Рішення

від 06.12.2018 по справі 372/2465/18

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/2465/18

Провадження № 2-1475/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2018 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Потабенко Л.В.,

за участі секретаря Буртової О.Є.,

справа № 372/1630/17

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Деремезнянська сільська рада Обухівського району Київської області, про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою та просив визнати за ним в порядку спадкування право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_4, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4.

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер її дідусь - ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно, в тому числі на вищезазначений житловий будинок. За життя ОСОБА_4 склав заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день його смерті і на що за законом матиме право, заповів в ріних частинах своїм дітям ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 та онуці - ОСОБА_1. Спадкоємці ОСОБА_2, ОСОБА_3 і та позивач, спадщину прийняли, а ОСОБА_5 відмовилась від прийняття спадщини.

Спадкоємці померлого ОСОБА_4 звернулись з заявами про прийняття спадщини до Обухівської районної державної нотаріальної контори Київської області, однак у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на вищезазначений житловий будинок нотаріусом їм було відмовлено в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів які підтверджують право власності спадкодавця на вказаний житловий будинок та рекомендовано звернутись до суду. Просить в порядку спадкування визнати за ним право власності на житловий будинок.

Ухвалою суду від 22.10.2018 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання за загальними правилами позовного провадження.

Представник позивача в підготовче судове засідання не з'явився, подав до суд заяву, в якій просить розглядати справу у його відсутність та позовні вимоги задовольнити.

Відповідачі в підготовче судове засідання не з'явились, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги визнали та просили їх задовольнити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Деремезнянська сільська рада Обухівського району Київської області, в підготовче судове не з'явилась, від її представника надійшла заява в які зазначає, що позов підтримує та просить про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 , ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову на підготовчому судовому засіданні

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4, про що складено відповідний актовий запис за № 5 та видано Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне йому майно, в тому числі на вищезазначений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_4, який належав померлому на підставі запису в погосподарській книзі Деремезнянської сільської ради Обухівського району Київської області, а з копії технічного паспорту та запису в погосподарській книзі вбачається, що вищезазначений житловий будинок був збудований 1977 року.

За життя ОСОБА_4 склав заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день його смерті і на що за законом матиме право, заповів своїм дітям ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 та онуці - ОСОБА_1.

Частиною першою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи , визначені у заповіті.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу . Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських, населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини .

Протягом строку, встановленою ст. 1270 ЦК України, спадкоємці за заповітом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до Обухівської районної державної нотаріальної контори Київської області з заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4, а спадкоємець ОСОБА_5, матір позивача, подала заяву про відмову від прийняття спадщини на користь позивача ОСОБА_1,

Як вбачається з копії спадкової справи до майна померлого ОСОБА_4 у видачі свідоцтв про право на спадщину на вищевказаний спадковий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було відмовлено, оскільки відсутні документи які підтверджують право власності спадкодавця на таке нерухоме майно.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.ст.328, 392, 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом та власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який посвідчує право власності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

*

Судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_4, належав ОСОБА_4 на підставі запису в погосподарській книзі Деремезнянської сільської ради та був побудований у 1977 році і розташований на земельній ділянці, яка була відведена спадкодавцю для будівництва. У 1989 році спадкодавцем отримано технічний паспорт на житловий будинок.

Відповідно до п. 4 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затвердженої наказом Мінкомгоспу УРСР від 31.01.1966 року (надалі інструкція), реєстрації підлягали лише всі будинки та домоволодіння в межах міста і селища міського типу Української PCP, а відповідно до п, 6 Інструкції не підлягали реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах. Отже, у сільській місцевості оформлення індивідуальних (приватних) будинків здійснювалося шляхом проведення у погосподарській книзі сільської ради відповідного запису та відкриття особистого рахунку на ім'я забудовника, інших правовстановлюючих документів чинне на той час законодавство не передбачало.

Вказана правова позиція узгоджується з Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування № 24- 753/0/4-13 від 16.05.13.

Зокрема пунктом 3.1 Листа передбачено, що належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погоджено з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. З Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56,Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З аналізу змісту зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року, в погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а згідно статті 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Стаття 1223 ЦК України вказує, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПКУ звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст.1217 ЦК України спадкування майна померлого громадянина може здійснюватися за законом чи за заповітом.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України , спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч. ч. 1, 5 ст. 1273 ЦК України , спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу .

Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Згідно ч. 2 ст. 1275 ЦК України , якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну. Згідно ч. 3 ст. 1275 ЦК України , положення цієї статті не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця.

Судом встановлено, що донька померлого спадкоємця, ОСОБА_5, відмовилась від своєї частини спадщини за заповітом на користь позивача ОСОБА_1, а тому враховуючи положення ч. 3 ст. 1275 ЦК України частка позивача у спадковому житловому будинку після померлого ОСОБА_4 складає 1/2 частини.

З огляду на встановлені судом обставини та враховуючи те, що позивач є спадкоємцем за заповітом 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_4, що належав ОСОБА_4 на підставі запису в погосподарській книзі Деремезнянської сільської ради та ним вчасно подано заяву про прийняття спадщини, позивач не має можливості підтвердити своє право власності на спадщину у виді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами внаслідок відсутності у нього правовстановлюючих документів, тому його право власності на спадщину підлягає захисту шляхом визнання на нього права власності в порядку спадкування в судовому порядку, але не на весь житловий будинок, як просить позивач в своїй позовній заяві, незважаючи на визнання позову відповідачами, оскільки це суперечить положенню ст. 1223 ЦК України, а лише на ? його частину, зважаючи на те, що інші спадкоємці, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від спадщини не відмовлялись та згідно заповіту іншу частину будинку спадкодавець заповів їм.

Як вбачається зі змісту ст.ст. 11 , 12 ЦПК України , цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

З врахуванням вищевикладених обставин справи, суд оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх взаємний зв'язок в сукупності приходить до висновку, що позов частково обґрунтований і підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 264, 265, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Деремезнянська сільська рада Обухівського району Київської області, про визнання права власності на майно в порядку спадкування задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_4, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_5.

Відповідачі:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, адреса реєстрації: 08702, АДРЕСА_2.

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, адреса реєстрації: АДРЕСА_6

Третя особа: Деремезнянська сільська рада Обухівського району Київської області, адреса: 08731, Київська область, Обухівський район, с. Деремезна, вул. Приозерна, 1, Ідентифіаційний код 04362757.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судомому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя