Рішення

від 18.12.2018 по справі 826/9119/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 18 грудня 2018 року                      № 826/9119/18 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали адміністративної справи за позовом Приватного підприємства "Радон" (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 16, код ЄДРПОУ 32107962) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0028091406, №0028101406 від 01.06.18р. ,   О Б С Т А В И Н И    С П Р А В И: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне підприємство «Радон» (далі по тексту – позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі – відповідач), в якому просить: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0028091406 від 01 червня 2018 року щодо нарахування штрафних санкцій за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 99  513,60 грн.; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0028101406 від 01 червня 2018 року щодо нарахування штрафних санкцій за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 1  360,00 грн. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що контролюючим органом не надано належної оцінки фактам порушення умов ЗЕД-контракту з боку позивача, а також не враховано вжиття позивачем активних юридичних заходів, спрямованих на врегулювання спірних відносин з контрагентом – ОАО «Кировский завод», що є резидентом РФ, зокрема, зверненням до такого суб'єкта з позовною заявою, листами та претензіями. Додатково представник позивача стверджував, що добросовісний суб'єкт господарювання, яким є позивач, незважаючи на вжиття усіх можливих заходів щодо недобросовісного контрагента, враховуючи протидію з боку органів судової влади Російської Федерації, та несучи фактичні збитки від непоставки товару, також виявляється додатково притягнений до відповідальності на значні суми грошових коштів. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. 26 липня 2018 року Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві подало відзив на адміністративний позов, у якому стверджує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними. На думку податкового органу, дії, визначені частинами 2 та 4 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону не поширюються на ПП «Радон». Представник контролюючого органу повідомив, що з боку позивача відбулось два окремих порушення вимог статей 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: - заборгованість в сумі 253  342,69 рос. руб. (еквів.96 510,8978 грн.) за здійсненим перерахуванням коштів нерезиденту 23 грудня 2015 року в періоді з 23 березня 2016 року (граничний строк надходження товару) по 28 березня 2016 року (дата надходження товару за митною декларацією №100250003/2016/133494); - ненадходження товару на суму 253  342,69 рос. руб (еквів. 107  247,56 грн.) за здійсненим перерахуванням коштів нерезиденту 15 березня 2016 року в періоді з 13 червня 2016 року (граничний строк надходження товару) по 16 травня 2016 року (останній день проведення перевірки). Також, на думку відповідача, у перевіряємому періоді у ПП «Радон» за контрактом від 02 березня 2015 року №643/10836194/00001 з нерезидентом ОАО «Кировский завод» (Російська Федерація) існувала дебіторська заборгованість, яка підлягає обов'язковому декларуванню та не була задекларована належним чином. З огляду на викладене вище та відсутність клопотань сторін про розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні). Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-      В С Т А Н О В И В: Публічне акціонерне товариство «Приватбанк» листами від 04 квітня 2016 року №Г-31.0.0.0/1-2294 та від 02 липня 2016 року №Г-31.0.0.0/1-4078 повідомило Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, що у відповідності до пункту 5.1 Інструкції Національного банку України «Про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року №136, про порушення законодавчо встановлених строків розрахунків у сфері ЗЕД при здійсненні Приватним підприємством «Радон» взаєморозрахунків з нерезидентом відповідно до контракту від 02 березня 2015 року №643/10836194/00001. Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві направлено запит від 24 травня 2017 року №13967/10/26-15-14-06-03 Приватному підприємство «Радон» про надання пояснень та їх документальних підтверджень щодо вказаних в листах банку порушень протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту. Вказаний запит отримано позивачем 29 травня 2017 року. Листом від 16 червня 2017 року Приватне підприємство «Радон» повідомило Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві про заборгованість нерезидента за контрактом від 02 березня 2015 року №643/10836194/00001 у розмірі 253  342,69 рос. руб. Так, в період з 10 травня 2018 року по 16 травня 2018 року на підставі направлення від 10 травня 2018 року №1365/26-15-14-06-03, виданого Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та наказу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 04 травня 2018 року №7887, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства «Радон» з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 02 березня 2015 року №643/10836194/00001 з нерезидентом ОАО «Кировский завод» (Російська Федерація), за результатами якої складено відповідний акт перевірки №650/26-15-14-06-03/32107962 від 22 травня 2018 року. Висновками перевірки встановлено порушення Приватним підприємством «Радон» статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме несвоєчасне надходження товару Приватним підприємством «Радон» на суму 253  342,69 рос. руб. (еквів. 96  510,8978 грн.) та ненадходження товару на суму 253  342,69 рос. руб. (еквів. 107  247,56 грн.) від нерезидента ОАО «Кировский завод» (Російська Федерація) за контрактом від 02 березня 2015 року №643/10836194/00001. Також перевіркою встановлено порушення вимог статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а саме порушення строків декларування станом на 01 липня 2016 року, 01 жовтня 2016 року, 01 січня 2017 року, 01 квітня 2017 року, 01 липня 2017 року, 01 жовтня 2017 року, 01 січня 2018 року та 01 квітня 2018 року. В акті перевірки зазначено, що пояснення посадових осіб Приватного підприємства «Радон» щодо порушення строків декларування валютних цінностей та іншого майна до перевірки не надано. На підставі висновків акта перевірки податковим органом 01 червня 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0028091406, яким до Приватного підприємства «Радон» застосовано суму штрафних санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 99  513,60 грн. Також, 01 червня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0028101406, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 1  360,00 грн. Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 02 березня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіровський завод» (Російська Федерація) (продавець) та Приватним підприємством «Радон» (покупець) укладено контракт №643/10836194/00001, відповідно до умов якого, продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в визначений даним контрактом строк товари покупцю для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується належним чином прийняти і оплатити: ванни чавунні емальовані. Відповідно до пункту 1.2 контракту кількість, ціна, строки та умови поставки визначаються у відповідності до додатку (специфікації) до кожного відвантаження, які є невід'ємною частиною даного контракту. Пунктами 2.1, 2.2  контракту передбачено, що ціна і кількість товару встановлюються згідно специфікації, яка погоджується та оформлюється двома сторонами на кожну поставку. Після надходження грошей на розрахунковий рахунок продавця ціна зміні не підлягає. Загальна сума контракту встановлюється в рублях РФ і складає 30  000  000,00 рублів. Згідно пункту 3.1 контракту умови поставки: товар продавцем відвантажується автотранспортом на умовах FCA склад ТОВ «Кіровський завод» м. Кірово, Калужська область, РФ згідно Інкотермс 2010. Право власності на товар переходить до покупця в момент поставки, а моментом поставки товару, відвантаженої продавцем, являється дата на товарну накладну. Так, в ході перевірки встановлено, що при здійсненні імпортних операцій за контрактом від 02 березня 2015 року №643/10836194/00001 за період з 02 березня 2015 року по 10 травня 2018 року встановлено, що Приватним підприємством «Радон» перераховано кошти нерезиденту ТОВ «Кіровський завод» (Російська Федерація) в загальному розмірі 6  171  462,43 рос. руб. (еквів. 2  168  821,98 грн.). Згідно досліджених в ході перевірки митних декларацій, товар (винна з чавуну емальовані) від нерезидента ТОВ «Кіровський завод» (Російська Федерація) на адресу Приватного підприємства «Радон» надійшов на загальну суму 2  299  523,81 рос. руб. (еквів. 6  366  607,30 грн.) в т.ч. з порушенням законодавчо встановлених строків на суму 253  342,69 рос. руб. (еквів. 96  510,8978 грн.). В акті перевірки зазначено, що за період з 23 березня 2016 року по 28 березня 2016 року кількість днів прострочення становить 6 днів. Також під час перевірки встановлено, що у зв'язку з неналежною якістю товару (ванни з чавуну, емальовані) на суму 448  487,56 рос. руб. (еквів. 165  639,91 грн.) був повернутий Приватним підприємством «Радон» нерезиденту ТОВ «Кіровський завод» (Російська Федерація). На момент проведення перевірки товар на суму 253  342,69 рос. руб. (еквів. 107  247,56 грн.) не надійшов. Кількість днів за період з 14 червня 2016 року по 16 травня 2018 року на суму 253  342,69 грн. складає 702 дні прострочки. Станом на 16 травня 2018 року у ПП «Радон» обліковується прострочена дебіторська заборгованість у розмірі 253  342,69 рос. руб. (еквів. 107  247,56 грн.) за контрактом від 02 березня 2015 року. Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Частиною 4 статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті. Вимогами пункту 1 постанов Правління Національного банку України від 03 березня 2015 року №160, від 03 червня 2015 року №354, від 03 вересня 2015 року №581, від 04 грудня 2015 року №863, від 03 березня 2016 року №140 та від 07 червня 2016 року №342 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Згідно з пунктами 1, 2 постанов Правління Національного банку України від 28 липня 2016 року №361 та від 14 вересня 2016 року №386 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів. Відповідно до пункту 1 постанов Правління Національного банку України від 13 грудня 2016 року №410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (в редакції станом до 26 травня 2017 року) розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів. В подальшому, постановою Правління Національного банку України від 25 травня 2017 року №41 внесено зміни до зазначеної постанови №410, якими виключено пункт 1 щодо застосування строку розрахунків 120 календарних днів. За таких обставин, суд приходить до висновку, що з 26 травня 2017 року розрахунку за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені статтями 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» здійснюються у строк 180 календарних днів. Згідно з статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). В матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем висновку органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку на продовження строків розрахунків за контрактом від 02 березня 2015 року №643/10836194/00001 з нерезидентом ТОВ «Кіровський завод» (Російська Федерація). Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. Як вбачається з матеріалів справи, позивач 14 листопада 2017 року звертався до Арбітражного суду Калужської області із позовною заявою до ТОВ «Кіровський завод» про стягнення 253  342,69 рос. руб. Так, Арбітражним судом Калужської області 16 листопада 2017 року прийнято рішення про повернення позовної заяви. При цьому, матеріали справи не містять доказів надіслання до контрагента нерезидента претензій та листів. За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги частин 2 та 4 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР в спірній ситуації на позивача не поширюються. Відтак, суд погоджується з доводами податкового органу про те, що у позивача наявна заборгованість в сумі 253  342,69 рос. руб. (еквів. 96  510,8978 грн.) за здійсненим перерахуванням коштів нерезиденту 23 грудня 2015 року в періоді з 23 березня 2016 року (граничний строк надходження товару) по 28 березня 2016 року (дата надходження товару за митною декларацією №100250003/2016/133494. Крім того, в періоді з 13 червня 2016 року (граничний строк надходження товару) наявний факт ненадходження товару на суму 253  342,69 рос. руб. (еквів. 107  247,56 грн.) за здійсненим перерахуванням коштів нерезиденту 15 березня 2016 року. Суд також звертає увагу, що в ході перевірки встановлено факт порушення позивачем декларування існуючої дебіторської заборгованості. Так, режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства установлює Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року №15-93. Пунктом 1 статті 9 Декрету №15-93 валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України. Статті 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» суб'єктам підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, у десятиденний строк: продекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) з визначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України; подати Головній державній податковій інспекції України декларацію щодо сум на їх рахунках у банках та інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України. Надалі декларування суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально. Позивачем не спростовано та не заперечується твердження щодо того, що Приватним підприємством «Радон» не подавало декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами станом на 01 липня 2016 року, 01 жовтня 2016 року, 01 липня 2017 року, 01 квітня 2017 року, 01 липня 2017 року, 01 жовтня 2017 року, 01 січня 2018 року та 01 квітня 2018 року. Вимогами частини 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначено, що до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції) за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України. Підпунктом 2.7 пункту 2 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08 лютого 2000 року №49 передбачено, що неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій. За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень, а відтак відсутність підстав для їх скасування. Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вимогами ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на них обов'язок доказування виконав повністю. За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення. Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 257, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, – В И Р І Ш И В: У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Радон» відмовити повністю. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук