засідання правління колгоспу ім.Б.Хмельницького, протоколах засідання ради КСП ім.Б.Хмельницького значиться без виправлень"Сизий Валентин Петрович".

Судом враховується що зазначенню в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) членів КСП ім.Богдана Хмельницького передувала видача Державного акта на право колективної власності на землю виданого КСП ім.Богдана Хмельницького, серія ДП СФ №0009 від 07.12.1995 року, в додатку до якого зазначений як член КСП ім.Богдана Хмельницького "Сизий Валентин Петрович", а отже і в книзі реєстрації сертифікатів мав би бути зазначений "Сизий Валентин Петрович", що і вбачається при візуальному її огляді, в той же час невідомою особою були внесені виправлення ручкою у прізвище з "Сизий" на "Сизой".

Таким чином, на думку суду в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт того, що в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) членів КСП ім.Богдана Хмельницького здійснено запис стосовно видачі сертифікатів на земельну частку (пай) ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, померлого 29 серпня 2001 року.

З огляду на викладене, враховуючи, що встановлення зазначеного факту заявнику необхідне для відновлення її права на земельну частку в порядку спадкування за законом, суд приходить до висновку, шо вказані вимоги обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею судові витрати.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 78, 81, 89, 141, 223, 259, 263-265 293,294,315,319 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, третя особа - Софіївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, ОСОБА_5 громада в особі Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування - задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт, що в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) членів КСП ім.Богдана Хмельницького здійснено запис стосовно видачі сертифікатів на земельну частку (пай) ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, померлого 29 серпня 2001 року.

Визнати за позивачем ОСОБА_2, право на земельну частку (пай) без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель КСП ім.Богдана Хмельницького розташованого на території ОСОБА_4 селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області, яка належала за життя спадкодавцю ОСОБА_6, який помер 29 серпня 2001 року, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП №279277 від 20 травня 1999 року, в порядку спадкування за законом.

Стягнути з ОСОБА_4 сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04337943, за адресою: с.Новоюлівка, вул.Леніна, буд.2, Софіївського району, Дніпропетровського району) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1 (за адресою: м.Кривий Ріг, бул.ВечірнійАДРЕСА_1) судовий збір у сумі 1057, 20 грн. (одна тисяча п'ядесят сім гривень 20 коп.).

Повернути зайво сплачений судовий збір позивачу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, проживаючої за адресою: м.Кривий Ріг, бул.ВечірнійАДРЕСА_1 у сумі 707,80 грн. (сімсот сім гривень 80 коп.).

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у м.Кривого Рогу, Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 38032510, розташоване за адресою: індекс 50101, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, Металургійний район, пр.Металургів, будинок 36Б) повернути платнику: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, проживаючої за адресою: м.Кривий Ріг, бул.ВечірнійАДРЕСА_1, судовий збір, сплачений в сумі 707,80 грн., який було сплачено на р/р 31211206700326, МФО 805012, за платіжним дорученням №0.0.1071342975.1 від 26.06.2018 року.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області може бути подано апеляційну скаргу.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17 грудня 2018 року.

Суддя Д.А.Кащук