Постанова

від 13.12.2018 по справі 820/3920/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3920/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

головуючого судді: Русанової В.Б.

суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання - Патової Д. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2018 року, (суддя Мар'єнко Л.М., повний текст складено 21.09.2018 року) по справі № 820/3920/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (далі - ТОВ "Азотфострейд", позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 14.05.2018 року № 00000931411.

В обґрунтування позову зазначило, що позивачем належними доказами доказами наданими податковому органу підтвердження реальність вчинення спірних господарських операцій, проте податковим органом безпідставно не враховані надані документи, висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2018 року задоволено позов.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 14.05.2018 року №00000931411.

Головне управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач), не погоджуючись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апелянт зазначає, що надані позивачем документи не підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами, господарські взаємовідносини носять характер фіктивності, створені без мети настання правових наслідків.

ТОВ "Азотфострейд" не надало відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

З урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ГУ ДФС у Харківській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Азотфострейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо господарських взаємовідносин з ТОВ Укрекспотрейд за травень, червень, липень, серпень 2016 року, за результатами якої складено акт №1557/20-40-14-11-11/35479031 від 23.04.2018 року (т. 1 а.с.55-80).

Згідно висновків акту перевірки зазначено про порушення позивачем:

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, встановлено завищення від'ємного значення за період травень - січень 2016 року на 180419 грн., в т.ч. у травні 2016 р. на суму ПДВ - 122037,00 грн., у червні 2016 р. на суму ПДВ 12176,00 грн., у липні 2016 р. на суму ПДВ 26904,00 грн., у серпні 2016 р. на суму ПДВ 19302,00 грн.

Вважаючи неправомірним акт перевірки, позивач подав до ГУ ДФС у Харківській області заперечення, за наслідками розгляду яких висновки акту перевірки залишено без змін (т.1 а.с.84-86, 98-99).

14.05.2018 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №00000931411, яким визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 180419,00 грн. (т.1 а.с.53).

Підставою для зменшення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, підприємству слугували висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ Укрекспотрейд .

Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача, оскаржив його в судовому порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ Укрекспотрейд належними первинними документами, а тому від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту, за перевірений період визначено вірно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що позивач та його контрагент на час здійснення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи, були платниками податку на додану вартість.

Видами діяльності позивача є: виробництво добрив і азотних сполук; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами;неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням;оптова торгівля хімічними продуктами;

неспеціалізована оптова торгівля; вантажний автомобільний транспорт;транспортне оброблення вантажів.

03.05.2016 року між позивачем та ТОВ Укрекспотрейд укладено договір на транспортно - експедиційне обслуговування №03/05/16, згідно якого ТОВ Укрекспотрейд надало позивачу послуги з організації і виконання перевезень автомобільним транспортом у міських і міжміських сполученнях. (т.1 а.с. 126-128).

На виконання умов зазначеного договору позивачем як до податкового органу, так і до суду надано: транспортні заявки, податкові накладні, акти надання послуг, акти приймання - передачі виготовленої продукції замовнику; товарно - транспортні накладні; видаткові накладні; платіжні доручення. (т.1 а.с. 130-250, т.2 а.с.1-81).

Судом встановлено, що отримані позивачем транспортно - експедиційні послуги у ТОВ "Укрекспотрейд" використані в господарській діяльності шляхом транспортування придбаного позивачем товару від контрагентів - постачальників, що підтверджується договорами поставки, про виготовлення продукції з давальницької сировини (т.2 а.с.124-158).

Відповідач не надав належних доказів того, що на час проведення операцій з позивачем підприємство-контрагент був фіктивним, вчиняв порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання.

Водночас, реальність виконання вказаних вище господарських зобов'язань, безпосередньо пов'язаних з основною статутною діяльністю позивача, підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Доводи податкового органу щодо наявності недоліків в товарно-транспортних накладних, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Доводи апелянта щодо не врахування судом отриманих оперативним управлінням ГУ ДФС у Миколаївській області пояснень ОСОБА_1, наданих 19.04.2017р. в яких останній зазначив, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Укрекспотрейд" не має, колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.(т. 2 а.с.92-96)

Судом встановлено, що договір від імені ТОВ Укрекспотрейд на транспортно - експедиційне обслуговування №03/05/16 від 03.05.2016 року підписаний директором ОСОБА_1

21.04.2017 року до ЄДРР внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення №32017150000000027 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, за фактом реєстрації невстановленими особами ТОВ Укрекспотрейд з метою прикриття незаконної господарської діяльності, що підтверджується листом оперативного управління ГУ ДФС у Миколаївській області (т. 2 а.с. 91).

Колегія суддів зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень), в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року (справа №816/809/17).

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що надана до суду податковим органом копія пояснень ОСОБА_1 не засвідчена належним чином.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, одержані з порушення порядку , встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінально процесуальний кодекс України.

Відповідно до ч.1 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ч.1 ст.222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Отже, надані податковим органом копії пояснень ОСОБА_1 в кримінальному проваджені, не є належними та допустимими доказами по адміністративній справі.

Згідно ч. 1 ст. 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій відповідачем не заявлялося клопотання про допит ОСОБА_1 в якості свідка.

Пояснення в рамках кримінального провадження, якщо в такому кримінальному провадженні відсутній вирок, який набрав законної сили, не є належними доказами в адміністративній справі.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В той же час, податковим органом вироку по притягненню посадових осіб ТОВ Укрекспотрейд до відповідальності по спірним господарським операціям до суду не надано.

Відповідач посилається на кримінальні провадження №32017150000000027 , яке порушено за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України.

У відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому ТОВ Азотфострейд не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та шахрайства, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, яке набрало законної сили.

З інформації щодо розслідування вказаної кримінальної справи не вбачається встановлення фактів щодо спірних операцій, у той час як відповідно до ч.6 ст.78 КАС України для адміністративного суду є обов'язковим вирок суду, який набрав законної сили, в питаннях чи мало місце діяння, чи вчинене воно цією особою.

Крім того, кримінальне провадження №32017150000000027 закрито 31.08.2017 року на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, що підтверджується постановою старшого слідчого (т.2 а.с.204-206).

Таким чином, первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій позивача і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Виявлені відповідачем окремі неточності в наданих документах ( зокрема відсутня інформація щодо посвідчення водіїв, не зазначення марки автомобіля та адреси вантажовідправника) не є суттєвими, не тягнуть за собою недійсність таких документів, а тому не можуть свідчити про безтоварність господарських операцій, які ними підтверджуються.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт надання послуг підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, підтверджується належними первинними документами.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 14.05.2018 року № 00000931411 є протиправним та правомірно скасовано судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив докази по справі, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2018 по справі № 820/3920/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Л.В. Курило О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 18.12.2018 року