Рішення

від 10.12.2018 по справі 826/9816/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 грудня 2018 року № 826/9816/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Семеняці А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алві-Лайн" (04071, м. Київ, вул. 31-А) доГоловного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.01.2018 №00000991402, №00001001402 , за участю представників сторін:

представник позивача: Раєвської К.І.;

представник відповідача: Полякової С.Б.,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Алві-Лайн (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000991402 від 29 січня 2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 515 375,00 грн., в т.ч. за податковими зобов'язаннями 412 300,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 103 075,00 грн.;

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00001001402 від 29 січня 2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 1 169 488,00 грн.;

- стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Алві-Лайн (код ЄДРПОУ 33639596) судовий збір у розмірі 25 272,94 грн та витрати на професійну правничу допомогу.

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що на момент здійснення оспорюваних операцій до Єдиного державного реєстру були належним чином внесені відомості про Товариство з обмеженою відповідальністю Каунт Торг Юкрейн , тобто вказане підприємство було належним учасником господарських правовідносин. На момент господарських правовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю Каунт Торг Юкрейн та Товариством з обмеженою відповідальністю Алві-Лайн і протягом всього періоду здійснення господарських операцій підприємствами, офіційні та відкриті джерела не містили інформацію щодо перебування Товариства з обмеженою відповідальністю Каунт Торг Юкрейн у стадії банкрутства, застави їх майна або майнових прав, інших даних, які б ставили під сумнів надійність, порядність і належність товариства як контрагента за господарськими операціями.

На думку представника позивача, господарській операції між Товариством з обмеженою відповідальністю Алві-Лайн та Товариством з обмеженою відповідальністю Каунт Торг Юкрейн їх здійсненням досягнуто економічний ефект.

Додатково представник позивача стверджує, що позивач у взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Каунт Торг Юкрейн дотримувався принципу обачності та здійснив перевірку цього контрагента шляхом аналізу інформації з відкритих джерел, загальнодоступних баз і будь-які підстави для висновку про протиправність діяльності вказаної юридичної особи на момент правовідносин між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Каунт Торг Юкрейн відсутні.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.

У відзиві на адміністративний позов представник податкового органу зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин справи та підстави для їх скасування відсутні, оскільки до перевірки не надано документів, що підтверджують походження товару, не надано інформацію щодо реєстрації МОЗ, а контрагенту позивача анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість. Крім того, згідно з аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено суми ПДВ по широкій номенклатурі товарів, які знаходяться в різних категоріях та сегментах ринку. Також, згідно з Реєстру облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва АІС Податковий блок , що використовуються в Головному управлінні ДФС у м. Києві в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100060000117 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, допитано засновника Коваля А.М., який повідомив про непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві.

Представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив, в якій повідомив, що відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків та не надано належних доказів, які свідчили б про невідповідність первинних документів. Також, під час розгляду справи відповідачем не надано рішення суду, яке було б прийнято в порядку статті 207 Господарського кодексу України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

На думку представника товариства, в акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які свідчили б про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснення операцій, або інших обставин, які окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання обґрунтованої податкової вигоди.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

В період з 30 листопада 2017 року по 20 грудня 2017 року на підставі направлень від 30 листопада 2017 року №1529/26-15-14-02-01, №1528/26-15-14-02-01, №4346/26-15-14-03-02, №3033/26-15-14-06-05, №7634/26-15-14-09, від 12 грудня 2017 року №4524/26-15-14-03-02, виданих Головним управлінням ДФС у м. Києві, відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за IV квартал 2017 року, на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 30 листопада 2017 року №14101, проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Алві-Лайн з питань податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, валютного - за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 28 грудня 2017 року №566/26-15-14-02-01-14/33639596.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Алві-Лайн :

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 5, пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , пункту 6, пункту 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 169 488,00 грн., у т.ч. числі за 2015 рік в сумі 1 169 488,00 грн.;

- пунктів 198.3, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 412 300,00 грн., в т.ч. за грудень 2015 року в сумі 412 300,00 грн.;

- пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України (редакція діяла до 01 січня 2015 року) занижено утримання та сплата до бюджету податку на прибуток іноземних юридичних осіб за 2014 рік на суму 4 153,00 грн., за 2015 рік на суму 3 652,00 грн.;

- підпунктів 168.1.1, 168.1.1 та 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, підприємством несвоєчасно сплачено (перераховано) до відповідного бюджету утримані суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 14 249,06 грн. та не сплачено (не перераховано) податок на фізичних осіб у сумі 6 386,62 грн.;

- підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14, підпункту 164.2.4 пункту 164.2 статті 164, підпункту е 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 а статті 171, пункту 173.1 статті 173 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб у ІІІ кварталі 2014 року у сумі 29 985,62 грн.;

- підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168, підпункту 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, платником несвоєчасно сплачено (перераховано) утримані суми військового збору до бюджету на загальну суму 2017,12 грн та не сплачено (не перераховано) військовий збір до бюджету у розмірі 373,66 грн.;

- пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо несвоєчасного подання звітності про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за червень 2015 року.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом 29 січня 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення №00000991402, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Алві-Лайн збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 515 375,00 грн., в т.ч. за основним платежем 412 300,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 103 075,00 грн.

Також, 29 січня 2018 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №00001001402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 169 488,00 грн., в т.ч. за основним платежем 1 169 488,00 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

За приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Як вбачається з акта перевірки, в перевіряємий період між Товариством з обмеженою відповідальністю Каунт Торг Юкрейн (постачальник) та позивачем укладено договір про поставку устаткування від 23 грудня 2015 року №23/12-01, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити Товариству з обмеженою відповідальністю Алві-Лайн устаткування згідно асортименту, кількості, комплектності та ціни, визначених в додатку №1.

Поставка устаткування здійснюється постачальником згідно накладної. Розвантаження устаткування здійснюється силами покупця.

Право власності на устаткування переходить до покупця в момент його фізичної передачі після підписання накладної та акту приймання-передачі. Разом з устаткуванням надаються документи (інструкція, реєстрація МОЗ, накладна, рахунок-фактура, податкова накладна).

Вартість устаткування становить 6 302 300,00 грн., в т.ч. ПДВ 70% - 412 300,00 грн. Вартість устаткування включає в себе: поставку, пуско-налагодження та введення в експлуатацію, гарантійне обслуговування та ознайомлення персоналу покупця з правилами експлуатації.

За результатами поставки устаткування сторони підписують акт приймання-передачі. Після здійснення пуско-налагодження, введення устаткування в експлуатацію та ознайомлення персоналу покупця з правилами експлуатації устаткування, сторони підписують акт про виконання робіт. Термін гарантійного обслуговування устаткування становить 12 місяців з моменту введення устаткування в експлуатацію, але не більше ніж 18 місяців з дня поставки.

Перелік устаткування, що поставляється відповідно до додатку №1 від 23 грудня 2015 року.

В акті перевірки не заперечується перевіряючими наявність всіх необхідних документів у позивача, крім інформації щодо реєстрації устаткування МОЗ.

Водночас, в матеріалах справи наявні копії свідоцтва про державну реєстрацію №11699/2012 медичного виробу - системи медичного газозабезпечення, виданого Державною службою України з лікарських засобів системи підготовки стисненого повітря Air dryerMED13, та свідоцтва про державну реєстрацію №10921/2011 генераторів кисню, медичних, виданого Державною інспекцією з контролю якості лікарських засобів МОЗ, в т.ч. AS105-8 кисневий генератор мед., модель AS-J(570).

В частині висновків податкового органу, які ґрунтуються на даних податкової інформації з АІС Податковий блок та з Єдиного реєстру податкових накладних, суд зазначає, що визначальним критерієм для підтвердження права платника на податковий кредит та визначення фінансового результату для оподаткування податком на прибуток є встановлення факту руху активів або зміни зобов'язань платника, наявність ділової мети, а також відсутність факту узгодженості дій платника з недобросовісним контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями контрагента. При цьому оцінюючи дії платника податків необхідно виходити з принципів індивідуальної відповідальності платника, а також належної обачності , встановлені рішеннями Європейського суду з прав людини у справі Булвес АТ проти Болгарії від 22 січня 2009 року, а також у справі Інтерсплав проти України від 09 січня 2007 року.

Зокрема, в рішенні від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України вказано, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Варто також наголосити, що виходячи з принципу індивідуальності юридичної відповідальності, визначеного частиною 2 статті 61 Конституції України, платник податків не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальниками, відсутність у постачальника первинних документів чи недостовірність відомостей контрагентів своїх постачальників.

Дефектність контрагента платника податків сама по собі не свідчить про поінформованість платника податків щодо протиправного характеру діяльності його контрагента або щодо дефектності самих господарських операцій. Отже, вона не є вичерпним доказом під час встановлення нереальності господарської операції чи відсутності в ній ділової мети, яка за змістом положень статті 14 Податкового кодексу України передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Отже, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В частині тверджень представника податкового органу стосовно того, що згідно Реєстру облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва АІС Податковий блок , що використовуються в Головному управління Державної фіскальної служби в м. Києві, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №3201610006000117 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, допитано засновника Коваля А.М., який повідомив про непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності на підприємництві.

Контролюючий орган стверджує, що від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Каунт Торг Юкрейн діяла особа (Коваль А.М.), яка не мала законних повноважень на його представництво, на вчиненні від його імені юридично значущих дій, оскільки не була наділена такими повноваженнями та не мала ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства.

При цьому, матеріали перевірки, як і відповідачем не долучено до матеріалів справи копії документа (протоколу, пояснень тощо), в яких би містилась вказана інформація.

Відповідно до статті 84 Кримінального процесуального кодексу України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно з приписами статті 104 вказаного Кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі.

Разом з тим, суд наголошує, що вказані пояснення не є процесуальним документом, який може розцінюватись як доказ, крім того, контролюючим органом взагалі не наведено в межах якого кримінального провадження були відібрані зазначені пояснення, якщо таке взагалі існувало.

При цьому, суд звертає увагу, що матеріали перевірки не містять жодних відомостей стосовно дати внесення відповідних відомостей до реєстру, як і не містять дати відкриття кримінального провадження, що унеможливлює дослідження судом які необхідні дії вчинялись контролюючим органом.

Суд також звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24 квітня 2018 року по справі №2а/0370/205/12. Так, при розгляді справи суд зазначив, що доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

При цьому, суд зазначає, що в даному випадку контролюючим органом не лише не надано вироку суду по контрагенту позивача, а навіть не надано відповідних документів, в яких би було відображено факт того, що Коваль А.М. заперечує свою причетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві, а відтак в цій частині доводи податкового органу не приймаються судом як належно та документально підтверджені.

Також, суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Враховуючи зазначене, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені Інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності в повному обсязі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Під час судового розгляду справи відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що податкові повідомлення-рішення від 29 січня 2018 року №00000991402 та №00001001402 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання спірного податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень покладений на нього обов'язок доказування правомірності свого рішення не виконав повністю.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представника позивача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В частині вимоги про присудження на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, на підтвердження понесених витрат, позивачем не надано до суду жодних необхідних доказів та відповідних документів, а відтак підстави для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Алві-Лайн задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000991402 від 29 січня 2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 515 375,00 грн., в т.ч. за податковими зобов'язаннями 412 300,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 103 075,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00001001402 від 29 січня 2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 1 169 488,00 грн.

4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Алві-Лайн (код ЄДРПОУ 33639596) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 25 272 (двадцять п'ять тисяч двісті сімдесят дві) гривні 94 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук