Постанова

від 21.11.2018 по справі 388/285/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 388/285/16-ц

провадження № 61-1188св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Василівська сільська рада Долинського району Кіровоградської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 11 серпня 2017 року у складі судді Баранського Д. М. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Гайсюка О. В., Карпенко О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Василівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до заповіту, посвідченого 13 жовтня 2014 року державним нотаріусом Долинської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Величком В. О., ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на випадок своєї смерті заповів ОСОБА_1 всі права та обов'язки, а також усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 помер.

26 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величка В. О. із заявою про прийняття спадщини, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку із пропуском строку для прийняття спадщини.

ОСОБА_1 зазначає, що дізнався про смерть спадкодавця наприкінці жовтня 2015 року від мешканців села.

Враховуючи наявність об'єктивних причин, що унеможливили прийняття ним спадщини у встановлений строк, просив суд визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 11 серпня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано доказів поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій щодо подання заяви про прийняття спадщини.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6, подану в інтересах ОСОБА_1, відхилено. Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 11 серпня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду про недоведеність обставин, зазначених у позовній заяві, є правильним та підтверджується матеріалами справи.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 11 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2017 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки ухвалені при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи, без належної оцінки доказів. Так, суди проігнорували доводи позивача про те, що про смерть спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_2 року йому стало відомо лише наприкінці жовтня 2015 року від третіх осіб, що об'єктивно унеможливило звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини раніше. Також судами не враховано існування інших об'єктивних причин, які перешкоджали йому у здійсненні будь-яких дій щодо прийняття спадщини, зокрема, участь у кримінальних провадженнях, у яких його визнано потерпілим, що в сукупності із виконанням трудових обов'язків фактично займало весь його час. Суди дали неправильну оцінку довідці про перебування його на лікуванні у період з 20 липня 2015 року по 30 липня 2015 року, тоді як строк звернення із заявою про прийняття спадщини закінчився 23 липня 2015 року.

Аналізуючи зміст довідок, виданих Василівською сільською радою, погосподарської книги, а також паспорту ОСОБА_2 щодо підтвердження місця її проживання, суди дійшли помилкового висновку про проживання відповідачки разом зі спадкодавцем за місцем знаходження спадкового майна. Враховуючи, що, окрім нього, із заявою про прийняття спадщини ніхто зі спадкоємців не звертався, а також те, що достовірних відомостей про фактичне прийняття ними спадщини матеріали справи не містять та спадщина відумерлою не визнавалась, суди мали достатньо правових підстав для задоволення цього позову.

Крім того, апеляційним судом не дотримано вимоги частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою гарантується право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Так, апеляційним судом безпідставно відхилено клопотання позивача щодо надання перерви для заміни його представника іншим адвокатом, що також є порушенням положення статті 59 Конституції України.

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 І та ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_7 заперечував проти доводів касаційної скарги, вважав їх необґрунтованими, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій такими, що ухвалені з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до Василівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини призначено до судового розгляду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року у АДРЕСА_1 помер ОСОБА_5 (а. с. 7).

Після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно, зокрема, земельна ділянка площею 9,30 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться на території Василівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області (а. с. 112).

13 жовтня 2014 року державним нотаріусом Долинської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Величком В. О. посвідчено від імені ОСОБА_5 заповіт, який зареєстрований у реєстрі за № 418, згідно з яким спадкодавець на випадок своєї смерті заповів ОСОБА_1 всі права та обов'язки, що належать на момент складання цього заповіту, а також ті права та обов'язки, що можуть належати у майбутньому, усе майно, де б воно не було і з чого б не складалось, все те, що буде належати на день смерті і на що він матиме право (а. с. 5).

Згідно з довідками Василівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 26 травня 2016 року № 62-1-02/6, від 12 серпня 2016 року № 202, від 20 серпня 2016 року № 266, від 09 грудня 2016 року № 195-02/6, адресних довідок Долинського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області від 17 червня 2017 року, спадкодавець ОСОБА_5 на момент смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом із дружиною ОСОБА_2 Ця обставина підтверджується також записами погосподарської книги Василівської сільської ради.

Постановою приватного нотаріуса Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величка В. О. від 26 січня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 з тих підстав, що ним пропущено встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини (а. с. 12).

З огляду на те, що наведені ОСОБА_1 у позовній заяві причини пропуску строку для прийняття спадщини не є поважними, тобто такими, що позбавили його реальної можливості у будь-який спосіб вчинити дії щодо прийняття спадщини, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у позові.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, унаслідок чого відхилив апеляційну скаргу представника позивача.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права, що випливає з наступного.

Однією з основних засад судочинства, відповідно до пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Згідно зі статтею 305 ЦПК України 2004 року апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом неповажними.

Відповідно до приписів пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (Рішення ECHR у справі Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands ( Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів ) від 27 жовтня 1993 року, § 33).

З матеріалів справи вбачається, що у судовому засіданні 14 листопада 2017 року під час розгляду апеляційної скарги представника ОСОБА_1 позивачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із заміною представника та продовження строку розгляду справи, про що надано відповідну заяву (т. 2 а. с. 50-53).

Указане клопотання судом задоволено та відкладено розгляд справи на 17 листопада 2017 року.

У судове засідання 17 листопада 2017 року позивач, повідомлений належним чином про дату та час його слухання, не з'явився та надіслав на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням у відрядженні (а. с. 54 - 58).

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2017 року заяву ОСОБА_1 задоволено та продовжено розгляд справи на п'ятнадцять днів (а. с. 59).

Разом з цим, з журналу судового засідання від 17 листопада 2017 року вбачається, що клопотання позивача про відкладення розгляду справи судом постановлено залишити без задоволення.

Таким чином, задовольнивши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, про що свідчить постановлена апеляційним судом ухвала від 17 листопада 2017 року, суд з незрозумілих причин розглянув справу по суті у той самий день за відсутності позивача у судовому засіданні.

Указане свідчить про порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема, вимог статей 10, 305 ЦПК України 2004 року, а також вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Постановляючи ухвалу про залишення без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не звернув увагу на те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а для повного та всебічного розгляду справи необхідно дати оцінку всім доводам та запереченням сторін.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на викладене ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі частини четвертої статті 411 ЦПК України

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Є.В. Синельников

С.Ф. Хопта

Ю. В. Черняк