Постанова

від 11.12.2018 по справі 815/2400/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2018 року

Київ

справа №815/2400/16

адміністративне провадження №К/9901/19383/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2016 (головуючий суддя Бжассо Н.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 (головуючий суддя Жук С.І., судді: Потапчук В.О., Семенюк Г.В.)

у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Ідеал-Дистрибуція" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ДП "Ідеал-Дистрибуція" звернулось до суду з позовом до ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області, у якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.05.2016 №0000871404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 50270,00грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016, позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду. У касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016.

В обґрунтування вимог про скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій відповідач зазначає, що податковим органом правомірно винесено спірне податкове повідомлення-рішення на підставі акту перевірки, а доводи позивача суперечать фактичним обставинам справи. Відповідач вважає, що судом першої та апеляційної інстанції неправомірно не прийнято до уваги факт не застосування РРО у період з 28.09.2015 по 05.10.2015, саме встановлення порушень щодо не оприбуткування готівкових коштів, оскільки у судовому засіданні позивачем надано копію акту ремонту РРО. Як наголошує відповідач, на момент проведення перевірки даний акт був відсутній.

В свою чергу, позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, у якому ДП "Ідеал-Дистрибуція" вказує, що податковим органом прийнято необґрунтоване рішення про застосування штрафних санкцій до позивача. На думку позивача, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про скасування податкового повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, а доводи відповідача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. На переконання ДП "Ідеал-Дистрибуція" рішення судів попередніх інстанцій необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження на 11.12.2018.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу ГУ ДФС у м.Києві ДФС України від 28.03.2016 №1776, на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України податковим органом було проведено фактичну перевірку господарського об'єкту ДП Ідеал-Дистрибуція , за адресою: м.Київ, Оболонський проспект, б.1/6, де провадилась діяльність у сфері роздрібної торгівлі тютюновими виробами та аксесуарами, за наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами від 10.12.2015 №0008957 та з використанням зареєстрованого РРО.

За результатами перевірки ГУ ДФС у м.Києві складено акт фактичної перевірки від 14.04.2016, згідно якого встановлено порушення пункту 2.6 Постанови Правління НБУ від 15.12.2004 №637 Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні . Посадовими особами податкового органу зазначено, що проведеною перевіркою встановлено факт нездійснення обліку проведених розрахункових операцій з використанням РК в книзі обліку розрахункових операцій №1552004791 р/з на сторінках 36, 37 та неоприбуткування готівкових коштів в день їх одержання на загальну суму 10054,00грн.

При складанні акту перевірки, представником ДП Ідеал-Дистрибуція у акті зазначено, що останній з висновками акту не погоджується.

На підставі акту фактичної перевірки від 14.04.2016, ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.05.2016 №0000871404, яким ДП Ідеал-Дистрибуція нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 50270,00 грн.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно частини першої статті 15 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (далі - Закон про застосування РРО) встановлено, що контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до положень частин першої та п'ятої статті 3 Закону про застосування РРО суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Приписами частини першої статті 5 Закону про застосування РРО встановлено, що на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, не більше 7 робочих днів, відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій.

Відповідно до положень пункту 6 частини четвертої Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 28.08.2013 №417, використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає:наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо;у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій;ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

Згідно пункту 2.6 Постанови Правління Національного банку 15.12.2004 №637 Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Судами з'ясовано, що до перевірки надано КОРО від 27.04.2015 № 1552004791 та РК від 28.12.2009 №1552004791. У акті перевірки вказано, що 14.04.2016, згідно наданої до перевірки КОРО №1552004791 виявлене 13.04.2016 неоприбуткування готівкових коштів по даним РК суб'єкт господарювання усунув шляхом запису зазначених сум на сторінках 36 та 37 КОРО.

Як констатували суди попередніх інстанцій, відповідач не надав до суду належних доказів, копію КОРО станом на 13.04.2016, які б підтверджували факт відсутності станом на 13.04.2016 записів з 28.09.2015 по 05.10.2015 у КОРО №1552004791 на сторінках 36 та 37.

Також, на противагу посиланням відповідача про те, що позивач не зазначає обґрунтованих підстав не застосування РРО у період з 28.09.2015 по 05.10.2015, що свідчить про порушення законодавства зі сторони ДП Ідеал-Дистрибуція , позивачем надано до суду копію акту №345 реєстрації ремонту РРО, що належить ДП Ідеал-Дистрибуція від 06.10.2015. Згідно вказаного акту, у зв'язку з несправністю програмного забезпечення, встановленого на ПК користувача, у період з 27.09.2015 по 05.10.2015 розрахункові документи та фіскальні звіти не друкувались на ЕККР, оскільки ведення даних у нього здійснюється за допомогою додаткового пристрою, у даному випадку комп'ютера. Акт завірено підписом посадової особи, печаткою ЦСО та підписом посадової особи, печаткою позивача.

Суд касаційної інстанції, оцінивши доводи відповідача, наведені у касаційній скарзі, стосовно того, що позивачем надано копію акту ремонту РРО у судовому засіданні та на момент проведення перевірки даний акт був відсутній, а тому судом першої та апеляційної інстанції неправомірно не прийнято до уваги факт не застосування РРО у період з 28.09.2015 по 05.10.2015, відхиляє їх, вважає необґрунтованими та зазначає.

Так, приписи статтей 11, 71, 86 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду