Рішення

від 03.12.2018 по справі 538/924/17

ЛОХВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №538/924/17

Провадження по справі №2/538/35/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2018 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Бондарь В.А.

за участю секретаря судового засідання - Волошиної Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиці Полтавської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" про визнання договору оренди землі недійсним, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області із вищевказаним позовом.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,31 га, яка розташована на території Ісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області, кадастровий номер 5322682800:00:005:0120.

З інформаційної довідки з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку позивач дізнався, що речове право на земельну ділянку, яка належить йому на праві власності та розташована на території Ісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області кадастровий номер земельної ділянки 5322682800:00:005:0120, 28.01.2014 року зареєстровано за Приватним акціонерним товариством "Райз-Максимко".

Позивач договір оренди вищенаведеної ділянки з відповідачем в 2015 році не підписував, умови договору не погоджував. Після огляду договору оренди землі № б/н від 06.06.2015 року, позивачем встановлено, що підпис в графі "Орендодавець" виконано не ним. Зазначений підпис в договорі взагалі не співпадає з підписом позивача.

Оскільки підпис на договорі підроблено, позивачем подано заяву до правоохоронних органів за ознаками кримінального злочину, а саме підробка підписів на договорі оренди та шахрайство.

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просить суд винести рішення, яким визнати недійсним договір оренди землі площею 3,31 га, кадастровий номер земельної ділянки 5322682800:00:005:0120, яка розташована на території Ісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області № б/н від 06.06.2015 року між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством "Райз-Максимко" та зареєстрований в державному реєстрі прав на нерухоме майно, скасувавши державну реєстрацію даного договору оренди землі, стягнувши з відповідача судовий збір в розмірі 640, 00 грн.

В судове засідання позивач та представник позивача ОСОБА_2 не з'явилися, але надіслали заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, але надіслав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнає, у позові просить відмовити з підстав викладених у відзиві та додаткових письмових поясненнях.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ознайомившись із матеріалами цивільної справи, дослідивши та давши оцінку доказам по справі суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,31 га, яка розташована на території Ісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області, кадастровий номер 5322682800:00:005:0120.

З інформаційної довідки з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку позивач дізнався, що речове право на земельну ділянку, яка належить йому на праві власності та розташована на території Ісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області кадастровий номер земельної ділянки 5322682800:00:005:0120, 28.01.2014 року зареєстровано за Приватним акціонерним товариством "Райз-Максимко".

Позивач договір оренди вищенаведеної ділянки з відповідачем в 2015 році не підписував, умови договору не погоджував. Після огляду договору оренди землі № б/н від 06.06.2015 року, позивачем встановлено, що підпис в графі "Орендодавець" виконано не ним. Зазначений підпис в договорі взагалі не співпадає з підписом позивача.

Оскільки підпис на договорі підроблено, позивачем подано заяву до правоохоронних органів за ознаками кримінального злочину, а саме підробка підписів на договорі оренди та шахрайство.

Відповідно до наданого представником позивача висновку експерта Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 3176 від 04.12.2017 року, з якого вбачається, що відповідно до постанови СУ ГУНП в Полтавській області від 16.11.2017 року про призначення судової почеркознавчої експертизи, винесеної слідчим СУ ГУНП в Полтавській області майором поліції ОСОБА_4 в кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12017170230000606 від 02.10.2017 року, завідувачем сектору технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних видів досліджень НДЕКЦ МВС ОСОБА_5, проведено експертизу та складено висновок експерта, в якому вказано про те, що підпис в графі "Орендодавець" Додаткової угоди № б/н від 13.12.2014 до договору оренди землі № б/н від 15.12.2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Райз Максимко", щодо земельної ділянки загальною площею 3,310 га, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою (а.с. 40-46).

Згідно заперечення проти позову, поданого представником ПАТ "Райз Максимко" від 22.11.2017 року, позивач умисно замовчує той факт, що в 2015, 2016 і в 2017 роках він отримував орендну плату по договору, який нібито не підписував, умови якого не погоджував, та про існування якого дізнався лише з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізнався, що речове право (право оренди землі) на вищезазначену земельну ділянку, при цьому не вказуючи коли саме позивач отримав цю інформаційну довідку. З вищезазначеного чітко вбачається, що позивач умисно вводить суд в оману, стверджуючи про те, що не підписував договору оренди землі, не погоджував його умови, та і взагалі не знав про існування договору оренди землі між позивачем та відповідачем.

Згідно додаткових письмових пояснень у справі, поданих представником ПАТ "Райз Максимко" від 25.05.2018 року, позивач/його представник взагалі ігнорують той факт, що у висновку експерта № 3176 від 04.12.2017 року, експертиза проводилася відносно підпису ОСОБА_1 в графі "Орендодавець" Додаткової угоди б/н від 13.12.2014 року до Договору оренди землі № б/н від 15.12.2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПрАТ "Райз Максимко", щодо земельної ділянки загальною площею 3,310 га. З чого чітко вбачається, що вищезазначений висновок експерта немає жодного відношення до конкретної цивільної справи № 538/924/17, оскільки предметом розгляду останньої є Договір оренди землі № б/н від 06.06.2015 року.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Будь-який правочин має набути чинності, тобто набрати юридичної сили. Для цього він має відповідати вимогам, встановленим законом, зокрема вимогам ст. 203 ЦК України, згідно з якою особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення.

Таким чином, будь-який правомірний правочин реалізується суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення, яке повинно бути виражене об'єктивно та відповідати внутрішній волі учасника правочину, оскільки в противному випадку можуть мати місце негативні наслідки.

Відповідно до ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

За приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

За правилами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оцінка позовних вимог за критерієм обґрунтованості пов'язана із доведеністю позовних вимог.

Аналіз змісту положень ЦПК, ЦК та роз'яснень Верховного Суду України дає підстави для висновку, що право на судовий захист пов'язане виключно з порушенням суб'єктивного права позивача. Отже, суд може захистити лише порушене право позивача. Відсутність хоча б однієї з умов надання судового захисту суб'єктивного права виключає можливість задоволення матеріально-правових вимог позивача. Інше б суперечило основному завданню цивільного судочинства, - захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст. ст. 1, 3 ЦПК, ст. ст. 15, 16 ЦК, абз. 2 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 Про судове рішення у цивільній справі ). При цьому варто враховувати, що обставину дійсного (реального) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача (або наслідки у вигляді збитків чи інших обмежень) має довести належними, допустимими і достовірними доказами саме позивач. Порушення прав позивача має існувати на момент розгляду

спору в суді. За принципом змагальності кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, на позивача, поряд із обов'язком довести факт порушення свого суб'єктивного права відповідачем, також покладено обов'язок довести підставу позову, а саме: обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і з якими закон пов'язує настання певних правових наслідків, тобто можливість задоволення позову.

Враховуючи, що позивач повинен мати конкретний матеріально-правовий інтерес в спорі (тобто бути заінтересованим в реалізації свого суб'єктивного права, про захист якого він просить суд), метою пред'явлення позовних вимог до відповідача може бути лише задоволення цього інтересу, а саме: відновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України, визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивачем та його представником не подано суду достатні та переконливі докази на підтвердження факту, що договір оренди землі підписаний іншою особою.

Враховуючи вище викладене, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 18, 19, 76, 77, 78, 81, 89, 247, 259, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 202-204, 626-629, 638 ЦК України, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" про визнання договору оренди землі недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Головуючий: В.А. Бондарь