Постанова

від 06.12.2018 по справі 925/1293/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 925/1293/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г. О.,

за участю представників:

позивача - не з'явилися,

відповідача - Пилипас І. Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі № 925/1293/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія"

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

про визнання поновленим договору оренди землі та зобов'язання укласти угоду,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Надія" (далі - ТОВ "Надія") звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Черкаській області) про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 01.03.2004 № 64/1 (далі - договір від 01.03.2004), укладеного між Тальнівською районною державною адміністрацією Черкаської області (далі - Тальнівська РДА) і ТОВ "Надія", та зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області укласти з ТОВ "Надія" додаткову угоду про поновлення договору від 01.03.2004.

Позов обґрунтовано посиланням на положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" та наявністю у позивача права на поновлення спірного договору оренди землі на новий строк на тих самих умовах. Позивач акцентував, що листи-повідомлення відповідача про заперечення у поновленні договору від 28.02.2017, від 03.03.2017 направлено із порушенням вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі".

1.2. У відзиві на позов ГУ Держгеокадастру у Черкаській області просило відмовити у його задоволенні, наголошуючи, зокрема, що між сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов договору оренди, тому 03.03.2017 ГУ Держгеокадастру у Черкаській області на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у листі-повідомленні № 37-23-0.32-2312/2-17 поінформувало позивача про відмову у поновленні договору від 01.03.2004, просило повернути спірну земельну ділянку орендодавцеві. Відповідач також наголосив, що у прохальній частині позовної заяви ТОВ "Надія" просило визнати договір поновленим, однак таке поновлення є неможливим у зв'язку із направленням відповідачем позивачеві у місячний строк у порядку частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" листа-заперечення щодо такого поновлення.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.11.2017 (суддя Єфіменко В. В.) позовні вимоги задоволено частково. Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки від 01.03.2004 (з урахуванням змін). Визнано укладеною додаткову угоду до зазначеного договору з урахуванням змін, внесених до договору у період його дії, у редакції, запропонованій позивачем 26.01.2017 (зміст цієї додаткової угоди викладено у пункті 3 резолютивної частини рішення суду). В іншій частині позову відмовлено повністю. Здійснено розподіл судових витрат.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог, зазначив про дотримання позивачем умов договору і вимог земельного законодавства, від яких залежала реалізація його права на поновлення спірного договору оренди землі на новий строк. Місцевий господарський суд звернув увагу, що лист-повідомлення відповідача від 28.02.2017 № 2195/2-17 надіслано позивачеві після визначеного законом місячного строку, цей лист є необґрунтованим і його не може бути покладено в основу судового рішення.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 (судді: Михальська Ю. Б., Отрюх Б. В., Тищенко А. І.) рішення Господарського суду Черкаської області від 30.11.2017 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю. Здійснено розподіл судових витрат.

Апеляційний господарський суд виходив із відсутності обставин, з якими положення законодавства у цьому випадку пов'язують можливість поновлення спірного договору оренди землі на новий строк. Суд з'ясував, що між сторонами не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, не укладено відповідного договору у порядку, передбаченому для реалізації переважного права орендаря на його поновлення; ГУ Держгеокадастру в Черкаській області заперечувало щодо поновлення такого договору на новий строк, про що ним зазначено у листі-повідомленні від 03.03.2017 № 27-23-0.32-2312/2-17, цей лист за змістом є відмовою (запереченнями) орендодавця проти поновлення дії договору у розумінні положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Суд установив, що договір від 01.03.2004 припинено у зв'язку із закінченням строку його дії. Крім того, суд апеляційної інстанції установив, що господарський суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення у справі, всупереч положенням статті 83 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, за відсутності відповідного клопотання про це заінтересованої сторони, вийшов за межі заявлених позивачем вимог.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. ТОВ "Надія", не погоджуючись з ухваленою у справі постановою, подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018, а рішення Господарського суду Черкаської області від 30.11.2017 у справі залишити без змін.

Підставами для скасування постанови у справі скаржник вважає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, посилаючись на те, що позивач, належно виконуючи обов'язки за договором від 01.03.2004, у порядку положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" звернувся до відповідача із клопотанням про продовження строку дії договору і проектом додаткової угоди, проте відповідач у листі від 28.02.2017, який позивачем отримано 06.03.2017, послався лише на відсутність у проекті додаткової угоди інформації про розмір відсоткової ставки з орендної плати. Цей лист, як зазначає скаржник, було направлено відповідачем поза межами строку, встановленого статтею 33 Закону України "Про оренду землі", а отже порушено право позивача на пролонгацію спірного договору.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області наголосило на відсутності правових підстав для скасування оскарженої у справі постанови суду апеляційної інстанції і задоволення заявленого позову.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій і підтверджено матеріалами справи, 01.03.2004 між Тальнівською РДА - орендодавцем і ТОВ "Надія" - орендарем укладено договір оренди земельної ділянки № 64/1, зареєстрований у Тальнівському районному відділі земельних ресурсів від 17.04.2004 за № 14.

За умовами укладеного договору ТОВ "Надія" отримало у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 273,39 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без зміни її цільового призначення з 01.03.2004 по 30.09.2006 із подальшою пролонгацією на наступний відповідний період у разі підтвердження виконання орендарем умов договору (пункти 1.1, 1.3 договору).

08.04.2005 сторонами на підставі розпорядження голови Тальнівської РДА від 18.04.2005 № 125, з урахуванням рішення Лісівської сільської ради від 14.01.2005 № 14/6, укладено договір оренди землі від 08.04.2005 № 125, зареєстрований у Тальнівському районному відділі Черкаської філії "Центр ДЗК при Держкомземі України по земельних ресурсах", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 02.06.2006 за № 040579300005, за яким позивачеві у тимчасове користування на умовах оренди було передано земельні ділянки загальною площею 232,15 га, у тому числі із земель державного запасу та резервного фонду (рілля) - 192,15 га, пасовища - 40,00 га, які розташовані за межами населеного пункту Лісівської сільської ради.

Суди також установили, що до спірного договору оренди землі, із урахуванням договору оренди від 18.04.2005 № 125, неодноразово було внесено зміни (додаткова угода від 25.01.2006 № 36; додаткова угода від 23.01.2007 № 12; додаткова угода від 01.02.2011 № 67; додаткова угода від 19.04.2011 № 243).

Зокрема, згідно з пунктом 8 додаткової угоди від 19.04.2011 № 243 до договору від 01.03.2004, з урахуванням договору оренди від 18.04.2005 № 125 та додаткових угод до нього, договір укладено стосовно земельних ділянок загальною площею 178,1272 га, в тому числі: земельні ділянки площею 123,0318 га із земель державного земельного запасу, земельні ділянки площею 55,0954 із земель державного резервного фонду, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, терміном із 01.01.2007 по 28.02.2017, за межами населеного пункту в адміністративних межах Лісівської сільської ради. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк у разі підтвердження виконання обов'язків за договором. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Отже, строк дії договору (у редакції додаткової угоди від 19.04.2011 № 243) було визначено сторонами до 28.02.2017.

Суди попередніх інстанцій установили, що наразі розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Черкаської області, у тому числі спірною земельною ділянкою, здійснює ГУ Держгеокадастру у Черкаській області.

26.01.2017 позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із заявою на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі" стосовно поновлення договору від 01.03.2004 строком на 7 років, площа земельної ділянки - 178,1272 га (угіддя), та просив визначити реальний процент орендної ставки. До листа було додано проект додаткової угоди. Цю заяву отримано відповідачем 26.01.2017.

У відповідь на зазначену заяву ГУ Держгеокадастру у Черкаській області у листі від 28.02.2017 № 2195/2-17 (отримано позивачем 06.03.2017) поінформувало про неможливість поновлення договору на новий строк у зв'язку з тим, що у запропонованому позивачем проекті додаткової угоди немає інформації про розмір відсоткової ставки зі сплати за земельні ділянки.

Як зазначили суди, лист від 28.02.2017 надіслано позивачеві без дотримання визначеного частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" місячного строку для висловлення орендодавцем заперечень проти поновлення дії договору на запропонованих позивачем умовах.

Водночас, як установлено судом апеляційної інстанції і підтверджено матеріалами справи, 03.03.2017 ГУ Держгеокадастру у Черкаській області направило позивачеві лист-повідомлення № 27-23-0.32-2312/2-17, в якому відповідач заперечив проти поновлення договору оренди і просив позивача, враховуючи припинення дії договору, повернути орендодавцеві земельні ділянки у стані, не гіршому порівняно із тим, в якому їх було надано в оренду. До листа додано акт прийому-передачі об'єкта оренди, підписаний відповідачем і скріплений його печаткою. Цей лист отримано позивачем 09.03.2017 (а. с. 51).

4.3. Як убачається із матеріалів справи та установлено господарськими судами, позивач звернувся із позовом у цій справі про про визнання поновленим договору від 01.03.2004, укладеного між Тальнівською РДА і ТОВ "Надія" та зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області укласти з ТОВ "Надія" додаткову угоду про поновлення договору від 01.03.2004.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Колегія суддів вважає, що оскаржену постанову ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, тому її необхідно залишити без змін із таких підстав.

5.2. За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

5.3. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Таким чином, законодавець у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначив алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця стосовно невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про визнання додаткової угоди укладеною на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

Разом із тим частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди, відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно із цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, Верховним Судом у постановах від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

5.4. За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 269 цього Кодексу суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

5.5. Апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, дослідив обставини та зібрані у справі докази, установив, що сторони фактично не дійшли згоди щодо нових істотних умов спірного договору оренди землі; додаткової угоди не уклали; ГУ Держгеокадастру у Черкаській області заперечило проти поновлення договору від 01.03.2004 на новий строк (лист від 03.03.2017); зазначений договір припинив свою дію за спливом строку, на який його було укладено (тобто 28.02.2017), що за таких обставин унеможливлює як визнання спірного договору поновленим (на той самий строк і на тих самих умовах), так і зобов'язання відповідача укласти з позивачем додаткову угоду до цього договору. При цьому суд апеляційної інстанції установив, що лист-повідомлення від 03.03.2017 № 27-23-0.32-2312/2-17 за своїм змістом є запереченням щодо поновлення договору від 01.03.2004 на новий строк у розумінні положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", яке було заявлено протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, як це передбачено наведеною нормою.

5.6. Поряд із цим апеляційний господарський суд з'ясував, що господарський суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення у справі, всупереч положенням статті 83 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, за відсутності відповідного клопотання про це заінтересованої сторони, вийшов за межі заявлених позивачем позовних вимог, визнавши згідно з пунктом 3 резолютивної частини рішення укладеною додаткову угоду до договору оренди від 01.03.2004 (із урахуванням змін) у редакції, запропонованій позивачем 26.01.2017, натомість пункт 4 прохальної частини позовної заяви сформульовано позивачем в іншій редакції - позивач просив зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Черкаській області укласти з ТОВ "Надія" додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 01.03.2004. Крім того, як установив суд апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, цей пункт прохальної частини позовної заяви не містить посилання на проект договору, запропонований позивачем відповідачеві 26.01.2017.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (частина 7 статті 301 Господарського процесуального кодексу України).

6.2. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови у справі не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався суд апеляційної інстанції як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскарженої у справі постанови не вбачається.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.

За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судом апеляційної інстанції, зважаючи, що позивач належними доказами не довів наявності підстав для задоволення позовних вимог із заявлених ним мотивів, та ураховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що оскаржену у справі постанову ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі № 925/1293/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак