Постанова

від 18.12.2018 по справі 809/894/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

18 грудня 2018 року

справа №809/894/17

адміністративне провадження №К/9901/42119/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року у складі судді Хоми О.В., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у складі суддів Заверухи О.Б., Качмара В.Я., Ніколіна В.В. у справі №809/894/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Поліком до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним і скасування рішення про застосування штрафних санкцій,

У С Т А Н О В И В :

21 червня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Поліком (далі - Товариство, позивач у справі, платник єдиного внеску) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 28 квітня 2017 року №0003504809, з мотивів безпідставності його прийняття.

03 серпня 2017 року постановою Івано - Франківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін 07 листопада 2017 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду, позов Товариства задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення від 28 квітня 2017 року №0003504809, прийняте Львівським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, з мотивів недоведеності правопорушення покладеного в основу застосування штрафу.

30 листопада 2017 року відповідачем подана касаційна скарга, в якій податковий орган, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог Товариства відмовити повністю. Доводить, що при терміні подання звіту за січень 2017 року 20 лютого 2017 року Товариством фактично подано звіт 21 березня 2017 року, що вказує на несвоєчасне подання звіту.

18 грудня 2017 року Товариством подані заперечення на касаційну скаргу податкового органу, у яких позивач просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

30 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребувано справу №809/894/17 з Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

12 січня 2018 року справа № 809/894/17 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

20 березня 2018 року справу № 809/894/17 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/42119/18 передано до Верховного Суду.

07 листопада 2018 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи за участю представника податкового органу, яке відхилене з огляду на здійснення розгляду справи у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 24681750, є платником єдиного внеску в розумінні пункту 1 статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року №2464-6.

Рішенням керівника податкового органу від 28 квітня 2017 року № 0003504809 Про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , на підставі акта камеральної перевірки щодо своєчасності подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за січень 2017 року, від 20 квітня 2017 року №156/28-10-48-09-16/24681750, за порушення пункту 4 частини другої статті 6 на підставі пункту 7 частини 11 статті 25 цього Закону застосовано штраф у розмірі 170 грн.

За висновком податкового органу порушення вимог пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", полягає в несвоєчасному поданні Товариством звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за січень 2017 року.

Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень пункту 4 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", пункту першого Розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905, за якими передбачений обов'язок та порядок формування та подання до органів доходів і зборів Звіту протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду. Звітним періодом є календарний місяць.

Судами попередніх інстанцій проаналізовані положення Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16 квітня 2008 року за № 320/15011), згідно якої платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором, а саме пункти 1, 2, 7 розділу третього цієї Інструкції , аналіз яких зумовив висновок про те, що електронним документом, який засвідчує факт та час одержання електронного податкового документа контролюючим органом є перша квитанція, а електронним документом, який засвідчує факт та час приймання (неприймання) електронного податкового документа у базу даних контролюючого органу є друга квитанція. У разі внесення до електронного податкового документа, після направлення його до контролюючого органу, виправлень, неотримання першої квитанції і таке інше, то оригіналом вважається електронний документ, надісланий до контролюючого органу останнім.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 лютого 2017 року об 11:39 год. Товариством подано до контролюючого органу в електронній формі звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2017 року, який доставлений в поштову скриньку ДФС України об 11:44 год., та об 12:42 год. позивач отримав квитанцію № 1, згідно якої податковий документ отриманий контролюючим органом 16 лютого 2017 року об 11:44 год. збережено на центральному рівні.

У зв'язку із ненадходженням другої квитанції, позивачем повторно 16 лютого 2017 року об 13:22 год. направлено контролюючому органу примірник звіту без внесень до нього будь-яких виправлень, який доставлений в поштову скриньку ДФС України об 13:25 год., та об 13:28 год. Товариством отримано від контролюючого органу квитанцію № 1, яка стосувалась повторної відправки звіту об 13:22 год., згідно якої податковий документ, отриманий контролюючим органом 16 лютого 2017 року об 11:44 год., збережено на центральному рівні, а також квитанцію № 2, у якій за результатами обробки податкового документу, доставленого до контролюючого органу 16 лютого 2017 року о 11:44:13. Транспортний заголовок квитанції № 2 містив нуль, що свідчить, про приймання податкового документа до бази даних контролюючого органу.

16 лютого 2017 року об 16:42 год. позивач отримав квитанцію № 2, у якій за результатами обробки податкового документу, доставленого до контролюючого органу 16 лютого 2017 року об 11:44:13. Транспортний заголовок квитанції № 2 містив одиницю, що свідчило про неприйняття звіту внаслідок помилок.

Висновуючись на положеннях пункту 8 Розділу ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що електронний звіт надісланий позивачем 16 лютого 2017 року об 13:22 год., не є іншим примірником одного податкового документа, оскільки будь-яких виправлень, змін чи коригувань до звіту не вносилось і надісланий він контролюючому органу після отримання першої квитанції. При цьому, отримана позивачем за наслідками направлення цього звіту перша квитанція, свідчить про об'єднання звітів, отриманих контролюючим органом об 11:44 год. та 13:25 год. як такого, що отриманий контролюючим органом 16 лютого 2017 року об 11:44 год.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що друга квитанція про неприйняття податкового документу надійшла позивачу після отримання ним другої квитанції про прийняття того ж податкового документу, а діюче законодавство не надає права контролюючому органу надсилати декілька других квитанцій за результатами обробки одного і того ж податкового документу, що доводить безпідставність застосування штрафу податковим органом спірним рішенням.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі №809/894/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер